12/07/2008 | Михайло Свистович

Завтра в нас чергове судове засідання з поновлення Мирослави Свистович на посаді Ірпінського міського голови. В Київському апеляційному адміністративному суді, який ми вже двічі вигравали. Але перший раз, поки суд тягнув з видачею виконавчого листа, суддя цього ж суду (який не брав участі в засіданні, що ми виграли) зупинив рішення та призначив справу за вигаданими нововиявленими обставинами. Через два місяці цей же суддя на чолі трійки прийняв рішення, що ніякі ці обставини не нововиявлені, і виніс рішення на нашу користь, але за цей час в Ірпені було роздано землі більше, ніж за весь минулий період влади Бондаря. А виконання рішення зупинив цього разу Вищий адміністративний суд, який тягнув-тягнув з розглядом, а потім скасував постанову суду й відправив справу на розгляд знову таки Київського апеляційного адміністративного суду. Тобто, він розглядатиме цю справу втретє і схоже, що цього разу судді отримали якусь дуже чітку вказівку. Не знаю, як вони виноситимуть рішення на користь Бондаря, якщо їхній же суд двічі виносив його на нашу користь, але в наш час дивуватися нічому не доводиться. У четвер вони за 20 хвилин хотіли винести рішення по справі, яка складається з 6 томів, трьох картонних ящиків (кожен такий – на 5 пачок паперу А4) та кількох кульків. І були дуже незадоволені, що ми щось хочемо говорити, пояснювати і т. ін. Апелювали до нашої совісті, мовляв, купа людей чекає на розгляд справ, а ми, такі егоїсти, всіх їх затримуємо. Жінка з трійки просто не змогла стримати емоцій (гроші потрібні вже і негайно?), коли справу переносили на понеділок (у 20 хвилин, звичайно ж, не вклалися) і навіть висловила незадоволеним тоном сподівання, що в понеділок ми нічого переносити не будемо (ця трійка вільна у понеділок, і нам, мабуть, відведуть цілий день для слухань, якщо будуть вільні судові зали). Водночас у понеділок відбудеться суд по відмові Бондаря зареєструвати ініціативну групу з референдуму щодо довіри міській раді (збори відбулися ще позаминулого літа, але суд не поспішав розглядати апеляцію).

Складається враження, що за Ірпінь заплатили оптом, щоб поставити крапку раз і назавжди. Хоча це буде чергова проміжна крапка, адже потім знову буде Вищий адміністративний суд і Верховний, і Європейський. І невідомо ком буде краще, бо зараз в Ірпені народ лише починає помічати наслідки тотального розграбування міста, яке влаштували Бондар з депутатами. Маю на увазі не рубку дерев та будівництво висоток під носом, а більш побутові й відчутні наслідки – три тижні дітей не годували у школах, три тижні не вмикали тепла (Ірпінь та Стаханов стали з цього приводу навіть «героями» випуску ТСН, бо в обох містах не було підключено до тепла жодного будинку), бучанців відмовлялися класти до лікарні, бюджетникам урізали зарплату тощо. Я вже мовчу про дрібніші бюджетні провали – фактичне непроведення Дня Ірпеня, нездача нової поліклініки до експлуатації (її будують вже років 15, і Бондар за два місяці до минулого Нового року радісно обіцяв її здати під свято), зростання боргів за газ, ліквідація більш-менш нормальної муніципальної газети, яка зараз переживає лихоманку, ініційовані Бондарем війни з областю за тепломережу й війну з Бучею за лікарню та привід для пошуку інших війн. Ходять чутки, що Бондар не дає дозвіл «Київміськбуду» на підключення до каналізації масиву новобудов у Бучі, вимагаючи цифру з п’ятьма нулями, яка доходить до шести нулів. І це – лише квіточки. Бо поки ще старий запас міцності тріщить повільно, але дедалі більше. І кількість переходитиме у якість все більше. А ми інформуватимемо народ, бо чим далі в час – тим більше не проходить відмазка Бондаря «я пожинаю наслідки правління Свистович». Бо ж він давно проголосив про подолання тих «наслідків», сподіваючись, що жалюгідні копійки, які йому перерахують забудовники до бюджету за сотні гектарів, допоможуть йому протриматися до нових виборів у стані косметичного ремонту. Аж тут – криза, і забудовники нічого не дають, бо не будують (а там в угодах прописано, що вони підстьобуватимуть копійки на початку кожної стадії будівництва).

Команда Бондаря розвалилася, частина її воює з ним тепер, і завдяки цьому ми дізналися чимало цікавого. Наприклад, що за весь час правління Бондаря в місті не було замінено жодного метр труб (а я кричали депутати при Мирославі, що начальник ЖЕКу не доклав якусь там кількість труб, хоча навіть прокуратура, що ніколи не була на нашому боці, нічого такого не виявила), що начальник ЖЕКу, який за сумісництвом є депутатом й заступником голови земельної комісії, займається землею, а не ЖЕКом, що Бондар пересварився з усіма, нажив своєю неадекватною поведінкою купу ворогів, але продовжує тактику обіцяти всім усе. То він свариться з регіоналами, то псує стосунки з НУ, то кидається до БЮТ і там нібито його приймають, але вимагають земельки, а депутати не дають, бо мають свій апетит на цю землю.

Чимало нового й цікавого ми дізналися й по людях. Хто був ху і яку роль зіграв. Виявилось, що той самий Град, який був в нас керуючим справами, не такий вже й поганий, але дрібні непорозуміння між ним та Мирославою й «несходтво характерів» вдало використовували люди, які здавалися своїми, щоб посварити їх та звести на нього наклепи. І що потім ці «свої» мутили щось незрозуміле, і поводили себе ну зовсім не так, як поводять свої. Що Град виявився і не винен багато у чому, що на нього вішали, і що він хотів по-своєму як краще, але через суцільні інтриги розібратися у таких «дрібницях» було годі. У всякому разі земельної ділянки чи чогось матеріального від бондарлогів він не отримав і не намагався щось для себе вимутити ні тоді, ні після. І мав рацію (може не повністю чи не точну, але ж в цілому рацію) щодо деяких осіб. А ще інші особи, які тоді були проти нас (чи не дуже за) тепер виявляють до нас симпатію. І навпаки. Деякі з тих, хто був не дуже проти, виявились залаштунковими мудаками. Коротше, життя – суцільний детектив.

І в цьому детективі мене зараз цікавить, хто ж усе таки стоїть за Бондарем (хай навіть тупо за гроші), бо ж бити треба не по пішаках. Ходять різні чутки, ми їх перевіряємо (зокрема й ту, що Бондар заплатив ментам (ледь не на рівні заступника міністра), аби вони встановили з нами стеження і знайшли якийсь компромат чи створили його – ги-ги). Й одна з таких чуток, що вказівку суддям прийняти «правильне рішення» дав заступник міністра юстиції. Про те, що вказівка (а не просто гроші, бо за гроші вони поводяться інакше) є, говорить поведінка суддів. Але чи саме від заступника міністра юстиції? Бо ж судді зараз мало кого слухають, якщо це не загрожує їм. Отже, хто знає, як може впливати на суди Мінюст і чи може взагалі? Адже шантаж такого суду має мати під собою реальні можливості цьому суду (чи цим суддям) нашкодити, а не блеф. Та й не буде заступник міністра блефувати.