Загазована моральність
01/09/2009 | Богдан Панкевич
ХРИСТОС НАРОДИВСЯ!
Вельмишановні українці, чи не навідує вас нав’язливе відчуття відрази до нашої влади?
Чи не здається, що наша еліта забрехалася і навіть загрожені газовою кризою європейці не годні вияснити справжній стан справ?
Якби причиною конфлікту була лише ворожа і нахраписта позиція Росії, то наші керівники з чесними поглядами ясних очей, підкріпленими прозоро складеними документами та контрактами давно переконали Європу у своїй правоті.
Щось тут не так.
Чомусь зовсім не виникає бажання безоглядно підтримувати наших державних проводирів.
Росія має газ і тверду владу над своїм народом. Там еліта розпоряджається національним багатством, як власним майном. Тих, кому це не подобалося вже давно нема. Народ потребує не справедливості, а пріоритету російських інтересів будь-якою ціною. Влада може грати як їй заманеться - лише укріпиться, поставивши сусіда на коліна, не зважаючи на методи, моральність і ціну. «Одобрямс» гарантовано.
З таким партнером не можна хитрувати, бо програєш. У січневу ніч 2006-го наші чиновники полетіли підписувати незрозумілі газові контракти. Не дочекавшись до ранку, коли із Брюсселю мав надійти Москві жорсткий лист і розпочатися відкриті тристоронні переговори. До тієї дивної ночі позиція України виглядала чесною і прозорою. Зранку газ пішов без втручання європейців, але президентське оточення чомусь отримало газові прізвиська і газове питання відтоді стало постійною темою спекуляцій.
Цікаво, на що Україна проміняла тієї ночі свою репутацію?
Тоді ми всі «купилися» на патріотичну риторику нашої влади, але за два роки знову отримали ті самі проблеми. Одже недостатньо гуртуватися для протидії Росії, треба вміти давати раду і власним аферистам.
Згодом на кріселку коло Путіна хіхікала Леді Ю і запах газу знову пробивався з-поміж рядків інформаційних повідомлень. Вже 350 років нічого нового під сонцем – українська «еліта» взаємно поборюється і від того завжди програє Україна.
Невже вони настільки наївні, що сподіваються на імперську порядність стосовно власне із ними укладених таємних угод? Зрештою, не в Росії справа – домовленостей із нечесними політиками ніхто ніколи не дотримується.
Світ є жорстким і цинічним. Треба мати талант і силу, щоб змусити дотримуватися прозорих, відкрито зафіксованих контрактів. А про тіньові та підкилимові навіть не варто згадувати – на них зважають лише поки це вигідно сильнішій стороні.
Не варто сподіватися, що ЄС заангажує якусь гігантську аудиторську компанію і вона винесе вердикт – хто винен у газовій кризі та як все налагодити. У цій грі ставки є надто високими, тому правди не довідаємося ніколи.
Газових грошей з лихвою вистарчить, щоб купити репутацію найбільш авторитетних аудиторських фірм – згадаймо хоча б аферу «ENRON». І Росія і Україна в особі корумпованих еліт зроблять все, щоб історія та формат взаємних підкилимних домовленостей не стали публічними.
Надворі дуже холодно. Нам і нашим дітям потрібне тепло, за яке ми справно платимо. Наша новостворена держава має все необхідне – газові родовища для потреб населення і розвинену транспортну інфраструктуру, здатну заробляти значні кошти. Бракує одного – чесних і вмілих господарів.
Обвал гривні, газова криза, роками недієздатна центральна влада – перелік проблем довгий, а першопричина одна – у тотальній БРЕХНІ. Немає у нас жодних криз, окрім кризи моральної. Все решта – похідне.
Позбавлені пріоритету честі та базових моральних цінностей «совки» стали українською владою. Розумні та хитрі ділки із обслугою політтехнологів, PR-менеджерів та релігійних фарисеїв окопалися на вершині держави.
Нам ніхто не допоможе, ніхто не наведе порядку, не покращить наше життя окрім нас самих.
Не треба нічого придумувати – інструкція достойного життя проста і давно відома: таке життя можна побудувати лише на Заповідях. І можливо найважливішою зараз є Восьма «Заповідь Правди». Замість архаїчного і, як на сучасне життя, трохи по-фарисейськи сформульованого «Не свідчи ложного на ближнього твого», варто спробувати визначити для модерного суспільства приблизно таке - «Говори правду, не обманюй, не лицемір і не викручуйся, не обмовляй нікого, не розповідай чужих таємниць і не поширюй брехливих слухів, будь чесним перед собою і перед людьми та уникай подвійних стандартів».
Правда проявляється там, де вона входить у конфлікт із нашим персональним інтересом, де вона може пошкодити особистій вигоді. Коли вперше вдається поступитися своєю вигодою на користь правди чи справедливості – тоді стаємо на шлях перемоги.
Від маленьких особистих перемог – до виграної битви за майбутню достойну Україну.
ВЕСЕЛИХ СВЯТ!
Вельмишановні українці, чи не навідує вас нав’язливе відчуття відрази до нашої влади?
Чи не здається, що наша еліта забрехалася і навіть загрожені газовою кризою європейці не годні вияснити справжній стан справ?
Якби причиною конфлікту була лише ворожа і нахраписта позиція Росії, то наші керівники з чесними поглядами ясних очей, підкріпленими прозоро складеними документами та контрактами давно переконали Європу у своїй правоті.
Щось тут не так.
Чомусь зовсім не виникає бажання безоглядно підтримувати наших державних проводирів.
Росія має газ і тверду владу над своїм народом. Там еліта розпоряджається національним багатством, як власним майном. Тих, кому це не подобалося вже давно нема. Народ потребує не справедливості, а пріоритету російських інтересів будь-якою ціною. Влада може грати як їй заманеться - лише укріпиться, поставивши сусіда на коліна, не зважаючи на методи, моральність і ціну. «Одобрямс» гарантовано.
З таким партнером не можна хитрувати, бо програєш. У січневу ніч 2006-го наші чиновники полетіли підписувати незрозумілі газові контракти. Не дочекавшись до ранку, коли із Брюсселю мав надійти Москві жорсткий лист і розпочатися відкриті тристоронні переговори. До тієї дивної ночі позиція України виглядала чесною і прозорою. Зранку газ пішов без втручання європейців, але президентське оточення чомусь отримало газові прізвиська і газове питання відтоді стало постійною темою спекуляцій.
Цікаво, на що Україна проміняла тієї ночі свою репутацію?
Тоді ми всі «купилися» на патріотичну риторику нашої влади, але за два роки знову отримали ті самі проблеми. Одже недостатньо гуртуватися для протидії Росії, треба вміти давати раду і власним аферистам.
Згодом на кріселку коло Путіна хіхікала Леді Ю і запах газу знову пробивався з-поміж рядків інформаційних повідомлень. Вже 350 років нічого нового під сонцем – українська «еліта» взаємно поборюється і від того завжди програє Україна.
Невже вони настільки наївні, що сподіваються на імперську порядність стосовно власне із ними укладених таємних угод? Зрештою, не в Росії справа – домовленостей із нечесними політиками ніхто ніколи не дотримується.
Світ є жорстким і цинічним. Треба мати талант і силу, щоб змусити дотримуватися прозорих, відкрито зафіксованих контрактів. А про тіньові та підкилимові навіть не варто згадувати – на них зважають лише поки це вигідно сильнішій стороні.
Не варто сподіватися, що ЄС заангажує якусь гігантську аудиторську компанію і вона винесе вердикт – хто винен у газовій кризі та як все налагодити. У цій грі ставки є надто високими, тому правди не довідаємося ніколи.
Газових грошей з лихвою вистарчить, щоб купити репутацію найбільш авторитетних аудиторських фірм – згадаймо хоча б аферу «ENRON». І Росія і Україна в особі корумпованих еліт зроблять все, щоб історія та формат взаємних підкилимних домовленостей не стали публічними.
Надворі дуже холодно. Нам і нашим дітям потрібне тепло, за яке ми справно платимо. Наша новостворена держава має все необхідне – газові родовища для потреб населення і розвинену транспортну інфраструктуру, здатну заробляти значні кошти. Бракує одного – чесних і вмілих господарів.
Обвал гривні, газова криза, роками недієздатна центральна влада – перелік проблем довгий, а першопричина одна – у тотальній БРЕХНІ. Немає у нас жодних криз, окрім кризи моральної. Все решта – похідне.
Позбавлені пріоритету честі та базових моральних цінностей «совки» стали українською владою. Розумні та хитрі ділки із обслугою політтехнологів, PR-менеджерів та релігійних фарисеїв окопалися на вершині держави.
Нам ніхто не допоможе, ніхто не наведе порядку, не покращить наше життя окрім нас самих.
Не треба нічого придумувати – інструкція достойного життя проста і давно відома: таке життя можна побудувати лише на Заповідях. І можливо найважливішою зараз є Восьма «Заповідь Правди». Замість архаїчного і, як на сучасне життя, трохи по-фарисейськи сформульованого «Не свідчи ложного на ближнього твого», варто спробувати визначити для модерного суспільства приблизно таке - «Говори правду, не обманюй, не лицемір і не викручуйся, не обмовляй нікого, не розповідай чужих таємниць і не поширюй брехливих слухів, будь чесним перед собою і перед людьми та уникай подвійних стандартів».
Правда проявляється там, де вона входить у конфлікт із нашим персональним інтересом, де вона може пошкодити особистій вигоді. Коли вперше вдається поступитися своєю вигодою на користь правди чи справедливості – тоді стаємо на шлях перемоги.
Від маленьких особистих перемог – до виграної битви за майбутню достойну Україну.
ВЕСЕЛИХ СВЯТ!