01/19/2009 | Йосиф Сірка

„Народ, який любить свою країну, довів, що здатний її змінити!”
( Барак Обама)

Ці слова висловив новообраний президент США, розпочинаючи свою подорож з першої столиці США Філадельфії до столиці Вашинґтон. Для Обами зразком і героєм Американської історії є президент Абрагам Лінкольн і саме він 1861 року (як обраний президент США) провів першу подорож з Філадельфії до Вашинґтона, яку й наслідує Барак Обама. Виступи новообраного президента супроводжуються закликами до єдности, терпеливости та патріотизму. Звичайно, що патріотизм притаманний усім американським політикам і вони при кожній нагоді не забувають це підкреслити. Це, мовби, підкреслення свого патріотизму і любові до країни, в якій живеш. Слухаєш або читаєш виступи відомих політиків США, то й пригадуєш собі українську дійсність, яка так контрастує з виступами політиків в західних демократичних країнах.
Якщо політики всіх партій США підтримують новообраного президента, то це не тільки тому, що його обрала більшість населення, але й тому, що це культура поведінки демократичної країни! Але щоб проявити патріотичне ставлення до країни, в якій ти є політиком, то не треба шукати лише популярного Обаму. В Ізраїлі, увесь уряд підтримав рішення прем”єрміністра Егуда Ольмерта, незважаючи на те, що він змушений відступити з посади, оскільки його звинуватили у корупції. Ізраїльські політики вже не один раз довели свою єдність, коли йшлося про інтереси країни.

Звичайно, що становище з газовою війною, яку провадять керівники Росії з Україною, не можна порівняти до становища Ізраїлю у їхній боротьбі з ворогами ізраїльської держави, але небезпека однакова – втрата країни! Тому не тільки діяспорні українці очікують від українських політиків єдності, коли йдеться про інтереси країни. Та не судилося, як гадалося! В Украні панує цілковито непатріотична і далека від любові до країни атмосфера. Представники 5-ої колони, які є постійними членами найвищого законодавчого органу України, займаються не тільки політикою, яка спрямована на підрив незалежності, але й підривають авторитет українського уряду, замість підтримки, яку б повинні були демонструвати у час, коли представники країни мають говорити одною мовою.Українські політики, які під час російської інвазії до Грузії мовчали, зараз готові підтримувати брехливу пропаганду представників РФ, замість висловити підтримку українському президентові, чи прпем”єрові.

У світі прийнято казати, що невпійманий – не злодій, або не засуджений не є злочинцем. Але це у світі взагалі, а північний сусід України назвав її перед усім світом злодієм, а тзв. опозиція, готова краще сприйняти звинувачення, ніж висловити незгоду з безпідставним звинуваченням! Представники РФ нагадують нахабу, якого вигнали через двері, а він став лізти через вікно! Тобто, не походили з боротьбою проти невизнання Голодомору, вигадали собі неплачення, а коли заплатили, то вигадали припинення транзиту, а коли і то не спрацювало, то припинили постачання газу не тільки Україні, але й Европі! А коли й то не змусило Україну стати на коліна, то головний діяч в російському газі Путін поїхав до Німеччини і перед журналістами різних німецьких газет заявив, що „Україну треба позбавити монопольного становища у сфері постачання газу з Росії до країн Европи!” Отак, „майже царьок”, вирішив розпорядитися майном українського народу і запропонував консорціюм над українськими трубами, цілковито „забуваючи”, що йдеться про суверенну країну, яка на разі не здатна захищатися перед наскрізь брехливим сусідом! Тож правду мав Л.Кравчук, коли сказав, що Путін поводиться з Україною, мов би це була Тамбовська область!

Гадаю, що було б доречним вимагати від европейської спільности задуматися, як позбавити Росію МОНОПОЛЬНОГО становища постачальника газу, яке він вже роками використовує у своїх політичних грах з Україною! Звичайно, що північна труба посилила б повністю монополіста у постачанні газу, а тоді вже можна гратися з цілою Европою – особливо тоді, коли людям найхолодніше! А коли вже говорити про справедливість і европейські ціни, то слід би було прислухатися до слів Світлани Руденко „Кремль має відповісти за нахабну політику відносно України” (УНІАН, 17..1.2009), яка пригадує керівникам РФ про те, як Україна годувала й розбудовувала, зокрема, Росію. Так само слід пригадати, що Росія не платить за військові бази та екологічне забруднення в Криму навіть близько світової ціни! Шкода, що й опозиційні українські політики не приглядаються до фактів, а спішать притакувати імперській поведінці вождів Газпрому на чолі з президентом та прем”єрміністром РФ.

Гадаю, що найбільшою бідою 5-ої колони в Україні є те, що вони взагалі не читають. А читати і повчитися є чому. Звичайно, що є видання що публікує матеріяли, які не можна зрозуміти, якщо затямив лише „знання” з „Історії короткого курсу ВКПб”, але є й „доступніші” автори. До них належить і Юрій Кирпичов, який у статті „Газовий Мюнхен, або Чи варто Європі годувати крокодила?” (Дзеркало тижня, № 1 (729) 17-23 січня 2009) цілковито доступно навіть для тих, що не визнають іншої історії, крім вище згаданої, зазначає:
Від часів Петра I, який імплантував у самодержавну Росію європейські технології, культурні обмежувачі не встигають за ними — занадто різким був стрибок. Це спричинило революцію — найбільшою країною світу заволоділа аморальна в принципі влада, що ще більше погіршило ситуацію. Колапс моралі призвів до жахливих жертв, XX століття стало найкривавішим в історії світу! На початку дев’яностих здалося, що вектор розвитку змінюється в бік майбутнього, але путінська війна в Чечні повернула стрілку в минуле. А недавнє вторгнення в Грузію супроводжувалося ракетними, артилерійськими і бомбовими ударами по містах і селах, пограбуваннями та депортаціями.
Картини, як народ США сприймає свого нового президента і виступи української опозиції у ВР, яка спрямовує свою діяльність не на ефективну допомогу урядові, але на те, як краще прислужитися чужому царькові, доводить правдивість слів Олексія Пристая щодо політиків: „Стародавні мудреці вчили: Найкращий спосіб обирати державних людей – це вибиратиих, що самі усуваються, і усувати тих, що самі висуваються” (УП, „Технологія перевантаження”, 17.01.2009). На жаль у ВР України можна „висунутися” самому, якщо маєш чим заплатити!

Новообраний президент США Барак Обама є не тільки зразком висунутого політика, але надією, що і в Україні зрозуміють, що від політика, чи партії, яка купує голоси (тобто сам себе висуває) не слід чекати ніякого патріотизму, справедливости. Історична зміна, з якою пов”язане саме обранння першого темношкірого президента США повинна стати для України уроком. Патріотом можна стати не тому, що ти вірно служиш цареві, але своєю відданістю і вдячністю країні, в якій живеш – незалежно від кольору шкіри, від релігійної належности, від етнічного походження! Патріотизм це і любов до народу, з яким живеш, а не до народу, який постачає за великі гроші газ!
„Ви заслужили уряд, який буде про вас дбати і за вами доглядати”, так сказав Барак Обама у Вілмінґтоні (Делавер) під час зупинки на шляху до Вашинґтона, а нам би хотілось, щоб і в Україні був уряд, який би дбав про народ, а не про окремі клани. Іншими словами – слід не тільки спостерігати за іншими, але й бути здатним вчитися й переймати те корисне, від чого усім буде краще! Український народ не гірший від американського і повинен зрозуміти, що він заслужив політиків, які дбатимуть про нього, а не про сусіда!