11/19/2008 | media

Аналіз "антикризового" законопроекту «Про запобігання впливу світової фінансової кризи на розвиток будівельної галузі та житлового будівництва» (реєстр. №3354)
http://gska2.rada.gov.ua/pls/zweb_n/webproc4_1?id=&pf3511=33650

...Реалізація перелічених у проекті Закону заходів програми вимагатиме значних бюджетних видатків. Адже держава має нести витрати по-перше, на добудову незавершених об’єктів, по-друге, на надання компенсацій 30% вартості житла пільговикам для покриття перших внесків. Також Державна іпотечна установа надаватиме рефінансування уповноваженим банкам, що здійснюватимуть іпотечне кредитування на визначених цим законом умовах.

Заходи зі зменшення вартості кредитів у нинішніх умовах навряд чи достатньою мірою підвищать їх доступність. На сьогодні облікова ставка НБУ становить 12%, отже вартість пільгових іпотечних кредитів не буде меншою 14%. До того ж, поширеною практикою є виставлення ряду умов при наданні іпотечних кредитів: страхування майна, життя позичальника та ін. Тому ефективна відсоткова ставка, за цими кредитами може бути ще вищою. Змінити ситуацію може зниження облікової ставки НБУ (що було би прийнятною в умовах кризи), проте на сьогодні говорити про доступність навіть цих «пільгових» кредитів навряд чи доводиться.

Цілком очевидно, що зусилля будівельних компаній та суміжних структур будуть спрямовані на недопущення значного падіння вартості житла. Але за нинішньої вартості двокімнатної квартири у Києві, наприклад, у 600 000 гривень, та навіть за умов покриття державою 30% її вартості, розмір щомісячних виплат при наданні пільгового кредиту при ефективній відсотковій ставці 16% на 30 років становитиме близько 5600 гривень. Складно уявити, щоби багатодітні сім’ї чи родини військовослужбовців змогли здійснювати такі щомісячні платежі. У регіонах нинішній рівень цін є, звісно, нижчим, однак відповідно нижчими є там і доходи населення, котрі мають тенденцію до подальшого зменшення в умовах економічної кризи.

Забудовники ж, у разі прийняття цього закону, матимуть всі можливості для реалізації будівельних проектів, котрі й за умов загальної стагнації ринку зможуть принести непогані прибутки (скажімо, у історичних центрах міст). Адже для здійснення будівництва за цим законопроектом не потрібно буде проведення ані відкритого земельного аукціону, ані, фактично, отримання рішення архітектурно-містобудівної ради. Законодавче ж обмеження рентабельності до 10% витрат будівництва можна буде доволі легко обійти, враховуючи специфіку роботи органів влади України з контролю за ціноутворенням.

Зі змісту законопроекту також не зовсім зрозуміло, яким буде правовий режим власності об’єктів, добудованих на державних засадах, та як буде реалізовуватися житло, побудоване за державної підтримки, у випадку, якщо не знайдеться достатня кількість громадян пільгових категорій, що бажають його придбати на визначених цим законом умовах. Тому не виключено, що після добудови за бюджетні кошти якась частина квадратних метрів житла опиниться у власності забудовників та буде реалізовані ними чи віддані в оренду на комерційних засадах. Через це виникає ризик фактично субсидування державою суб’єктів бізнесу без належних відшкодувань та численних зловживань бюджетними коштами у цій сфері...

http://polityka.in.ua/info/170.htm