Третій стан України. Активні громадяни
Економічна та політична криза в Україні значно підживили дискусію на просту, здавалося б, тему: чи існує в країні „середній клас”, якщо існує в критичній кількості – чи впливає і чи може впливати на державне управління, чому досі він не оформлений у власні політичні або інші об’єднання.
З’являються перші спроби визначити отой „середній клас” і часто, на погляд автора, недолугі. Чого вартий наприклад „Маніфест середнього класу” що його надрукувала днями „Українська правда”, де середняк не тільки асоціюється але й фактично ототожнюється з боржником, який живе у кредит.
Більш вдала спроба міститься у „Принципах громадянської ініціативи”, автори якої втім лише тому більш коректні, що не беруться прирівнювати „середній клас” до „неспроможних дебіторів”. Інтуїтивно вони близько підійшли до розуміння, що наявний ними „середній клас України” – це все-таки аморфний стан і складається з кількох, якщо не багатьох, прошарків („МИ”, без роз’яснень, протиставлені „ЇМ”).
Втім, в обох цих примітних текстах є наявним крен в бік зниження рівня „середнього класу”, включення до його складу люмпенів, виключення з нього „білих комірців”.
Увазі читача цієї замітки пропонується огляд двох концепцій того, що за певною традицією зветься „середнім класом”.
Безстанове та станове суспільства
Сучасне або історичне безстанове суспільство – це суспільство чітко поділене на класи, майже за марксистським принципом (де кількість капіталу замінено на кількість доходів).
Від станового суспільства в усіх його формах безстанове (класове в сучасному розумінні) відрізняється передовсім тим, що в ньому немає поділення людей на сорти від народження і до смерті (наприклад расових, фамільних, гендерних, релігійних, мовних) або ж такі дискримінації стрімко зникають з кожним новим поколінням, як релікти суспільства станового.
Навпаки, станове суспільство має чіткі ознаки некапіталістичного поділу та сортування, низьку ефективність соціальних ліфтів, фактичну та відчутну дискримінацію „різних сортів людей” у політичному житті, доступі до громадянських прав, майнових, матеріальних та духовних благ. Оці „сорти” власне й отримали історичну назву „станів” (рос. „сословий”, фр. „état”, нім. „Stand”).
Середній клас як такий у станових суспільствах відсутній або атрофований через дискримінаційні умови, що не дають йому повноцінно оформитися, через всі зазначені вище причини. Але „середньому класу” безстанового суспільства є аналог у становому.
Нижче наводимо порівняльні описи того й того.
Середній клас у безстановому суспільстві
Безстанове суспільство у його класичному вигляді сформувалося у Сполучених Штатах. Цьому сприяли насамперед первісне рішення „отців нації” побудувати суспільство з чистого аркушу, а також наявність цього чистого аркушу – незаселених територій.
Попри наявний в ті старовинні часи геноцид корінних народів Америки з їхнього боку та потім ще століття жорстокого рабства і ще одне століття – урядового расизму, безстанове суспільство у Штатах стартує саме в ті часи, коли колонії задекларували, що в них не буде станів, відповідно й привілеїв.
Відтак було покладено правило, за яким людей урівнюють політичні та громадянські права, а сортують не походження, кров, віра та мова, а грошовий статус та особисті якості.
Отже, американський „середній клас” (англ. „Middle class”) в цьому вільному розвитку став „класичним” (приблизно так само, як французький феодалізм є „класичним”, а всі інші – „ні”) і відтак певною мірою „взірцевим”. Адже над європейськими його аналогами тяжило історичне минуле – їхні „середні класи” переважно еволюціонували з попередніх класів та станів епохи феодалізму, і відповідно мають свої „некласичні відхилення”.
Всупереч поширеній думці, цей „середній клас” не є ані панівним, ані владним. Він тільки й того, що поширений, а тому й найбільш помітний в духовному житті (через феномен масової культури), громадській думці (через свободу слова), споживацькому секторі (через вільну торгівлю).
Владним є „Вищій клас” (Upper class, Clase alta), що складає 1-5% та контролює левову долю урядових посад, державних установ та майже стовідсотково – весь крупний бізнес у перспективних галузях економіки, має величезний вплив на культуру. Тому всередині себе доволі чітко поділяється на „діагональні” класи (політичний, економічний та престижний „вищі класи”),
Власне „Середній клас” (Middle class, Clase media). Він і чисельний, і неоднорідний. За поширеною зараз стратифікацією (яка виникла не так давно), має такі прошарки.
„Вищий середній клас” (Upper middle, Media alta) складається з людей з високими та стабільними доходами, які в свою чергу забезпечуються майже стовідсотково вищою освітою, професійним фахом, талантом або „незамінністю”. На відміну від „Вищого класу”, куди Media alta часто постачає „кадри”, сам цей клас не відрізняється високою ступінню солідарності між його членами (тоді як в Clase alta така солідарність, можна сказати, аж зашкалює). Останнім часом він чітко поділяється на „професійний” та „менеджерський” класи, в останньому зустрічаються навіть люди без вищої освіти. В США він нараховує разом 15%.
Те, що зветься „стилем середнього класу”, розділяє сам середній клас на прошарки: фактично жити за цим „стилем”, доволі дорогим і престижним, можуть собі дозволити представники тільки „професійного” та „менеджерського” прошарків Upper middle.
„Середній-середній клас” (Middle middle, Media media) – це фактично „середньо-статистичний” клас, соціальна група що нараховує біля 33%. Його головною ознакою часто називають намагання жити за згаданим „стилем середнього класу”, що вганяє його представників у борги, в тому числі з суто міщанського бажання наслідувати верхні класи. Починаючи з цього класу і далі вниз, люди є вразливими до будь-яких коливань економічного курсу, і що нижче – тим вразливіші. Характерні ознаки такої вразливості – робота більш ніж в одному місці, життя „від платіжки до платіжки”.
„Нижчий середній клас” (Lower middle, Media baja) часто звуть „синіми комірцями”, на відміну від попередніх – „білих комірців”. В США він нараховує 30% і складається з завідомо некваліфікованих робітників, байдуже якої галузі. Ризик безробіття серед синіх комірців великий, тому що вони ще вразливіші не тільки від економічних струсів, але й від забаганок власників, начальників чи кураторів. Для Lower middle характерним є „зведення кінців з кінцями”, хронічна заборгованість, при чому не через забаганку жити „в стилі”, а з міркувань виживання над лінією бідності та злиднів.
Внизу йде „Нижчий клас” (Lower class, Clase baja). Він складається з людей, які часто змінюють роботу, практикують тимчасову працю, не можуть або не хочуть себе утримувати повноцінно та відтак – часто опиняються у безробітному становищі та нижче прожиткового рівня. Характерно що люди які постійно ризикують цим, теж не виходять за межу згаданого „класу” бідних і за різних умов складають 15-20% „лузерів”.
Підсумовуючи огляд „класичного” середнього класу з точки зору українських реалій, доходимо висновку – в нас існують не стільки ті самі соціальні групи, скільки їхні аналоги. Звідти, власне й поширена похибка – згадувані вище „маніфести” нібито від імені середнього класу насправді маніфестують настрої та емоції якихось інших соціальних груп, які навряд чи мають природну спорідненість з „середнім класом”.
На думку автора, такі розбіжності пояснюються тим, що описаний вище „середній клас” та відповідна стратифікація всередині, зверху та знизу його притаманні безстановому суспільству, яким сучасна Україна не є.
Третій стан у становому суспільстві
Станове суспільство – значно більш традиційне та супроводжувало державні утворення практично весь історичний час, тоді як поширене зараз безстанове суспільство на протязі того ж часу було рідкісним явищем.
Чи не найбільш відомим зразком станового суспільства є Давня Індія, а з нею і індоарійські державні першоутворення. Це класичний поділ на „варни” (мега-касти) – брахманів, кшатріїв, вайшьїв, шудрів та паріїв.
Брахмани (морально-правова, інтелектуальна та духовна влада) становили перший стан і мали спочатку панівне, а потім спів-панівне положення.
Кшатрії (вояки та урядовці) складали другу, а після певного історичного перевороту першу панівну групу, хоча формально все одне мирилися з великим впливом та незалежністю брахманів.
Вайшья (працівник, робітник, землевласник, торговець, лихвар) складали стан, головним обов’язком якого був фаховий труд та сплата податків, фактично на утримання перших двох станів.
Шудри (не вільні люди, слуги, раби, найманці, селяни) разом з паріями (люди відверто принизливих, проте необхідних професій) складали окремі стани, що за великим рахунком не вважалися „людськими”.
Система „Дхарма” дбала, аби люди нижчих станів дистанціювалися один від одного, починаючи вже з варни Вайшья, відчували пієтет до вищих варн та відразливе нехтування до нижчих за себе.
Таким чином запобігалося здійсненню давнього (втім неминучого) пророцтва про „чотири стовпи Дхарми”.
За цією чи не найдавнішою політично-філософською теорією з відомих нам, падіння станового суспільства таки станеться, але впродовж етапів („колесниць”), кожен з яких починається і закінчується жахливими подіями.
В перший етап (Крита Юга) існують чотири варни, а потреб та навіть джерел формування п’ятої (паріїв, недоторканих) нема. Тому що кожен представник всіх чотирьох варн має на чолі „третього ока”, здібності чітко бачити належність і себе і кожного до певної варни, справедливість цієї належності – відтак і немає конфліктів на тему, наприклад, „а чому я селянин, а не цар”. Останнє питання може задавати тільки божевільний (якого негайно варто лікувати або ізолювати, щоб не руйнував Дхарми). Таким чином, те що сприймається зараз як боротьба за права, сприймалося в контексті Дхарма як збочення.
Другий етап (Трета Юга) характерний тим що один з чотирьох стовпів падає: кшатрії почнуть лізти до духовної влади, або навпаки брахмани до світської, відтак в великої частини вищих варн „третє око” закривається, і починається безлад і колотнеча. Як наслідок – з’являються парії, „недоторкані”, куди виганяють прихильників партій що програли у боротьбі за владу, і там складається своя анти-культура. На третьому етапі (Двапара Юга) вищій закон стоїть вже тільки на двох з чотирьох ніг, а скінчується тим, що вайшьї та навіть шудри, нижчі варни, починають претендувати на владу. В битвах та ворожнечі проходить вся Калі-Юга, її фіналом стає остаточне закриття „третього ока” у всіх, повне нехтування законом, і нарешті навіть парії беруть участь у змаганнях. Всі ці події призводять до жорстокого фіналу, катастрофи (пралайя), щоправда після неї ... все повернеться на свої кола і настане нова епоха закону, Сатья Юга.
Але так далеко ми забігати, звісно, тут не будемо.
Як не дивно, але станове суспільство, якщо так можна виразитися, щасливо проіснувало й до наших днів, зазнаючи певних змін, вдосконалень або деградацій, і до ери „буржуазних революцій в Європі” складало мейнстрим державного розвитку.
Суспільство дореволюційної Франції, чи не найбільш уславлене становим устроєм через ретельні дослідження причин революції, мало класичний поділ на Перший стан (Духовенство) та Другий стан (Дворянство, включно з Королем) як панівні верстви.
Вся інша, нижча, верства населення була занесена до Третього стану, і це є значно більш близьким аналогом до сучасного стану „середнього українця”, ніж згаданий на початку статті „середній клас”.
Адже між пізнім феодальним суспільством з його станами та пізнім радянським суспільством з його кастами маємо безліч аналогій, які відповідно проростають, на думку автора, зі спільної природи обох устроїв – станового суспільства як такого.
Найхарактернішім прикладом некапіталістичного розшарування у дореволюційній Франції було таке явище: як завгодно багатий ювелір мав значно менше прав та можливостей, ніж в сотні і більше разів біднішій за нього дворянин. Пільговий від народження пан міг грабувати, бити і навіть вбити людину, яка накопичила за життя коштів більше, ніж той пан встиг протринькати.
Це був абсурд з точки зору народжуваного і вже починаючого думати самостійно та за власною логікою Третього стану, в якому домінувала буржуазія. Водночас, з точки зору „закону-Дхарма” та його мутацій це було цілком нормальне та природне явище, як то побиття бідним кшатрієм багатого вайшья.
Настав момент, коли Третій стан відкинув цей абсурд, і наслідки цієї події відомі, практично, всім.
Але важливо розуміти: перед тим як скинути перші два стани в нікуди, Третій стан потребував ціле покоління блискучих ідеологів, відомих нам під збиральними назвами „енциклопедистів”, „просвітників”. Саме вони протягом 1-2 поколінь розробили та впровадили якісно нову ідеологію, яка й стала організаційною зброєю повсталого Третього стану.
Без цього ідеологічного самоусвідомлення буржуазний та робітничий класи не могли ефективно витрачати наявний і немалий ресурс на боротьбу, за корінні зміни в державі, де б вони, фактично, запанували замість страчених ними дворян.
З тих пір у Європі, колишньому „краї священних каменів”, протягом невеликого часу встановився той лад, що є й зараз – він відмінний від ладу в Штатах історією хвороби, внаслідок якої „Верхній клас” Європи неодноразово підлягав не тільки скиданню та дискримінації, але й часто нищенню (чого Америка, починаючи з чистого аркуша, не знала).
В ньому значно більшу ролю відіграє колишній Третій стан – фактично він є не тільки домінуючим та середньостатистичним, як „середній клас” Америки, але й панівним: всі правлячи прошарки походять з нього, а дворянські та духовницькі рудименти хіба що вмонтовані в нього, та й те далеко не всюди.
Активні громадяни
Радянській та пострадянській устрої значно більш близькі до станового суспільства, що взагалі характерно для „Старого Світу”.
Касти комуністів та кагебістів, інших дрібних але привілейованих прошарків, не втратили своєї влади і впливу в наслідок „оксамитових” революцій 1990-х. А просто реструктурували свого владного ресурсу, вклавши його передовсім у державний апарат новоствореної Незалежної України, судову та правоохоронну системи, фінанси, майно, виробництво; частково – але значно менше, на рівні „блокуючого пакету” – залишили вплив на ідеологічну та культурну складові, тільки в якості запобіжника.
Відтак, нижче цих 5-10% панівного стану, спостерігається великий і поки що аморфний Третій стан, майже за класикою французів.
До останніх, власне, і звернемося зараз за точним визначенням цієї множини, в яку, не входять не тільки „верхи”, але й маргінальні „низи”.
Отже, Третій стан приходить до влади у 1789 році і закріплює свої перемоги двома конституціями, 1791 та 1793 року. Звертаю увагу, що тоді до понятійного апарату внесено ключове визначення цієї множини, повсталого стану, що спромігся захопити владу: активні громадяни.
1791 рік: громадяни 25 років і старші, що проживають в осілості в місті чи кантоні, сплачують прямий податок у розмірі не менше плати за три робочі дні, що не знаходяться в служінні (тобто, не є домашня або підприємницька прислуга), внесені до списку національної гвардії муніципалітету за місцем проживання і принесли громадянську присягу. З 26 млн. населення Франції активними громадянами могли бути тільки 4 млн., тобто 15%.
1793 рік: громадянин, що досяг 21 року, що проживає в кантоні не менше шістьох місяців і що живе своєю працею, за виключенням осіб, які не мають самостійних занять, та тих, що знаходяться в служінні (домашня та підприємницька прислуга). Скасування „вічного” цензу осілості для внутрішніх мігрантів та фіксованого податку розширювало ці політичні права до 30%.
Якби тоді не існувало дискримінації жінок, то число „активних громадян” в обох випадках можна було б подвоїти.
Пасивні громадяни – це всі, хто не відповідає цім вимогам. На відміну від „активних громадян”, що наділялися „активним правом” (бути обраним), ці люди могли користуватися „пасивним правом” (і досі залишилися його рудименти – право обирати, але не бути обраним на певні посади).
За активними громадянами закріплювався інструмент колективних петицій, що мали силу законопроектів свого рівня – від місцевого до центрального. Не треба бути обраним, щоб підбурити значну частину активних громадян і звернутися до влади з вимогою якоїсь зміни. Пасивним громадянам надавалося тільки право персональної петиції, з питань які стосуються самого громадянина або його рідних, але не суспільного ладу.
Висновки. Хто ж такий наш „український середняк”?
На думку автора, так званий „Маленький українець” ™ або „Завзятий середняк” (історична назва з іншої епохи) – це „Третій стан” ( „Tiers état”), який на відміну від „Середнього класу” має не тільки і не стільки капіталістичні обмеження, скільки неповноцінний доступ до базових, декларованих громадянських та людських прав і свобод.
Він складається з самодостатніх активних громадян, яким заважає реалізувати ту самодостатність тільки правова та політична дискримінація.
Третій стан зараз не консолідований, не має ідеологічного підґрунтя, не бачить своєї єдності та, головне, спільних задач, що відповідають інтересам всіх і кожного члена стану. Без розуміння своїх цілей та задач Третій стан не спроможний мати власні координовані структури, в тому числі політичні, що впроваджували б їх до життя.
Головною задачею „Третього стану України” є фактична зміна ладу шляхом приведення його формальних декларацій до фактичної відповідності. Навіть такі базові положення, як розділ влади на три незалежні, самодостатні в рамках повноважень та конкуруючі гілки, наразі погано імплементовані та представлені в Основному законі лише фрагментарно; що ж казати про їхнє практичне втілення?
Головною метою „Третього стану України” є скинення свого поневоленого, дискримінаційного становища в існуючій системі.
У зв’язку з чим постає ще одна задача – прихід політичних груп, що відображають інтереси „Третього стану”, до влади. Це реально настільки, наскільки ці інтереси є масовими і мають спільників в інших прошарках. Зокрема в тимчасово дискримінованих елітах та контр-елітах, які б прагнули встановити свого статусу верхівки Третього стану, або як варіант – статус нечисельного „Верхнього класу” в обмін на надання основній масі Третього стану реального і не декларативного статусу „Середнього класу”.
Існують альтернативні варіанти, які показують шляхи розвитку в умовах постійної кризи. Якщо „Третій стан України” не дасть собі самоорганізуватися на досягнення панівного становища в державі або хоча б домінування себе як „Середнього класу”, то його ж організують в так званий „Люмпен”, маргіналізований і досить агресивний, і в той же час терплячий та підконтрольний. Версії цього відомі і на прикладі „партії дрібних крамників”, на яку вдало сперлися свого часу нацисти, і „агресивної більшості” міщан царського, потім радянського типу, і багато інших.
Будь-які спроби маргіналізації „Третього стану” – це спроби привантажити до нього відверто несамостійних груп населення (пасивних громадян). Вони мають на меті уникнути феномену „Активного громадянина” та запобігти його самоорганізації шляхом організування його ззовні.
Відповіді
2008.12.20 | Volodymir
Нация свободных (/)
http://ko-online.com.ua/node/40028Очередное контр-высказывание.
Характерно, что на вопрос, чего не хватает корпорации чтобы не залетать каждый раз в каждом кризисе в головах, директор по развитию бизнеса ответил, что не хватает сотни сотрудников-протестантов, а уже после этого описанных операций и процедур для разных сценариев БП "Управление Маркетингом".
Потом поправился - и двух-трех в ТОП-менеджменте.
Мне лично понятна методика исполнение процесса "психологические войны" в исполнении одессита Павловского (руководство по качеству процесса - полевой устав сух. армии США FM-100). Пираты, нанесение ущерба имиджу нанесением ущерба бюджету Украины поставкой танков по программе военно-тех. сотрудничества (ни одна собака не вякнула, откуда у противной стороны танки) - грамотное исполнение.
Не понятно что дает стратификация тонкой прослойки украинского среднего класса, если исключить тему просто бизнеса на политике.
Имхо, сотня _грамотных_ людей с кооперативной стратегией, независимо от материального состояния (потому как хороший артефикс это не то же самое, что хороший фрилансер) - вполне могли бы защитить свой уровень потребления практически независимо (критично) от прочей части населения.
2008.12.21 | Tatarchuk
недо-свободных
Volodymir пише:> http://ko-online.com.ua/node/40028
> Очередное контр-высказывание.
До речі, дуже гарний лінк.
Дистанційована робота - це справді варіант, за яким працює все більше людей. І вони значно ближчі до - не знаю середнього чи третього, класу чи стану, але точно типу робітників з власним підходом (танунахів не пропонувати)
> не хватает сотни сотрудников-протестантов,
які відрізнялися просто більш раціональним підходом до використання зароблених грошей. І (історично) були позбавлені ілюзій, що витрачання коштів на карнавал та ціпуру священику відкриває дорогу в рай
> Мне лично понятна методика исполнение процесса "психологические войны" в исполнении одессита Павловского (руководство по качеству процесса - полевой устав сух. армии США FM-100). Пираты, нанесение ущерба имиджу нанесением ущерба бюджету Украины поставкой танков по программе военно-тех. сотрудничества (ни одна собака не вякнула, откуда у противной стороны танки) - грамотное исполнение.
> Не понятно что дает стратификация тонкой прослойки украинского среднего класса, если исключить тему просто бизнеса на политике.
НМД, воно сподівається потім обкатану технологію використати в себе на родині, як варіант - продати її під таким лейблом. Анекдот про петуха та курочку знаєте? Не дожене то зігріється.
> Имхо, сотня _грамотных_ людей с кооперативной стратегией, независимо от материального состояния (потому как хороший артефикс это не то же самое, что хороший фрилансер) - вполне могли бы защитить свой уровень потребления практически независимо (критично) от прочей части населения.
Більш того, їм це вдається (так мені здається). Якщо вони є "протестантами", в сенсі "пуританами".
Якщо ж втягуються до міщанської гонки "за пінжаком як в обличчя з обкладинки", то поповнюють собою недо-середній недо-клас в недо-розумінні недо-української недо-правди
2008.12.21 | Volodymir
Re: недо-свободных
Tatarchuk пише:>
> > Очередное контр-высказывание.
>
> До речі, дуже гарний лінк.
На жаль, як виявилось, там тільки початок статті. Сенс статті трохи інший, і відображає точку зору фанкі-Топа, якому не світить бонус за результатами року (або власника із проблемним бізнесом). Мабуть, прочитати її можна буде тільки через тждень
> які відрізнялися просто більш раціональним підходом до використання зароблених грошей. І (історично) були позбавлені ілюзій, що витрачання коштів на карнавал та ціпуру священику відкриває дорогу в рай
>
Імхо, їх ще відрізняє прагнення до накопичення, розуміння що хліб насущний то привілегія, а, отже, працювати таки треба.
> НМД, воно сподівається потім обкатану технологію використати в себе на родині, як варіант - продати її під таким лейблом. Анекдот про петуха та курочку знаєте? Не дожене то зігріється.
>
Тут психоаналіз особистості автура мені зовсім нецікавий. А Родина із ее наставничесвом умеет собственних малоросийских гапонов (РСДРП-МП) производить. Рискованно, даже для человяги из собсвтвеннім бункером. Ужо о судьбе выкупленных на Украину в 17-м думаете даже Павловский не в курсе.
> Більш того, їм це вдається (так мені здається). Якщо вони є "протестантами", в сенсі "пуританами".
-- А от тут не згоден. Щастя від того, що обмежуешь себе не знайти. Гідний рівень поживння і наявність надлишків забезпечує прогрес.
> Якщо ж втягуються до міщанської гонки "за пінжаком як в обличчя з обкладинки", то поповнюють собою недо-середній недо-клас в недо-розумінні недо-української недо-правди
>
>
2008.12.21 | Sean
нмд термін "активні громадяни"
по-перше, тхне космомолізмом, а по-друге не у них справа.Я б казав про значення, перспективи, силу тощо не "активних" громадян, а громадян автономних і самодостатніх. Котрі не є ніякими активістами (нмд це взагалі у баганьої випадках ненормальний знервований стан), а просто не дозволяють себе мати за лоха і захищають свої права
2008.12.21 | Tatarchuk
Re: нмд термін "активні громадяни"
Sean пише:> по-перше, тхне космомолізмом, а по-друге не у них справа.
космомолізм - це мабуть від слова космосу молитися?
припустимо ви мали на увазі комсомольске щось. Я комсомол зсередини не спостерігав, але ззовні вони ну дуже далеко були від "активних громадян" - у всіх сенсах.
якщо припустити що ви мали на увазі космполітизм, то аналогія взагалі вискользає
> Я б казав про значення, перспективи, силу тощо не "активних" громадян, а громадян автономних і самодостатніх.
Власне це вони і є, про що в тексті і написано. Самодостатні, якби не одне "але" - політична і правова дискримінація (не де-юре, але де-факто)
> Котрі не є ніякими активістами (нмд це взагалі у баганьої випадках ненормальний знервований стан), а просто не дозволяють себе мати за лоха і захищають свої права
Активістами вони не є. Вони є людьми, які працюють і заробляють (а не ходють на роботу і отримують гроши).
Активні громадяни - це антоним Пасивним громадянам.
Активіст - це дуже вузьке (напр. людина в якої є час і натхнення займатися чужими справами, небайдужа до подій, = фактично волонтер, гіршій варіант - "людина яка заробляє (гроші, статус) активізмом").
На Майдані в час його кульмінації, наскільки я можу судити, стояли не активісти (в більшості) а активні громадяни.
2008.12.21 | Sean
Re: нмд термін "активні громадяни"
Tatarchuk пише:> Sean пише:
> > по-перше, тхне космомолізмом, а по-друге не у них справа.
>
> космомолізм - це мабуть від слова космосу молитися?
так
> припустимо ви мали на увазі комсомольске щось.
і це теж
> Я комсомол зсередини не спостерігав, але ззовні вони ну дуже далеко були від "активних громадян" - у всіх сенсах.
у деяких сенсах - ну дуже близько. Але я не про те, я просто покритикував ужитий термін
> якщо припустити що ви мали на увазі космполітизм, то аналогія взагалі вискользає
цього я не мав на увазі, думаю Ви це знаєте
> > Я б казав про значення, перспективи, силу тощо не "активних" громадян, а громадян автономних і самодостатніх.
> Власне це вони і є, про що в тексті і написано. Самодостатні, якби не одне "але" - політична і правова дискримінація (не де-юре, але де-факто)
ок
>
> > Котрі не є ніякими активістами (нмд це взагалі у баганьої випадках ненормальний знервований стан), а просто не дозволяють себе мати за лоха і захищають свої права
>
> Активістами вони не є. Вони є людьми, які працюють і заробляють (а не ходють на роботу і отримують гроши).
ок
> Активні громадяни - це антоним Пасивним громадянам.
я розумію. Мені більше подобаються ледачі громадяни, котри не бігають "у мирний час" з навіженими очима, але, будучи принциповими, мають межу компромісу.
> Активіст - це дуже вузьке (напр. людина в якої є час і натхнення займатися чужими справами, небайдужа до подій, = фактично волонтер, гіршій варіант - "людина яка заробляє (гроші, статус) активізмом").
і це правильно
> На Майдані в час його кульмінації, наскільки я можу судити, стояли не активісти (в більшості) а активні громадяни.
Нмд стояли просто громадяни. Наприклад серед моїх знайомих тих, кого можна назвати "активними" на Майдані було мало. А більше було тих, хто "у мирний час" сидить дома, заробляє гроші, п'є пиво і у страшному сні не назве себе "активним".
Але назагал я не маю чого критикувати у Вашому тексті, окрім оцієї термінології, котра мені не дуже до вподоби, але від того нікому не зимно і не спекотно.
Вважайте, врешті, що підняв гілку
2008.12.21 | Volodymir
Цікаво, нмд, що Татарчук застосував більшою мірою
юридичне мислення, а Ви, я б сказав - соціалогічне, але не піднімаються пальці.Активні громадяни - визначення стану (як цільового - юридичне) за комплексом ("активність" визначає не відношення, а у тому числі наявність волі та визначених досягнеь),
сословия, класи, страти, ліфти, касти (у всій мішанині) - галіма соціологія, у якій все та окремо покривається такими сутностями, як малі та великі групи. Особливо то зрозуміло, коли знайомишся ще і з історією юридичної системи та держави у Індії.
2008.12.21 | Sean
я цим лише втішений
2008.12.21 | Volodymir
і добре
2008.12.21 | Volodymir
Тут (л), імхо, цікаво про перевиробництво і стратифікацію еліт =
Немного разниц между свободными, лишними людьми, активистами (на службе и просто с плохим характером) здесь:http://www.expert.ru/printissues/expert/2008/42/interview_nakanune_velikoy_revolutsii/)
Результат исследования в пространстве население, элиты, государство профессора института Санта-Фе.
Перед чтением, имхо, важно уточнить контекст, и тут непривзойденными остаются римляне, у которых вся полнота прав определялась для человека (не персоны) фамилии, даже в статусе младшего сына, уже потом гражданина, раба, перегрина:
Но вернемся в 1640 год. Начинается восстание в Шотландии. Когда король пытается это восстание подавить, выясняется, что у него нет денег, чтобы платить армии. Государство теряет контроль над принудительным аппаратом. А к тому моменту глухое народное недовольство превратилось в достаточно явное. И элиты уже раскололись по разным линиям разлома.
— По каким?
— Это не до конца ясный вопрос. Но это не была гражданская война между буржуазией и «феодалами». Разные исследователи пытались понять, по каким причинам кто-то сражался на стороне роялистов, а кто-то на стороне парламентариев. Выясняется, что по объективному признаку их различить нельзя. И среди пэров были и те и другие. И среди городских элит, то есть купцов и прочих. И среди сельских элит — эсквайров. Ну и так далее. Были интересные исследования, которые показали, что этот раскол проходил, скорее, по социальным сетям. То есть по принципу кто кого знал: одни оказались на одной стороне, другие — на противоположной.
2008.12.21 | Tatarchuk
упс
думка цікава, термін прикольний, але...... сам пересказчик подій імхо геть спрощує події, от чого варте наприклад> — Это не до конца ясный вопрос. Но это не была гражданская война между буржуазией и «феодалами». Разные исследователи пытались понять, по каким причинам кто-то сражался на стороне роялистов, а кто-то на стороне парламентариев. Выясняется, что по объективному признаку их различить нельзя. И среди пэров были и те и другие. И среди городских элит, то есть купцов и прочих. И среди сельских элит — эсквайров. Ну и так далее. Были интересные исследования, которые показали, что этот раскол проходил, скорее, по социальным сетям. То есть по принципу кто кого знал: одни оказались на одной стороне, другие — на противоположной.
Це питання може й не до кінця прояснене, але вже точно за формальною ознакою відоме! Це - конфесія. Відповідно, у громадянскьих війнах 1640х (і раніше - почалося то все в Шотландії) величезну ролю грали ідеологеми, за які поколінням-двома перед тим людей навіть на вогнику палили. В сім/ях кожного активного пуританина чи католика чи пресветріанина чи єпископальника були реальні_жертви, причому не війни а репресій. І після цього "Выясняется, что по объективному признаку их различить нельзя"?!
Далі - прикольна штука графіки, але вона ж і констатує що напруження було часто, а революції - рідко.
Він пояснює це тим що саме тоді, мовляв, еліта розмножилася. Чудова думка, точніше хід думок! Особливо якщо вона ґрунтована і має прогностичні якості.
Але. Чи враховував він події навколо та безпосередньо того? З тексту сумнівно, як це не дивно.
От звідки з/явилося стільки генералів? А стільки стрілків та рубаків? З кризи? ХЄР ТАМ. З Тридцятіричної війни, яка виховала ціле покоління професійних вбивць та организаторів професійних вбийтсв. (1618-1648) Навіть в степах України ці чуваки з/явилися акурат в часи Богдана, і чимало приложилися до мілітарізації і - відтак - революції і громадянської війни. Хоча б отой Максим Кривоніс - він був шотландцем.
ОДним словом метода цікава, але упс, знов не інтегральна, чого б варто було очікувати від міждісціплінарки. Певні (не спорю - дуже цікаві + корисні якраз в контексті обговорюного) тенденції виставлени оригинально. Але інші - вони доволі відомі - просто засунуто. Але ж вони (релігійний фанатизм, базові розбіжності ідеологій, мілітарізація цілого покоління, прогрес знарядь вбивств) ніяк "експерементально не спростовані".
Про навантаження населення - частина і велика в той час тікала до Америки. Цікаво він це порахував?
2008.12.21 | Sean
упс-2
Tatarchuk пише:> Це питання може й не до кінця прояснене, але вже точно за формальною ознакою відоме! Це - конфесія. Відповідно, у громадянскьих війнах 1640х (і раніше - почалося то все в Шотландії) величезну ролю грали ідеологеми,
питання як до історика - чи згодні Ви що війна 1648......, відома як Хмельниччина (з продовженням) була громадянською війною?
> Хоча б отой Максим Кривоніс - він був шотландцем.
Ви це стверджуєте, чи погоджуєтеся, що це лише версія? Якщо стверджуєте, то б/ласка, чому?
2008.12.21 | Volodymir
Re: упс-2
Про Кривоніса не відаю. Мене більше цікавило, хто є Байда Вишневецький.Але те, що фактор жовнірів удачі, що виплескуються у мирне населення є дуже впливовим, можна вважати доконаним фактом. Рухи своїх маршалів навіть Сталін із великими проблемами погасив. А у 17 сторіччі кордонів не було, вплив шотландських, швейцаських та інші німецьких найманців (на відміну від Рюріковичей із дружиною), імхо, потребує окремих дослідженнь.
2008.12.22 | Sean
Re: упс-2
Volodymir пише:> Про Кривоніса не відаю. Мене більше цікавило, хто є Байда Вишневецький.
А що, багато варіянтів?
> Але те, що фактор жовнірів удачі, що виплескуються у мирне населення є дуже впливовим, можна вважати доконаним фактом. Рухи своїх маршалів навіть Сталін із великими проблемами погасив. А у 17 сторіччі кордонів не було, вплив шотландських, швейцаських та інші німецьких найманців (на відміну від Рюріковичей із дружиною), імхо, потребує окремих дослідженнь.
не зрозумів, до чого Ви згадали Рюріковичів
2008.12.21 | Tatarchuk
Re: упс-2
Sean пише:> Tatarchuk пише:
> > Це питання може й не до кінця прояснене, але вже точно за формальною ознакою відоме! Це - конфесія. Відповідно, у громадянскьих війнах 1640х (і раніше - почалося то все в Шотландії) величезну ролю грали ідеологеми,
> питання як до історика - чи згодні Ви що війна 1648......, відома як Хмельниччина (з продовженням) була громадянською війною?
Погоджуюся і навіть не маю жодних застережень - національно-визвольний, соціальний, релігійний тощо рухи (та й сам революційний характер подій) не лише не перекреслюють, а скоріш підтверджують що тоді мала місце повноцінна громадянська війна
> > Хоча б отой Максим Кривоніс - він був шотландцем.
> Ви це стверджуєте, чи погоджуєтеся, що це лише версія? Якщо стверджуєте, то б/ласка, чому?
Звісно це лише версія, але на мій погляд сама ґрунтовна - бо єдиний його сучасник що тримав в руках пера та чорнил і присвятив саме йому чимало строчок, писав що "Майор Кривоніс, шотландець з походження (ein gebohrenen Schott), прозваний козаками так через свій кривий ніс, за звичкою помилково вважається рішучим і хоробрим вояком" http://litopys.org.ua/ochyma/ochrus4.htm
НМД, це означає якмінімум що ті шляхтичи яких бачили безліч і автор тексту, і сам Кривоніс, притримувалися саме такої думки. І це при тому, що шляхта його вважала персонажем негативним та сама ж свідомо поширювала чутки, що він - біглий кріпак або байстрюк Немиричів.
А заперечення цього фактично базуються на "невірогідності" такої історії, чому я не бачу підстав.
2008.12.22 | Sean
Re: упс-2
Tatarchuk пише:> Sean пише:
> > Tatarchuk пише:
> > > Це питання може й не до кінця прояснене, але вже точно за формальною ознакою відоме! Це - конфесія. Відповідно, у громадянскьих війнах 1640х (і раніше - почалося то все в Шотландії) величезну ролю грали ідеологеми,
> > питання як до історика - чи згодні Ви що війна 1648......, відома як Хмельниччина (з продовженням) була громадянською війною?
>
> Погоджуюся і навіть не маю жодних застережень - національно-визвольний, соціальний, релігійний тощо рухи (та й сам революційний характер подій) не лише не перекреслюють, а скоріш підтверджують що тоді мала місце повноцінна громадянська війна
так
>
> > > Хоча б отой Максим Кривоніс - він був шотландцем.
> > Ви це стверджуєте, чи погоджуєтеся, що це лише версія? Якщо стверджуєте, то б/ласка, чому?
>
> Звісно це лише версія, але на мій погляд сама ґрунтовна - бо єдиний його сучасник що тримав в руках пера та чорнил і присвятив саме йому чимало строчок, писав що "Майор Кривоніс, шотландець з походження (ein gebohrenen Schott), прозваний козаками так через свій кривий ніс, за звичкою помилково вважається рішучим і хоробрим вояком" http://litopys.org.ua/ochyma/ochrus4.htm
> НМД, це означає якмінімум що ті шляхтичи яких бачили безліч і автор тексту, і сам Кривоніс, притримувалися саме такої думки. І це при тому, що шляхта його вважала персонажем негативним та сама ж свідомо поширювала чутки, що він - біглий кріпак або байстрюк Немиричів.
Яковенко наводить слова Хмельницького, де він закидає князю Яремі, що той, князь, діє подібно до простолюдина Кривоноса.
> А заперечення цього фактично базуються на "невірогідності" такої історії, чому я не бачу підстав.
Ну, я не вважаю її неймовірною. Просто цікавлюсь доказами. Мей бі
2008.12.22 | Tatarchuk
Re: упс-2
Sean пише:> Яковенко наводить слова Хмельницького, де він закидає князю Яремі, що той, князь, діє подібно до простолюдина Кривоноса.
Ну те що він, ймовірно, шотландець, ажніяк не означає що він був шляхтичем, і ніяк не заважало б йому бути "вожаком плебсу" (і поводитися відповідно). Втім, якби він довше жив то знали б про його походження напевно
2008.12.23 | Sean
Мей бі, мей бі
Tatarchuk пише:> Sean пише:
> > Яковенко наводить слова Хмельницького, де він закидає князю Яремі, що той, князь, діє подібно до простолюдина Кривоноса.
>
> Ну те що він, ймовірно, шотландець, ажніяк не означає що він був шляхтичем, і ніяк не заважало б йому бути "вожаком плебсу" (і поводитися відповідно). Втім, якби він довше жив то знали б про його походження напевно
2008.12.21 | Volodymir
Упс-3, дисклаймер
Ну звісно. А ще є цікава така класифікуюча прикмета, як бути саксом або англійцем, або занти чи ні про збори у день св. Варфоломія.Ще цікавіше - про США та їх агентів, мабуть, професор додому зазбирався. Тому до професора на гранті ЦРУ віри немає, і у тому дисклаймер. Та і профессор не генератор, а колупальщик, можливо, скоро планує повертатися на історичну Родину.
Але ідея, що перевиробництво еліт створює контреліти, і на деяких єтапах боротьба еліта-контреліта є визначальною, хоч і у головах більше політолухів (доки роль пейзан не починають грати цілі регіони, як азійські країни БРІКу у 2020) мені здалася цікавою - в контексті прикладної соціології.
ЗИ. Посилання знайшлося у результаті асоціативного пошуку на матеріалі обговорення бюджету проекту Гудка-Романенко (Маніфест-2 на УП), де один із кулег Романенки видав корпоративну таємницю російських тренингів з управління конфліктами малої інтенсивності останнік місяців (про перенаправлення агресії контреліти). На яку дуже добре накладається карта ЮВТ
2008.12.21 | Tatarchuk
Re: Упс-3, дисклаймер
Volodymir пише:> Ну звісно. А ще є цікава така класифікуюча прикмета, як бути саксом або англійцем, або занти чи ні про збори у день св. Варфоломія.
Хоч ви і не прихільник психоаналізу автора, але можу припустити що в його інтересах (етичних, естетичних чи меркантильних, не можу точніше) не підкреслювати а скоріш занижувати ролю фонатизму та тоталітарного мислення ангосаксів того періоду
> один із кулег Романенки видав корпоративну таємницю російських тренингів з управління конфліктами малої інтенсивності останнік місяців (про перенаправлення агресії контреліти). На яку дуже добре накладається карта ЮВТ
Ох уж картка нарокова, всі все знають про наміри ЮВТ в майбутньому часі. Я наприклад не знаю (як і те чи вони існують)
А про випускання - вдумайтеся - амбицій контр-еліт в ГУДОК! це здається дуже наївний намір. От погляньте на це саме поглядом Петра Турчина: хіба бібігонство може кудись там каналізувати об/єктивно накопичену потребу контр-еліти жерти? І ще: хіба бібікати зібралась контр-еліта?
2008.12.22 | Volodymir
Re: Упс-3, дисклаймер
Tatarchuk пише:> Хоч ви і не прихільник психоаналізу автора, але можу припустити що в його інтересах (етичних, естетичних чи меркантильних, не можу точніше) не підкреслювати а скоріш занижувати ролю фонатизму та тоталітарного мислення ангосаксів того періоду
>
Якщо займатися психоаналізом автора, то стане зрозуміло, що він галімий гуманітарій, який так і не зрозумів сутність планування експерименту. Різниця між галімим гуманітарієм та випускником 135 СШ у тім, що останній видає тієї ж якості результати (ітогі жзін по гамбурзькому рахунку) кожного вечора (откритие кварков и сравнительная лингвистика не в счет, хоч для останьої є API Google). Мої виводи з психоаналізу базуються на тому, що автор змішує якісні та кількісні методи "структурного" (модернізація та кількість молодших синів, тож, мабуть, і під системним аналізом розуміє експертні методи), для нього новина що структура визначаєься характером зв'язків (особа, що бере ынтервью формулює диким чином питання "отбирает ресурси от государства" але тем не менш зльоту формулює гіпотезу, що не прийшла у голову до структураліста), ну і останнє - про "сателітів США Грузію" сказано так, що стає зрозумілим приналежність громадянина до російської наукової інтелігенції (заскорузлої).
>
>
> Ох уж картка нарокова, всі все знають про наміри ЮВТ в майбутньому часі. Я наприклад не знаю (як і те чи вони існують)
>
Пісня гарна. Мати мапу, не означає знати наміри. А щодо існують - то існують тільки моральні обмеження у кожної конкретної людини.
> А про випускання - вдумайтеся - амбицій контр-еліт в ГУДОК! це здається дуже наївний намір. От погляньте на це саме поглядом Петра Турчина: хіба бібігонство може кудись там каналізувати об/єктивно накопичену потребу контр-еліти жерти? І ще: хіба бібікати зібралась контр-еліта?
-- А Ви вдумайтесь в то як контрплан, який складається із декількох задач, по етапах. Чому одна команда могла використати протестні настрої у 2004 році, а інша (при наявності ресурсів) - не зможе.
Бібігонсво, як "веха" проекту, видумане щоб створити симулякр події для прорисовки "Взяття зимнього Кабміну" у сценаріях майбутнього.
Звісно, тема багатопланова, розумна людина будує не сценарії, а простор можливостей. Тож, наприклад, ЮВТ із свого броньованого мерседеса-пульмана теж погудить, вийде до спеціально організованого народу (а охочі до кредиту схильні більше до гламуру, а не до дискурсу), і в народному кожушку від D&G створить наступний інформаційний привід (бо тема курсу валюти при його падінні висуває інший порядок денний).
Тож бібігонство не для каналізації, а для фіксації події старту проекту, а сам факт бібікання - нематеріальний актив організаторів для обгрунтування залучення контеліт у свій проект. У одному із сценаріїв
2008.12.22 | Є_думка
Re: Упс-3, дисклаймер
Tatarchuk, маю величезне бажання зв"язатися з Вами.Нажаль, форум цього не дозволяє - тому мушу порушити тему.
404-925-653