МАЙДАН - За вільну людину у вільній країні


Архіви Форумів Майдану

Киянин за народженням, єврей , російський письменник про 32-33 р

11/22/2008 | Уляна
Внизу фрагмент зі спогадів Наума Коржавіна, 1925 року народження, який 7-ми річним хлопчиком бачив, як біля їхнього дому помирала жінка від голоду, і як її потім закинули на грузовик з трупами і повезли. Спогади і висновки про ті події автор написав десь у 60-70-річному віці, десь у 80-ті роки.

Получалось, что женщина, которую швырнули на верх грузовика, вообще никакого значения не имела. Как будто она не родилась когда-то на радость родителям, как будто не чувствовала, не думала, не надеялась. Однако будущее прояснило, что значение она все-таки имела. Оказалось, швырять так можно кого угодно. Только покажи, что так можно, а желающие найдутся.
«И это ж надо было убедить людей, - сетовал тот же А.К. Гладков, - что торговать стыдно, а расстреливать не стыдно». Однако убедили. И в этом убеждении мы жили довольно долго.
Иногда мне кажется, что в какой-то степени все вообще перестало быть самим собой: народ – народом, цивилизация – цивилизацией, а человечество – человечеством. Это была первая в новой истории (если не считать геноцида армян в Турции) хотя и более сумасбродная по выбору объекта, чем гитлеровская, но в том же духе – попытка «окончательного решения» вопроса о том, кому существовать, кому нет. Она открыла путь и по нему следуют многие.


Copyleft (C) maidan.org.ua - 2000-2024. Цей сайт підтримує Громадська організація Інформаційний центр "Майдан Моніторинг".