01/30/2009 | Майдан-ІНФОРМ

Представники Волинського обласного управління лісового та мисливського господарства розпочали чергову масову облаву на вовків. Підставою для цього, як повідомила прес-служба Волинського обласного управління лісового та мисливського господарства через Інтернет-видання «Волинська правда», стало… «збереження фауни області».

Цю інформацію, сумнівну з точки зору аргументації, підхопив Перший національний канал. 27 cічня під час показу новин у прайм-тайм на цей сюжет було виділено значний шматок дорогущого ефірного часу. Складалося враження, що вовк був проголошений ворогом українського народу №1 і його знищення стало національною ідеєю. Начебто інших нагальних проблем у сфері висвітлення тематики довкілля не існує.

Головне аргументом для знищення сіроманців, як мовилося у сюжеті, є те, що вони, бачте, знищують… поголів’я косуль. Неначе вовки можуть харчуватися сіном та соломою. Звинувачення було висунуто мисливцями, серед яких, як відомо, – «чільники» та «обранці» різного калібру.

Прикметно, що в сюжеті не прозвучало жодного слова з табору природоохоронців та зоозахисників, які сказали б своє слово «за вовка». Отже, не було надано аналітичних висновків про те, що «вовча проблема» стала наслідком порушення харчового ланцюга вовків: їхню звичну їжу вже відстріляли та з’їли жадібні двоногі хижаки. Куди податися сіроманцю? Кого винуватити в тому, що інколи голод гонить його й до людських осель, де одразу здіймається гвалт та кривава бійня?

Охочі до смаженого журналісти роздувають істерію далі, запалюючи в голові пожирача дешевих новин сигнальну лампочку: «Вовк – убивця, мисливець – рятівник».

Прикро також і те, що автори сюжету, а отже, й телеканал, взяв бік мисливців, отже, виступив виразником їхніх інтересів. Матеріал скидався на посібник з полювання для початківців. В деталях глядачам показували усякі підлі пристрої для «війни» з вовками, зокрема ланцюги червоних прапорців, які заганяють вовка в смертельне коло. Не кажучи вже й про арсенал мисливської зброї. Усе це та ще пропаганда, яка безсоромно використовує один і той же прийом «дези», закладаючи в обивателя асоціації небезпеки й тривоги при слові «вовк», робить сіроманців абсолютно безпорадними перед загоном не обтяжених милосердям та здатністю мислити, ситих, самовпевнених двоногих.

Таке однобоке висвітлення проблеми «вовк – людина» позбавляє українських глядачів можливості довідатися про справжній стан популяції вовків в Україні, яка меншає з кожним роком. Різноманітні управління лісового та мисливського господарства навмисно зменшують цифри, звітуючи про кількість мешканців лісу, оскільки дика фауна є для них ресурсом для наживи. За офіційними даними вовки налічують близько 3 тисяч. Зрозуміло, що, зрештою, порахувати вовків у лісі неможливо. Але, враховуючи багаторічне планомірне їхнє знищення, яке передбачає безліцензійне відстрілювання протягом цілого року(!), неважко таки зробити об’єктивні висновки. Мабуть, недарма захисники природи б’ють на сполох: через планомірне та необмежене винищення вовків їх залишилося близько трьох сотень. Час заносити цього напрочуд розумного та благородного звіра до Червоної книги, але комусь дуже свербить постріляти…

Якщо навіть піддати сумніву дані українських захисників тварин та послухати мисливців та чинуш, які догоджають кривавим розвагам товстосумів, то складається враження, що Україна – просто-таки розплідник вовків. Однак широко пропагована в мас-медіа мода на мисливство призвела до того, що не лише вовки, а й інші види дикої фауни поставлені під загрозу вимирання.

А от у сусідній Польщі проводяться заходи на державному рівні щодо збереження та примноження популяції вовків. Рятують, оберігають і примножують їх і в інших країнах Європи. За океаном – також. Прикладом тому – Йєллоустоунський заповідник (США), де свого часу популяція вовків була майже непоправно скорочена, в результаті чого тепер держава витрачає велетенські кошти, щоб поновити екологічний баланс.

Однак сумні природоохоронні реалії не популярно висвітлювати на українських телеканалах, так само як не популярно вживати заходів для збереження дикої природи. Телебачення улесливо заграє з середньостатистичним глядачем, який не обтяжений мораллю, здатністю аналітично мислити, співчувати живому, глядачем, якого можна охарактеризувати народною приказкою «тільки в рот та поміж ноги». Такі цинічно порегочуть з розмов про те, що становлення громадянського суспільства є неможливим без гуманізації, без співчуття і збереження інших видів та довкілля, де ці види мешкають. Але ж є й інші, які усвідомлюють, що людина – не цар, а лише одна ланка цього складного організму, гармонію якого й порушує… Треба враховувати, що всупереч усім сумним реаліям є такі українці, і вони обурливо перемкнуть свій телеприймач на інший канал. Або просто вимкнуть його, щоб залишитися самими собою.

Прикро, але сюжет з рекламою мисливства – далеко не перший продукт українського телепростору, який є взірцем прямої пропаганди жорстокого, цинічного ставлення до тварин. Останнім часом у висвітленні подій з показом тварин відзначилися й інші телеканали: 1+1 та СТБ. Йдеться про акцію «Геть усіх!», проведену партією «Братство» та її лідером Дмитром Корчинським. Одіозний політик вдався до дешевого порівняння народних депутатів з пацюками, а отже, наніс образу українському народові, який віддав за обранців свої голоси. Під час акції під ногами натовпу та колесами авто, а потім і від переохолодження та стресу загинула певна кількість ні в чому не винних тварин. Завзяті журналісти та спраглий до безкоштовних видовищ натовп станом бідолашних тварин не переймалися. Журналісти фактично обслуговували провокатора, якому у цивілізованій країні порядна людина й руки не подала б. Поріг чутливості українського соціуму завдяки цинізму політиків та журналістів упав нижче нуля. На тлі тотального духовного зубожіння фактично засівають паростки ще більшої жорстокості. Скажете, економічна криза? Та вона – лише наслідок!

Анжеліка Комарова, Олег Андрос