Які "формулірованія"! З уст "вєлікага вождя!"
01/27/2009 | Shooter
http://www.pravda.com.ua/news/2009/1/27/88602.htm
"у 2009 році Євросоюз повинен визнати необхідність мирного і взаємовигідного розвитку подій на території між ЄС і Росією".
От як. Не в Україні, а див. вище...підсвідомість - велика штука
А от тут "Україна і Росія перебувають на шляху до того, аби стати такими ж добрими сусідами, якими зараз є Німеччина і Франція" - пурга відверта і очевидна. Франція та Німеччина стали "добрими сусідами" ЛИШЕ після того, як а) Німеччина програла війну б) нацизм було засуджено - і, що головне, німцями в т.ч. та насамперед в) Франція "втягнула" Німеччину в ЄС.
Оскільки жоден із цих "німецьких параметрів" щодо Росії застосувати негоден, для Україні і Росії в сьогоднішній ситуації німецько-французький шлях, нажаль, є незастосовуваний.
З іншого боку, подібні публікації певним чином натякають, що в разі приходу до влади тов. Ю.В.Кучма аплікуватиме кучмізмЪ в полний рост і в зовнішній політиці, в результаті чого Україна за 15 років стала частиною сірої зони між ЄС та Китаєм, зі всіма сумними "сірими" наслідками.
"у 2009 році Євросоюз повинен визнати необхідність мирного і взаємовигідного розвитку подій на території між ЄС і Росією".
От як. Не в Україні, а див. вище...підсвідомість - велика штука
А от тут "Україна і Росія перебувають на шляху до того, аби стати такими ж добрими сусідами, якими зараз є Німеччина і Франція" - пурга відверта і очевидна. Франція та Німеччина стали "добрими сусідами" ЛИШЕ після того, як а) Німеччина програла війну б) нацизм було засуджено - і, що головне, німцями в т.ч. та насамперед в) Франція "втягнула" Німеччину в ЄС.
Оскільки жоден із цих "німецьких параметрів" щодо Росії застосувати негоден, для Україні і Росії в сьогоднішній ситуації німецько-французький шлях, нажаль, є незастосовуваний.
З іншого боку, подібні публікації певним чином натякають, що в разі приходу до влади тов. Ю.В.Кучма аплікуватиме кучмізмЪ в полний рост і в зовнішній політиці, в результаті чого Україна за 15 років стала частиною сірої зони між ЄС та Китаєм, зі всіма сумними "сірими" наслідками.
Відповіді
2009.01.27 | Sean
Н-дя, кляса
прімєр-мєністр - її попередник на посаді і то такого не казав.2009.01.27 | Сергій Кабуд
це вже не вперше Юля підписалася під такою ж статею в Таймс чи п
подібному виданні пару місяців томувсе що вона викладає є
ЗОВНІШНЬОПОЛІТИЧНА концепція РФ
яку можна почитати на сайті МЗС РФ і в промовах Мєдвєдєва
яку Юля і просує
Юля Тимошенко- це один з керівників таємно існуючого СССР якщо хочете - для кращого розуміння їгх системи влади
2009.01.27 | Володимир I
Re: це вже не вперше Юля підписалася під такою ж статею в Таймс чи п
100%2009.01.27 | Володимир I
Re: Які "формулірованія"! З уст "вєлікага вождя!"
Або пряме президентське правління - або Україні гаплик.2009.01.27 | Чучхе
"Вся ета тєрріторія зовьотся акваторія..." (с)
2009.01.27 | Сергій Кабуд
це цитата з кагановича, твого дєдушкі?
2009.01.27 | Pavlo Z.
УВМОД обговорення персоналій
2009.01.27 | Сергій Кабуд
ач любе павло з постукати хоч би і так , подитячому
шо любитель масових вбивць: Чучхе, Кагановіча,СБУ розсекретив ВСЕ
там і про тебе має бути
2009.01.27 | Pavlo Z.
кабуду повідомлення всередині. Іншим не хочу псувати настрій.
Геть, собако.2009.01.27 | Pavlo Z.
Дійсно схоже на зраду(л)
http://www.tymoshenko.com.ua/ukr/news/press/6923/> "У 2009-му ЄС почне розуміти, що його подальше процвітання і розвиток можливі лише за підтримки європейських устремлінь України і Росії".
У Росії завжди було і є одне європейське устремління: "вперьод на танкє":). І Європа про це, м'яко кажучи, підозрює - особливо після Грузії і "газової війни". Об'єднувати російські "устремління" з українськими - це свідомо намагатися переконати європейців у "троянськості" Києва, а, отже, унеможливити його євроінтеграцію.
Для чого? Для нового союзу з Росією, і, на думку Тимошенко, ЄС повинен не тільки протидіяти цьому, а навпаки допомагати:
> Врегулювання проблем сталеливарної промисловості між Францією і Німеччиною в 1952 році привело до того, що обидві держави позбулися певних суверенних функції заради загального миру й подальшого розвитку. Це був перший крок на шляху до створення Євросоюзу. В 2009 році ЄС повинен спробувати виробити подібну угоду між Росією та Україною."
Паскудство рідкісне:((
2009.01.27 | ak1001
цікаво що після Грузії, ЧФ і Газпрому
тобто прямих дій люди ще кажуть "схоже на зраду"2009.01.27 | Pavlo Z.
Re: цікаво що після Грузії, ЧФ і Газпрому
ak1001 пише:> тобто прямих дій люди ще кажуть "схоже на зраду"
Тому що "схоже на" я приберу лише після відповідного судового рішення.
"Ямщік, нє гоні...":)
2009.01.27 | Сергій Кабуд
чи тебе приберуть НЕЙТРАЛІТЕТЧИК кремлівський
2009.01.27 | Pavlo Z.
УВМОД обговорення персоналій
2009.01.27 | Сергій Кабуд
ти писав цю кремлівску агітку: http://www.dt.ua/1000/1600/64438/
http://www.dt.ua/1000/1600/64438/http://www.dt.ua/1000/1600/64438/
№ 40 (719) 25 — 31 жовтня 2008
Євроатлантична шахівниця України: чи можлива перемога без переможених?
Автор: Павло ЖОВНІРЕНКО (голова правління Центру стратегічних досліджень)
В українському політикумі і суспільстві не вщухає дискусія щодо членства в НАТО. На жаль, розмови точаться лише навколо двох взаємовиключних варіантів: або вступ до НАТО, або збереження позаблоковості.
Є й такі, хто взагалі уникає будь-яких згадок про військово-політичний вектор розвитку держави, утверджуючи її в апріорі програшній позиції об’єкта в нинішній геополітичній грі.
Саме «утверджуючи», бо суб’єктом вона перестала бути ще раніше через індиферентність влади, зливу слів і краплю справ.
Детально на цьому не зупинятимусь, як не описуватиму й самої гри, що останнім часом — особливо після війни в Грузії і напередодні грудневого саміту НАТО — помітно пожвавилася і радикалізувалася.
Коротко тільки нагадаю, що основних гравців, як відомо, троє — Брюссель, Вашингтон, Москва, і їхні позиції сьогодні досить різняться.
Якщо Вашингтон виступав і, можливо, надалі виступатиме за якнайшвидше прийняття України до Північноатлантичного альянсу, то Москва налаштована категорично проти, а Брюссель гарячково шукає варіант компромісу між виконанням своїх обіцянок Україні і небажанням погіршувати стосунки з Росією.
Але найбільша (і визначальна) проблема — і це постійно підкреслюється по обидва боки Атлантичного океану — знаходиться таки в самій Україні, і ця проблема м’яко називається браком консенсусу, або простіше і зрозуміліше — недостатньою підтримкою ідеї вступу до НАТО українською політичною елітою.
Фактично лише президент і його блок «НУ—НС» є єдиними бодай вербальними промоутерами цієї ідеї (про реальні дії говорити не доводиться).
Жодна інша рейтингова політична сила навіть не згадує у своїх програмах євроатлантичну інтеграцію. У підсумку населення залишається непоінформованим щодо як реальної природи Північноатлантичного альянсу та його місії, так і переваг для України та її громадян у разі набуття членства в ньому.
В умовах інформаційного вакууму з боку атлантистів масами продовжують володіти старі радянські уявлення, систематично і масово регенеровані ЗМІ, насамперед телебаченням.
Експертне ж середовище в силу різних причин, головні з яких — відсутність підтримки з боку держави та несхильність до відкритої полеміки з опонентами, самоізолювалося у власному інформаційному гетто, проводячи апріорі недискутабельні круглі столи серед однодумців.
На кожному із цих столів уже півтора десятка років як мантра звучить заклик до якомога швидшого вступу України до НАТО. Цей заклик в умовах уже згадуваної індиферентності влади дедалі більше нагадує голос волаючого в пустелі, оскільки не має зацікавленого адресата і не відповідає на запитання: «Як?».
Аналітик, на мій погляд, відрізняється від політика двома речами: незалежністю своїх оцінок від поглядів конкретних осіб і політичних сил, але залежністю від обставин, що змінюються.
Наші оцінки ситуацій і загроз, пропоновані варіанти їх розв’язання мають бути необов’язково такими, які подобаються нашим колегам чи навіть нам самим. Вони просто мають бути оптимальними, такими, які в кожний конкретний момент історії максимально враховують не тільки інтереси України, всіх інших сторін, а й спроможність усіх учасників процесу діяти відповідно до цих інтересів, обстоювати і втілювати їх.
Реалії ж життя, з огляду на викладені вище обставини, є сьогодні такими.
Більшість населення і далі негативно ставиться до ідеї вступу до НАТО. Причому, як доводять усі соціологічні опитування, противники і прихильники вступу до НАТО фіксуються не рівномірно по всій території України, а досить чітко розподілені за партійно-регіональним принципом: помаранчевий Захід і синьо-білий Схід.
Політична криза стала перманентною і не має шансів бути подоланою принаймні до наступних ви-
борів. Навіть найбільші прихильники України на Заході просто розводять руками, спостерігаючи загострення особистісного протистояння між президентом і прем’єр-міністром, яке виливається в ненормативну публічну поведінку.
Європейськi газети рясніють заголовками: «Україну не вважають європейською державою», «Україна: НАТО — не зараз», «Війна між Ющенком і Тимошенко заважає Україні вступити до НАТО». Додамо до цього істотні і навряд чи сприятливі для України геополітичні зрушення, спричинені останньою кавказькою війною.
У цих умовах стає зрозуміло, що в грудні Україні ПДЧ надане не буде. Безперечно, це погано, бо, щонайменше, відкладає в часі надії на «парасольку» Брюсселя.
Але за нинішніх обставин є й вагомі підстави вітати це майбутнє рішення. Для того щоб переконатися в цьому, достатньо відповісти на кілька запитань:
1.Якщо метою членства в НАТО є стабілізація політичної ситуації і закріплення демократичного шляху розвитку країни, то чи сприятиме досягненню цієї мети надання Україні ПДЧ в умовах жорсткого політичного протистояння сил і їхніх лідерів, що дотримуються діаметрально протилежних зовнішньо-
політичних орієнтирів?
2.Якщо іншою метою євроатлантичної інтеграції є гарантування суверенітету та територіальної цілісності держави, то чи наблизимося ми до неї за цілком передбачуваної реакції відомих внутрішніх і зовнішніх сил, які чекають отримання ПДЧ, як спортсмени пострілу стартового пістолета, і які матимуть для змагання з Україною тривалий період між отриманням ПДЧ і вступом до НАТО?
3.Чи готова Україна до жорсткого політичного, дипломатичного, інформаційного і, не виключено, військового протистояння сам-на-сам із Росією, з огляду на, з одного боку, рішучість північного сусіда, його тотальну перевагу в інформаційних можливостях, а з іншого — обачливість Заходу, внутрішньополітичну двовекторність і далекий від ідеального стан наших збройних сил?
І останнє запитання — як ілюстрація до трьох попередніх. У серпні в Грузію, за інформацією надійних джерел, в обозі російських танкових колон в’їхав і Ігор Гіоргадзе, колишній міністр держбезпеки Грузії, для формування «уряду національної єдності». Йому цього не вдалося зробити, в основному, з однієї причини: не знайшлося нікого з грузинської політичної еліти, навіть із числа непримиренних ворогів М.Саакашвілі, хто б погодився увійти в «уряд». Питання: якщо гіпотетично екстраполювати ситуацію на нинішню Україну — вона мала б такий самий результат?
Гадаю, в неупередженого і обізнаного читача буде одна відповідь на всі поставлені запитання — «ні».
Сприятливий час для відносно спокійного входження України в НАТО безповоротно змарновано. Не з’ясовуючи причини, не оцінюючи дії чи бездіяльність влади, позицію та поведінку Росії, Німеччини і Заходу в цілому, стосунки між Ющенком і Тимошенко — сприймімо все це як даність, як факт і як чинник.
Не шукаймо винних — спробуймо натомість знайти вихід.
На мій погляд, у нинішній ситуації Україна має лише два варіанти отримання реальних гарантій безпеки.
Перший — це швидке, «миттєве» прийняття її до альянсу без ПДЧ для того, щоб максимально скоротити період входження, а отже, й період уразливості і незахищеності. Таку про-
цедуру під назвою «Концепція стратегічного реагування» пропонував відомий американський дослідник С.Ларрабі ще в 1994 році.
Теоретично можна організувати одномоментну реалізацію процедури вступу України всіма членами НАТО. На практиці ж через розбіжності в їхніх позиціях щодо доцільності такого кроку ймовірність цього варіанта є близькою до нуля.
Другий варіант я б назвав «умовним нейтралітетом», і суть його є такою.
Пропонується укласти тристоронню угоду між Україною, Організацією Північноатлантичного договору (НАТО) та Організацією договору про колективну безпеку (ОДКБ) з такими основними пунк-
тами:
1. Україна зобов’язується розвиватися як нейтральна і демократична держава.
2. Обидва блоки і держави-члени зобов’язуються поважати незалежність і територіальну цілісність України, гарантують невтручання в її внутрішні справи, утримуються від будь-яких форм тиску щодо неї.
3. У разі невиконання одним із блоків зобов’язань за п. 2 угоди Україна звільняється від зобов’язань за п. 1 і отримує право бути негайно прийнятою як повноправний член до іншого блоку.
4. Кожен з блоків у найкоротші після підписання угоди терміни здійснює всі процедури, необхідні для прийняття України до його складу як повноправного члена.
Із заперечень, які доводилося чути щодо цього, найхарактерніші такі.
Перше — «Нейтралітет є далеко не найкращою і найдешевшою формою забезпечення безпеки дер-
жави». Згоден. Але народ завжди правий — принаймні в кожен конкретний період його історії. Якщо він зараз вважає, що колективна безпека державі не потрібна — він мусить бути готовий до забезпечення індивідуальної її безпеки з усіма похідними витратами.
Друге — «Проголошення нейтралітету — це відмова від курсу на вступ до НАТО».
Але ж, по-перше, вже кілька років, як ми де-факто відмовилися від цього курсу.
По-друге, нам цей вступ гарантовано «не світить» у найближчий період, а отже, ми гарантовано — якщо не створимо «резервної системи захисту» — на цей період опинимося в зоні, колір якої з високою імовірністю може змінитися з сірого на червоний.
І, нарешті, останній закид: «Постійний нейтралітет — це відмова не лише від євроатлантичної, а й від європейської інтеграції». По-перше, ніхто не каже про «постійний нейтралітет».
З умов угоди, якщо їх уважно читати, чітко випливає, що Україна буде зобов’язана залишатися нейтральною лише до моменту невиконання одним з блоків чи його державою-учасницею зобов’язань «поважати незалежність і територіальну цілісність України, гарантувати невтручання в її внутрішні справи, утримуватися від будь-яких форм тиску щодо неї».
Але, втім, із цього також випливає, що в принципі, наш нейтралітет може стати й постійним — якщо всі наші партнери по угоді захочуть цього і внесуть відповідні довгострокові і дієві корективи у свою політику щодо України.
Підсумовуючи, можна сказати, що зазначений варіант, на мій погляд, допоміг би вирішити декілька проблем:
1. Усунути суперечності всередині НАТО з «українського питання».
2. Не погіршувати далі стосунки Росії з Європою, США, Україною.
3. Не піддавати Україну загрозі розколу по лінії електоральних переваг, ймовірність якої в разі отримання ПДЧ видається доволі високою.
4. Забезпечити Україні зовнішньополітичну стабільність та невтручання у внутрішні справи як необхідні умови для ефективнішого руху шляхом демократичних перетворень.
А найголовніше — підписання такого договору сприятиме забезпеченню національних інтересів усіх без винятку учасників, оскільки всі вони виявляться переможцями у «грі».
А українська «шахівниця, не ризикуючи бути роздертою навпіл, із зони протистояння швидко перетвориться на чинник стабілізації відносин між Сходом і Заходом. Ставлення ж наших близьких і далеких партнерів як до ідеї, так і до її втілення чітко висвітлить їхні реальні, а не декларовані наміри.
2009.01.27 | AxeHarry
Re: цікаво що після Грузії, ЧФ і Газпрому
от шо цікаво - мабуть ніхто не найме до себе нянчити свою дитину особу, стосовно якоі існують лише якісь підозри у наприклад педофіліі - ніяких судових вироків, лише якісь підозри.Але всі миряцця з тим і вважають за нормальне існування на держпосадах осіб стосовно яких є навіть не малі підозри у роботі на недружню державу - бо бачте, нема вироку суду... Та звідки він зявицця з таким підходом?
2009.01.27 | Володимир I
Re: цікаво що після Грузії, ЧФ і Газпрому
2009.01.27 | Сергій Кабуд
пропагандист НЕЙТРАЛІТЕТУ П.Ж. чека українського суду!
як самого справедливого)))топто ворог ВЖИВЛЯЄ у ПІДСВІДОМІСТЬ авторитет структури ЯКА ДАВНО ЇМИ КОНТРОЛЬОВАНА!
2009.01.27 | Pavlo Z.
кабуду повідомлення всередині. Іншим не хочу псувати
Геть, собако.2009.01.27 | Сергій Кабуд
а подивіться ХТО каже. павло З: партнер Бродського І Мельниченка
нема де проби ставити2009.01.27 | Pavlo Z.
Re: а подивіться ХТО каже. павло З: партнер Бродського І Мельниченка
Сергій Кабуд пише:> нема де проби ставити
я знайду, де тобі, уроде, її поставити при першій же зустрічі в реалі:).
2009.01.27 | Сергій Кабуд
поясни ГРОМАДІ про своі звязки з мельниченко
ХАХАХАХАХАХАХАХАзамов перуку перед тим
ач як тебе легко розвести : погано тренували тебе опера
2009.01.27 | Pavlo Z.
кабуду повідомлення всередині. Іншим не хочу псувати
Геть, собако.2009.01.27 | Pavlo Z.
УВМОД обговорення персоналій
2009.01.27 | Pavlo Z.
Послухайте, ак, екс і будка: ви не згодні з тим що я написав?
Я певен, що Юля і Гріша (дійсний автор статті) - теж. То з'єднуйтесь з ними у творчому екстазі, але не триндіть після цього, що ви не юлефани, ОК?2009.01.27 | Сергій Кабуд
послухай жопка : до тебе питання яка угода в тебе з мельниченко
2009.01.27 | Pavlo Z.
Кабуду повідомлення всередині. Іншим не хочу псувати настрій.
Геть, собако.2009.01.27 | ak1001
я сказав що не розумію чому "схоже"
Я взагалі радий що ви можете без суда сказати "А я казав і кажу: ВСІ - козли!"А назвати зраду зрадою без суда не можете
Знімаю як то кажуть шляпу, надія на наш суд єто вєлікоє дєло. Щось на зразок самой главной мєчти ...
головне щоб ямщік вас до басманного чи хамовнического суда не довіз
не гарячкуйте
2009.01.27 | Pavlo Z.
Вам не здається, що кожен має право на своє розуміння ситуації?
На свої формулювання?2009.01.27 | ak1001
здається :)
що не заважає мені іноді не розуміти чому вона саме такагадаю що у вас теж це розуміння є
2009.01.27 | Сергій Кабуд
надія на укрсуд- це в них класове. суд працює НА НИХ
не на нас а на нихтому він і надіється
Ви РОЗУМІЄТЕ це інстинкт
мені і вам- це одне а йому це надія
він ЇХНЯ ЛЮДИНА
2009.01.27 | AxeHarry
Re: Послухайте, ак, екс і будка: ви не згодні з тим що я написав?
1. Не зліцця.2. Я - Юлєфан?!!Та я...!!! (шматує на собі тільняшку...)
3. Нічого ніпойняв.
2009.01.27 | Pavlo Z.
Re: Послухайте, ак, екс і будка: ви не згодні з тим що я написав?
AxeHarry пише:> 1. Не зліцця.
Не можу, і ви знаєте чому.
> 2. Я - Юлєфан?!!
Де-факто (після негативної реакції на мій антитимошенківський допис) - так.
> 3. Нічого ніпойняв.
Я теж, коли ви опосередковано звинуватили мене, у тому, що я "вважаю за нормальне існування на держпосадах осіб стосовно яких є навіть не малі підозри у роботі на недружню державу".
Говорити це мені, який вже три роки каже, що всі політлідери від великого бізнесу мають піти геть - це принаймні некоректно.
2009.01.27 | AxeHarry
Re: Послухайте, ак, екс і будка: ви не згодні з тим що я написав?
Pavlo Z. пише:> AxeHarry пише:
> > 1. Не зліцця.
> Не можу, і ви знаєте чому.
> > 2. Я - Юлєфан?!!
> Де-факто (після негативної реакції на мій антитимошенківський допис) - так.
А тіпуна Вам на єзиг! Таке казати - та ще й на ніч...
> Я теж, коли ви опосередковано звинуватили мене, у тому, що я "вважаю за нормальне існування на держпосадах осіб стосовно яких є навіть не малі підозри у роботі на недружню державу".
Ви невірно прийняли це на свою адресу.
> Говорити це мені, який вже три роки каже, що всі політлідери від великого бізнесу мають піти геть - це принаймні некоректно.
100%
2009.01.27 | yes
Черговий жах! На Заході читають і кайфують від порівнянь.
Думаю, що ЄС встигне підписати з Ющенко важливі документи про інтеграцію України в ЄС. Вони там не дурні і добре розуміють, що Росія проковтнувши Україну, відкриє рот на наступну державу.2009.01.27 | Vyacheslav
А колись було "Стримати Росію"...
2009.01.27 | Pavlo Z.
І двох років не пройшло.