10/20/2008 | yes

Є відома історія про полювання на мавп, не пригадую вже, чи це африканська чи індійська бувальщина, але це не так важливо.

Щоб спіймати мавпу, використовують глечики з вузьким горлом, або скриньки із плоским розрізом, через який можно тільки пропхати лапу. У пастку насипають горішків та ще чого-небудь пахучого і смачного.

Зачувши приманку, мавпа просовує лапу у пастку, набирає повну жменю горішків і... лапа назад вже не вилазить, бо кулак її з горішками не для вузького отвору.

Наближаються мисливці, мавпа верещить як навіжена, всирається від страху, але кулака розкрити та випустити горішки вона не здатна, бо виною є хватальний рефлекс, який часто для приматів сильніший від страху смерті.

Короткі квазінаукові дослідження показали, що чим ближча людина до мавпи, тим сильніше у людини проявляється хватальний рефлекс.

Без більш детальних досліджень важко встановити чи це у пані Тимошенко з дитинства, як рудимент залишився сильно розвинутий хватальний рефлекс, чи це вже при владі відбулася її трансформація у бік приматів. Схоже, що таки останній варіант. Бо її мавп"ячий вереск вже просто лящить щоденно у вухах. Страх бути впійманою, але нездатність відпустити із кулака того владного і смачного горішка, вже менше скидається на комедію, а більше - на трагедію чи співчуття. Трагедію справді, бо гидко щоденно спостерігати такий наочний процес перетворення людини-Тимошенко у мавпу-Тимошенко.