Ключове питання національної безпеки
10/14/2008 | omela
Будьмо реалістами: надання ПДЧ в грудні для України малоймовірне.
І дострокові вибори, попри спекуляції, тут ні до чого. Як і відсутність масової підтримки НАТО в Україні. Бо те саме рівною мірою стосується й нашого постраждалого союзника - Грузії, де має місце стабільна внутрішньополітична ситуація, а настрої солідарно проНАТОвські.
Причини зовнішні: Франція, а надто Німеччина знову взялися сумлінно виконувати ролю лобістів російських імперських інтересів в НАТО. Війна в Грузії на короткий час підживила надії, але тепер все знову повернуло на стару колію: Європа просто заплющила очі на аґресію, порушення міжнародного права, та окупацію (фактично: анексію).
США. Певні сподівання пов'язані з критичним щодо Росії, принциповим "новим Рейганом" - МакКейном. Але, як стверджують ескперти, значно вищі шанси має Обама, байдужий до зовнішньої політики популіст тимошенківського штибу (каже тільки те, що людям подобається чути).
Нинішня адміністрація Буша, що підтримує прагнення України, йде.
Отже, перспективи НАТО для України, скорше за все, буде відкладено на невизначений час. Як і ЄС, але про те мова окремо. Світова фінансова криза цьому всьому теж, очевидно, не допомагає.
Тож не варто плекати ілюзії: Захід ("світове співтовариство") залишає Україну на призволяще, сам-на-сам із Росією. Як і Грузію.
Це не означає, що євроатлантичні прагнення України були неправильні. То був реальний варіант зовнішньої безпеки, і політ. сили, які принципово відстоювали цей шлях, мали правильний підхід.
Але скоро, наймовірніше, доведеться зіткнутися з крахом надій, і не хотілося б, щоби це заскочило та призвело до зневіри.
Вважаю, що в разі повторної відмови в наданні ПДЧ для України, варто всерйоз розглянути питання прискореного відновлення арсеналу тактичної ядерної зброї, а в перспективі й створення замкненого циклу та повноцінного ядерного потенціалу, здатного убезпечити країну від аґресії вже самою його наявністю.
Звичайно, вище зазначене "світове співтовариство" цього не схвалить, але Україні, нажаль, не залишають іншого вибору: ґарантій безпеки воно не надає, що показав приклад нещасної Грузії. Варто його про це попередити.
P.S. Зізнаюся, що завше мав певний скептицизм щодо європейських та певною мірою, євроатлантичних прагнень України (хоча й з різних причин).
І дострокові вибори, попри спекуляції, тут ні до чого. Як і відсутність масової підтримки НАТО в Україні. Бо те саме рівною мірою стосується й нашого постраждалого союзника - Грузії, де має місце стабільна внутрішньополітична ситуація, а настрої солідарно проНАТОвські.
Причини зовнішні: Франція, а надто Німеччина знову взялися сумлінно виконувати ролю лобістів російських імперських інтересів в НАТО. Війна в Грузії на короткий час підживила надії, але тепер все знову повернуло на стару колію: Європа просто заплющила очі на аґресію, порушення міжнародного права, та окупацію (фактично: анексію).
США. Певні сподівання пов'язані з критичним щодо Росії, принциповим "новим Рейганом" - МакКейном. Але, як стверджують ескперти, значно вищі шанси має Обама, байдужий до зовнішньої політики популіст тимошенківського штибу (каже тільки те, що людям подобається чути).
Нинішня адміністрація Буша, що підтримує прагнення України, йде.
Отже, перспективи НАТО для України, скорше за все, буде відкладено на невизначений час. Як і ЄС, але про те мова окремо. Світова фінансова криза цьому всьому теж, очевидно, не допомагає.
Тож не варто плекати ілюзії: Захід ("світове співтовариство") залишає Україну на призволяще, сам-на-сам із Росією. Як і Грузію.
Це не означає, що євроатлантичні прагнення України були неправильні. То був реальний варіант зовнішньої безпеки, і політ. сили, які принципово відстоювали цей шлях, мали правильний підхід.
Але скоро, наймовірніше, доведеться зіткнутися з крахом надій, і не хотілося б, щоби це заскочило та призвело до зневіри.
Вважаю, що в разі повторної відмови в наданні ПДЧ для України, варто всерйоз розглянути питання прискореного відновлення арсеналу тактичної ядерної зброї, а в перспективі й створення замкненого циклу та повноцінного ядерного потенціалу, здатного убезпечити країну від аґресії вже самою його наявністю.
Звичайно, вище зазначене "світове співтовариство" цього не схвалить, але Україні, нажаль, не залишають іншого вибору: ґарантій безпеки воно не надає, що показав приклад нещасної Грузії. Варто його про це попередити.
P.S. Зізнаюся, що завше мав певний скептицизм щодо європейських та певною мірою, євроатлантичних прагнень України (хоча й з різних причин).
Відповіді
2008.10.14 | Taras-ods
Степ бай степ.
Спочатку треба створити повний цикл виробнитства палива для атомних станцій, за ядерну зброю треба зараз мовчати.2008.10.14 | yes
Re: Саме зрив виборів відіграє головну роль в отриманні ПДЧ
2008.10.14 | GreyWraith
Не зрозумів зв'язку...
2008.10.14 | 123
аргументи у Вас є?
2008.10.14 | yes
Re: йдеться про звтяжний хаос у політичній системі
Фактично заблокована робота трьох-чотирьох гілок влади включно із судовою.У цих умовах важко розпочинати будь-які проекти на високому міждержавному рівні.
2008.10.14 | странник
Re: йдеться про звтяжний хаос у політичній системі
yes пише:> Фактично заблокована робота трьох-чотирьох гілок влади включно із судовою.
Вона ніколи і не розблоковувалась.
> У цих умовах важко розпочинати будь-які проекти на високому міждержавному рівні.
А кому ми потрібні, якщо нездатні розібратися зі своїми проблемами?
2008.10.14 | GreyWraith
Re: Ключове питання національної безпеки
omela пише:> Будьмо реалістами: надання ПДЧ в грудні для України малоймовірне.
Побачимо.
>Причини зовнішні: Франція, а надто Німеччина знову взялися сумлінно >виконувати ролю лобістів російських імперських інтересів в НАТО. >Війна в Грузії на короткий час підживила надії, але тепер все знову >повернуло на стару колію: Європа просто заплющила очі на аґресію, >порушення міжнародного права, та окупацію (фактично: анексію).
Я просто не розумію, які факти чи висловлювання Ви маєте на увазі.
Невже хтось із тамтешнього начальства казав останнім часом щось типу "Ніззя, бо Росія образиться", як це було навесні? Якби так було, то наші русофіли на ставці заради нашої деморалізації вже б про це радісно хрюкали на всіх гілках...
Плюс мені також неясно, які конкретно кроки мала зробити Європа щодо Грузії, щоб у Вас не складалося враження заплющених очей?
От останнім часом саме під тиском європейців росіяни вивели свої війська із буферних зон (тобто статус-кво до початку воєнних дій відновлено), причому тиск не припиняється, бо є ще вимога вивести війська із Південної Осетії і Абхазії. Звісно, Росія на цю вимогу може ігнорувати, але наскільки довго в умовах теперішньої Другої Світової депресії? Думаю, що із незакритим цим питанням і відвертим хамством ті ж європейці просто не заважатимуть, коли російська економіка гепатиметься...
>Але, як ствердужють ескперти, значно вищі шанси має Обама, байдужий >до зовнішньої політики популіст тимошенківського штибу (каже тільки >те, що людям подобається чути).
Поки на 11% більше у Обами. Навряд чи ця різниця зменшиться - певно, американцям набридла республіканська адміністрація.
Але я дуже сумніваюся, що людям подобається чути від Обами "Хайль, Росія!".
>Отже, переспективи НАТО для України, скорше за все, буде відкладено >на невизначений час. Як і ЄС, але про те мова окремо. Світова >фінансова криза цьому всьому теж, очевидно, не допомагає.
Криза - це не застій, де є сенс діяти за принципом "доки не зламалося - нема чого ремонтувати". Якраз під час кризи можливі і навіть необіхдні різкі ходи.
>Тож не варто плекати ілюзії: Захід ("світове співтовариство") >залишає Україну на призволяще, сам-на-сам із Росією. Як і Грузію.
Я би так не сказав...
>Вважаю, що в разі повторної відмови в наданні ПДЧ для України, варто >всерйоз розглянути питання прискореного відновлення арсеналу >тактичної ядерної зброї, а в перспективі й створення замкненого >циклу та повноцінного ядерного потенціалу, здатного убезпечити >країну від аґресії вже самою його наявністю.
Це так чи інакше доцільно - навіть у випадку надання того ж самого ПДЧ і членства в НАТО. Але є два питання:
1) Скільки на то реально треба часу? Бо може вийти так, що доки сонце зійде, роса очі виїсть.
2) Чи є гарантії від повторення операції "Вавілон"?
> Звичайно, вище зазначене "світове співтовариство" цього не >схвалить, але Україні, нажаль, не залишають іншого вибору: ґарантій >безпеки воно не надає, що показав приклад нещасної Грузії. Варто >його про це попередити.
Цікаво, ці питання вже піднімалися українськими дипломатами перед США? Якщо американці будуть як мінімум не проти, то на решту так званого світового співтовариства плювати у цьому питанні можна...
А Грузія, як це не блюзнірськи звучить, ще відбулася мінімальними можливими втратами. У всякому разі, російські плани зламала і примусила наробити дурниць і зупинитися. Поки що...
2008.10.14 | Володимир I
Re: Ключове питання національної безпеки
Вірний аналіз ситуації і правильний прогноз. Порятунок утопаючих - справа рук самих утопаючих.2008.10.14 | странник
Ключове питання національної безпеки це внутрішня політика
2008.10.14 | Стась
Ответ на вопрос - все же внутри Украины
Как неоднократно отмечали все политики и эксперты - основные угрозы Украине исходят изнутри. И прежде всего надо заняться минримизацией именно этих угроз.В случае с Грузией тоже не все однозначно. Вина за само возникновение конфликтов с Абхазией и Южной Осетией лежит на Тбилиси времен Гамсахурдиа и Шеварнадзе. Я ничуть не пытаюсь приуменьшить роль России, но надо признать, что и действия грузинских властей были, мягко говоря, неоптимальными.
То же самое следует сказать и действиях Саакашвили. Да, он поддался на провокацию - но ведь провокация именно ради этого и затеивалась. А о возможной помощи следовало четко и однозначно договариваться заранее. Но навряд ли кто-то захочет заранее договариваться с непредсказуемыми партнерами.
В случае Украины - та же ситуация тотальной непредсказуемости власти, которая полностью исключает возможность ее скорого вступления в какой-либо военно-политический союз с Западом.
2008.10.14 | Анаэробик
Слава Богу
Припинять дурити людей Європою і НАТОм. Будемо самі жити на своїй землі, без вказівок жирних котів з Брюсселю. Слава Богу!2008.10.14 | странник
Re: Слава Богу
Анаэробик пише:> Припинять дурити людей Європою і НАТОм. Будемо самі жити на своїй землі, без вказівок жирних котів з Брюсселю. Слава Богу!
А особливо треба дякувати тим майстрам з нашої еліти, які пороздавали зброю ( маю на увазі тактичні ракети), та як ідіоти тринділи про позаблоковий та без'ядерний статус України.
І де вони зараз?
А де Україна?
А ми ж були не червоною Кореєю...
2008.10.16 | Михайло Свистович
Re: Слава Богу
Анаэробик пише:> Припинять дурити людей Європою і НАТОм. Будемо самі жити на своїй землі, без вказівок жирних котів з Брюсселю. Слава Богу!
Не слава Богу, бо доведеться жити за значно гіршими вказівками голодних собак з Москви, а на своїй землі жити з бондарями, сотніковими й мельниками.
2008.10.14 | странник
Re: Ответ на вопрос - все же внутри Украины
К сожалению, внешние факторы невозможно исключить. Но раздробленный народ лёгкая добыча для внешнего врага.2008.10.14 | GreyWraith
Чому Ви панікуєте?
странник пише:>К сожалению, внешние факторы невозможно исключить. Но раздробленный
>народ лёгкая добыча для внешнего врага.
Де ж Ви це роздроблений народ бачите? Навколо себе я його не бачу...
2008.10.14 | странник
Я панікую?? :)
Ви де живете?І чим займаєтесь?
2008.10.14 | Горицвіт
це ще більша фантастика
omela пише:> Вважаю, що в разі повторної відмови в наданні ПДЧ для України, варто всерйоз розглянути питання прискореного відновлення арсеналу тактичної ядерної зброї,
Де взяти? На виготовлення підуть роки, а за цей час країна попаде в ізоляцію (це як мінімум; бо може бути пряма агресія "з метою непоширення ядерної зброї").
2008.10.14 | странник
Зброя це лише інструмент. Головне люди.