УПЦ МП називає Голодомор геноцидом(/)
11/13/2008 | 123
http://unian.net/ukr/news/news-284237.html
До УНІАН надійшло звернення предстоятеля Української православної церкви МП блаженнішого Володимира з нагоди скорботної дати – Голодомору. Чи не вперше Священний синод УПЦ МП публічно назвав цей злочин геноцидом. Враховуючи унікальність такої події, подаємо текст звернення повністю.
Звернення Священного синоду Української православної церкви з нагоди скорботної дати – 75-ї річниці Голодомору 1932–1933 рр. в Україні
ГолодоморУ XX сторіччі український народ пережив одну з найстрашніших трагедій у своїй історії – Голодомор. Україна, яка завжди годувала хлібом весь світ, зазнала масового голоду. Голодомор призвів до значних жертв, приніс багато горя. У нього були об’єктивні й суб’єктивні витоки й наслідки. Штучний голод 1932–1933 рр. було сплановано більшовиками з метою прискорення примусової колективізації, ліквідації “куркульства” як класу, знищення “ворожих елементів”.
Але існує фактор, який об’єднує цей соціальний катаклізм і решту репресивних акцій тоталітарного радянського режиму. Це кардинальна революція світогляду – відречення від Боголюдини Христа й християнської моралі та обрання нової віри – у людину-бога, в антихриста. Адепти цієї віри зажадали побудувати рай на землі, домогтися світлого майбуття для людства. Але майбуття без Бога. Їхнє світло насправді було темрявою. Їхній світогляд базувався на засадах вічної пітьми, бо тільки Бог є джерелом світла. Їхня ідеологія замість блага принесла зло, бо тільки Бог є Творцем усякого блага. Де без Бога будують рай, там з’являється пекло. Замість обіцяного райського життя опутаний радянською ідеологією народ прийняв пекельні муки.
Історія нашої Батьківщини зазнала багато важких часів. Стихійні біди, війни, соціально-політичні заворушення та інші негаразди спричинялися до різних кризових явищ, серед яких були “знищення, голод і меч” (Іс. 51: 19).
Але в 1930-ті роки Україна вперше пережила штучний голод, масове вбивство мільйонів своїх громадян, цинічне, цілеспрямоване, безжальне. Лише в богоненависницькому й людиноненависницькому середовищі міг відбутися подібний злочин. На щедрому українському чорноземі вмирали у страшних муках мільйони людей. Цей ГЕНОЦИД був намаганням знищити саму душу народу, привести її до повного духовного рабства. Він став знаряддям диявольської помсти за неспроможність викорінити зі свідомості нашого мудрого, сповненого високих чеснот народу синівську пам’ять про Бога, любов до Бога, вірність і віру в Бога. Цю віру можна було знищити лише через фізичну ліквідацію її носія. Тому богоборча влада, створивши духовний голод прирекла націю і на голод фізичний.
У людей відібрали хліб, як перед цим намагалися відібрати насущний хліб духовний. Родюча нива давала достатньо хліба сумлінним трударям. Але весь зрошений потом селянства хліб було вилучено. Забирали все, чим можна було підтримувати життя, – до останньої зернини. Тих, хто збирав колоски на полях, розстрілювали. Агонія голоду була воістину пекельною. Мерців не встигали ховати. Багатьох закопували у спільні “могильники” ще живими. Особливо страждали діти. Молох більшовизму поглинав ці невинні жертви з диявольською бездушністю.
Україна втратила тоді мільйони своїх дітей. Усі вони зазнали тяжких мук і жахливої смерті. А ті, хто вижив, назавжди запам’ятали, що таке “рай на землі”, коли він без Бога.
Сімдесят п’ять років минуло відтоді. Час лікує душевні рани, але рану в серці України загоїти неможливо. Вона завжди буде невгамовним болем нагадувати про час, коли над Україною, над іншими народами колишньої радянської спільноти панував диявол.
Українська Православна Церква у глибокій скорботі молитовно згадує жертв голодоморів та інших репресій радянського тоталітаризму. Постраждалих – десятки мільйонів: розстріляних, закатованих у в’язницях, страчених через різні душевні й фізичні тортури, загиблих від мук голоду. Такої кількості жертв не було навіть під час війні. Воістину, режим вів кровопролитну війну з власним народом.
Церква сурово засуджує чинники, які призвели до цієї трагедії. Виправдання їм немає. Сама історія винесла вирок. Ніякі репресії не змогли врятувати державно-політичну систему, яка за базис обрала гріх та богоборство, знехтувала ґрунтовними моральними принципами людства – вірою, надією і любов’ю. “Горе тим, що замислюють беззаконня”(Мих. 2: 1). Справа таких “діла протизаконні” (Пс. 100: 3). “Кінець їхній — погибель” (Флп. 3: 19).
Церква застерігає від глибокої хибної та антигуманної ідеології, що зробила подібну трагедію і закликає до покаяння тих, хто ще не прозрів і не зрікся богоборства в усіх його формах.
Церква закликає до відмови від екстремізму, нетерпимості, помсти, братоненависництва, розділення на своїх і чужих. У Бога чужих немає. Настав нарешті час духовного єднання народу України, повернення до споконвічних духовних цінностей. Історія виразно показала, до чого призводить зречення християнських засад. Лише свята віра, тверда надія та всеперемагаюча любов допоможуть побудувати гідне майбутнє і застережуть від помилок минулого.
Церква розкриває істину вічного життя тих, хто прийняв мученицьку кончину під час голодомору. Як любляча Мати, свята Українська Православна Церква молиться за їхнє упокоєння в оселях праведних і оголошує їм вічну пам’ять.
Душі їх во благих водворяться. І пам’ять їх – з роду в рід.
Від імені Священного Синоду
Володимир, Митрополит Київський і всієї України
До УНІАН надійшло звернення предстоятеля Української православної церкви МП блаженнішого Володимира з нагоди скорботної дати – Голодомору. Чи не вперше Священний синод УПЦ МП публічно назвав цей злочин геноцидом. Враховуючи унікальність такої події, подаємо текст звернення повністю.
Звернення Священного синоду Української православної церкви з нагоди скорботної дати – 75-ї річниці Голодомору 1932–1933 рр. в Україні
ГолодоморУ XX сторіччі український народ пережив одну з найстрашніших трагедій у своїй історії – Голодомор. Україна, яка завжди годувала хлібом весь світ, зазнала масового голоду. Голодомор призвів до значних жертв, приніс багато горя. У нього були об’єктивні й суб’єктивні витоки й наслідки. Штучний голод 1932–1933 рр. було сплановано більшовиками з метою прискорення примусової колективізації, ліквідації “куркульства” як класу, знищення “ворожих елементів”.
Але існує фактор, який об’єднує цей соціальний катаклізм і решту репресивних акцій тоталітарного радянського режиму. Це кардинальна революція світогляду – відречення від Боголюдини Христа й християнської моралі та обрання нової віри – у людину-бога, в антихриста. Адепти цієї віри зажадали побудувати рай на землі, домогтися світлого майбуття для людства. Але майбуття без Бога. Їхнє світло насправді було темрявою. Їхній світогляд базувався на засадах вічної пітьми, бо тільки Бог є джерелом світла. Їхня ідеологія замість блага принесла зло, бо тільки Бог є Творцем усякого блага. Де без Бога будують рай, там з’являється пекло. Замість обіцяного райського життя опутаний радянською ідеологією народ прийняв пекельні муки.
Історія нашої Батьківщини зазнала багато важких часів. Стихійні біди, війни, соціально-політичні заворушення та інші негаразди спричинялися до різних кризових явищ, серед яких були “знищення, голод і меч” (Іс. 51: 19).
Але в 1930-ті роки Україна вперше пережила штучний голод, масове вбивство мільйонів своїх громадян, цинічне, цілеспрямоване, безжальне. Лише в богоненависницькому й людиноненависницькому середовищі міг відбутися подібний злочин. На щедрому українському чорноземі вмирали у страшних муках мільйони людей. Цей ГЕНОЦИД був намаганням знищити саму душу народу, привести її до повного духовного рабства. Він став знаряддям диявольської помсти за неспроможність викорінити зі свідомості нашого мудрого, сповненого високих чеснот народу синівську пам’ять про Бога, любов до Бога, вірність і віру в Бога. Цю віру можна було знищити лише через фізичну ліквідацію її носія. Тому богоборча влада, створивши духовний голод прирекла націю і на голод фізичний.
У людей відібрали хліб, як перед цим намагалися відібрати насущний хліб духовний. Родюча нива давала достатньо хліба сумлінним трударям. Але весь зрошений потом селянства хліб було вилучено. Забирали все, чим можна було підтримувати життя, – до останньої зернини. Тих, хто збирав колоски на полях, розстрілювали. Агонія голоду була воістину пекельною. Мерців не встигали ховати. Багатьох закопували у спільні “могильники” ще живими. Особливо страждали діти. Молох більшовизму поглинав ці невинні жертви з диявольською бездушністю.
Україна втратила тоді мільйони своїх дітей. Усі вони зазнали тяжких мук і жахливої смерті. А ті, хто вижив, назавжди запам’ятали, що таке “рай на землі”, коли він без Бога.
Сімдесят п’ять років минуло відтоді. Час лікує душевні рани, але рану в серці України загоїти неможливо. Вона завжди буде невгамовним болем нагадувати про час, коли над Україною, над іншими народами колишньої радянської спільноти панував диявол.
Українська Православна Церква у глибокій скорботі молитовно згадує жертв голодоморів та інших репресій радянського тоталітаризму. Постраждалих – десятки мільйонів: розстріляних, закатованих у в’язницях, страчених через різні душевні й фізичні тортури, загиблих від мук голоду. Такої кількості жертв не було навіть під час війні. Воістину, режим вів кровопролитну війну з власним народом.
Церква сурово засуджує чинники, які призвели до цієї трагедії. Виправдання їм немає. Сама історія винесла вирок. Ніякі репресії не змогли врятувати державно-політичну систему, яка за базис обрала гріх та богоборство, знехтувала ґрунтовними моральними принципами людства – вірою, надією і любов’ю. “Горе тим, що замислюють беззаконня”(Мих. 2: 1). Справа таких “діла протизаконні” (Пс. 100: 3). “Кінець їхній — погибель” (Флп. 3: 19).
Церква застерігає від глибокої хибної та антигуманної ідеології, що зробила подібну трагедію і закликає до покаяння тих, хто ще не прозрів і не зрікся богоборства в усіх його формах.
Церква закликає до відмови від екстремізму, нетерпимості, помсти, братоненависництва, розділення на своїх і чужих. У Бога чужих немає. Настав нарешті час духовного єднання народу України, повернення до споконвічних духовних цінностей. Історія виразно показала, до чого призводить зречення християнських засад. Лише свята віра, тверда надія та всеперемагаюча любов допоможуть побудувати гідне майбутнє і застережуть від помилок минулого.
Церква розкриває істину вічного життя тих, хто прийняв мученицьку кончину під час голодомору. Як любляча Мати, свята Українська Православна Церква молиться за їхнє упокоєння в оселях праведних і оголошує їм вічну пам’ять.
Душі їх во благих водворяться. І пам’ять їх – з роду в рід.
Від імені Священного Синоду
Володимир, Митрополит Київський і всієї України
Відповіді
2008.11.13 | GreyWraith
Не чекав...
Анафеми від Рідігєра не бояться?2008.11.13 | Yaroslav
Для них це питання виживання як канонічної церкви, або перетворе
ння в секту.2008.11.13 | Pavlo
Не назвала ! Дивіться першоджерело, там слово "геноцид" замінено
Не назвала ! Дивіться першоджерело, в ньому слово "геноцид" замінено на "голодомор":http://orthodox.org.ua/uk/publikatsii/2008/11/11/3773.html
=======================================================================
Цікаво подивитись на оригінал в УНІАН. Шкандаль, одначе.
2008.11.13 | Микола Гудкович
Ні, не замінено
2008.11.13 | Pavlo
В обід було "голодомор", зараз "геноцид". Вже виправили.
Шкода, що я не зберіг скріншот. Навіть не уявляв собі, що таке може робитись на офіційному сайті з офіційними зверненнями.Може ще хтось це бачив ?
2008.11.13 | один_козак
Оце номери... Владика повстав проти Кремля?
2008.11.13 | ans-mo
Респект УПЦ МП. Все ж мають сумління.
2008.11.13 | один_козак
Не всіх це стосується.
2008.11.13 | Хвізик
уважуха
2008.11.13 | Pavlo
Зі словом "геноцид" на сайті УПЦ МП відбуваються дивні речі.
Воно то з"являється, то щезає.На сайті УТР висить заява, в якій про геноцид нема згадки:
http://www.utr.tv/news/?id=18023
Цю саму заяву, без слова "геноцид", я читав на сайті УПЦ(МП) в 15-30.
Зараз ця заява відповідає тій, що була передана УНІАН:
http://orthodox.org.ua/uk/publikatsii/2008/11/11/3773.html
Робіть скриншоти, бо минуле дуже швидко змінюється.
2008.11.13 | Хвізик
Re: Зі словом "геноцид" на сайті УПЦ МП відбуваються дивні речі.
Pavlo пише:> Воно то з"являється, то щезає.
> На сайті УТР висить заява, в якій про геноцид нема згадки:
>
> http://www.utr.tv/news/?id=18023
>
> Цю саму заяву, без слова "геноцид", я читав на сайті УПЦ(МП) в 15-30.
> Зараз ця заява відповідає тій, що була передана УНІАН:
>
> http://orthodox.org.ua/uk/publikatsii/2008/11/11/3773.html
>
> Робіть скриншоти, бо минуле дуже швидко змінюється.
пойняв
2008.11.13 | Хвізик
зробив скріншота. якщо нада буде - хай скаже
2008.11.13 | один_козак
Якщо у пана Хвізика кегебе викраде, то в мете теж є прінтскрін))
2008.11.13 | один_козак
Сваряться?
2008.11.14 | Pavlo
В УПЦ МП є два полюси - Драбінко і одеський Агафангел.
Чесно кажучи, мені набагато більше імпонував би Драбінко, як голова єдиної помісної Церкви, ніж Петро Ющенко чи КП Філарет. Нема в ньому мракобесія і сексотства кагебістського.2008.11.13 | Sean
буду цинічним
Варіянт 1. Просто прокололися.Варіянт 2. "Бути святішим за Папу"
2008.11.13 | Мартинюк
Не варто бути цинічним
Релігія є релігія, навіть "кончений гебіст" якщо він занурюється в цей контент починає задумуватися на вічним і добрим.Це так би мовити професійний психотравматизм компартійно-російських "політруків", яких туди засилали.
За моїми враженнями це все йде в парі з усвідомленням національних цінностей ( якщо даний служитель ає стосунок до якоїсь нації).
все це добре видно о Філарету і Володимиру , зокрема через призму Шевченка. Якщо бидлу Бузині вдається угледіти в Шевченку та інших закаляних ним укрїнських класиках щось своє, "рідне" бидляче, то обидва ієрархи церкви розгледіли у Шевченка очевидні ознаки пророка, про що часто чують , але абсолютно не розуміють простіші ( без школи розуміння езотеризму та навиків вловлювання рихованого змісту) люди. Особисто знаю про діяльну нерівнодушнішність обидвох до Шевченка.
Бачу дуже багато ознак дрейфу всіх віток українського православя в суто релігійно-духовну сторону, підставою чого є українське походження більшості мирян та пастирів.
Більше того - Україна має всі шанси стати духовним центром всього православного світу. Володимир на маю думку це розуміє. Важелі Москви поступово слабнуть, від того що їх банально "переексплуатовують" для досягнення минущих "земних" задач російської бізнесово-гебешної верхівки. А церква та миряни залишаються в Україні.
2008.11.13 | Sean
варто
"не вір ГБ".Але якщо ти правий - я тікі радий
2008.11.13 | Хвізик
не варто недооцінювати животворящу силу Святаго Духа
2008.11.14 | Киянка
Шоне, як фахівець, скажу:
в тебе або достатньо знань з проблематики, або інтуіція бездоганна2008.11.13 | один_козак
Браво, Мартинюк!
Мартинюк пише:> Релігія є релігія, навіть "кончений гебіст" якщо він занурюється в цей контент починає задумуватися на вічним і добрим.
Не кожен, але деякі переходили на бік віруючих просто під час страти. Кидали зброю і ставали поруч. Ну, про генералів, правда, я такого не чув...
> Це так би мовити професійний психотравматизм компартійно-російських "політруків", яких туди засилали.
Таке само було з фарисеєм Савлом, що у процесі переслідування христян перетворився на сповненого любов'ю святого апостола Павла.
> За моїми враженнями це все йде в парі з усвідомленням національних цінностей ( якщо даний служитель ає стосунок до якоїсь нації).
Правильно. Бо любов до ближнього. Митр. Володимир - українець. І за часів СРСР він багато бував за кордоном, на Заході. Бачив інше життя. Він не найгірший серед московських попів. Скажу вам "по секрету", він за життя патріарха Димитрія (Яреми) тишком-нишком на вушко одному священику передавав йому (патр. Димитрію) привіт. При чому так: "Владиці привіт передавайте".
> все це добре видно о Філарету і Володимиру , зокрема через призму Шевченка. Якщо бидлу Бузині вдається угледіти в Шевченку та інших закаляних ним укрїнських класиках щось своє, "рідне" бидляче, то обидва ієрархи церкви розгледіли у Шевченка очевидні ознаки пророка, про що часто чують , але абсолютно не розуміють простіші ( без школи розуміння езотеризму та навиків вловлювання рихованого змісту) люди.
Оце браво!
> Бачу дуже багато ознак дрейфу всіх віток українського православя в суто релігійно-духовну сторону, підставою чого є українське походження більшості мирян та пастирів.
Трохи не згодний. Не так українське походження, як щира віра багатьох тисяч мирян. Святий Дух діє заради щирості простих віруючих навіть тоді, коли владики не достойні. А перебуваючи в цьому , і погані владики мають шанс. Хоча... Для декого це може бути й на згіршення.
А в Бога все на добро. У Бозі жодні національності не сварилися б.
> банально "переексплуатовують" для досягнення минущих "земних" задач російської бізнесово-гебешної верхівки. А церква та миряни залишаються в Україні.
Точно.
2008.11.13 | Мартинюк
Re: Браво, Мартинюк!
один_козак пише:> Мартинюк пише:
>
> > Бачу дуже багато ознак дрейфу всіх віток українського православя в суто релігійно-духовну сторону, підставою чого є українське походження більшості мирян та пастирів.
> Трохи не згодний. Не так українське походження, як щира віра багатьох тисяч мирян. Святий Дух діє заради щирості простих віруючих навіть тоді, коли владики не достойні. А перебуваючи в цьому , і погані владики мають шанс. Хоча... Для декого це може бути й на згіршення.
> А в Бога все на добро. У Бозі жодні національності не сварилися б.
>
Справді - мене це абзац трохи мучив, бо знаю про цілком адекватних (і впливових у своїх церквах) віруючих УП МПЦ неукраїнського походження, які також вносять свій оздоровлючий вплив в релігійну сферу України. Просто то не встиг все розписати...
2008.11.14 | Киянка
Ага, засікли!
Вітаю, друже, НП - теж вартий уваги2008.11.13 | один_козак
Цікаво, хто це владиці на підпис такого текста дав?
2008.11.13 | GreyWraith
У деяких російських навколорелігійних статтях тиха паніка
На тему "доки ми боролися із УПЦ КП, через Ющенка біда прийшла туди, де і не чекали: УПЦ (МП) на крок від автокефалії і там об'єднається із УПЦ КП, і з УАПЦ. При підтримці Вселенського патріархату". В тих матеріалах підкреслюється, що за такий розвиток подій виступає більшість молодих єпископів, що були висвячені у сан вже при незалежності. Зараз просто не поспішають для того, щоб зробити все правильно...2008.11.13 | один_козак
Отож бо.)) А Вселенський давно до цього готовий.
2008.11.14 | Мартинюк
Давно чув такі розмови від багатьох священників УП МПЦ
До речі їх також дратують псевдоправославні авантюристи які використовують прапор "релігійної війни " для досягнення приземлених бізнесових і політичних цілей.2008.11.14 | Kohoutek
Re: Цікаво, хто це владиці на підпис такого текста дав? (л)
Его главным помощником и спичрайтером, насколько мне известно, является епископ Переяслав-Хмельницкий Александр (Драбинко). Он очень молод, является личным секретарём митрополита Владимира и главным редактором официального сайта УПЦ http://orthodox.org.ua/Епископом Владимир его сделал совсем недавно, этой весной. До того он успел зарекомендовать себя как открытый сторонник канонической автокефалии УПЦ и реабилитации Мазепы.
Кстати, на упомянутом ОФИЦИАЛЬНОМ сайте УПЦ слово "геноцид" в синодальном обращении присутствует: http://orthodox.org.ua/uk/publikatsii/2008/11/11/3773.html
Ещё одна любопытная новость: http://kirillfrolov.livejournal.com/432329.html
ОТ Симферопольской кафедры отделили северные районы, и новая епископия будет иметь центром Джанкой. Весь вопрос в том, кто возглавит новые кафедры, активны ли новые епископы, преданны ли они единству Русской Церкви? Епископом Джанкойским определено быть клирику Ровенской епархии архимандриту Нектарию (Фролову). Кроме того, что он мой однофамилец, никаких сведений в интернете о новом епископе узнать пока не удалось. В Ровенской епархии служат разные священники. Есть и такие, что сочувствуют идее автокефалии. Но есть и такие, которых раскольники били железными прутьями за отказ отделяться от Московского Патриархата.
Конечно, Бог его знает, что это за человек - новый епископ - но в последнее время митрополит Владимир, во-первых, неуклонно увеличивает количество епископов УПЦ, во-вторых, ставит на новообразованные кафедры молодых и скорее национально-ориентированных клириков. Таким образом постоянно растёт представительство УПЦ на Архиерейских соборах РПЦ. Москва уже начинает всерьёз беспокоиться - такими темпами украинский епископат вскоре сможет доминировать в главном органе управления Московского патриархата.
2008.11.14 | Pavlo
Сторінку на офіційному сайті мінімум двічі редагували .
Kohoutek пише:> Кстати, на упомянутом ОФИЦИАЛЬНОМ сайте УПЦ слово "геноцид" в синодальном обращении присутствует: http://orthodox.org.ua/uk/publikatsii/2008/11/11/3773.html
Вчора вдень воно було відсутнє. Я це бачив на власні очі.
http://www2.maidan.org.ua/news/view.php3?bn=maidan_free&key=1226592008&first=1226603150&last=1226561580
Подивиться на сайті УТР, там висить заява без слова "геноцид".
2008.11.14 | Kohoutek
Re: Сторінку на офіційному сайті мінімум двічі редагували .
Pavlo пише:> Kohoutek пише:
>
> > Кстати, на упомянутом ОФИЦИАЛЬНОМ сайте УПЦ слово "геноцид" в синодальном обращении присутствует: http://orthodox.org.ua/uk/publikatsii/2008/11/11/3773.html
>
> Вчора вдень воно було відсутнє. Я це бачив на власні очі.
>
> http://www2.maidan.org.ua/news/view.php3?bn=maidan_free&key=1226592008&first=1226603150&last=1226561580
>
> Подивиться на сайті УТР, там висить заява без слова "геноцид".
Смотреть лень, да и незачем - я вам вполне доверяю. Это интересное наблюдение - выявляет как подспудную борьбу внутри УПЦ, так и то, что в конечном итоге Москва проигрывает.
2008.11.14 | GreyWraith
Нам треба вчитися у євреїв...
Євреї теж витратили не одне десятиліття і багато сил для того, щоб добитися визнання усім світом, що їхнє масове вбивство - страшний злочин, якому нема ні терміну давнини, ні виправдання. Це їм далося дуже нелегко. Але тепер вони проклали дорогу і нам...Як ви думаєте, чому Росія так затято опирається появі слова "геноцид", використовуючи обіцянки, погрози, умовляння? Бо завдяки євреям "геноцид" - це дуже чіткий міжнародний юридичний термін.
Kohoutek пише:
>Смотреть лень, да и незачем - я вам вполне доверяю. Это интересное >наблюдение - выявляет как подспудную борьбу внутри УПЦ, так и то, что >в конечном итоге Москва проигрывает.
Треба все робити не поспішаючи, але наполегливо.
2008.11.14 | Yaroslav
Re: Нам треба вчитися у євреїв...
GreyWraith пише:> Євреї теж витратили не одне десятиліття і багато сил для того, щоб добитися визнання усім світом, що їхнє масове вбивство - страшний злочин, якому нема ні терміну давнини, ні виправдання. Це їм далося дуже нелегко. Але тепер вони проклали дорогу і нам...
>
> Як ви думаєте, чому Росія так затято опирається появі слова "геноцид", використовуючи обіцянки, погрози, умовляння? Бо завдяки євреям "геноцид" - це дуже чіткий міжнародний юридичний термін.
>
> Kohoutek пише:
> >Смотреть лень, да и незачем - я вам вполне доверяю. Это интересное >наблюдение - выявляет как подспудную борьбу внутри УПЦ, так и то, что >в конечном итоге Москва проигрывает.
> Треба все робити не поспішаючи, але наполегливо.