01/09/2009 | Олександр Северин

"Пораженци"

Як пам'ятають ті, хто бодай побіжно вивчав історію Першої світової війни, у її розпал російські большевики, керовані Владіміром Лєніним, виступили з гаслом необхідности військової поразки Росії з політичних міркувань, прагнучи до загострення внутрішньої ситуації аж до можливости збурення соціальної революції. До аналогічної позиції большевики закликали і "робітнічі партії" в інших країнах. Опоненти РСДРП (б) тоді нарікли большевиків "пораженцами", останні, втім, приписували собі якийсь незбагненний, як сказали б зараз, "просунутий" різновид патріотизму.
Приблизно в той самий час у Європі виник термін "дефетизму" (від французського "défaite" – поразка), на означення продукування і поширення панічних чи то безнадійних мислевірусів та настроїв у суспільстві та своєму війську.

Відтак від вишукування та констації пріоритетних авторських прав можна і утриматися – це у контексті не важливо. Вірніше – важливо не це.

Важливо те, що під час останньої "газової війни", тобто розв'язаного північно-східним газонафтодилером "газавату" в Україні знайшлося предостатньо чинників та сил, що продемонстрували "пораженство" укупі з "дефетизмом" в усій їхній, з дозволу сказати, специфічній красі.

Певна річ, нема чого дивуватися очікуваним воплям Пєтра Симоненка та його серпасто-молоткастих партайгеносе¹ – тут діагноз давно встановлено і він не є предметом суспільної дискусії. Рівно як і зрадницьки-антидержавні (на мій смак і розсуд) заяви Партії регіонів^2,3,4 так саме очікувано свідчать про відсутність перспектив перетворення цієї політичної сили з цим керівництвом на щось відмінне від того сумного, чим воно є зараз.

Але засмучують (засмічують?) нібито українські медіа, лев'яча (страусяча? заяча?) частина яких під час конфлікту виступили в ролі ретрансляторів російських меседжів, рясно розливаючи "з московської чаші московську отруту". Відданість російським джерелам, безоглядне, з дерев'яною простотою, цитування російських спікерів за відсутности належних (виходячи з нібито українськости цих медіа) коментарів, брак оперативної уваги до спікерів українських, не кажучи вже про відсутність ініціативности та креативу, істерично-панічні оцінки – все це не прискіпування, а гідний сумної констатації факт, в якому неважко переконатися хоч палкому націоналістові хоч неупередженому спостерігачеві.

І це – при тому, що вперше за бозна скільки часу влада в Україні виступила з узгодженою позицією та спільними заявами^5,6 (про окремі девіації тут не будемо), а дії керівництва "Нафтогазу" принаймні в аспекті адекватної оперативности та виважености заслуговують на повагу.

Генеральний штаб назагал виявився на висоті. Справу псували писарі та вістуни, а також вереск "па-жізні" обурених "гопозиціонерів" (вічний гопозиціонер, дух, що горло рве за бабкі… - перепрошую за експромт)

Пройде небагато часу і вони самі розпатякуватимуть про програну інформаційну війну (дехто почав вже зараз) і в подобі унтер-офіцерської вдовиці мазохістично сіктимуть самі себе чи то по губах чи ще кудись, йойкаючи про слабкість медійного супроводу українських дій. Мало б бути встидно.
Мені приємно, що рідний сайт "Майдан" діяв і діє інакше, будучи в числі небагатьох самураїв української справи.

"А як же об'єктивність?" – спитає хтось, хоча радше це буде звучати так: "а как же обьективность?".

Відповідаю – у ній і справа, тобто пів-справи: годі казати про об'єктивність за повного домінування недружнього дискурсу. Розібрати помилки, проаналізувати поведінку гравців, дізнатися "хто винен" і хто is who – на все свій час, і він геть не співпадає з критичним моментом відносин України зі стратегічним, прости Господи, [псевдо]братом.

Інша ж половина справи полягає у простій істині – на війні ти мусиш вибирати, на чийому ти боці. Уникнення вибору, неспроможність до вибору – це теж вибір.

У зоні "ru" достобіса ресурсів, з котрих людина, спрагла "їхньої" інформації, може безпроблемно нею свою спрагу втамувати (не було б тільки бодуна на "послєвкусіє"). Хто, свідомо чи з глупства, перетворює простір "ua" на підзону "rua", ризикує загубити для себе останню літеру.

Олександр Северин

^{1 http://www.kpu.net.ua/category/news/ - ілюстративно все.
2 http://www.partyofregions.org.ua/pr-east-west/495e5671af84f/
3 http://maidanua.org/static/news/2009/1231500028.html
4 Взагалі-то, як на мене, експортно-стурбовані регіональні бонзи мали б, замість вербалізувати кипіння возмущьонного розуму, ставити пудові свічки за здоров'я, наприклад, того ж Стельмаха через незапровадження логічно доцільного обов'язкового продажу валютних надходжень від експорту.
5 http://maidanua.org/static/mai/1231175146.html
6 http://maidanua.org/static/news/2009/1230809418.html}