12/17/2008 | Максим Ісаєнко

Ще з часів Київської Русі у князів частенько були радники нікчеми й тихенькі непомітні інтригани. Пізніше з’являлись шептуни й тихенькі крадії.

За часів Сталіна попит на таких осіб зріс. Завдяки мурашиній праці цих непомітних людців НКВС направило до таборів ледь не всю інтелігенцію та чимало інших “ворогів народу”.

В наш час темних Кардиналів стало ще більше. І поки керівництво МВС змінюється з частотою змін урядів, останні живуть як щуки в річці, тільки поспівають своєчасно донести на інших та підставити колег. Завдяки таким діям “кардинали” успішно приховують свою бездарність та професійну некомпетентність і доводять свою потрібність системі МВС.

Міністру внутрішніх справ Юрію Луценку здається, що журналісти ополчились на міліцію, і що, наприклад, телепрограма “Жесть мундиру” днем з вогнем вишуковує “окремі недоліки” в роботі правоохоронних органів. Тоді як насправді ці недоліки розрослися до таких масштабів, що не помітити їх стає просто важко, в т.ч. й пересічним громадянам, які до того ж є виборцями і вже оцінили роботу міліції на виборах Київського міського голови, коли очолюваний міністром список НУНС не здолав прохідний бар’єр.

Щоб “Жесть мундиру” не була одинокою, додам і я свою лепту в “дискредитацію органів внутрішніх справ”, які не далі як позавчора затримали при спробі отримання найбільшого в історії України зафіксованого хабара голову Броварської райдержадміністрації Миколу Діденка. Про земельні махінації цього чиновника знали ледь не всі і давно, а деякі народні депутати від БЮТ навіть присвячували йому “подвигам” прес-конференції. Затримали ж його лише зараз, але все одно краще пізно ніж ніколи. Тож за це міліції плюс, щоб не казали, ніби журналісти прагнуть лише очорнити роботу правоохоронців.

“Героєм” же мого мінусу органам внутрішніх справ є такий собі темненький кардинальчик – начальник управління Департаменту громадської безпеки МВС України, полковник міліції Мазур Юрій Миколайович, якого вперше в житті я побачив за цікавих обставин. Стояв у приміщенні міністерства біля контрольно-пропускного пункту й чекав на знайому, яка мала вийти, аж тут повітря навколо наповнилось триповерховими матами, між якими для зв’язки вставлялися інші слова. Суть промови, яку вів чоловічок з чималим животиком по мобільному телефону зводилася до того, що “я вже вийшов до прохідної, а тебе ще досі нема, і навіщо я зривався з кабінетного крісла, а ти (далі йшла характеристика співрозмовника) сказав, що вже тут”.

Був кінець робочого дня, через турнікети йшли додому працівники, серед яких багато жінок, але чоловічок навіть не думав стишити свій громовий голос чи вийти хоча б на вулицю. Не знаю, може в центральному апараті МВС така манера ведення розмови є нормою, і жінки, які там працюють, до цього звикли, але ж з другого боку стояли в очікуванні когось ще й інші люди, які не мають жодного стосунку до МВС. І серед них також були жінки, а деякі навіть з малими дітьми.

Але це – лише преамбула до чудового життя начальника управління, яке розпочалося з моменту державного замовлення спецавтомобілів “Автозак”. У 2002-2004 роках керівництво Головного управління адміністративної служби міліції МВС України доручило Юрію Мазуру розробити програму на це нешаблонне замовлення. Адже такі автомобілі не виробляються на кожному кроці, а тому є великі можливості маніпуляцій з ціною виробництва та відмивання бюджетних коштів. Що і зробив наш “герой”, домовившись з продавцем про гарненьку суму хабара при закупівлі великої партії автомобілів ФОТОН. Також Мазуром та рядом його помічників на Київському мотоциклетному заводі було створено фіктивне підприємство, якому пізніше доручили виготовлення значної партії спеціальних будок для автомашин класу ГАЗ. Тендери при цьому не проводились, і Ю. Мазур, посилаючись на те, що в Україні ніхто більше не виконує такі роботи, оформив виконання держзамовленя власній підставній фірмі. Після таких махінацій із бюджетними коштами в “кардинала” з’явився дорогий і престижний, як на той час, автомобіль БМВ.

Після проведених махінаціях із автомобілями, Юрій Мазур взявся за більші масштаби відмивання державних коштів, створивши із своїм особистим помічником Євгеном Дзюбою, якого майже ніхто ніколи не бачив тверезим, маленьку злочинну Імперію. Подільники розробили п’ятирічну програму ремонту ізоляторів тимчасового тримання (Програма будівництва, реконструкції, ремонтів спеціальних установ міліції на 2006 рік та наступні роки, затверджену наказом МВС України від 15.11. 2005 року №1001 ), навішали локшини Омбудсмену Ніні Карпачовій, отримали її добро та влаштували собі забезпечене життя.

Гроші на ремонт ІТТ отримували і отримують тільки ті Головні і просто управління МВС України, які погоджуються під час ремонту таких установ відмити кошти і передати 20 відсотків Мазуру Ю.М. Хто не погодився, не отримав жодної копійки. До відомих нам областей, які відмивали і повертали Мазуру кошти протягом 2003-2008 р. відносяться ГУМВС у Київській та Львівській областях та УМВС в Черкаській, Хмельницькій, Вінницькій, Миколаївській, Кіровоградській, Житомирській, Луганській, Запорізькій, Дніпропетровській областях). Раніше Мазуру гарно відмивали бюджетні кошти і ГУМВС в Автономній Республіці Крим та УМВС в місті Севастополі, але останнім часом через апетити “мазурика” почали відмовлятись від здійснення зазначених афер, за що Ю. Мазур тепер не дає їм спокою.

Зате, наприклад, у Дніпропетровській області в Мазура так все налагоджено, що кошти на ремонт ІТТ надійшли після закінчення формальних робіт в установах, а згодом “мазурик” взагалі розпочав направляти бюджетні кошти не за цільовим призначенням. Наприклад, на ремонт приміщення спецпідрозділу “Грифон”, хоча програма передбачає лише ремонти ІТТ. До того ж кошти для ремонту надійшли вже тоді, коли приміщення було відремонтовано силами самого спецпідрозділу.

В таких махінаціях Юрію Мазуру допомагають працівники управління капітального будівництва та інвестицій МВС України, які також отримують невеликий шматочок пирога.

Під час проведення нарад та колегій Міністерства, ретельно розглядаються недоліки щодо організації роботи ІТТ лише тих Управлінь, які відмовляються допомагати протиправним діянням “мазурика”. Ті ж області, які задіяні у схемі Кардинала, при великих недоліках в роботі заслуховуються на колегіях поверхово та формально. Рішення колегії Мазур готує лише на основі того, хто і як відмив йому бюджетні гроші.

Якщо розглянути питання відносно ремонтів ІТТ за 2003-2008 роки, то виходить, що бюджетних коштів витрачено чимало, а ремонтів ІТТ ніхто не робив.

Сірий кардинальчик встигає не лише проводити махінації з бюджетними коштами, але й поспіває торгувати посадами як по всій України, так і у самому МВС. Вже згадуваний Євген Дзюба збирав з усієї України кошти, щоб заплатити за посаду заступника. А наприкінці 2007 року, коли вчергове хильнув зайвого, ходив і всім розповідав, що Мазур, посилаючись на те, що видав дочку заміж і витратився на весілля, не поділився грішми, відмитими на ремонтах ІТТ. Правда, у 2008 році Дзюба купив новеньку іномарку. Чи то Мазур все ж таки поділився, чи Дзюба має свої канали збагачення в обхід начальства.

Не гребує Юрій Мазур і “копійками”. Так, великі відсотки премії підлеглим ставить тільки в тому разі, якщо ті віддають йому частину. Копієчка до копієчки…

До підлеглих Ю. Мазур їздить як справжній цар. Коли запропонують обідати, то може відразу заявити, що ковбасу споживає вартістю не менше ніж 150 грн. А якщо на столі буде ковбаса дешевше, зазвичай перевертає тарілки, кричить і йде. А потім направляє перевірки і мститься виявленням недоліків в роботі. Наприклад, у 2007 році Юрієм Мазуром на базі УМВС в Житомирській області проводились змагання з міні-футболу. Побачивши під час фуршету на столі дешеву ковбасу та інші недостойні Його Величності закуски, з криком “Це ви так мене приймаєте?” перевернув тарілки й почав погрожувати, що розбереться із співробітниками УМВС в Житомирській області конкретно. Свою обіцянку він виконав. При нагоді звільнив командира підрозділу та організував покарання деяких керівників Управління.

Також відзначився наш “герой” в Одесі під час підготовки до розширеної наради із словацькими колегами. Перевіряючи кухню, якою мали пригощати іноземну делегацію, напився і почав кидатись тарілками, ображаючи поварів та офіціантів, заявивши їм, що “такі страви ні він, ні представники іноземної делегації їсти не будуть.

Під час купівлі костюма у магазині Михаїла Вороніна, Юрій Мазур обізвав усіх продавців ідіотами, дебілами, баранами, бо вони виявились винними у його неординарній статурі тіла та змогли підібрати костюм, який би гарно сидів на полковнику.

Відпустки Юрій Миколайович любить проводити у Європі, але фінансувати свої поїздки з власної кишені не бажає. Тому перед поїздкою маленького наполеончика, його ад’ютант Євген Дзюба із представників ІТТ України збирає необхідні кошти для “мазурового” турне по Європі. Однак, Дзюба сам є ласим до грошей, тому бере у два рази більше ніж віддає Мазуру.

У 2007 році Ю. Мазур їздив у службове відрядження до Словаччини та США. Ці поїздки фінансувались за рахунок МВС, але додатково на поїздку із працівників підпорядкованих йому підрозділів ГУМВС та УМВС збирались такі суми на особисті розваги, що не кожний міліцейський генерал може собі таке дозволити.

В родині Мазурів працює лише він сам і його дочка, яку він змусив взяти на роботу командира спецпідрозділу судової міліції “Грифон” Київській області. На роботі вона практично не буває, ні за що не відповідає та нічим не займається. Але Ю. Мазур здійснює перестановки посад спецпідрозділів судової міліції з інших областей з метою створення своїй дочці посади старшого інспектора або начальника відділу кадрів на базі судової міліції ГУ МВС України в Київської області.

У відрядженнях Юрій Миколайович любить жити у престижних готелях, і щоб у номері обов’язково його чекали молоденькі дівчатка. Якщо дівчаток у номері не буде, рахуйте, що довідку по результатам перевірки напишуть дуже негативну. Коли ж привезуть у номер дівчат, Мазур може їх вибирати, щупаючи як коней на базарі. Перемацає всі груди у дівчат і, якщо маленькі, може розкричатись і заявити, що ці жриці любові не підходять, тож хай везуть гарніших. Отакі вже зовсім пікантні подробиці морального обличчя працівника міліції.

Під час неформального відрядження у жовтні до Хмельницької області, де Юрій Мазур забирав чергову партію грошей з ремонту ІТТ, йому підготували сауну і привезли туди молоду дівчинку. Після прийняття оковитої Кардинала потягнуло до сексу, але дівчина несподівано трапилась норовливою (чи то просто теж хильнула забагато?) і заявила, що це не чоловік її рівня, а якийсь шпінгалет. Обурений полковник поперевертав тарілки на столі, заявив, що тут всі його ще пригадають та серед ночі поїхав додому.

Перебуваючи у відрядженні УМВС в Вінницькій області Ю. Мазур напивався до поросячого вереску і гарцював по області з фіктивними перевірками, поки йому не підготували номер з дівчатками. І таких історій є багато, в т.ч. й з неповнолітніми. Й у тому, що самодур у погонах робить, що хоче із службами, зокрема із судовою міліцією, винен не лише він один. Адже керівники судової міліції, які йому у цьому допомагають та не відстоюють інтереси відділу, і ті, хто готує йому сауни з дівчатами, і ті з вищих його начальників, хто закриває очі на це, все це свідчать про глибоку гниль, яка вразила наші правоохоронні лави.

Кажуть, що Мазуру все сходить з рук, бо він користується підтримкою одного з заступників начальника Департаменту громадської безпеки, який також є тихим та непомітним (якби пішов на пенсію, ніхто і не помітив би). Проте на пенсію іти не хоче, а кришує весь збройний бізнес у місті Києві та на теренах України. Іншої ж діяльності, окрім хіба що збору та поширення пліток про співробітників центрального апарату МВС, від нього ніхто не бачив. Має в Ялті бізнес з відпочинку та дачу, їздить у відрядження лише до Криму з метою контролю свого бізнесу. Як його звати? Дізнаєтесь трохи пізніше після закінчення наступного журналістського розслідування.

У нетверезому стані Ю. Мазур частенько посилається на підтримку колишнього генерала Жука та свого приятеля з апарату міністра Терпеливського, з яким їздить відпочивати за кордон. Але фактів про їх підтримку цього сірого кардинальчика знайти не вдалося. Не виключено, що такі висловлювання є блефом для залякування підлеглих та підняття серед них значимості власної персони.

Отакі особи працюють в нашій міліції та бережуть наш спокій за наші ж гроші. То що ви хочете від нижчих чинів, коли така атмосфера панує серед вищого міліцейського начальства? Чи може Юрій Луценко знову скаже, що то все журналісти перебільшують окремі недоліки, які “були, є і будуть”?