11/27/2008 | Микола Гудкович

В мене склалося враження, що деякі люди вирішили, ніби сучасна криза знаменує собою кінець капіталізму і новий розквіт соціалізму.

Комусь обрання Обами президентом США провістило нову еру, коли Сполучені Штати стануть Соціалістичними, і марксисти, соціалісти та комуністи всіх країн під проводом Уго, Фіделя з Раулем, Чен Іра, Махмуда та Володимира побудують свій, новий світ — попередньо зруйнувавши старий.

Якщо навіть припустити, що таке могло би статися, то чи було б це добре? Ні, не було б.
Американцям складно, майже неможливо пояснити, чим капіталізм засадничо кращий за соціалізм. Українцям же, росіянам та іншим мешканцям пост-совітських територій, здавалося б, і пояснювати не треба. Виявляється, ні — треба.

Гаразд, ви отримаєте пояснення… але не від мене. Життя все докладненько розповість і так пояснить, що дійде навіть до найзапеклішого марксиста.

* * *

Втім, поспостерігати за ходом думки любителів взять-всьо-і-подєліть цікаво.

Хтось з них написав десь, що капіталізм буцімто показав себе поганою економічною системою і тепер прийшов час соціалізму. На це начебто вказує криза на ринку нерухомості в США, а всім відомо, що призвела до цієї кризи наскрізь капіталістична адміністрація Буша. Все це було б слушно, якби не одна маленька деталь — адміністрація Буша якраз тим призвела до кризи, що вдалася до відверто соціалістичних дій (зокрема, «кредити всім, без довідки про доходи, і нехай ніхто не піде ображеним»).

Дехто встругнув крутішого фортеля — написав, ніби капіталізм побудований на федеральній резервній системі США, а вона, керована хитрющими змовниками-євреями (як же без них?), друкує долари і продає їх усьому світові дорожче… і поїхало теорій змови на три сторінки. Я не знаю правди про ФРС, але нагадую, що капіталізм саме так відноситься до ФРС, як і відома бузина, що росте у городі, до не менш уславленого дядька, що мешкає в Києві.
От побачите: ФРС, ця «основа капіталізму» — служитиме соціалістичній адміністрації Обами не гірше ніж капіталістичній адміністрації Буша.

Ну і, нарешті, дехто вже дописався до того, що ніби капіталізм і споживацтво — близнюки-браття. Я не згоден із цим, але сперечатися не стану. І знаєте, чому? Бо тхне від цього твердження таким знайомим, напівзабутим — твердолобою впевненістю радянської брошури. А з радянською брошурою чи варто сперечатися? Ні, варто дочекатися, коли всі визнають її тим, чим вона й є спершопочатку — змарнованним папером, що годиться тільки для розпалювання, підкурювання та підтирання.

Отже, я просто чекаю та читаю… А вони пишуть собі та й пишуть, думаючи, мабуть, що наближають тим самим час перемоги всесвітньої соціалістичної революції. Вєрной дароґай… а втім ні, це з іншої опери.

Ви шкутильгаєте манівцями, друзі. Ще не набридло?