09/26/2008 | Йосиф Сірка

Згідно з рішеннями канадського парламенту можна вважати, що в парламенті Канади краще розуміють історичне горе України ніж у ВР України. Два місяці тому в Оттаві Парламент Канади одноголосно визнав Голодомор Ґеноцидом українського народу (у ВР набрали ледве більшість, коли голосували за визнання Голодомору, а сьогодні є й такі, які тоді виступали за, вже притримуються іншої думки). Цього місяця Шкільна Рада міста Торонто (провінція Онтаріо) прийняла рішення про запровадження у шкільну програму теми про Голодомор в Україні!

Ці дві події відбулись завдяки українській діаспорі Канади, яка активно інформує канадських співгромадян про трагедію, яка відбулася на території іхньої історичної батьківщини. Ще недавно канадський уряд надав Українському Конгресовому Комітетові 50 тисяч долярів допомоги на вставлення інтернетного сайту про Голодомор в Україні! Коли порівняти ставлення до Голодомору Канади і північного сусіда України, в архівах якого зберігається найбільше доказів про жорстокий Голодомор і Ґеноцид українського народу, то не розумієш світ! Православний, християнин (ще до недавна „брат”), а у своїй запеклості висуває з архіву лише те, що вводить людей в оману або плутає інформацію, яку і так дуже обмежують. Прикро, що численні українські телевізійні та радіо програми саме у 75-річчя Голодомору у свої програми не залучують щодня хоч би півгодини тему про Голодомор, від якого постраждали не тільки мільйони голодною смертю, але й ті мільйони, які пережили смерть. Чомусь і всі конфесії мало дбають про загиблі душі від Голодомору, а більше звертають уваги тому, що їх різнить.

Отож, виходить, що в Канаді уряд дбає більше про вшанування пам”яті 10 мільйонів жертв в Україні, ніж ВР, чи уряд України. У 75-у річницю страшного Голодомору в Україні з високих посадовців тільки президент дбає про те, щоб ця сумна річниця була гідно відзначена, щоб про неї знали молодь і пенсіонери, щоб народ нарешті зрозумів, що саме отой Голодомор і є у дуже значній мірі причиною того, що сьогодні знов торгують українським народом, але вживають вже іншу терміногогію!
Підозрілим стає, що саме у 75-річчя ВР України займається більше законами про те, як обмежити президента, як його ізолювати, займається дебатами, які не цікаві нікому, крім самих учасників.

В Ізраїлі висунули обвинувачення проти прем”єр-міністра і він змушений був відійти, у Південноафриканcькій Республіці звинуватили президента у корупції і він відступив – так роблять політики, для яких на першому місці країна, а не охота бути прем”єром, чи президентом.
Гадаю, що у світі не знайти таких парламентів, чи парламентських фракцій, які б у небезпечний час для країни, підривали авторитет і владу саме того президента, якого демократично вибрала більшість населення країни. Світ не розуміє, яким чином депутати, яких вибирали лише через партійні (чи блокові) списки, намагаються змінити Основний Закон і то не тому, що президент коруптний, неморальний, чи брутальний, але тому, що він був одиноким із чільних політиків, який занепокоївся безпекою країни, якій загрожують щодня то ідеологічно, то розбиттям територіяльної цілісности.

Мов би за якимось сценарієм, увага народу відводиться від економічних проблем, від загрози цілісности країни, на боротьбу між Ю.Тимошенко і В.Балогою, які не вміщуються у власну шкіру. Подивляш прем”єрку, яка під час окупації Грузії не знайшла ні одного журналіста, щоб висловити підтримку президентові вбо стурбованість щодо незвичайної події, але кілька тижнів пізніше змогла зорганізувати понад 400 журналістів на прес-конференцію, щоб висловити звинувачення на адресу президента!
Гадаю, що народ вже й сам вміє розібратися, де правда, а де кривда, але потребує правдиву інформацію, а вона в Україні залишається далі лише частковою, оскільки подають її з наміром, щоб когось заспокоїти, не обвинуватити, не турбувати, але аж ніяк не для того, щоб просто поінформувати. Люди вже зрозуміли, що Балога не є тим Потьомкіном, який створює для президента привабливі вулиці, а Тимошенко не Катерина ІІ, яка розбудувала імперію.

Воно не вистачає лише їздити поза межі України за державні гроші, але й слід вчитися і переносити добрий досвід у себе. Українські політики, які їздили та їздять в Ізраїль повинні б вчитися, як шанобливо ставиться до Голокосту кожний громадянин Ізраїлю і ця інформація не сходить зі сторінок не тільки ізраїльської, але світової преси! Чи не слід би і українським ЗМІ перейняти досвід від Ізраїлю, як шанувати пам”ять жертв Голодомору, щоб про нього знали не тільки у далекій Канаді, але у потерпілій Україні!?

Торонто, 24.09.2008 р.