Ставити питання ми навчилися. Думати — ні
12/10/2008 | Микола Гудкович
Гипотетична ситуація: наприклад, когось дійсно цікавить доля файлообмінника Інфостор.орг. Припустимо тепер, що цей хтось дійсно думає, що за дії МВС має звітувати Президент.
І що робить цей хтось? Шукає таке питання і голосує за нього?
Дзуськи! Танцюючими пальцями швиденько топче нове запитання — неграмотне, неоковирне, незграбне… але своє.
Або більш імовірна ситуація: хтось вирішує запитати Президента про 12-річну освіту. Знов-таки, навіщо шукати? Треба негайно писати своє!
І так далі.
Тішать хібащо запитання про ужоси украінізаціі та нєнавість до фсєґо русскава — їх чим більше, тим краще.
ЗІ. Ктулху, патч КДЄ, бойові бджоли — свідоцтво про повне зубожіння.
Відповіді
2008.12.10 | Адвокат ...
Не згідний. (л)
http://www2.maidan.org.ua/news/view.php3?bn=maidan_free&trs=-1&key=1228903735&first=&last=2008.12.10 | Микола Гудкович
Згоден, але частково
«Краще його ні про що не питати…»А якщо вже питати, то не так тупорило.