01/27/2009 | omela

[23.01.2009 14:24] Борис Кушнірук
Чи витримає газову «перемогу» Тимошенко економіка країни?

У результаті газових угод лише прямі витрати України на купівлю газу у 2009 році порівняно з 2008-м зросли від двох до двох з половиною мільярдів доларів США...

17 січня, повернувшись до Києва після зустрічі з російським візаві паном Путіним, Юлія Тимошенко в характерному для неї стилі проголосила про перемогу України в газових переговорах з Росією. Правда, як це завжди буває з пані Тимошенко, гучно заявивши про свої успіхи, вона утрималася від розкриття деталей газових домовленостей, повідомивши лише, що середньорічна ціна газу 2009 року для України становитиме близько 228 дол. США за тис куб. метрів, при цьому ставка транзиту газу для Газпрому залишиться на рівні 2008 року (1,7 дол. США за прокачування тисячі куб. метрів газу на відстань 100 км).

Таємне стало явним

Але ж, як відомо, чорт криється в деталях, тому бажаючих пересвідчитися наскільки газові угоди відповідають інтересам України, було пребагато. До того ж певну інтригу навколо цих угод створило Інтернет видання «Українська правда», розмістивши на своєму сайті копію директив прем’єра Юлії Тимошенко для делегації "Нафтогазу України" на переговори з Газпромом, датовані 19 січня. У середу 23 січня перший заступник голови правління НАК «Нафтогаз України» Ігор Діденко спробував усіх остудити, заявивши, що ніхто показувати газові контракти не буде, бо їх зміст є комерційною таємницею. Але ж ми недарма вважаємося цікавою країною, і те, що начебто показувати не можна, вже наступного дня демонстрував народний депутат Юрій Бойко. А ще пізніше того ж дня Інтернет-преса поширила копії контрактів на купівлю-продаж природного газу на період з 2009-го по 2019 рік та про обсяги й умови транзиту російського газу плюс Додаткову угода про аванс Газпрому.

Отже, усі охочі змогли почати вивчати офіційні газові домовленості Тимошенко й Путіна, оформлені контрактами між НАК «Нафтогаз» та ВАТ «Газпром».

Найбільшу цікавість у експертів викликало питання формульного підходу визначення ціни на газ і тарифів на транзит, бо саме вони, особливо враховуючи довгостроковий характер контрактів, давали уявлення, що насправді виграла і програла України в результаті цих газових домовленостей.

Чому 450 доларів і чому газойль?

Коментування цих угод варто почати з аналізу домовленостей ціни на газ для України у 2009 році. Як і повідомляв ще в середу Ігор Діденко, контрактом на купівлю газу передбачено, що у 2009 році Нафтогаз купить у Газпрому 40 млрд. кубометрів газу, з яких у першому кварталі – лише 5 млрд. кубометрів, у другому кварталі – 10,5 млрд., у третьому – 12 млрд., у четвертому – 12,5 млрд. кубометрів газу.

Для розрахунку ціна газу в першому кварталі була визначена в розмірі 450 дол. США за тис. куб. м, але при цьому зі знижкою у 20%. Чому саме цю ціну обрано як базову для розрахунку, так і залишилося незрозумілим, бо в різних європейських країнах ціна на газ у першому кварталі поточного року різна. І вагомих аргументів щодо цієї ціни ані Тимошенко, ані Діденко не надали. Єдине зрозуміло з тверджень пана Діденка – це те, що ціна на перший квартал визначена на рівні 360 доларів за тисячу кубометрів, другий квартал – 270 дол., третій – 219 дол. і четвертий – 162 дол. Щоправда, при таких поквартальних об`ємах і цінах, середньорічна ціна на блакитне паливо повинна становити, не заявлені пані Тимошенко 228 дол., а 232,2 доларів за тисячу куб. м.

Але і це ще не все про середню ціну на газ для України у 2009 році. В українських газових сховищах знаходиться 10,345 млрд. куб. метрів газу, що належать “РосУкрЕнерго”. Як з’ясувалося, додатком №1 до контракту про транзит газу передбачено, що Нафтогаз придбає у Газпрому право вимоги до “РосУкрЕнерго” на природний газ на суму 1,7 млрд. дол. США, розплатившись коштами, які отримає від того ж самого Газпрому у вигляді авансу за послуги з транзиту газу у 2009–2010 роках. Щоправда, тут знову ж таки маємо дивну невідповідність цифр. Річ у тім, що пані Тимошенко в згадуваних вище директивах указує Нафтогазу купити саме ці права вимоги за 1,6 млрд. дол. США. І це зрозуміло, бо саме за такою ціною ці 10,345 млрд. куб. метрів газу були заведені в Україну. Чому Нафтогаз заплатить на сто мільйонів доларів більше Газпрому та її дочірнім і афілійованим компаніям, є досить цікавим питанням. І хто з формальної точки зору дав на це офіційну згоду Діденку, який підписав контракт, незрозуміло. Хоча очевидно, що неформальну вказівку дала сама прем’єр-міністр Тимошенко, яка була присутня при підписанні цих контрактів. Таким чином, від легкого помаху руки пані Тимошенко Нафтогаз утратив 100 млн. дол. США. І якщо б лише ці сто мільйонів. Але, як то кажуть, хтось утратив, а хтось і придбав – собі, звичайно.

Виходячи з цих додаткових 10,345 млрд. куб. метрів газу, які на свій баланс має отримати Нафтогаз, і загального обсягу в цьому випадку – 50,345 млрд. куб. м., – ми виходимо на ще одну середню ціну на газ, а саме 218,3 дол. США. Отже, чому пані Тимошенко та пан Діденко називають середню ціну газу саме 228 дол. США, – залишається поки що не дуже зрозумілим.

До речі, з російських ЗМІ пролунало повідомлення про заяву, зроблену заступником голови правління Газпрому, гендиректора Газпромекспорту Олександр Медведєва. Він заявив, що ціна на газ для європейських споживачів Газпрому в середньому у 2009 році становитиме близько $220 за тисячу кубометрів. Але це так, між іншим.

Та повернімося до формульного формування цін на газ і тарифів на транзит.

За директивами пані Тимошенко у формулу, виходячи з якої має визначатися ціна на газ, мають входити базові нафтопродукти, які використовуються в європейських країнах, – мазут і газойль.

І ось тут починаються справді принципові дива. По-перше, не зрозуміло, чому Нафтогаз погодився зі включенням у розрахунок формули ціни на газ газойлю, який не використовується в Україні. А по-друге, чому в формулу ціни на газ не включено знижку, пов’язану з тим, що Україна – найближча для Газпрому країна, куди йому потрібно транспортувати газ. І об’єктивно його витрати на доставку газу є найменшими.

Щорічний розмір додаткового доходу Газпрому від такого формально європейського підходу до України становитиме не менш як півтора мільярда доларів.

Чому 3%?

І, на жаль, це ще не всі «перемоги» пані Тимошенко.

Значно гірша ситуація з визначенням формульної ціни тарифу на послуги транзиту.

Згідно з контрактом про обсяги та умови транзиту російського газу формула тарифу за послуги транзиту складається з двох частин: з фіксованої плати в розмірі 2,04 дол. США за транзит однієї тисячі куб. м. газу на відстань сто кілометрів (яка змінюватиметься до 2019 року лише на коефіцієнт річно інфляції в Європейському союзі) та змінного складника, який включатиме ціну газу, який купуватиме в Газпрому Нафтогаз у розрахунковому місяці, відстані транзиту газу (що дорівнюватиме 1240 км) і коефіцієнт витрат паливного (який ще називають технологічним) газу на покачування транзитного газу.

У своїх директивах пані Тимошенко правильно записала про «формування ставки за послуги з транзиту газу на базі формули, яка буде відшкодовувати НАК «Нафтогаз України» всі експлуатаційні витрати, пов’язані з транзитом природного газу, повну вартість паливного газу, амортизацію вартості ГТС, що використовується для транзиту газу згідно зі справедливою ринковою вартістю ГТС, а також вартість капіталу, розраховану на базі реальної ставки вартості капіталу НАК «Нафтогаз України», та справедливу ринкову вартість ГТС, що використовується для транзиту». Але чомусь у контракті про обсяги й умови транзиту російського газу все зовсім не так.

Почнемо з питання повної вартості паливного газу. Неодноразово із заяв представників Нафтогазу ми чули, що для прокачування 110 млрд. куб. м. російського газу необхідно 6,4 млрд. паливного газу. При чому саме ця цифра лунала навіть у заявах представників Росії. Неважко порахувати, що в цьому випадку прокачування транзитного газу потребує приблизно 5,82% газу додатково. А в цьому контракті закладено лише 3%. Усе інше Нафтогаз повинен буде покривати за власний рахунок. І чим вищою буде ціна на газ, тим більших збитків він зазнаватиме. До речі, за інформацією посла Чехії в Україні Ярослава Башти, турецька сторона стягує плату за транзит, до якої додається технологічний газ в обсязі 15% транспортованого газу.

Що ж до покриття всіх експлуатаційних витрат, пов’язаних з транзитом природного газу, амортизацію вартості ГТС та вартістю капіталу, розрахованого на базі реальної ставки вартості капіталу НАК «Нафтогаз України, то за розрахунками колишнього радника НАК “Нафтогаз" Юрія Вітренка та радника прем`єр-міністра України на громадських засадах Олександра Ковалка, мінімальне значення тарифу має становити не менш як 5,11 дол. за прокачування тисячі кубометрів газу на 100 км. територією України. І це саме виходячи з тієї ідеології, яка була викладена в директивах пані Тимошенко. Тоді дуже хотілось би почути, чому ж представники Нафтогазу та сама Тимошенко не виходили з тих директив, які вона ж і підписала?

За приблизними оцінками лише на транзиті Україна щорічно втрачатиме від 3 до 5 млрд. дол. США. І це називається перемогою?

Чому "Газпромзбут Україна"?

Але й це ще не все. На додачу до всього пані Тимошенко привезла ще одну «перемогу» від Путіна. Згідно з контрактом, Нафтогаз зобов’язаний укласти угоду на строк до 2019 року з «Газпромзбут Україна» і продавати йому 25% усього купленого в Газпрому газу для подальшої реалізації промисловим споживачам. Від 40 млрд. куб. метрів, які Газпром продасть Нафтогазу у 2009 році, це становитиме 10 млрд. куб. метрів, а починаючи з 2010 року, коли Газпром продасть Нафтогазу 52 млрд. куб. м газу, – 13 млрд. куб. м.

Очевидно, що «Газпромзбут Україна» продаватиме газ зовсім не постійним боржникам – підприємствам теплокомуненерго й населенню, а найбільш платоспроможним підприємствам, завдяки платежам яких багато в чому забезпечувалися доходи Нафтогазу у 2008 році. Враховуючи, що це дочірнє підприємство Газпрому зможе запропонувати українським підприємствам куди вигідніші умови (перш за все з відстрочення платежів), ніж Нафтогаз, не викликає сумніву, з ким вони укладатимуть контракти на постачання газу.

Виходячи з цього, не складно передбачити, що або Нафтогазу дозволять підвищити в рази ціни на газ для населення і підприємств теплокомуненерго, або його фінансовий стан, і так украй важкий, вже до кінця цього року стане просто катастрофічним, і його потрібно буде оголошувати банкрутом.

Які ж висновки можна зробити з усіх цих офіційних газових угод?

Як не рахуй, але в результаті газових угод, підписаних минулої суботи в Москві, лише прямі витрати України на купівлю газу у 2009 році порівняно з 2008-м зросли від двох до двох з половиною мільярдів доларів США. Про втрати України в наступні роки мені зараз не хочеться навіть думати.

І це все Юлія Володимирівна проголошує перемогою. Можна визнати – це перемога. Я б назвав це їхньою спільною перемогою з Путіним над Україною. Ось тільки не зрозуміло, чи винесе її НАК «Нафтогаз» і загалом українська економіка.

Хоча хіба це так важливо, коли йдеться про боротьбу за владу?

http://www.unian.net/ukr/news/news-296704.html