Час новоукраїнської смути

на шляху до нового Майдану

Наближаємось до середини шляху, до того відліку, коли між двома Майданами буде пройдено половину відстані. Взагалі увесь відтинок міжмайданного часу варто умовно розділити на три періоди.

Перший сьогодні завершується — це млявий період, період придивляння, прислуховування, легкого прозріння, ще цей період можна назвати часом відпливу, “відкату” помаранчевої майданної хвилі. Другий період означиться загальмовуванням млявого напрямку із переходом у штиль та тихим, повільним рухом у бік прозріння народних мас і хотіння ними нових форм правління із формуванням у їхній свідомості відрази до абсолютно всіх правих і лівих, патентованих і негативних, усіх різнокольорих главарів першого, 2004 року, Майдану. Цей другий період має окреслитись розумінням того, що їм тим всім і помаранчевим, і біло-сердечним, і голубим народ потрібен був як засіб їхнього укорінення в тіло України, та паразитування на ньому заради єдиної цілі — їхнього збагачення, прикриваючись гаслами “за народ”, та діючи фактично проти народу. І третій період цього шляху стане прозрінням народних мас у тому, що вони мають бути разом супроти усієї цієї паразитичної різнокольорої політичної швалі, що спонсорується олігархами та обслуговує олігархів. Цей третій відтинок міжмайданого шляху буде найкоротшим та найбільш бурхливим із об'єднанням простих громадян, як сходу так і заходу України (не зважаючи на те, хто якою мовою спілкується), заради визволення та очищення від цих паразитичних різнокольорих олігархічних трутнів. На жаль, на той час, ці паразити за яких ми від чергових до позачергових виборів ходимо голосувати почуватимуться так вже надійно та безпечно і безкарно, що нагло і грубо нехтуватимуть усякими законами та народом, адже у їхніх руках невдовзі цілком буде уся гілковість української влади — це і законодавча — Верховна рада, виконавча — ручний Кабмін, власний приручений, їхнім капіталом випещений, пригрітий Президент, та прикуплений суд.

Народ буде чітко бачити, що ніякі пере-перевибори вже не допоможуть цій збанкрутілій та здевальвованій країні, окрім як засіб хірургічного, майданного всенародного втручання із видаленням із нашого народного українського тіла цих паразитів. І також тих політичних паразитів, які пускають облудні промови про збільшення повноважень, можливостей, місцевих самоврядувань громадам сіл, селищ, міст, а насправді тільки й те роблять, що хитро вичавлюють із українських сіл, селищ, міст останні соки та повноваження. Ми невдовзі дозріємо до розуміння того, що ці політичні брехуни прикриваючись ім'ям нашим, не дадуть нам нашого. А змушені будемо взяти своє силою. Силою нового всеукраїнського Майдану.

Отже перший, млявий, період міжмайданного шляху завершується. Розпочинається фаза другого міжмайданного періоду — періоду переходу мертвої точки із повільним накатом та переходом до третього періоду бурхливого, не помаранчевого, а червоно-чорного українського Майдану. Перший не вартує вам тут переповідати, адже ви його спостерігаєте вже упродовж чотирьох років.

Про третій ще зарано більше розповідати, адже мало хто спроможний сприймати і зрозуміти, коли ще не дозріли до відповідного сприйняття.

Говоритимемо про теперішній період, у який вступаємо, та мову про який наше населення ще більш-менш спроможне вловити, хоча й тут багатьом із них важко буде розуміти та сприймати парадоксальні речі про які кажу.

Отже, яка найхарактерніша, найчільніша подія станеться у цьому штильовому періоді? Це президентські вибори. Через рік ми будемо активно приймати участь у цьому виборчому болоті. І діятимемо за власним розумінням та супроти власного хотіння. Ми будемо пересилювати себе йдучи на ці вибори. Адже матимемо фактично вибір без вибору. Знову ті ж самі фарисейські персонажі агітуватимуть нас за те, щоб ми віддали свої голоси за них, брехливих. І, звичайно, що ми такі довірливі, затуркані та нерозбірливі підемо і за них проголосуємо. І кожен, хто агітуватиме та голосуватиме за свого віритиме, що якщо би всі так проголосували, як от я, той чи та, — то таки точно було би щастя ледь не на всій землі. Омана. Це наша з вами сьогоднішня омана.

Чому? Та тому, що на сьогодні дослідження доказують, що тільки біля 4 відсотків із населення України здатні аналізувати, зважувати та мислити самостійно. Всі інші 96 відсотків, на сьогодні, українського населення — це фактично є сіра, затуркана маса, яка вірить отому, що їй бреше телевізор. А чий сьогодні телевізор? Ви думаєте, що ваш, бо куплений за ваші гроші. Ні, не ваш — ваш тільки ящик, а те, що лунає в ньому і ллється із усіх каналізаційних каналів із нього у ваші мізки та зомбує вас, належить не вам, а тим же олігархам, які мають вже сьогодні у своїй власності не тільки партії, але й телеканали та інші медійні ресурси.

А отже, оскільки не спроможні мислити самостійно, на цих президентських виборах рішення допоможе вам прийняти цей самий брехливий телевізор.

Відкинемо від нашої уваги з десяток другий тої політичної дрібноти, що зареєструються на цих виборах, як кандидати в президенти України і вештатимуться поміж ногами тих політичних монстрів, якими на сьогодні є Тимошенко, Янукович та Ющенко. Якраз навколо них триватиме вся політична гра, саме на них робитимуть ставки олігархи. Адже від того, хто там сидітиме у кріслі президента ще п'ять років, залежатиме їхнє фінансове самопочуття. От тут їм би, тим крупним капіталістам, які мають доступ до тіл трьох вище названих, не схибити. Не промахнутися. Як їм бідним, змученим зароблянням мільйонів та мільярдів, вгадати на яку із цих трьох коняк зробити вірну ставку?

На тепер, із цих трьох, найгірший, найнижчий, згідно соціологічних опитувань, має рейтинг Ющенко. Його сьогоднішній рейтинг скотився до рівня пізнього Кучми. Йому дають біля п'яти відсотків довіри населення. Отже ми його можемо відкинути, як того що вже не здатен заволодіти довірою мас та позмагатися із двома іншими на президентське крісло? Ні, “любі друзі”, це тільки за вашою логікою він вже програв. Але за логікою тих, хто наливатиме у наші телеящики інформаційного відстою — все воно затече у голови тих 96 відсотків сьогоднішніх українців і вкотре зробить свою чорну роботу. Саме ту роботу, внаслідок якої більшість із вас піде і проголосує за ніякого президента Ющенка. Та зрештою не будемо далеко ходити, згадайте самих себе, свої дії і вчинки на інших попередніх виборах. На прикладі Тернопільщини, на початку 90-тих — ми так хотіли свого патріота, націоналіста, аж так хотіли, що і агітували, і голосували кожен за свого — Чорновола, Лук'яненка , Яворівського.., і внаслідок нашого голосування, а вірніше внаслідок маніпулювання нами, внаслідок засмічення телеканалізаційними стоками нашої свідомості, ми доголосувалися до того, що президентом України став на той час наш ворог, комуніст Кравчук. І повні горя та розпачу думали — ну, все, програли ми Україну! Але що ж це виявилось, вже на наступних президентських виборах ми ледь не стома відсотками проголосували за того ж комуняку Кравчука, бо наші мізки політтехнологіями так вміло закрутили, засмітили, зазомбували і переключили, що нам здавалося, що ми робимо не що інше, як голосуючи за Кравчука рятуємо Україну, від страшного, запеклого комуняки, ставленика Кремля — Кучму. І, згадайте, коли почули, що обраний президентом не Кравчук, а Кучма, то здавалось багатьом, що Україна таки вже на цей раз остаточно втрачена. Але що ж виявилось — пройшло не так багато років. Прийшли нові президентські вибори. І що ми зробили у другому турі 1998 року? Та дружно так і завзято, ледь не стома відсотками, тут на Тернопільщині, проголосували за Кучму. Бо все було змодельовано за нас і для нас так, що ми були загнані в кут — або “щирий українець” Кучма, або лютий комуняка Симоненко. Ви ще й тепер думаєте, що тоді рятували Україну голосуючи за Кучму. То чому смієте сумніватися у тому, що не проголосуєте за млявого, ніякого, поганого, керованого “ахмедовими”, Ющенка? Ми і цей раз “врятуємо” таким самим чином Україну! Тай хто це нам сказав, що Ющенко поганий — він і мистецький арсенал будує, і у вишиванках ходить, і українських бджілок любить, і Україну в Грузії від москалів захищає. То хіба ось такий Ющенко може бути поганим? Так це ж наш хлопець, патріот — нумо на вибори, тай за Юща! І попри мою іронію — вибору в нас знову не буде — нас заставлять проголосувати саме за того, хто буде не вам, а їм вигідний. Ви, народ, для них є всього лиш масою, глиною, із якої вони ліплять свою велику політику.

Один розумний чоловік сказав мені доволі цікаву тезу. “От я не піду, - каже, - на вибори. Бо то таке, як хтось мене заставляє примусово женитися. Кажуть, — от на тобі вибір — та сліпа, та глуха, а та крива — бери вибирай і негайно женися! А я не хочу на жодній з них женитися. І не піду на такі вибори!!!” Ви вже зрозуміли, що той чоловік належить не до тих 96 відсотків сірої української маси, а всього лиш до тих 4 відсотків українців здатних на самостійне політичне мислення. Парадокс тільки в тому, що рішення буде приймати не він із тими 4%, а переважаюча маса із тих зомбованих телеканалізаціями 96%. І якраз вони виберуть нам наречену із цих трьох неповторних — і оженять нас на ній. І попри наше нарікання, що, мовляв, я не хочу такої молодої, я її не люблю, нам розумно пояснять: “Ну, ми ж тобі пропонували вибрати! Ти ж не хотів сам, ну, ми тобі й вибрали. Чого ж це ти, козаче, нарікаєш?”

От якраз така абсурдність та безвихідність ситуації наполягає на тому, що ми з вами маємо бути мудрішими і навіть хитрішими.

А що ж робити? Що робити вам, за кого вам голосувати у президенти — вирішуватимете ви. Я ж буду голосувати, не повірите, свідомо саме за того, за кого вони хочуть, щоб я проголосував. За Ющенка. Адже тільки він, як ніхто здатен підвести своїм невмілим керуванням країну до тої стадій, яка буде третім, бурхливим, періодом міжмайданного шляху. Саме він здатен завести країну в глухий кут, в той глухий кут вихід із якого буде один — наш, правдиво український, новий червоно-чорний Майдан. Парадокс тільки в тому, що цей наступний майдан, на відміну від помаранчевого, що був всього лиш репетицією, буде проти Ющенка. І тільки тоді з нашою, з вашою, допомогою будуть зметені на смітник історії такі політично корумповані фігури як Ющенко, ним пригрітий Кучма і усі інші політичні імпотенти, котрих щодня спостерігаємо на телеканалізаційних екранах.

Зробимо на прийдешніх президентських виборах саме так як вони хочуть — проголосуємо ще раз за їхнього Ющенка. Вони втішно потиратимуть руки, думатимуть, що ми проголосували за продовження їхнього світлого майбутнього. А насправді, таким чином, ми проголосуємо за наближення приходу їхнього кінця.

Василь Павук, Шибалинський сільський голова

Бережанського району Тернопільської області.

Відповіді

• 2008.11.07 | Олесь Шевченко, Київ

  Re: Час новоукраїнської смути

  Пане Павук!
  Не голосуйте за "їхнього Ющенка".
  Голосуйте за тимошенківців, які віддали 144 (сто сорок чотири) голоси, проти 0, утримались 0, за введення російської мови як другої державної 2 вересня 2008 року.
  Чи Ви телевізор зовсім не дивитесь?
  Чи не усвідомлюєте, що йдеться не про "наближення їхнього кінця", а кінця нашого - українського, наших дітей, нашого майбутнього?
  З надією на розуміння,
  Олесь Шевченко,
  колишній політв'язень,
  народний депутат України 1 скликання.