11/29/2008 | Майдан-ІНФОРМ

29.11.2008 13:58




Наш з’їзд відбувається в непростий час. У суспільстві наростає зневіра й роздратування, викликані політичною нестабільністю й економічною кризою. Люди не знають кому вірити, на що сподіватися, чого чекати від завтрашнього дня.
Світова криза наклалася на внутрішньополітичну боротьбу в Україні, яка вже давно вийшла за межі цивілізованих правил.
Минулі півтора роки видалися вкрай нелегкими, але «Наша Україна» здолала чимало труднощів і перешкод на своєму шляху.
Безумовно, ми б досягли більшого, якби не глуха протидія, а потім – і пряма зрада з боку партнерів по коаліції.
Опис усіх аспектів діяльності нашої партії, всіх наших досягнень і проблем зайняв би надто багато часу. Тому, щоб цей час зекономити, Вам роздано докладний письмовий звіт голови партії про діяльність «Нашої України» з квітня 2007 по листопад 2008 року. Я, натомість, хотів би зосередитися, на деяких питаннях, які вважаю найважливішими.
«Наша Україна» має за нинішніх несприятливих обставин не просто вистояти, але й закласти підвалини майбутніх перемог.
Для цього перш за все важливо, щоб ми усвідомили своє унікальне покликання, свою місію, яку ніхто не виконає замість нас – стояти на сторожі української самостійності, української ідентичності, захищати свободу й безпеку нашої країни та її народу. Якщо різноманітним силам, які за допомогою потужних фінансових, політичних та медійних ресурсів прагнуть дискредитувати «Нашу Україну», вдалося б зламати нашу віру і нашу відданість українській справі, це стало б не просто трагедією національної демократії, а трагедією України як держави.
Ми бачимо, що сьогодні фундаментальні українські цінності – під загрозою. Бо змагаючись за прихильність Кремля, багато урядовців та депутатів готові пожертвувати національними інтересами України заради збереження і примноження власної влади. Більше того, що б вони не казали людям, саме з таким народом – позбавленим власного національного «Я», деморалізованим, дезорієнтованим, беззахисним – їм зручніше мати справу. Бо тоді легше підмінити реальні зміни в політиці й економіці гучними фразами і пошуками винних, легше й пояснити здачу національних інтересів політичною доцільністю.
Головна причина того, що «Нашу Україну» з усіх боків звинувачують в усіх політичних і економічних бідах, полягає в нашій інакшості.
Для нас проблема не в тому, хто які портфелі збереже чи отримає. Проблема полягає в тому, буде Україна самостійною й гідною європейською державою чи знову перетвориться на колонію.
Ми з Вами маємо з усією ясністю усвідомити ступінь загрози, яка нависла над Україною і всю відповідальність покладеної на нас місії.
Ми маємо усвідомити себе носіями української національної ідеї, людьми, які покликані відстояти, зберегти й розвинути нашу національну ідентичність і наш цивілізаційний вибір.
Крім прямої національної зради українському народу загрожує сьогодні інша серйозна небезпека. Ім’я їй – популізм.
Політика популізму призвела до того, що значна частина суспільства безпідставно вірить у можливість істотного покращення життя без проведення глибоких системних реформ. Ця віра обертається шаленою інфляцією, знеціненням зароблених грошей, крахом ілюзій, роздратуванням, пошуком ворогів і загальною зневірою.
Але найголовніше зло популізму в тому, що він вбиває приватну ініціативу. Бюрократія, корупція, численні перешкоди на шляху будь-якої підприємницької чи творчої діяльності, є невід’ємними супутниками політики популізму.
Ми ж знаємо, що саме через індивідуальну людську свободу і приватну ініціативу людей лежить шлях до свободи й розвитку всієї країни, і ми маємо відстояти цей шлях, долаючи всі перешкоди.
Сьогодні багато хто хоче впрягти «Нашу Україну» у свого воза й на наших спинах здобути чи втримати владу, не змінюючи при цьому згубної суті постколоніальної, провінційної, популістської політики.
Це марна справа. Ми можемо співпрацювати лише на рівних і лише з тими силами, які підтримують або принаймні розуміють наші ідеологічні принципи. На жаль, сьогодні такого розуміння ми не бачимо серед ключових парламентських гравців. Їх цікавить лише крісло. І якщо на шляху до цього крісла стануть українські ідеали, мова, суверенітет, безпека - ці гравці без жодного докору сумління їх усунуть. Це не фантазія. Це доконаний факт, який ми бачили у вересні. Тому нам з ними не по дорозі.
Ми не можемо об’єднуватися з регіоналами й комуністами, бо ці сили мають цінності й цілі, діаметрально протилежні нашим, бо їхня мета – повернути Україну до стану московської провінції. Єдність нації неможливо досягти ціною компромісу українських і антиукраїнських сил. Її можливо здобути лише шляхом поступового утвердження українських ідеалів як у середовищі політичної еліти, так і в суспільстві в цілому.
Наші ж колишні партнери з БЮТ використали нашу відданість національній ідеї і волю до системних реформ виключно для захоплення влади. І тому між нами категорично не вистачає довіри.
На жаль, досвід останніх років показує, що яка б коаліція в Україні не створювалася, у підсумку вона більше шкодить, аніж допомагає розвиткові країни. Медведчук і компанія, здійснюючи чотири роки тому ревізію Конституції, свідомо заклали під цей розвиток міну уповільненої дії, вписавши коаліційні механізми в текст Основного Закону.
Український політикум засвідчив на цьому історичному етапі неготовність до управління країною через парламентську коаліцію й сформований нею уряд, зате продемонстрував схильність до авантюр і змов. Створення у вересні прокремлівської більшості в складі БЮТ і Партії Регіонів є яскравим прикладом таких авантюрних і змовницьких дій. На жаль, механізми ревізованої Конституції не створюють жодних перешкод для таких кульбітів. І сьогодні, намагаючись втягнути нас у дискусії про коаліцію, Тимошенко знову готує об’єднання з Януковичем.
Сьогодні всі, хто мріє про крісла й портфелі, говорить про створення коаліції.
Ті ж, хто дбає про майбутнє країни, говорить про необхідні закони, про конкретні дії влади, про суспільні перетворення, необхідні для того, щоб творити це краще майбутнє.

Шановні колеги!
Не даремно політичне протистояння набуває все більшої гостроти напередодні президентських виборів. Бо майбутні президентські вибори, як і минулі, знову ставлять Україну перед світоглядним і цивілізаційним вибором. З одного боку – уособлені Президентом Ющенком і «Нашою Україною» сили національного розвитку, які обстоюють людську свободу і стоять на захисті нашої державності. З іншого боку – носії популізму й національної зради, незалежно від того, хто конкретно виграє в Кремлі кастинг на більш зручного кандидата в правителі України.

Тимошенко і Янукович борються за симпатії Кремля. Ми з вами, на чолі з Президентом Ющенком, боремося за Україну.



Цю альтернативу ми, очевидно, маємо усвідомити на сьогоднішньому етапі із граничною ясністю і разом з Президентом України єднати усіх свідомих і ще готових до хоча б якої-небудь дії українських патріотів для захисту нашої країни, наших людей і наших цінностей – в цьому покликання нашої партії!

СЛАВА УКРАЇНІ!


прес-служба НУ

^{поставив:sean}