11/19/2008 | Віталій Копиш

Як вже повідомляли засоби масової інформації, у неділю, 16 листопада 2008 року, в більшості областей України (в тому числі в Чернігові) здійснено одночасні спроби захоплення та утримання будинків обласних профспілкових об’єднань. А вже через два дні ми спостерігали черговий етап даної рейдерської схеми – „акція протесту” біля Федерації профспілкових організації Чернігівської області і на Красній площі.

По-перше, ще раз про недільні події. Група осіб, що орендувала для проведення семінару один із залів засідань в будівлі профспілок, увірвалася до кабінетів керівництва Федерації профспілкових організацій Чернігівської області і обласних галузевих комітетів профспілок. Непрохані „гості” вчинили дебош в захоплених приміщеннях: зламали двері, меблі, сейфи, викрали документи і печатку. В довершення зробленого, згадані пани проголосили себе новими керівниками профспілок області. Безглуздя? Так, але воно виявляється ще можливе в нашій державі. На щастя, правоохоронні органи разом з профспілковими працівниками вчасно втрутились в події, взяли ситуацію під контроль та поновили належний порядок.

Чому це відбулося? Справа в тому, що чернігівські події були лише частиною сценарію із захоплення влади (читай власності) в профспілках. Атака на ФПУ ведеться не перший місяць, вона чітко спланована та добре профінансована. У органів слідства знаходиться документ, який знайшли під час припинення дій із захоплення приміщень в інших областях України, де детально розписаний бізнес-план (з таксами, кошторисами, винагородами) із захоплення Федерації профспілок України.

Отже декілька десятків осіб, які не мають жодного відношення до членських організацій Федерації профспілок області (образно кажучи „з вулиці”) зібралися разом і без жодних на те повноважень обрали себе профспілковими керівниками. Цікаво, що частина з них є представниками приватних фірм, де профспілки взагалі ВІДСУТНІ, а ті що і мають хоч якесь відношення до профспілок – „мильні бульбашки” (на зразок Всеукраїнської профспілки працівників грального бізнесу, зареєстрованої на одній з квартир Чернігова), в яких немає ані членів профспілок за спиною, ані совісті за душею. Що ж об’єднало таку строкату компанію? Насамперед жага до грошей. Вже котрий рік муляє декому очі і руки чешуться при думці про профспілкове майно: „Профспілкове – значить нічиє...”. Але якось вони забувають про власника, а це 10 млн. працюючих громадян! І з ними такі ігри навряд пройдуть.

Апогеєм абсурду можна вважати попереджувальну акцію 18 листопада в парку біля площі за участю „не зрозуміло яких профспілок”. Все відбувалося в найгірших українських політичних традиціях: студенти зібрані за 100 грн. (за словами самих же мітингувальників), які взагалі не в курсі, що тут роблять; пенсіонери з червоними прапорами; чоловіки сумнівної зовнішності (всього до 300 осіб). Цікаво, що подібні акції в регіонах (Чернігів не став винятком) чомусь проходили під прапорами Федерації профспілок України, хоча ФПУ офіційно заявила, що жодного стосунку до неї не має.

Що кажуть самозванці? До чого апелюють? Кажуть, що Федерація профспілок України нічого не робить. Насправді робить, і дуже багато, проте донести результати своєї діяльності до громадськості не завжди може. І це проблема! Незважаючи на весь цей шквал негативу, Федерація профспілок України впродовж цього року домоглася підписання Генеральної угоди на вигідних для працівників умовах (а це базовий документ для регулювання відносин з владою і роботодавцями), стримала різке підвищення цін на електроенергію, проїзд у залізничному транспорті, зв'язок, добилася дострокового запровадження третього етапу оплати праці на основі Єдиної тарифної сітки. Якби не активна позиція профспілок НІЧОГО з переліченого ми не мали б. Без профспілки працівник залишається сам на сам із владою і роботодавцями, а в такій ситуації вони особливо не панькаються зі звичайними людьми.

За участю профспілок розробляються антикризові заходи, спрямовані на стабілізацію роботи підприємств, недопущення безпідставного звільнення працівників, зменшення оплати праці, відправлення їх у відпустки без збереження заробітної плати тощо. Вже підписано Меморандуми з Урядом і керівниками підприємств металургійної і гірничодобувної, хімічної промисловості, готуються зустрічі з будівельниками та представниками інших галузей. Саме під тиском профспілок Уряд погодився передбачити у проекті Держбюджету на 2009 рік підвищення розміру мінімальної заробітної плати до рівня прожиткового мінімуму. Водночас ФПУ заявила про готовність до активних протестних дій, у разі, якщо її вимоги, спрямовані на захист людини праці, не будуть виконуватися.

Отже мета рейдерів зрозуміла – це дестабілізація роботи Федерації профспілок України і встановлення контролю над найбільшим профспілковим об'єднанням країни, усіма його організаціями у галузях та регіонах. ФПУ звернулася до Президента України, Генерального прокурора України, Прем’єр-міністра України з вимогою відреагувати на брутальне порушення законних прав профспілок та захистити їх від протиправного силового захоплення.

19 листопада 2008 р.
Віталій Копиш,
провідний спеціаліст Навчально-методичного центру Федерації профспілкових організацій Чернігівської області