Заява Управління прес-служби Міністерства оборони України
02/04/2009 | Майдан-ІНФОРМ
1 лютого на російському телеканалі “Россия” в рамках програми “Спеціальный корреспондент” було продемонстровано документальний фільм журналіста Аркадія Мамонтова “Свой – чужой”, присвяченого російсько-грузинській війні у серпні 2008-го року.
У фільмі “Свой – чужой” автор намагався прослідкувати та довести участь військовослужбовців Збройних Сил України у подіях на Кавказі у серпні 2008-го року.
Управління прес-служби Міністерства оборони України уповноважено заявити, що факти у цьому фільмі не відповідають дійсності і не можуть слугувати доказами участі військовослужбовців і працівників Збройних Сил України у російсько-грузинському конфлікті. Цей фільм носить провокативний характер і направлений на дискредитацію держави Україна та її Збройних Сил в очах російських, українських та іноземних громадян.
У фільмі, підготовленому на низькому професійному рівні, немає жодних наявних документальних доказів участі військовослужбовців та працівників Збройних Сил України у російсько-грузинському конфлікті у серпні 2008-го року. Навіть сам автор у своєму черговому відеонаклепі вказав на те, що не має реальних документальних підтверджень участі українських військових у цьому конфлікті, і уся “доказова” частина фільму базується лише на “балачках”-поясненнях так званих свідків. При цьому у якості свідків, які б підтвердили свою участь у російсько-грузинському конфлікті, не було жодного кадрового військовослужбовця Збройних Сил України.
Склалося враження, що переважна більшість відеодоказів про підготовку “українськими військовими фахівцями” грузинських військовослужбовців знімалася десь у російській або південно-осетинській глибинці. А коли для “доказової бази” не вистачало відеоматеріалів, автор фільму навіть вдався до використання рекламних відеороліків про контрактну службу у Збройних Силах України.
Готуючи свій фільм, автор не звернувся за відповідним коментарем до жодної посадової особи Міністерства оборони та Генерального штабу Збройних Сил України.
Управління прес-служби Міністерства оборони України в черговий раз уповноважено заявити, що військовослужбовці Збройних Сил України не брали участь у російсько-грузинському конфлікті у серпні 2008 року.
При цьому, Управління прес-служби Міністерства оборони України нагадує, що фільм Аркадія Мамонтова “Свой-чужой” є не першою спробою дискредитувати Україну та її Збройні Сили.
Так, 12 березня 2006 року на російському телеканалі “Россия” також в рамках програми “Специальный корреспондент” було продемонстровано документальний фільм журналіста Аркадія Мамонтова “Под грифом “Секретно”, в якому мова йшлася про нібито розміщення на території військового гарнізону “Макарів-1” у Київській області приміщень для утримання в’язнів ЦРУ США.
У травні 2006 року Міністерство оборони України звернулися до суду з позовом до російського журналіста Аркадія Мамонтова та Федерального державного унітарного підприємства “Всероссийская государственная телевизионная и радиовещательная компания”.
24 липня 2007 року Голосіївський народний суд м. Києва задовольнив в повному обсязі позов Міністерства оборони України – визнав поширену інформацію про розміщення на території України таємних тюрем ЦРУ США недостовірною та зобов’язав Федеральне державне унітарне підприємство “Всероссийская государственная телевизионная и радиовещательная компания” та журналіста А.Мамонтова спростувати недостовірну інформацію шляхом трансляції в ефірі повного тексту рішення Голосіївського районного суду м. Києва.
Не погодившись з рішенням Голосіївського районного суду м. Києва, ФДУП “Всероссийская государственная телевизионная и радиовещательная компания” та журналіст А.Мамонтов подали до Апеляційного суду міста Києва апеляційну скаргу.
28 листопада 2007 року Апеляційний суд м. Києва виніс ухвалу, якою зазначену скаргу відхилив, а рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 24.07.2007 року залишив без змін.
Сподіваємося, що після перегляду фільму “Свой – чужой”, показ якого у демократичній Україні ніхто не забороняв, громадяни України зроблять правильні висновки і визначать для себе, хто і для кого насправді є своїм чи чужим.
У свою чергу, реакція керівництва Міністерства оборони та Збройних Сил України на фільм “Свой – чужой” буде адекватною і не менш жорсткою, ніж на попередній фільм-пасквіль “Под грифом “Секретно”.
sean
У фільмі “Свой – чужой” автор намагався прослідкувати та довести участь військовослужбовців Збройних Сил України у подіях на Кавказі у серпні 2008-го року.
Управління прес-служби Міністерства оборони України уповноважено заявити, що факти у цьому фільмі не відповідають дійсності і не можуть слугувати доказами участі військовослужбовців і працівників Збройних Сил України у російсько-грузинському конфлікті. Цей фільм носить провокативний характер і направлений на дискредитацію держави Україна та її Збройних Сил в очах російських, українських та іноземних громадян.
У фільмі, підготовленому на низькому професійному рівні, немає жодних наявних документальних доказів участі військовослужбовців та працівників Збройних Сил України у російсько-грузинському конфлікті у серпні 2008-го року. Навіть сам автор у своєму черговому відеонаклепі вказав на те, що не має реальних документальних підтверджень участі українських військових у цьому конфлікті, і уся “доказова” частина фільму базується лише на “балачках”-поясненнях так званих свідків. При цьому у якості свідків, які б підтвердили свою участь у російсько-грузинському конфлікті, не було жодного кадрового військовослужбовця Збройних Сил України.
Склалося враження, що переважна більшість відеодоказів про підготовку “українськими військовими фахівцями” грузинських військовослужбовців знімалася десь у російській або південно-осетинській глибинці. А коли для “доказової бази” не вистачало відеоматеріалів, автор фільму навіть вдався до використання рекламних відеороліків про контрактну службу у Збройних Силах України.
Готуючи свій фільм, автор не звернувся за відповідним коментарем до жодної посадової особи Міністерства оборони та Генерального штабу Збройних Сил України.
Управління прес-служби Міністерства оборони України в черговий раз уповноважено заявити, що військовослужбовці Збройних Сил України не брали участь у російсько-грузинському конфлікті у серпні 2008 року.
При цьому, Управління прес-служби Міністерства оборони України нагадує, що фільм Аркадія Мамонтова “Свой-чужой” є не першою спробою дискредитувати Україну та її Збройні Сили.
Так, 12 березня 2006 року на російському телеканалі “Россия” також в рамках програми “Специальный корреспондент” було продемонстровано документальний фільм журналіста Аркадія Мамонтова “Под грифом “Секретно”, в якому мова йшлася про нібито розміщення на території військового гарнізону “Макарів-1” у Київській області приміщень для утримання в’язнів ЦРУ США.
У травні 2006 року Міністерство оборони України звернулися до суду з позовом до російського журналіста Аркадія Мамонтова та Федерального державного унітарного підприємства “Всероссийская государственная телевизионная и радиовещательная компания”.
24 липня 2007 року Голосіївський народний суд м. Києва задовольнив в повному обсязі позов Міністерства оборони України – визнав поширену інформацію про розміщення на території України таємних тюрем ЦРУ США недостовірною та зобов’язав Федеральне державне унітарне підприємство “Всероссийская государственная телевизионная и радиовещательная компания” та журналіста А.Мамонтова спростувати недостовірну інформацію шляхом трансляції в ефірі повного тексту рішення Голосіївського районного суду м. Києва.
Не погодившись з рішенням Голосіївського районного суду м. Києва, ФДУП “Всероссийская государственная телевизионная и радиовещательная компания” та журналіст А.Мамонтов подали до Апеляційного суду міста Києва апеляційну скаргу.
28 листопада 2007 року Апеляційний суд м. Києва виніс ухвалу, якою зазначену скаргу відхилив, а рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 24.07.2007 року залишив без змін.
Сподіваємося, що після перегляду фільму “Свой – чужой”, показ якого у демократичній Україні ніхто не забороняв, громадяни України зроблять правильні висновки і визначать для себе, хто і для кого насправді є своїм чи чужим.
У свою чергу, реакція керівництва Міністерства оборони та Збройних Сил України на фільм “Свой – чужой” буде адекватною і не менш жорсткою, ніж на попередній фільм-пасквіль “Под грифом “Секретно”.
sean
Відповіді
2009.02.04 | ТУК
Re: Заява Управління прес-служби Міністерства оборони України
57 попередження було у грузинив. Ну и що? А яки ришення?2009.02.04 | Историк
Правовое государство в любом случае должно реагировать
Толк уже в том, чтобы напоминать о дистанции между собой и бандитами. Плюс, почему бы не рызыгрывать пропагандистские козыри, которые подбрасывает этот мудак Мамонтов.2009.02.04 | Semen
Re: Заява Управління прес-служби Міністерства оборони України
Ці всі наклепи з російської сторони вже не діють, наші громданяи вже навчились відрізняти брехливі фільми від правди.2009.02.04 | Горицвіт
це не для наших громадян фільм
а для російських підданих. Це кампанія з оголошення України ворогом. Цікавий момент в фільмі: українці-вороги говорять виключно російською. Це для того, щоб зняти досі існуюче в багатьох росіян уявлення про українців як "своїх" через масову російськомовність українців.2009.02.04 | Михайло Свистович
і допис теж не для них Re: це не для наших громадян фільм
Горицвіт пише:> а для російських підданих. Це кампанія з оголошення України ворогом. Цікавий момент в фільмі: українці-вороги говорять виключно російською. Це для того, щоб зняти досі існуюче в багатьох росіян уявлення про українців як "своїх" через масову російськомовність українців.
Не шкода стільки букаф витрачати на пояснення для постера?
2009.02.04 | Историк
Да нет, в фильме содержится явная подрывная установка,
адресованная украинским русским ("крымский призывник"). Но прежде всего, это реакция на неожиданно большие потери российских ВВС (говорят об одиннадцати сбитых единицах) в ходе грузинского конфликта. Российские военные как всегда уходят от публичного обсуждения собственного провала, а также от признания того, что имели дело с сильной армией. Вместо этого выводится история об "украинском следе", о товарищах по училищу - ну как же, наша советская школа, кто ж нас еще собьет... Скорее всего, такая версия циркулирует и в руководящих органах, включая Кремль. Путинизм живет на наркотике самообмана.Что касается приглушенности национальной темы, то дело здесь главным образом во внутрироссийской ситуации. Психология потребителей продукции Мамонтова такова, что они тут же перенесли бы образ врага-украинца (если бы он был подан в фильме более выразительно) на российских украинцев. А это чревато. В российских госучреждениях кадровики и так уже напрягаются насчет "украинского национализма". Кстати, пережил эволюцию старый советский анекдот: "Вы с фамилиями на -ман на работу принимаете?" "Нет". "А на -берг?" "Тоже нет". "А на -ко?" "На -ко принимаем". "Эй, Коган, заходи, тебя берут!". В новейшей версии после "А на -ко?" следует: "Раньше принимали...". Такой вот юмор.
2009.02.04 | Историк
Режиссерскими "находками" Мамотова являются:
"бывший офицер ПВО Полесский" и "сотрудник военного завода в Харьковской области". Оба заметно теряются перед "важными людьми из Москвы". Это в них глубоко сидит. Смоделируйте-ка подкат Мамонтова к аналогичным лицам в Польше или Эстонии. Не говоря о Германии. О Франции или Англии и подумать страшно. Так что, вектор развития национально-государственного самосознания очевиден.2009.02.04 | Горицвіт
до речі, сам фільм (л)
http://censor.net.ua/go/offer/ResourceID/112138.html2009.02.04 | Panzernik
Юлечка ответить не могла, поскольку так рассосалась, так рассоса
Юлечка, а ну объяви выговор Еханурову. Да и счета проклятой хохлятской армии заблокируй.