Старша генерація пригадує канцлера ФРН Віллі Брандта, який під час державного візиту до Польщі,7-го грудня 1970 р., перед монументом жертвам нацизму став на коліна і вклонився тим, що загинули в газових камерах та від куль у Другій світовій війні. В.Брандт, своїм вчинком, показав обличча нового німця після знищення нацистського режиму і вістка ця облетіла цілий світ. Саме завдяки цьому жестові німецького політика, у світі стали сприймати німців як людей, які відійшли від свого минулого і стали людьми, що вміють і інших поважати і честь, загиблим від німецьких рук, віддати. Мені це пригадалося, коли я прочитав лист- відповідь Президента РФ Д.Медвєдєва Президентові України В.Ющенкові. Хоч Д.Медвєдєв належить до покоління, яке про Голодомор лише чуло і то з неофіційних інформацій, оскільки офіційно заперечується Голодомор і сьогодні. Замість висловити співчуття сусідньому (ще донедавна „братньому”) народові, то ми довідались, що найвища особа РФ сумнівається в трагедії, а міністр закордонних справ РФ C. Іванов розсилає безпрецендентні для дипломатії листи до ООН та окремих країн світу, щоб Голодомор не визнавали!

У червні 1973 року В.Брандт, як перший німецький Бундесканцлер відвідав Ізраїль і там теж схилився перед жертвами нацизму .

14 листопада 2008 р. УП оприлюднила зміст листа-відповіді Президента РФ Д.Медвєдєва на запрошення Президета В.Ющенка, взяти участь в урочистостях, приурочених 75-й річниці Голодомору. Як звичайно, при таких подіях політики й науковці дотримуються певної етики, дипломатичної мови. Російський президент вирішив відкинути дипломатичну мову і дуже недипломатичними висловами, навіть вдався до агресії щодо України, коли йдеться про Голодомор. Лист- відповідь написали люди, які не взяли до уваги десятки країн, що визнали Голодомор ґеноцидом, а ООН та Европейський парламаент визнали Голодомор злочином проти людства. Не віриться, що Президент сусідньої країни, яка й сама була свідком злочину проти „братнього” народу підписав лист, підсунутий йому КҐБівськими вихованцями.

Пан Медвєдєв вжив вислів „так званий голод”, що означає, що він його не визнає. Тут доречно зазначити, що після 2-ої світової війни було багато спроб, щоб не визнавати Голокост євреїв. 1978 р. Віліс Карто заснував Інститут Історичного Перрегляду (Villis Carto; Institute for Historian Review). A 1987 р. Бредлі Сміт (Bradly Smith) заснував The Committee for Open Debate (Комітет відкритої дискусії). Мета Інституту та Комітету була - признавати вбивство євреїв, але заперечувати Голокост. Саме так аргументують писаки в листі-відповіді Медвєдєва Ющенкові – мовляв, люди вмирали, але чому це вважати Голодомором?! Саме отой Комітет відкритої дискусії дуже нагадує пропозицію Д.Медвєдєва – створити комісію кількох країн, а потім зробити оцінку! Звичайно до Комісії можна було б взяти „експертів” Л.Грача, Д.Табачника та російських „знавців” В.Чуркіна, А.Проханова та міністра закордонних справ РФ Іванова, які не заперечують, що люди вмирали, але слово Голодомор для них чуже.

Вияснити і ствердити, що Голодомор був Ґеноцидом українців можна було б і в Росії дуже просто і швидко, коли б найбільший архів щодо Голодомору, який знаходиться в Москві, дозволили вживати науковцям, коли б його не тримали під сто замками!

Далі Президент РФ зазначив, що „ухвалення ВР 2006 р. закону, що Голодомор як геноцид українського народу, є нав”язуванням тлумачення подій, не дочекавшись всебічного вивчення цієї проблеми” (УП, 14.11.2008).

Коли б так висловився голова КП Росії, чи України, то це можна було б пробачити, оскільки члени цієї партії до сьогодні не хочуть визнати, що їхні попередники були найжорстокішими вбивцями українців – старих, молодих і ненароджених. Але голова держави повинен задуматися, що пілписує! Звичайно, що поки дійшло до підтвердження, що Голодомор 1932-33 рр. був справжнім Ґеноцидом українського народу, то пройшли десятки років досліджень, збирання документів, записи очевидців і тих, що пережили оцю катастрофу. Тисячі історичних документів, наукових праць, документальних фільмів та спогадів, є незаперечним доказом того, що Голодомор в Україні відбувся і він був цілеспрямованим. Першими дослідниками Голодомору 1932-33 рр., про який заговорив англомовний світ, були американські історики Р.Конквест та Дж.Мейс, а не росіяни, чи українці, для яких і досі московські архіви про Голодомор закриті. Американці своїми науковими працями довели, що це був Голодомор. 18. листопада н.р. Національний інститут стратегічних досліджень презентував наукове видання Голодомор в Україні 1932-33 років за документами політичного архіву Міністерства закордонних справ ФРН”. Директор НІСД Рубан відзначив, що Голодомор... був спрянованим злочином, - геноцидом українського народу, і європейська дипломатія знала про його мету – знищення України як політичного явища, як нації, що проявила своє прагнення до державного самовизначення” (г.День, 18.11.2008р ., „У Києві презентували...”).

5 січня 2007 р. „Українська правда” опублікувала статтю Олега Надоша та Володимира Гонського „Голодомор – це не тільки 7 мільйонів життів, а й 66 тоннн золота, 1439 тонн срібла, діаманти, антикваріат. Тощо”. Автори статті дослідили партійні архіви та документи й постанови щодо організації-розширення мережі торгзіну в Україні та постанови партії щодо організації геноциду голодом: „І вжахнулися: ці документи виходили та діяли абсолютно узгоджено і синхронно! За принципом: 1) партія забирає в українського селянина весь хліб; 2) торгзін забирає в нього все золото і гроші! Далі – аналіз власне організації роботи партії і торгзіну додав ще пунк 3): але зробіть все так, ЩОБ ХОХЛИ ВСЕ ОДНО НЕ ВИЖИЛИ (УП,”Голодомор...” підкр. Й.С.). 19.11.2008 р. Віктор Рог на „Майдані” оприлюднив „Записку акта про смерть”, де каліграфічно задокументовано причину голодної смерті 1933 р. – українець! (Майдан, Віктор Рог „Причина смерті – „українець”).Це лише кілька фактів, які засвідчують справжю причину Голодомору!

Я ще не зустрічав ні людей, ні писаних творів, де б хтось в Україні заперечував, що постраждали також члени інших національностей, бо ж Україна була не тільки годувальницею Европи, але й СРСР! І ніхто не звинувачував і не звинувачує росіян у Голодоморі, але звинувачують кривавий комуністичний режим, який Голодомор свідомо спланував. Президент В.Ющенко на відкритті Меморіалу пам”яті жертв Голодомору у Харківській області, де були найбільші втрати від Голодомору, 19.11.2008 р. сказав: „Мій народ нікого не звинувачує”. Саме тому Президент України В.Ющенко запросив і Президента РФ Д.Медвєдєва на відзначення 75-ої річниці великого Голодомору, бо вважав, що це була трагедія держави, до якої входила тоді і Росія, а Ґеноцид українців не заперечує, що гинули і росіяни, і білоруси, і казахи і тисячі інших. Так само, як і Голокост не заперечує, що, крім євреїв, нацисти винищували членів інших національностей, включно з німцями. Численні наукові праці про єврейський Голокост не займаються жертвами інших народів, але це не означає, що вони про них не знають або їх заперечують. Знають, але для євреїв їхня трагедія займає перше місце і вони її досліджують і пригадують світові, щоб такого знов не трапилось.

Деякі російські дипломати та керівні особи останнім часом зайняли дуже не- братське ставлення до великої української трагедії. Вони вживають комуністичну демагогію в поясненнях злочинів, які, мовляв, скоєні задля індустріялізації країни, або задля добробуту, а заступник голови Держдуми Жириновський вважає, що голод сам від себе виник! Сумно, що такі близькі сусіди і родичі по вірі, а намагаються спотворювати образ України не тільки у себе вдома, але й за кордоном. Міжнародна дипломатія ще такого не зазнала, щоб інша країна так вороже ставилася до визнання трагедії у сусідній державі (навіть турки не робили такого, коли вірменці вимагали визнання їхнього ґеноциду).

Не можна сказати, що Ізраїль мав багато друзів, коли домагався визнати Голокост, але заперечення його було б більше ніж недружній акт до молодої країни. Цілком зрозуміло, що українські християни сподівалися порозуміння хоча б від християн Росії, але для цього потрібно мати в серці любов, християнську мораль до ближнього! А виходить, що далека Канада розуміє краще трагедію України, ніж найближчий і споріднений сусід.

Дуже прикро читати, що громадянин України, голова кримських комуністів, депутат Л. Грач не заперечив твердження Медвєдєва, але його палко став підтримувати і назвав відзначення 75-ої річниці Голодомору шабашем! (Майдан, 14.11.2008). У цивілізованій країні за такі слова людина відповідає перед законом - Е.Цунделя, який проживав в Канаді і заперечував єврейський Голокост, депортували до Німеччини, поставили перед суд і засудили на п”ять років ув”язнення за розпалювання національної ворожнечі (Volksverhetzung). За подібні вислови судили і британського історика Д.Ірвінґа, якого заарештували в Австрії і засудили на три роки ув”язнення, після того, як він визнав свою вину. Україна дозволяє „шабашувати” комуністові, який є прямим нащадком злочинних партійних предків! Це можливо тільки тому, що нацизм в Німеччині засудили і заборонили, а його керівників, після військового трибуналу, розстріляли, а в Україні „свої червоні нацисти” сидять за народні гроші у ВР і займаються антинародною пропагандою та фальсифікацією історії.

Сподіваємось, що серед російського народу не запанують погляди комуністів, які спланували й провели Голодомор, але переможуть християнська етика й мораль поваги загиблих і любов до ближнього. Саме в цьому сенсі особливої уваги заслуговує Звернення предстоятеля Української православної церкви МП Митрополита Володимира (УНІАН, 13.11.2008). Владика Володимир промовив дуже ясною мовою, що є доказом того, що церква, яка пережила власний Голокост, воскресає і стає на захист не тільки пам”яті жертв Голодомору, але й власної гідности, як інституція, яка несе відповідальність лише перед Господом!

„У XX сторіччі український народ пережив одну з найстрашніших трагедій у своїй історії – Голодомор. Україна, яка завжди годувала хлібом весь світ, зазнала масового голоду. Голодомор призвів до значних жертв, приніс багато горя. У нього були об’єктивні й суб’єктивні витоки й наслідки. Штучний голод 1932–1933 рр. було сплановано більшовиками з метою прискорення примусової колективізації, ліквідації “куркульства” як класу, знищення “ворожих елементів”. (УНІАН,13.11.2008).

Митрополит Володимир своїм Зверненням заперечив і твердження, щодо Голодомору, деяких російських політиків та українських комуністів, яких ще досі не притягнено до судової відповідальности за скоєні злочини. Владика звернув увагу на ідеологію, яка провадила до Голодомору:

„ Їхній світогляд базувався на засадах вічної пітьми, бо тільки Бог є джерелом світла. Їхня ідеологія замість блага принесла зло, бо тільки Бог є Творцем усякого блага. Де без Бога будують рай, там з’являється пекло. Замість обіцяного райського життя опутаний радянською ідеологією народ прийняв пекельні муки.” (Там же).

Під сучасну пору, коли різні ЗМІ та політики РФ, а з ними і керівники КПУ, поширюють брехню про Голодомор і відверто заперечують його, щоб остаточно знищити пам”ять українського народу, Звернення провідника УПЦ МП Митрополита Володимира має особливе значення. Воно дає нам надію, що брехня, яка заперечує Голодомор є не тільки гріхом, якого б мали християни уникати, але вона зникне і запанує Правда і Закон Божий. Коли б це від мене залежало, то я б Звернення Митрополита Володимира багатомільйонним тиражем розповсюдив до всіх церков і інших храмів Божих, до всіх інституцій, навчальних закладів та партійних організцій по всій Україні його б слід перекласти на російську мову і вислати російським політикам, які виступають проти визнання Голодомору! Владика вказує на винуватців і дає можливість всім задуматись і покаятись. Треба вірити, що багато тих, які ще не позбулися уяви про „добрих” чекістів і каґебістів, повернуться у лоно церкви, яку нищили, але не знищили, яка зараз чітко висловила та підкреслює свою ідеологію - цілковито протилежну комуністичній.

„Історія нашої Батьківщини зазнала багато важких часів. Стихійні біди, війни, соціально-політичні заворушення та інші негаразди спричинялися до різних кризових явищ, серед яких були “знищення, голод і меч” (Іс. 51: 19)...

Але в 1930-ті роки Україна вперше пережила штучний голод, масове вбивство мільйонів своїх громадян, цинічне, цілеспрямоване, безжальне. Лише в богоненависницькому й людиноненависницькому середовищі міг відбутися подібний злочин. На щедрому українському чорноземі вмирали у страшних муках мільйони людей. Цей ГЕНОЦИД був намаганням знищити саму душу народу, привести її до повного духовного рабства. Він став знаряддям диявольської помсти за неспроможність викорінити зі свідомості нашого мудрого, сповненого високих чеснот народу синівську пам’ять про Бога, любов до Бога, вірність і віру в Бога. Цю віру можна було знищити лише через фізичну ліквідацію її носія. Тому богоборча влада, створивши духовний голод прирекла націю і на голод фізичний”(Тут же).

Пару днів пізнішевидання „КоммерсантЬ Украина” принесло вістку, що у преслужбі УПЦ МП сказали, що Священний синеод УПЦ МП Голодомор не визнавав геноцидом, мовляв, людина, яка писала текст, помилилася – написала не те слово! А може рукою тої людини керувала Божа воля і тому „рука написала” так, як воно й було!

Шкода, що Президент РФ Д.Медвєдєв „з легкої руки” відмовився від участі відзначення Голодомору. А може злякався, що прийдеться червоніти за поведінку та вислови декотрих своїх співвітчизників, оскільки відзначення 75-ої річниці Голодомору базується на багаторічних наукових розслідуваннях, довгорічній праці тисячі науковців та багато тисяч спогадів і документів про десять мільйонів жертв свідомо спланованої голодної смерти. Можливо, що російський президент зміг би на власні очі побачити незаперечні документи ҐЕНОЦИДУ, який був не „тзв. Голодомором”, але таки справжньою спланованою трагедією українців, при якій постраждали і інші народи. Може б тоді і в Російській Федерації по-братському поставились до сусідського горя і зрозуміли б слова Митрополита Володимира:

„Сімдесят п’ять років минуло відтоді. Час лікує душевні рани, але рану в серці України загоїти неможливо. Вона завжди буде невгамовним болем нагадувати про час, коли над Україною, над іншими народами колишньої радянської спільноти панував диявол.” …

„Церква сурово засуджує чинники, які призвели до цієї трагедії. Виправдання їм немає...”

Церква застерігає від глибокої хибної та антигуманної ідеології, що зробила подібну трагедію і закликає до покаяння тих, хто ще не прозрів і не зрікся богоборства в усіх його формах”(УНІАН, 13.11.2008).

Звернення Священного синоду УПЦ МП, підписаного Митрополитом Володимиром, повинно б промовити усім християнам і нехристиянам не тільки в Україні, але й за її межами, воно не політичне, а базується лише на фактах і любові до ближнього – на християнській моралі.Воно є проявом турботи провідника церкви про минуле, сучасне і майбутнє, бо без знання минулого не можна говорити про майбутнє! Тому ми переконані, що слова Митрополита Володимира:

Душі їх во благих водворяться. І пам’ять їх – з роду в рід.

знайдуть слухачів, порозумння і ПРАВДА про ГОЛОДОМОР запанує по всій Україні і в цілому світі. Нікому невдасться знищити пам”ять українців, оскільки злочин проти людства є злочином і проти українців. Жертви гідні того, щоб ми їх вшановували і пригадували про них своїм і чужим. Зрештою, слід вчитися від ізраїльської держави, як вона шанує й оберігає пам”ять Голокосту в Ізраїлі і у світі. Сподіваємось, що після Звернення Митрополита Володимира про Голодомор будуть вчитися не тільки канадські діти у школах, але й діти в Україні, оскільки майбутнє належить їм, а Голодомор таки був Ґеноцидом українського народу! Деяким російським політикам слід би було повчитися від Віллі Брандта, який сприяв зміні погляду на німців. Зрештою, слід припинити ворожу пропаганду, мовляв, відзначення 75-ої річниці Голодомору є вигадкою націоналізму. За заперечення Голодомору люди повинні нести відповідальність, як це робиться зі запереченням Голокосту, а над режимом, що його спланував слід нарешті провести справедливий суд!

Торонто, 20.11.2008 р.

Відповіді

• 2008.12.03 | Богдан

  Re: Стають на коліна також із пошани!

  Дякую.