10/01/2008 | DADDY

Можна сказати, що я уміння грати в преферанс успадкував. В цю карткову гру в моїй родині грав дід, дядько, тітка, мої батько і мати. Я не є затятим картярем і не «розписував пульку» вже років з п‘ять, але чітко пам‘ятаю базові принципи, серед яких є «потрібно спочатку вибити козирі» інакше, навіть маючи на руках вірний «тотус», можеш почути несподівані слова: А це не туз!
Я це до чого? А до того, що на все є свій час: є час «вибивати» чужі козирі, а є час «виходити» зі своїх. Тобто це є своєрідне керування послідовністю подій, або як воно називається модним словом Timemanagement.
Сьогодні, коли країна стоїть на порозі чергових позачергових виборів напевно корисно було б подивитися на деякі помилки, які зробили і продовжують робити політичні гравці з помаранчевого флангу (ну, як не подобається комусь визначення «помаранчевий», то най буде «демократичний»). Дії «катал» з біло-синє-червоного боку ігрового столу мене не цікавлять «по визначенню».
В чому ж на мій хлопський розсуд хибність «демократичного» керування подіями?
Початок зими: сформована коаліцій демократичних сил, «вставанням» призначений прем‘єр – все добре. Новий уряд починає цілком логічно з ревізії спадку уряду проФФесіоналів і цілком доречно констатує високу інфляцію, високий відсоток тіньової економіки, всеохоплюючі контрабанду, корупцію і розкрадання бюджетних коштів в особливу крупних розмірах. Початок гуд? – Не те слово – Перфект!
Але що уряд на чолі з Ю.Тимошенко робить далі? Він починає у терміновому порядку виконувати передвиборчі обіцянки, з якими глава уряду виходила на мітинги. Уряд починає роздачу «юліної тисячі». Замість того щоб спочатку розпочати боротьбу з тими всіма ганебними явищами в нашій економіці та суспільному житті, замість спочатку вивести тіньові капітали на світло і отримати з них додаткові надходження у бюджет, заміть повернути імпортні потоки в легальне русло і завдяки цим всім заходам протягом 4-5 місяців накопичити неабиякий ресурс, а вже з накопичених ресурсів починати соціальні виплати. Таким чином один з основних козирів біло-сердешної урядової команди був використаний безпідставно, без відповідної підготовки, без ресурсної бази, що не могло не вплинути на стан економіки в цілому. ПіАр-ний ефект від черг підстаркуватих оманутих вкладників Ощадбанку СРСР теж вийшов сумнівним, тим більше, що частину повернутих коштів миттєво з‘їла розкручена азаровими інфляція.
Всі подальші гарячкові дії урядової команди від непідготовленого зняття з посади соціалістки тьоті Валі (знали ж що хто-хто, а соціалісти чіпляються за крісло до останнього нігтя) – бо ж потрібно щось продати адже гроші в бюджеті кінчаються, до намагань по перевіреній тендерній схемі Яценко терміново організувати продаж землі несільськогосподарського призначення і до переможних рапортів про накопичення казкових додаткових сум, які тільки потрібно перерозподілити свідчить про те, що з певного моменту уряд почав працювати в режимі дефіциту часу та дефіциту фінансових «козирів». Навіть якщо вважати, що урядування прем‘єра планувалось як переможний «бліц кріг» і ніхто не збирався чекати чергових президентських виборів для останнього переможного штурму омріяної вершини, то все одно не можливо пояснити таку анти-прагматичність та надлишкову емоціональність дій уряду.
Для балансу справедливості слід зазначити, що в діях опонентів Ю.Тимошенко, які окопалися на вул. Банковій, можна відзначити такий самий поспіх, не прогнозованість та дивовижну непередбачливість. Вже початок роздачі «юліних тисяч» мав показати команді з секретаріату, що їхній противник почав робити помилки і чим далі, тим більше їх буде робити. Чому поважні і досвідчені у під килимових розкладах канцеляристи не почекали поки повз них не пронесуть «мертве тіло»? Злива пусто-порожніх, непідтверджених, ПІАр-но не підтриманих звинувачень дозволила біло-сердешним на деякий час навіть підняти свої рейтинги в наслідок народного принципу «кого б‘ють очільники – той напевно хороший».
Нервовість, поспіх і непідготовленість всіх ешелонів відчувалася також, починаючи з 2 вересня, як в діях про-урядової фракції у парламенті, так і в діях про-президентської фракції та секретаріату глави держави. Біло-сердешні «яструби» вже готові були святкувати довгоочікувану перемогу і єднання всіх анти-ющенківських сил, як крижаним душем на їхні голови впали соцопитування західних та центральних регіонів, де люди з осторогою віднеслись до такого різкого і геть несподіваного перетворення всенародно обраного в зайву фігуру на шаховій дошці, на якій наші політики грають у «Чапаєва». Так само поспіхом почали «відігравати» назад і клястися у вірності демократичним ідеалам та коаліції.
З боку канцелярії почали «нести» свої інформаційні козирі – так само не підготовлено та невчасно. Заяви канцелярської молоді про державну зраду прем‘єра, непідкріплені хоча б сумнівною доказовою базою, виглядали в очах громадян країни як безглуздість, яка зводить стосунки у державній владі до рівня комунальної квартири.
Переконаний, що ці всі рухи, дії, вчинки, сказані та несказані слова мають причини, про які громадськість країни повинна знати, але які намагаються не оприлюднювати в силу совковості менталітету наших можновладців. Вони чомусь вважають, що «населенню» (або «піплу») все знати шкідливо – тільки допущені мають право на отримання дозованої інформації. А може їм просто соромно за те, що є насправді двигуном їхніх вчинків? – Маю великий сумнів.
Щодо партійки в політичний преферанс, яку розігрують перед нами наші різнокольорові обранці і улюбленці, то скажу, як спадковий преферансист: вони всі «сидять без многих» (поясню: вони не доберуть замовлених взяток).
Готуймось браття, скоро настане час нам вістувати.