Девальвація слова як норма української політики (/)
10/14/2008 | ak1001
http://www.unian.net/ukr/news/news-278444.html
[14.10.2008 12:10] Микола Писарчук
Девальвація слова як норма української політики
Огиду й сарказм викликає словесна еквілібристика, спрямована на звалювання провини за чергові позачергові вибори: Ющенко киває на Тимошенко, Тимошенко киває на Ющенка та Ахметова, Янукович киває на Ющенка й Тимошенко...
Сьогодні більшість людей в Україні переймається девальвацією гривні, яка багатьох боляче вдарила по кишені. Проте одиниці звертають увагу на менш помітну, але ще грізнішу девальвацію, яку генерує для всієї України її політична верхівка. Девальвацію честі, совісті, моралі і закону.
„Бик в’яжеться воловодом, а чоловік – словом”, – каже народна мудрість. Але чесне слово, через порушення якого наші предки стрілялися, девальвувалося нині на ніщо. Навіть коли воно зафіксоване в письмовій формі. Скажімо, у парламентській коаліційній угоді.
2 вересня парламентська фракція БЮТ знецінила своє „чесне слово” спільними голосуваннями з учорашніми заклятими ворогами – Партією регіонів – за закони, які по саме нікуди обрізали повноваження нібито союзника „сердешних” Президента Віктора Ющенка. Бо ж виникала заманлива перспектива встановити років на 10 стійку двочленну владну модель, за якої БЮТ і Тимошенко було б гарантоване сите життя. Що означають порівняно з ним слова і підписи?
Щоправда, воно як гикнулося, так і повернулося. Неважко уявити собі, як нові „друзяки” БЮТ із ПР клялися „на фіксі” чи то на яхті під Сардинією, чи то в затишному особняку на Турівській у вічній приязні та міцній коаліції. Але і їхнє „чесне купецьке” вже невдовзі виявилося девальвованим. Начебто, уже про все домовилися, розподіл посад визначили, на політраді ПР затвердили, у Кремлі узгодили... Аж тут Янукович став дибки і зажадав прем’єрства, яке Юлія Володимирівна не мала ані найменшого наміру віддавати. Як розповідає очевидець цих подій Тарас Чорновіл, чесне слово „тому що послідовного” не встояло перед аргументами Ріната Ахметова та групи Фірташа–Льовочкіна–Бойка. Як же їм без „РосУкрЕнерго”? Хоча слова самого Чорновола-молодшого теж є сильно девальвованими черговим політичним фортелем, але вони підтверджуються і з інших джерел.
Ще більше девальвував своє і без того знецінене президентське слово Ющенко, коли про людське око розповідав, як він не хоче ввергати Україну у вир позачергових виборів, як він готовий на будь-яку коаліцію в будь-якому форматі, а його оточення робило за лаштунками все, аби зірвати створення тріади БЮТ – НУ–НС – Блок Литвина. А записане зранку на плівку й прокручене увечері по ТБ звернення про розпуск парламенту, яке то анонсувалося, то скасовувалося? А невідомим чином підписаний з Італії указ? Адже це вже не просто слово, це документ, обов’язковий для виконання на території України, документ, у якому йдеться про припинення діяльності найвищого законодавчого органу держави. Невже на ньому факсиміле поставили?
Девальвував своє спікерське слово й Арсеній Яценюк, коли на всю країну оголосив про складення повноважень Голови Верховної Ради, чудово знаючи, що досидить у своєму кріслі до закономірного кінця. Або до позачергових виборів, або ж до створення нової коаліції.
Девальвувала своє прем’єрське слово Юлія Тимошенко, коли навіть не оголосила про складання повноважень прем’єра, демонстративно проігнорувавши коаліційну угоду.
Девальвував своє слово політика Володимир Литвин, розповідаючи в ЗМІ, який він чудовий миротворець, що стоїть вище від будь-якої бійки, а тим часом вимагаючи омріяної і звичної посади спікера парламенту.
Геть девальвувалися такі вагомі слова й поняття, як „державна зрада”, „зрада національних інтересів”, „злочин проти держави” тощо. Сторони політичного конфлікту перекидаються ними, мов м’ячиками, киваючи хто на Кремль, хто на Вашингтон, хто на Тбілісі, а хто на Судан.
Огиду й сарказм викликає словесна еквілібристика, спрямована на звалювання провини за чергові позачергові вибори: Ющенко киває на Тимошенко, Тимошенко киває на Ющенка та Ахметова, Янукович киває на Ющенка й Тимошенко. Між тим, винні всі, кожен з цієї трійці несе свою частку провини за те, що в період жахливої економічної кризи буде викинуто на вітер астрономічні суми, за те, що і без того електризоване суспільство отримає додаткові стимули до напруження й дестабілізації.
Наші топ-політики, здається, зробили все для знецінення слів, честі, моралі, совісті. А саме вони є орієнтирами та взірцями для виборців, для народу. І це страшно. Як страшно і те, що існує реальна загроза девальвації того вибору, який зробить народ 7 грудня (чи в інший день, коли пройдуть дострокові парламентські вибори). Знецінення того вибору брехнею, купівлею, маніпуляціями, фальсифікаціями...
Колись Наполеон сказав крилату фразу: „Поставте шахрая в усіх на виду – і він діятиме як чесна людина”. Наші політшахраї продовжують приховувати свої реальні дії за словесною облудою. І діяти як нечесні люди.
Микола Писарчук
постiйна адреса статтi:
http://www.unian.net/ukr/news/news-278444.html
[14.10.2008 12:10] Микола Писарчук
Девальвація слова як норма української політики
Огиду й сарказм викликає словесна еквілібристика, спрямована на звалювання провини за чергові позачергові вибори: Ющенко киває на Тимошенко, Тимошенко киває на Ющенка та Ахметова, Янукович киває на Ющенка й Тимошенко...
Сьогодні більшість людей в Україні переймається девальвацією гривні, яка багатьох боляче вдарила по кишені. Проте одиниці звертають увагу на менш помітну, але ще грізнішу девальвацію, яку генерує для всієї України її політична верхівка. Девальвацію честі, совісті, моралі і закону.
„Бик в’яжеться воловодом, а чоловік – словом”, – каже народна мудрість. Але чесне слово, через порушення якого наші предки стрілялися, девальвувалося нині на ніщо. Навіть коли воно зафіксоване в письмовій формі. Скажімо, у парламентській коаліційній угоді.
2 вересня парламентська фракція БЮТ знецінила своє „чесне слово” спільними голосуваннями з учорашніми заклятими ворогами – Партією регіонів – за закони, які по саме нікуди обрізали повноваження нібито союзника „сердешних” Президента Віктора Ющенка. Бо ж виникала заманлива перспектива встановити років на 10 стійку двочленну владну модель, за якої БЮТ і Тимошенко було б гарантоване сите життя. Що означають порівняно з ним слова і підписи?
Щоправда, воно як гикнулося, так і повернулося. Неважко уявити собі, як нові „друзяки” БЮТ із ПР клялися „на фіксі” чи то на яхті під Сардинією, чи то в затишному особняку на Турівській у вічній приязні та міцній коаліції. Але і їхнє „чесне купецьке” вже невдовзі виявилося девальвованим. Начебто, уже про все домовилися, розподіл посад визначили, на політраді ПР затвердили, у Кремлі узгодили... Аж тут Янукович став дибки і зажадав прем’єрства, яке Юлія Володимирівна не мала ані найменшого наміру віддавати. Як розповідає очевидець цих подій Тарас Чорновіл, чесне слово „тому що послідовного” не встояло перед аргументами Ріната Ахметова та групи Фірташа–Льовочкіна–Бойка. Як же їм без „РосУкрЕнерго”? Хоча слова самого Чорновола-молодшого теж є сильно девальвованими черговим політичним фортелем, але вони підтверджуються і з інших джерел.
Ще більше девальвував своє і без того знецінене президентське слово Ющенко, коли про людське око розповідав, як він не хоче ввергати Україну у вир позачергових виборів, як він готовий на будь-яку коаліцію в будь-якому форматі, а його оточення робило за лаштунками все, аби зірвати створення тріади БЮТ – НУ–НС – Блок Литвина. А записане зранку на плівку й прокручене увечері по ТБ звернення про розпуск парламенту, яке то анонсувалося, то скасовувалося? А невідомим чином підписаний з Італії указ? Адже це вже не просто слово, це документ, обов’язковий для виконання на території України, документ, у якому йдеться про припинення діяльності найвищого законодавчого органу держави. Невже на ньому факсиміле поставили?
Девальвував своє спікерське слово й Арсеній Яценюк, коли на всю країну оголосив про складення повноважень Голови Верховної Ради, чудово знаючи, що досидить у своєму кріслі до закономірного кінця. Або до позачергових виборів, або ж до створення нової коаліції.
Девальвувала своє прем’єрське слово Юлія Тимошенко, коли навіть не оголосила про складання повноважень прем’єра, демонстративно проігнорувавши коаліційну угоду.
Девальвував своє слово політика Володимир Литвин, розповідаючи в ЗМІ, який він чудовий миротворець, що стоїть вище від будь-якої бійки, а тим часом вимагаючи омріяної і звичної посади спікера парламенту.
Геть девальвувалися такі вагомі слова й поняття, як „державна зрада”, „зрада національних інтересів”, „злочин проти держави” тощо. Сторони політичного конфлікту перекидаються ними, мов м’ячиками, киваючи хто на Кремль, хто на Вашингтон, хто на Тбілісі, а хто на Судан.
Огиду й сарказм викликає словесна еквілібристика, спрямована на звалювання провини за чергові позачергові вибори: Ющенко киває на Тимошенко, Тимошенко киває на Ющенка та Ахметова, Янукович киває на Ющенка й Тимошенко. Між тим, винні всі, кожен з цієї трійці несе свою частку провини за те, що в період жахливої економічної кризи буде викинуто на вітер астрономічні суми, за те, що і без того електризоване суспільство отримає додаткові стимули до напруження й дестабілізації.
Наші топ-політики, здається, зробили все для знецінення слів, честі, моралі, совісті. А саме вони є орієнтирами та взірцями для виборців, для народу. І це страшно. Як страшно і те, що існує реальна загроза девальвації того вибору, який зробить народ 7 грудня (чи в інший день, коли пройдуть дострокові парламентські вибори). Знецінення того вибору брехнею, купівлею, маніпуляціями, фальсифікаціями...
Колись Наполеон сказав крилату фразу: „Поставте шахрая в усіх на виду – і він діятиме як чесна людина”. Наші політшахраї продовжують приховувати свої реальні дії за словесною облудою. І діяти як нечесні люди.
Микола Писарчук
постiйна адреса статтi:
http://www.unian.net/ukr/news/news-278444.html