11/27/2008 | Олександр Кізима

Виборам в Україні присвячується. Чи є вихід з цього заклятого кола виборів без вибору? Є простий, але достатньо ефективний спосіб змінити життя в нашій країні. Шкода, що малоймовірний.

Проблем в нашій країні дуже багато: законодавча влада, президент, виконавча влада, судочинство, незріле громадянське суспільство і багато похідних проблем від цих основних.

Давайте будемо брати по одній проблемі, розглядати її і вносити пропозиції. Почнемо із законодавчої влади.

Верховна Рада України

Давайте подивимося на депутатство у Верховній Раді – як на робоче місце, чим воно в принципі і являється. Ми вибрали собі законодавчий орган з метою покращення своїх умов життя.

Дійсність

Коротка характеристика вакансії:

1.Відсутність кваліфікаційних вимог. Тобто фаховість не має жодного значення. Ні освіта, ні досвід, ні позитивне резюме.
2. Відсутність трудової дисципліни. Запізнення, відсутність на робочому місці без поважної причини, заняття в робочий час сторонніми справами – дозволяється.
3. Критерії оцінки роботи відсутні.
4. Рівень заробітної плати – в декілька разів вище середнього по країні.
5. Можливість отримати безкоштовне житло – висока вірогідність.
6. Можливість отримати нетрудові доходи – дуже висока. Мається на увазі плата за голосування по тих чи інших питаннях.
7. Відповідальність за правопорушення – відсутня. Причому відповідальність як за зловживання посадовими можливостями, так і за кримінальні злочини.
8. Можливість вирішувати особисті справи в робочий час і за державні кошти – дуже висока.
9. Соціальне забезпечення в декілька разів вище середнього по країні.

Зрозуміло, що такі вимоги до роботи є надзвичайно привабливими і тому виникає нездоровий ажіотаж навколо цих робочих місць.

Тепер розглянемо в такому аспекті. Ви будуєте будинок. По таких критеріях підібрали собі робочу силу. Що вони Вам набудують? Ото ж. Таке саме вони набудували і нам в цілій країні.

В древніх римлян був термін «синекура». З латинської – без турбот. Добре оплачувана посада, на якій майже нічого не треба робити.

Ви не помилились: в наших народних обранців – синекура.

Для того, щоб в країні щось змінилося, нам необхідно кардинально вдосконалити вимоги до наших найманців і, відповідно, змінити підходи до підбору кандидатів на ці вакансії.

Отже, пропозиції:

Перш за все нам необхідно визначитися, скільки, яких спеціальностей і якої кваліфікації нам потрібні законотворці.

Тому належить вияснити які комісії, і в якому чисельному складі повинні бути. Якщо конкретніше – то, наприклад, для ефективної діяльності відчувається потреба в 20 спеціалістах по питаннях житлово-комунального господарства, 20 чоловік спеціалістів в галузі медицини і т.д.

По – друге, пропонується повернутися до мажоритарної системи. Україну необхідно поділити на чітко обгрунтовану кількість одномандатних округів. Головне, що кількість округів повинна відповідати реальній потребі в фахівцях. Знову ж таки для прикладу – встановимо, що ми потребуємо 450 спеціалістів, відповідно до тієї кількості округів, що є зараз. Але основне, що ця цифра не повинна бути сталою, а може змінюватися в залежності від потреби і пріоритетів країни на кожну наступну каденцію.

Роль партійних організацій помітно зменшується. Вони мають право підтримувати того чи іншого кандидата в межах округу.

Кількість потрібних спеціалістів і фаховий склад визначає Рада попереднього скликання, до початку наступної виборчої компанії. Також Рада попереднього скликання формулює пріоритети розвитку і критерії оцінки роботи своїм наступникам.

Центральна виборча комісія проводить жереб і визначає, на яких виборчих округах за спеціалістів якої спеціальності проводиться голосування. Для прикладу: в Тернопільському одномандатному окрузі № 46 проводяться вибори спеціаліста по освіті., в Івано-Франківському виборчому окрузі № 128 – вибори фахівця по спеціальності екологія і т.д.

Кандидати, що хочуть балотуватися в першу чергу перевіряються по фаховості. Необхідно визначити ряд необхідних вимог до кандидатів в спеціалісти в кожній галузі з метою обмежити кількість і підвищити якість претендентів. Наприклад – наукове звання, досвід роботи, кількість друкованих праць, участь в проектах тощо.

Виборчі комісії реєструють лише тих кандидатів, які відповідають усім вимогам.

Виборча кампанії перетворюється в конкурс ідей, програм, бачень розвитку. Буде шанс позбавитися дешевого популізму і непрофесійності.

Друга зміна – це оплата праці депутатів. Необхідно встановити залежність між результатами роботи законодавчого органу і коштами на їх утримання.

Фактично необхідно визначити критерії діяльності: кількість прийнятих законів, якість законів, оцінка громадськістю діяльності. Критеріїв може бути багато, і працювати над ними повинні всі разом, а затверджувати попередня рада.

Третя зміна повинна відбутися в нашій свідомості. Ми повинні раз і назавжди зрозуміти – ми їх наймаємо, і ми можемо їх звільнити. І відношення до них повинно бути лише як до найманих спеціалістів. Не краще, але й не гірше.

Це моя особиста точка зору. Я не володію таким літературним красномовством, щоб обгорнути ідею в словесні папірці, не володію знаннями на такому рівні, щоб передбачити всі зміни в законодавстві, які необхідно здійснити. Я висловлюю свою точку зору на напрямок, куди нам необхідно рухатися, щоб Верховна Рада в нашій країні могла стати повноцінною.

Дехто скаже, що це маячня. Можливо, але не більша, ніж «10 кроків назустріч людям», або «Український прорив».