Шанс для диктатора
12/18/2008 | Сергій Немирич
Глибока політична криза, що триває в Україні принаймні з 2004 року, а вірогідно з кінця 2000 року, швидко трансформується на системну кризу української державності. Непрофесіоналізм, корупція, нехтування суспільними інтересами на користь приватних, абсолютна недоговороспроможність характеризують поведінку більшості представників правлячих груп. Все поширенішим явищем стає відверте нехтування правовими нормами з боку як еліт, так і широких суспільних кіл. Критичної межі сягнула ерозія демократичних інститутів, зокрема таких важливих як парламент, суди, виборча система. Прогресує процес розпаду органів силових структур.
Зростає соціальна диференціація, після закінчення бурхливих 1990-х років фактично заблоковані соціальні ліфти, швидкими темпами відбувається самозамкнення істеблішменту. Унаочнилася потужна тенденція до формування виразно олігархічного правління за участі трьох - двох з половиною гравців, які уособлюються фігурами В.Януковича, Ю.Тимошенко та В.Ющенка.
Попри глибоку суспільну фрустрацію, наслідок завищених сподівань часів Помаранчевої революції, швидко нагромаджується протестний потенціал, який, зокрема, знаходить свій вихід у різноманітних радикальних ідеологіях: від расизму і етнічного націоналізму, до громадського активізму, що формують ґрунт для виникнення соціального екстремізму аж до небезпечних терористичних проявів. Все очевидніші спроби політичних сил спекулювати на цих суспільних настроях. Показовою у цьому сенсі є миттєва реакція Інтернет-сайтів одного з політичних угруповань на появу „Маніфесту середнього класу”.
Зазначене негативно впливає на розвиток економіки, що набуває особливо загрозливого характеру в умовах світової фінансової кризи.
Водночас, посилюються намагання Росії відновити свій вплив на теренах нашої держави, аж до набуття з боку Кремля цілковитого контролю над прийняттям важливих політичних, економічних і гуманітарних рішень.
Історичний досвід та політична теорія свідчать, що у середньостроковій перспективі (1-2 роки) в українській політиці відбуватиметься посилення авторитарних тенденцій, аж до формування режиму «сильної руки», який має вирішити проблеми стабілізації політичної ситуації, забезпечення панівного становища сучасних еліт. Втім, тема активно обговорюється політичними аналітиками. Але такий режим також має відповісти на низку питань міжнародного характеру, пов’язаних насамперед з відносинами України з трикутником США-РФ-ЄС. Нажаль, вирішити ці проблеми у межах слабкої демократичної системи майже неможливо.
Характерним для сучасної ситуації є глибокий внутрішній зв’язок між питаннями внутрішньої і зовнішньої стратегії. Іншими словами, вибір геополітичної орієнтації визначатиме вектор політичних і економічних перетворень в середині країни.
За нинішніх умов теоретично можливі три основні вектори: російський, європейський і англосаксонський.
У випадку вибору орієнтації на Російську Федерацію можна прогнозувати на те, що Кремль формуватиме у пріоритетному порядку ефективну систему контролю за політичними і економічними процесами в Україні, функціонування якої виключило чи хоча б нейтралізувала на певний окреслений час можливі спроби українських еліт зорієнтованих на Москву вийти з підпорядкування РФ. Формування такої системи є критичним для росіян з огляду на загалом невтішний досвід відносин з Президентом Л.Кучмою, а пізніше з Партією регіонів і БЮТ.
Таким чином, орієнтація на Москву означатиме у найближчій перспективі практично повне підпорядкування Києва Кремлю. Чи ненайважливішим механізмом такого панування стане відтворення в Україні російської політичної і економічної системи, а також максимально можливе за сучасних умов обмеження відносин з країнами Заходу. Іншими словами, йтиметься про фактичний відкат України в минуле і відмову на 5-10 років від необхідних модернізаційних перетворень.
Другим, і на перший погляд найсприятливішим варіантом, є орієнтація на ЄС. Такий вибір дозволив би продовжувати політичні, економічні і гуманітарні реформи, сприяв би утвердженню цінностей верховенства права тощо. Водночас, з огляду на позицію ФРН, Франції і Італії щодо пріоритетності відносин з Москвою, реалізувати такий вибір буде надзвичайно складно, якщо не неможливо. Правлячі кола і суспільства країн «старої Європи» не налаштовані на справжню боротьбу, перебільшують залежність своїх країн від РФ і відповідно схильні до надто великих компромісів з Росією, особливо за чужий рахунок. Тим більш до певної міри лицемірно-демагогічна позиція Берліну, Парижу і Риму суттєво ускладнить вирішення нагальних завдань відновлення порядку, що неминуче буде пов’язано з певним обмеженням прав людини.
Третій варіант – орієнтація на США і їх найближчого союзника Велику Британію. Не слід забувати що позиція англосаксонських країн загалом підтримується країнами Скандинавії і «нової Європи». Одним із шляхів, доволі реальним, але складним, реалізації цього варіанту могло би стати підписання прямих двосторонніх договорів з США за моделлю договорів з Японією і Південною Кореєю.
Іншим, суттєво більш екзотичним і малоймовірним, але сприятливішим та таким, що має дещо менше ризиків, могло би стати висунення ініціативи Пакту стабільності і безпеки в Північній і Східній Європі, який би передбачав взаємні дієві гарантії США, Канади, Великої Британії, країн Скандинавії, Балтії, Вишеградської четвірки, Румунії і України. Можливо навіть із наступним запрошенням Росії як асоційованого члена. До речі, це була б достойна реакція України на змістовні пропозиції Медвєдєва в Евіані.
Така орієнтація дозволила навіть за умов запровадження авторитарного режиму зберегти курс реформ, загальну спрямованість до демократичних цінностей, насамперед верховенства права, а також забезпечити національну безпеку.
Слід також наголосити, що обрання будь-якого вектору розвитку окрім російського вимагатиме вжиття надзвичайно серйозних зусиль, тоді як орієнтація на Москву стане наслідком простої реалізації нинішніх тенденцій в українському політичному процесі.
Зростає соціальна диференціація, після закінчення бурхливих 1990-х років фактично заблоковані соціальні ліфти, швидкими темпами відбувається самозамкнення істеблішменту. Унаочнилася потужна тенденція до формування виразно олігархічного правління за участі трьох - двох з половиною гравців, які уособлюються фігурами В.Януковича, Ю.Тимошенко та В.Ющенка.
Попри глибоку суспільну фрустрацію, наслідок завищених сподівань часів Помаранчевої революції, швидко нагромаджується протестний потенціал, який, зокрема, знаходить свій вихід у різноманітних радикальних ідеологіях: від расизму і етнічного націоналізму, до громадського активізму, що формують ґрунт для виникнення соціального екстремізму аж до небезпечних терористичних проявів. Все очевидніші спроби політичних сил спекулювати на цих суспільних настроях. Показовою у цьому сенсі є миттєва реакція Інтернет-сайтів одного з політичних угруповань на появу „Маніфесту середнього класу”.
Зазначене негативно впливає на розвиток економіки, що набуває особливо загрозливого характеру в умовах світової фінансової кризи.
Водночас, посилюються намагання Росії відновити свій вплив на теренах нашої держави, аж до набуття з боку Кремля цілковитого контролю над прийняттям важливих політичних, економічних і гуманітарних рішень.
Історичний досвід та політична теорія свідчать, що у середньостроковій перспективі (1-2 роки) в українській політиці відбуватиметься посилення авторитарних тенденцій, аж до формування режиму «сильної руки», який має вирішити проблеми стабілізації політичної ситуації, забезпечення панівного становища сучасних еліт. Втім, тема активно обговорюється політичними аналітиками. Але такий режим також має відповісти на низку питань міжнародного характеру, пов’язаних насамперед з відносинами України з трикутником США-РФ-ЄС. Нажаль, вирішити ці проблеми у межах слабкої демократичної системи майже неможливо.
Характерним для сучасної ситуації є глибокий внутрішній зв’язок між питаннями внутрішньої і зовнішньої стратегії. Іншими словами, вибір геополітичної орієнтації визначатиме вектор політичних і економічних перетворень в середині країни.
За нинішніх умов теоретично можливі три основні вектори: російський, європейський і англосаксонський.
У випадку вибору орієнтації на Російську Федерацію можна прогнозувати на те, що Кремль формуватиме у пріоритетному порядку ефективну систему контролю за політичними і економічними процесами в Україні, функціонування якої виключило чи хоча б нейтралізувала на певний окреслений час можливі спроби українських еліт зорієнтованих на Москву вийти з підпорядкування РФ. Формування такої системи є критичним для росіян з огляду на загалом невтішний досвід відносин з Президентом Л.Кучмою, а пізніше з Партією регіонів і БЮТ.
Таким чином, орієнтація на Москву означатиме у найближчій перспективі практично повне підпорядкування Києва Кремлю. Чи ненайважливішим механізмом такого панування стане відтворення в Україні російської політичної і економічної системи, а також максимально можливе за сучасних умов обмеження відносин з країнами Заходу. Іншими словами, йтиметься про фактичний відкат України в минуле і відмову на 5-10 років від необхідних модернізаційних перетворень.
Другим, і на перший погляд найсприятливішим варіантом, є орієнтація на ЄС. Такий вибір дозволив би продовжувати політичні, економічні і гуманітарні реформи, сприяв би утвердженню цінностей верховенства права тощо. Водночас, з огляду на позицію ФРН, Франції і Італії щодо пріоритетності відносин з Москвою, реалізувати такий вибір буде надзвичайно складно, якщо не неможливо. Правлячі кола і суспільства країн «старої Європи» не налаштовані на справжню боротьбу, перебільшують залежність своїх країн від РФ і відповідно схильні до надто великих компромісів з Росією, особливо за чужий рахунок. Тим більш до певної міри лицемірно-демагогічна позиція Берліну, Парижу і Риму суттєво ускладнить вирішення нагальних завдань відновлення порядку, що неминуче буде пов’язано з певним обмеженням прав людини.
Третій варіант – орієнтація на США і їх найближчого союзника Велику Британію. Не слід забувати що позиція англосаксонських країн загалом підтримується країнами Скандинавії і «нової Європи». Одним із шляхів, доволі реальним, але складним, реалізації цього варіанту могло би стати підписання прямих двосторонніх договорів з США за моделлю договорів з Японією і Південною Кореєю.
Іншим, суттєво більш екзотичним і малоймовірним, але сприятливішим та таким, що має дещо менше ризиків, могло би стати висунення ініціативи Пакту стабільності і безпеки в Північній і Східній Європі, який би передбачав взаємні дієві гарантії США, Канади, Великої Британії, країн Скандинавії, Балтії, Вишеградської четвірки, Румунії і України. Можливо навіть із наступним запрошенням Росії як асоційованого члена. До речі, це була б достойна реакція України на змістовні пропозиції Медвєдєва в Евіані.
Така орієнтація дозволила навіть за умов запровадження авторитарного режиму зберегти курс реформ, загальну спрямованість до демократичних цінностей, насамперед верховенства права, а також забезпечити національну безпеку.
Слід також наголосити, що обрання будь-якого вектору розвитку окрім російського вимагатиме вжиття надзвичайно серйозних зусиль, тоді як орієнтація на Москву стане наслідком простої реалізації нинішніх тенденцій в українському політичному процесі.
Відповіді
2008.12.18 | Абу
цікаво, десь пройшло що грузини обговорюють
гарантії власної безпеки в двосторонньому форматі з США, та й наш МЗС щось таке згадував...я давній прихильник цієї ідеї, архіви ВФ це пам'ятають, так що я тільки "за" англо-саксонський вибір
2008.12.18 | Sean
та отут і пройшло (л)
http://maidanua.org/static/news/2007/1229586486.htmlАбу пише:
> гарантії власної безпеки в двосторонньому форматі з США, та й наш МЗС щось таке згадував...
>
> я давній прихильник цієї ідеї, архіви ВФ це пам'ятають, так що я тільки "за" англо-саксонський вибір
я - так саме
2008.12.20 | Ratibor
штаны подтяните
Можно понять грузин или прибалтов, которые ввиду своей малочисленности нуждаются в покровителе и защитнике, но трудно понять логику украинцев, коих под 50 миллионов ищущих себе патрона на правах вассала. Это из серии "под кого бы лечь". Это еще говорит и о том, что за 17 лет "независимости" украинскому истеблишменту так и не удалось сплотить нацию. Нация все более фрагментируется на бедных/богатых, сине-белых/оранжевых, за нато/против нато и т.д. и т.п. и текущий экономичический кризис может стать катализатором хаоса в пламени которого Украина в существующих на сегодня границах может стать историей.2008.12.20 | Sean
з себе почніть
Ratibor пише:> но трудно понять логику украинцев, коих под 50 миллионов ищущих себе патрона на правах вассала. Это из серии "под кого бы лечь".
дуже проста логіка. Саме для того, щоб не було спроб змусити "лєчь" з боку любителів спертися "облокотітся" на сусідів. Думаю, Ви це самі знаєте
2009.01.04 | Isoлято
Маленький вопросец: как Вы относитесь к тем украинцам...
...которые в 1944-54 годах НЕ ЗАХОТЕЛИ "ложиться" под Сталина и продолжали вооружённую борьбу в рядах Украинской повстанческой армии?2008.12.19 | Абу
обнадійливо (/)
http://pravda.com.ua/news/2008/12/19/86445.htmСША дасть сигнал Україні і "розіб’є лінію заяв Москви"
19.12.2008___ www.ПРАВДА.com.ua
США готуються зміцнити зв’язки з Україною, і підготована до підписання заява про нове стратегічне партнерство має на меті дати певний сигнал Росії, повідомив заступник помічника державного секретаря США Дейвід Меркел.
Ідеться про те, щоб відкинути заявку Москви на сферу впливу вздовж російських кордонів, передає Радіо "Свобода" з посиланням на "Асошієйтед Прес".
Документ є лише заявою й не має прямої юридичної сили, але він визначає галузі співпраці Вашингтона і Києва і повторює тверду прихильність США вступові з часом України до НАТО.
Останні події
Кириленко упевнений, що зупинив БЮТ за 5 хвилин до згубного сценарію
Ющенко довірить свою родину тільки демократу
"Це чіткий сигнал із боку США і України, що їхнє партнерство міцне і що Україна впевнено йде шляхом до демократії і європейської інтеграції", - сказав Дейвід Меркел.
Хартія про стратегічне партнерство стосується широкого кола галузей співпраці, включно з економічним розвитком і обороною, й містить обіцянку США посилити навчання і оснащення українського війська через програми НАТО.
У заяві є й вітальна відповідь української сторони на намір США відкрити нову "дипломатичну присутність" у Криму.
Сполучені Штати хочуть допомогти економічному розвитку Криму, щоб зменшити економічний вплив майбутнього виведення звідти російського флоту, повідомив представник Держдепартаменту.
Новий документ також означає, що США шукають можливості підтримати Київ у протистоянні з Москвою навколо виведення Чорноморського флоту Росії з Криму.
За словами Меркела, Хартія має на меті "розбити лінію заяв Москви, що вона окреслила межі й вимагає зупинити й розвернути залучення США".
Документ підтверджує неперервність відносин США й України і бажання активізувати їх дедалі більше, додав чільний представник Держдепартаменту.
Нову українсько-американську Хартію про стратегічне партнерство підпишуть у п’ятницю в Вашингтоні міністр закордонних справ України Володимир Огризко і державний секретар США Кондоліза Райс. Церемонія підписання призначена в Державному департаменті США на опівдні місцевого часу (сьому вечора за Києвом).
2008.12.19 | Тестер
У році 1969 я був у свого армійського товариша в гостях
гарна інтелігентна сім"я. Тато - священник УГКЦ, відсидів в совтюрмі.Щось там балакали. Мама питає... Михасю, як думаєш, Західні країни нам поможуть в незалежності. Батько каже... "безсумнівно"До сих пір помагають...
Чи ми дурні, чи бідні???
2008.12.19 | Sean
Re: Шанс для диктатора
Сергій Немирич пише:> Така орієнтація дозволила навіть за умов запровадження авторитарного режиму зберегти курс реформ, загальну спрямованість до демократичних цінностей, насамперед верховенства права, а також забезпечити національну безпеку.
cаме це нмд і потрібно. Бардак бардаком не лікується, питання у якости неминучого авторитарнішого режиму, у його ставленні до прав і свобод і, врешті, в його походженні
> Слід також наголосити, що обрання будь-якого вектору розвитку окрім російського вимагатиме вжиття надзвичайно серйозних зусиль, тоді як орієнтація на Москву стане наслідком простої реалізації нинішніх тенденцій в українському політичному процесі.
угу (с) якби ще пан Немирич мав що? Правильно - плян.
2008.12.19 | странник
Слова, слова... А халви все немає і немає...
2008.12.20 | Sean
розумні слова у потрібний момент - теж дія
а вони - розумні2008.12.19 | velotrek
Re: Шанс для диктатора
Интернет уже стал СМИ №1, и в Москве это очень хорошо понимают. Неудивительно что у них в ФСБ даже есть отдел, который специализируется на проведении различных диверсий и атак в онлайне. Что мы и увидели во время накручивания ними, рейтинга вопросов президенту.2008.12.19 | странник
Олена Притула диктатор, чи працює на ФСБ?
velotrek пише:> Интернет уже стал СМИ №1, и в Москве это очень хорошо понимают. Неудивительно что у них в ФСБ даже есть отдел, который специализируется на проведении различных диверсий и атак в онлайне. Что мы и увидели во время накручивания ними, рейтинга вопросов президенту.
Це все АП. Але хіба вона працює не на ЦРУ?? Дивно.
2008.12.19 | Сергій Кабуд
Олена Притула працює на ФСБ!! of course
you may be the last one who did not knowshe was an operative whoes task was to create a conflict between Kuchma Gongadze and Litvin through the use of her cunt: a typical KGB method and very effective as well
She is on a KGB payroll since like 1990s
Don't read UP- it is KGB. Have some decency, dont touch the shit even with a stick
2008.12.19 | странник
Re: Олена Притула працює на ФСБ!! of course
Сергій Кабуд пише:> you may be the last one who did not know
>
> she was an operative whoes task was to create a conflict between Kuchma Gongadze and Litvin through the use of her cunt: a typical KGB method and very effective as well
>
> She is on a KGB payroll since like 1990s
>
> Don't read UP- it is KGB. Have some decency, dont touch the shit even with a stick
Ведомости плз.
2008.12.19 | Сергій Кабуд
?
2008.12.19 | странник
Кабуд! Так що ти там казав про Притулу?
Ти часом не з Фрунзе,103 стартував у Штати?2008.12.19 | Сергій Кабуд
Олена Притула:ФСБ. meni na ce Svystovych dav natyrku u 2004
za tykannya zustrinu i vidpyzjute sho ty naivne tebe ne vypravdovue i ne vryatue
te sho Притула e KGB ce SHYROKO VIDOMYJ FAKT
krim otakogo yak ty z luny vpavshogo
ФСБ .
працює на ФСБ .
2008.12.19 | странник
Re: Олена Притула:ФСБ. meni na ce Svystovych dav natyrku u 2004
Сергій Кабуд пише:> za tykannya zustrinu i vidpyzju
Жду.
> te sho ty naivne tebe ne vypravdovue i ne vryatue
>
> te sho Притула e KGB ce SHYROKO VIDOMYJ FAKT
А мне то что? Теперь буду знать.
> krim otakogo yak ty z luny vpavshogo
Каждый имеет право падать откуда хочет.
> ФСБ .
> працює на ФСБ .
Так Свистовичу и передам если увижу.
А ты на кого работаешь?
2008.12.19 | Сергій Кабуд
chogo ty hovaeshsa za psedo? boyaguz?
i yak symptomatychno perejshov na movu vorogaCHOMU?
ty ne ukrainec?
2008.12.19 | странник
Re: chogo ty hovaeshsa za psedo? boyaguz?
Сергій Кабуд пише:> i yak symptomatychno perejshov na movu voroga
Ти мене піймав на гарячому.
> CHOMU?
Глибокий переляк.
> ty ne ukrainec?
Метис.
2008.12.19 | Сергій Кабуд
:)
2009.01.04 | Михайло Свистович
ти теж ховаєшся за псевдо, адже твоє прізвище не Кабуд
І справжнє своє прізвищ ти ніде не світиш, на відміну від Странніка2008.12.20 | Sean
Велотрек, зав'язуйте спамити