10/12/2008 | Олександр Северин

Так, я не люблю БЮТ. Ця білосердечна компанія (мова про політиків) завжди здавалась мені коли феєричним, а коли невимовно нудним зібранням людей:
- малопрофесійних та безвідповідальних у словах і діях;
- дуже жадібних (насмілюся це стверджувати стосовно ставлення до влади, а стосовно всього іншого залишимо це стверджувати тим, кому належить);
- інфантільних, потребуючих "руководящєй ролі", проводу й опіки з боку патронеси (матронеси) і, відповідно, згідних на власну декоративно-кнопкодавочну роль у кордебалеті;
- при цьому, як не парадоксально - галасливо-марнославних.
Іншими словами, на мою думку БЮТ - це один з останніх прихістків совка, але совка сором'язливого, котрий боїться собі зізнатися в тому, що він – совок. Очевидні винятки чудово підкреслюють правило.

При цьому це утворення геть не є політичною силою у класичному розумінні цього терміну, бо там годі шукати й ідеологію (але легко знаходиться її ерзац-замінник кшталту "Юля – вперьод!" тощо) і здатність до вироблення якісної політики, а не рефлективної метушні та шумовіння.

Так саме, мені не до вподоби політик Тимошенко Юлія, яку я вважаю безмежно популістичною, абсолютно безпринципною (якщо не вважати за принцип жадобу влади), непрофесійною і не дуже патріотичною особою, до того ж - зі звичкою вільно поводитися з правдою. "Злий клоун" – влучно сказав про неї Тарас Возняк і лишається лише додати, що її славетне зловтішне "хі-хі" з глибин підсвідомости - найкраща тому ілюстрація.

У мене нема причин любити БЮТ і Тимошенко. Врешті, ніхто за Конституцією України (див.статтю 19 Конституції) не зобов'язаний любити БЮТ і Тимошенко.

Але все вищенаписане (і нижченаписане теж) – лише моя суб'єктивна думка, котра може бути об'єктивно вірною, а може – і дурнею. І кожен з прихильників БЮТ має, незаперечно, право (враховуючи, зокрема, конституційну свободу совісти і віросповідання), на протилежну думку. А може навіть не думку, а езотеричне знання. Як наслідок – право лаяти передостанніми словами (останніми – то некомільфо) інших політиків, а також право покрутити пальцем біля скроні.
Це нормально. Ненормально інше.

Хочаться думати, що лише крайньою зайнятістю майже тотально всіх прихильників БЮТ, слід пояснювати практичну непомітність засудження з їхнього боку поведінки "їхніх" депутатів після видання Президентського Указу щодо проведення дострокових виборів до Верховної Ради.

Як відомо, народнообрані дебошири з-під стягу Тимошенко спочатку заблокували трибуну і президію ВРУ, зірвавши роботу парламенту, потім спробували торпедувати Указ скороспілим і юридично сумнівним позовом, а потім влаштували майже гоп-стопівські нальоти на Центральну виборчу комісію та апеляційний суд. Взагалі-то все це, як на мене, дико тхне вульгарним криміналом. Сама ж Юлія Володимирівна висловилися, що виборів, мовляв, не буде. От не буде - і край. Чому? Тому що (с). Бо за версією БЮТ, це не більш не менш як "злочин проти народу".

І от на цьому місці – будьмо уважні, як кажуть панотці або ж "увага, важливий момент", як співає "Крихітка Цахес". Прохання до шановних виборців БЮТ на хвильку розплести коси, відкласти прапорці, зняти бейсболки "коса внутри" та перефокусувати увагу з гарячого червоного серця на ratio. Welcome to Real World.

Як назвати парламентарів, котрі у спосіб, який простим смертним вартував би буцегарні, зривають роботу парламенту?
Якими словами охарактеризувати "недоторканних", що дозволяють собі атакувати суди?
Яке визначення знайти для нібито законодавців, які брутально порушують закон?
І, зрештою, ким є "демократичні політики", котрі тікають від виборів, заперечують право народу на волевиявлення і таке волевиявлення з бадьорою безпосередністю, гідною їхніх комсомольських попередників, називають "злочином проти народу"?
Якщо комусь важко відповісти, пропоную уявити, що над цими достойниками – не білочервоний прапор, а блакитний. А на чолі їх – трансцедентна сила "Балога". І пригадайте, що ви казали про тих, хто зривав попередні вибори? І попередні до попередніх? Так легше?

Так що геть подвійні стандарти і мімікрію. Я не закликаю тут і зараз замінити скандування "Юля!" на вигук "ТЮ!", не закликаю навіть взагалі щось комусь казати. Прошу лише подумки дати собі звіт: чи виправдовуєте ви "своїх". І якщо ви бодай засумнівалися – мої вам повага і вітання. Але якщо ваша відповідь – впевнене "так", то і Тимошенко вам суддя і вибори вам під гарний настрій Юлі і косу вам на голову.
Тільки краще не кажіть тоді про демократію, вільну Україну і правову державу тощо. Право навіть не сили, а істеричного нахабства – це не право. А від декларованого "солідаризму" до дуже реального фашизму може бути лише один крок у модельних мештах.

Перефразовуючи відоме: хто не шкодує про Майданну єдність – не має серця. Але хто не помічає натужної штучности "єдности" прихильників вільного суспільства та процедурної держави з соціал-волюнтаристами – не має голови. Маючи голови – лікуймо серця.

Олександр Северин