Відповіді

• 2008.11.26 | Микола Гудкович

  Після імені «Ванга» читати немає сенсу

  
  Я ніколи не чув жодного предсказання Ванги ДО події, тільки після.
  згорнути/розгорнути гілку відповідей

  • 2008.11.26 | UPA_Podilya

    Re: Після імені «Ванга» читати немає сенсу

    дарма Ви так, Ванга, то аби лиш увагу привернути, а стаття непогана як на мене!
    Микола Гудкович пише:
    >
    > Я ніколи не чув жодного предсказання Ванги ДО події, тільки після.
    згорнути/розгорнути гілку відповідей

    • 2008.11.26 | Микола Гудкович

      Відвертає увагу

      
      На кого розрахована стаття, якщо її автори намагються привернути увагу… Вангою? Ви б ще Глобою чи Нострадамусом увагу привертали.
      згорнути/розгорнути гілку відповідей

      • 2008.11.26 | UPA_Podilya

        Re: Відвертає увагу

        це не я привертаю чи відвертаю, пане Миколо!
        Тут як кажуть: "кожному своє".
        згорнути/розгорнути гілку відповідей

        • 2008.11.26 | Микола Гудкович

          Прочитайте, будь ласка, мій відклик (л)

          
          http://www2.maidanua.org/news/view.php3?bn=maidan_free&trs=-1&key=1227690482&first=1227690739&last=1227647962
          
          
          Ви зробите гарну послугу авторові статті, якщо доведете цей відклик і до нього.
          згорнути/розгорнути гілку відповідей

          • 2008.11.26 | UPA_Podilya

            Re: Прочитайте, будь ласка, мій відклик (л)

            Дякую!
            Вже прочитав і вже скинув посилання автору, сподіваюся - він включиться в дискусію!!!

  • 2008.11.26 | GreyWraith

    Вам доводилося бачити заголовки...

    ... типу такого:
    
    "ЛЕГЕНДАРНИЙ ПРОВИДЕЦЬ ДОВІВ ДО БАНКРУТСТВА БУКМЕКЕРСЬКУ КОНТОРУ"
    
    ?
    
    Отож...

• 2008.11.26 | Микола Гудкович

  Ні, справді цікаво. Але…

  Ну от дивіться:
  
  >Ванга (всесвітньовідома болгарська цілителька та провидиця): «Останнім, 44-м президентом США стане «чорна» людина, яка й приведе цю країну до загибелі».
  
  Ну гаразд, закриваю очі на Вангу.
  
  >А ви ніколи не задавали собі питання – чому на демократію «хворіють» лише виключно «білі» народи?
  
  Що?
  
  >Представники інших рас у своїх країнах добровільно «приміряти» на себе «найпередовішу» та «найпрогресивнішу» форму правління чомусь вперто не бажають.
  
  Це яких же рас і в яких країнах?
  
  >Тому державам-апологетам демократичних цінностей доводиться, час від часу, змушувати їх до цього за допомогою грубої військової сили.
  
  Та йой.
  
  >Це, напевно, така наша «біла» расова особливість – спочатку створити велику цивілізацію, а потім, від нудьги та безділля, захопившись іграми в політкоректність та права людини, своїми ж руками її і знищити. Щоби потім знову, потом та кров’ю, починати все з початку.
  
  Доки віритимете в якісь глобальні расові особливості, писатимете таку дурню.
  
  > Ніхто, навіть найскаженіші фанатики ліберал-демократії, не в змозі заперечити той факт, що рекордний світовий інтерес до щойно минулих президентських виборів у США був викликаний не одвічним протистоянням американської політики - республіканець проти демократа, не особистими чи діловими якостями кандидатів - поганий проти хорошого чи професіонал проти демагога, а лише виключно коліром їхньої шкіри - чорний проти білого.
  
  Це тільки авторові так здається, бо він живе у вигаданому світі.
  Нормальні люди цікавилися не кольором шкіри.
  (Я не прихильник ліберал-демократії.)
  
  >Звичайно, і Обама, і Маккейн, як представники своїх партій, несли в собі певне ідеологічне наповнення, але хто, по великому рахунку, на це зважав?
  
  Всі, хто ще не розучився думати.
  
  >Якби той же Обама в останній момент «переметнувся» до табору своїх ворогів - республіканців та представляв на виборах уже їхню політичну силу, він би все одно переміг, тому що американське суспільство, доведене своєю владою до крайньої стадії світоглядного ідіотизму – всеперемагаючої (здоровий глузд – в першу чергу) політкоректності, «дозріло» до того, щоби стати, фактично, приреченим обрати собі чорношкірого президента.
  
  Якбитологія — дурна справа.
  
  >Першими це відчули представники майбутньої партії-переможниці – демократи, які, посумнівавшись трохи спочатку в тому – кого саме висувати у кандидати в президенти від своєї політичної сили – жінку (Хіларі Клінтон) чи негра (Барака Обаму), врешті решт, зробили вірний для себе вибір, засвідчивши таким чином, що «грати» на расовому факторі у сучасних США наразі ефективніше, ніж на гендерному.
  
  Автор не слідкував за перегонами, якщо думає, що хтось там вирішував, на якому факторі краще грати. Справа в тому, що грали здебільшого зовсім на інших факторах.
  
  >Але ж американська демократія не стоїть на місці – вона стрімко «розвивається» і тому цілком логічно буде припустити, що на слідуючих президентських виборах (якщо, звичайно, вони колись відбудуться), ми станемо свідками титанічного двобою між чорною лесбіянкою та мексиканцем-трансвеститом. І це не жарт!
  
  Це жарт.
  Уявлення автора про США — на рівні совітської брошури.
  
  >Обравши Барака Хусейна Обаму собі за президента, усе чорне населення США проявило гідну усілякої поваги та, навіть, заздрості расову солідарність, практично одностайно віддавши йому свої голоси (цікаво – за Маккейна проголосував хоча б один негр? Я маю на увазі – проголосував свідомо, а не через власну неграмотність чи неуважність).
  
  Барака Хусейна Обаму обрало не чорне населення, і, якби автор був ще й читачем, а не тільки писачем, то прочитав би вже, що Барак Хусейн Обама не є представником класичного чорного ком'юніті.
  
  Звісно ж, деякі афро-американці голосували за Маккейна.
  
  > Білі американці, на превеликий жаль, подібної солідарності не продемонстрували і тому, розділившись, практично, навпіл – на «хворих» на демократію прихильників чорного «брата» та на, поки що, здорових та тверезомислячих, фактично забезпечили цим цілковиту перемогу афроамериканцю.
  
  Розподіл існує, але зовсім не такий, як уявляє собі автор. Писати нісенітниці не гарно. Гарно вивчити питання і написати нормальну притомну статтю… (І Вангу викинути геть). Це я вам кажу, як християнин, консерватор, республіканець та ін..
  
  > Отже, історичні вибори відбулися і тепер, переповнений дитячим оптимізмом демократичний світ очікує від нового президента наймогутнішої держави планети, мани небесної.
  
  Є таке.
  
  > Але ж ми з вами реалісти і не страждаємо від передозування вродженої простоти та наївності.
  
  Припустимо
  
  > Тривожні ознаки катастрофічних для цілого світу наслідків торжества ліберальної вакханалії під назвою «президентські перегони в США» можна було помітити вже навіть під час масових гулянь з приводу перемоги нащадка кенійського мігранта Обами над англосаксом Маккейном, коли одурілі від неземного щастя негри кричали: «Настав час змін! Чорні перемогли!».
  
  Одурілі, що з них узяти. Ніякі чорні там не перемогли, звісно.
  
  > Білі фанати нового хазяїна Білого Дому теж не стримували своїх емоцій: «Настав час змін! Демократія перемогла!»
  
  Вони мають рацію. Дійсно — настав час змін; дійсно — демократія перемогла.
  
  > Що ж, і ті й інші праві,
  
  Ні, ті, хто кажуть, що «перемогли чорні», припускаються тієї самої помилки, що й автор статті.
  
  > але оцініть, будь-ласка, шановні, різницю в інтерпретації підсумків минулих виборів – афроамериканці, не забиваючи свої курчаві голови усілякими «білими» дурницями, на кшталт, толерантності чи політкоректності, відверто святкують саме перемогу свого кольору шкіри, а туповаті білі демократи – гіпотетичне торжество наскрізь утопічної, штучно насадженої, безтілесної ідеї.
  
  Спробую виправити ситуацію: святкують ліберали. Всіх кольорів шкіри. Доки автор цього не усвідомить, не закарбує собі в голові, на носі, на лобі не виріже — доти писатиме такі неоковирні статті.
  
  > Вже досить швидко доля покарає останніх за зраду власної крові,
  > адже широка та нестримна у своїх проявах негритянська душа, відчувши силу та впевненість, неодмінно прагнутиме помсти за расизм, рабство та ку-клукс-клан.
  
  Вона і так прагне. Прагнула, прагне і прагнутиме. Як і будь-яка душа, яка зіштовхнулася (або думає, що зіштовхнулася) з несправедливістю.
  
  > Так вже було в ПАР, де все теж починалося з перемоги толерантності, а закінчилося погромами та вбивствами білого населення.
  
  Автор щиро думає, що до погромів призвела перемога толерантності, як така?
  
  > (Вимоги чорних активістів щодо виплати грошових компенсацій чорношкірим американцям за роки рабства, ще достатньо свіжі у нашій пам’яті. А було б цікаво, якби керівництво США таки пішло на цей абсурдний крок, але лише за умови, що усі негри поїдуть назад – додому в Африку та полізуть у рідні джунглі. Чи багато б знайшлося тих, хто би дійсно забажав, раз і назавжди, добровільно позбутися усіх цивілізаційних надбань такого ненависного їм «білого» світу?)
  
  Це абсурдна вимога, на яку Обама не піде.
  Абсурдним є й весь уявний ланцюжок.
  
  > Перемога Обами – це цілковита перемога демократії, в усій своїй ліберальній огидності – з пропагандою абортів, одностатевих шлюбів, культу споживання та бездуховності.
  
  Увага! Рідкий випадок, коли автор має рацію. «На мгновєньє вспихнул свєт…»
  
  > Перемога Обами – це офіційне проголошення занепаду «білої» цивілізації (яка лише сама у цьому винна), це сигнал до прямої дії усім радикальним та расистським етнічним організаціям в усьому світі.
  
  «…і снова тємно».
  
  Расистам жодних сигналів не потрібно, невже це не ясно?
  
  > Вогник нетерпимості, який дотепер хоча б лише ледь жеврів у кожному багаторасовому чи багатонаціональному суспільстві, тепер отримує собі у допомогу каністру бензину та ящик динаміту.
  
  Це перебільшення. М'яко кажучи.
  
  > Але, можливо, саме це і потрібно тим могутнім закулісним силам, які проплатили та забезпечили перемогу Бараку Хусейну Обамі? Можливо, саме в спровокованому цим кроком хаосі, вони вбачать якісь нові для себе можливості та перспективи?
  
  Які ж це могутні залаштункові сили?
  
  > Особисто я вважаю, що дивний збіг у часі небаченої за своїми масштабами світової економічної кризи та появою першого в історії США чорношкірого президента є абсолютно не випадковим.
  
  І тут важко не погодитися з автором. Випадковостей взагалі не буває.
  
  > Задля подолання кризи, американська влада змушена буде піти на жорсткі, а можливо і в дечому, навіть, радикальні дії, що неодмінно викликатиме спротив та критику з боку «розжирілого» у всіх відношеннях американського суспільства.
  
  Змушена буде, як будь-як влада.
  
  > Ось тут і стане в нагоді колір шкіри нового президента – Ви проти Обами? Та ви расист! Більш важкого звинувачення, яке б затикало рот буквально кожному, в США наразі просто не існує!
  
  Таке в США не пройде.
  
  > Досить поширеною є також думка, що світлій постаті першого чорного президента, фінансовою елітою Сполучених Штатів, заздалегідь запланована роль великомученика (на кшталт Джона Кеннеді чи Мартіна Лютера Кінга) або просто жертовного ягняти.
  
  Ця думка мені здається більш слушною, хоча й вона має свої вади.
  
  > Недарма ж ліберальні ЗМІ , як по команді дістали з дальньої полиці запилений та вже майже зовсім всіма забутий міфічний образ Бен Ладена, що нібито знову погрожує США апокаліпсисом. Так от, на думку багатьох, цим новим, після трагедії 11 вересня 2001 року, «апокаліпсисом», цілком може стати, сплановане американськими ж спецслужбами, публічне вбивство Барака Обами.
  
  Та йой.
  
  Максимум, що з ним станеться — його просто зіллють, повісивши на нього усіх собак.
  
  > І тоді вже буде як в анекдоті: у відповідь на теракти з боку невідомих, збройні сили США нанесли ракетно-бомбові удари куди-попало. В результаті американське суспільство миттєво забуде про критику та вияви масового невдоволення своєю владою, про пацифізм і толерантність, та з радістю благословить новий, ще більш кривавий «хрестовий похід» проти вигаданого світового тероризму.
  
  Проти вигаданого? Нехай автор розкаже родичам жертов терористів, що терористи є вигадкою…
  
  > Очима «грошових мішків» Америки, які, як ніхто інші вміють наживатися на війнах, мета цілком виправдає засоби.
  
  І знову знайомі обличчя. «Грошові мішки». Совітський агітпроп, газєта «Таваріщь», вітренківські «Досвітні огні», газєта «Каммуніст»… а тепер і тут. Здрастуй, з дитинства знайоме кліше!
  
  > На превеликий жаль, наразі Україна не в змозі грати хоча б якусь помітну роль у світовій політиці, а отже і впливати на неї.
  
  Угу.
  
  > Тому нам залишається лише сподіватися на виваженість, розсудливість та пристойність владних кіл США, адже вперше після громадянської війни 1861-1865 рр., за результатами підрахунку голосів на минулих президентських виборах, Сполучені Штати знову чітко поділились на Північ та Південь, тобто загрозлива рана не загоїлась й досі! Тому усім завжди варто пам’ятати, що все, що робиться вперше, може мати непередбачувані наслідки. Вирішивши вперше по серйозному зіграти на кровних почуттях простих американців, святкуюча нині частина владної еліти США поставила під величезний сумнів міжрасовий та міжнаціональний лад та спокій в наймогутнішій воєнній державі сучасності, ризикуючи, перемігши в малому - програти взагалі, поховавши в своєму програші й цілий світ.
  
  І ще раз: читання матеріалів світової преси, співставлення, розбір та обмислення — є справою достохвальною.
  Писання ж напівграмотних статей, сповнених фантазіями автора на расову тему, є марнуванням часу автора і читачів.
  
  Бажаю успіхів.