02/06/2009 | Nebajduzhyj

УВАГА! Несподівано ЗНИКЛА СТАТТЯ “Атрибутика єпархії як реклама на користь приватної фірми”, опублікована 12.01.09 р. в форумі "Філософія, релігія, духовність" сайту "Майдан". Стаття не містила ні особистих образ, ні порушень умов користування форумами, ані порушень якихось загальних правил людського спілкування. Єдине, що було в цій статті – це документи, факти та їхній економічний аналіз. Але не всім ті факти сподобались. Бо, як каже прислів’я: ПРАВДА ОЧІ КОЛЕ. Вкрай обурений фактом зникненням статті, я рішуче протестую проти свавільного придушення критики і з моєї власної ініціативи вивішую копію цієї статті тут, на форумі "Політика". Отже,

Опубліковано 12.01.09 р. в форумі "Філософія, релігія, духовність" сайту "Майдан"

Сергій Іванович, фахівець з економіки підприємств

Атрибутика єпархії як реклама на користь приватної фірми

В дискусійній темі “Протоієрей Пауль Ехінґер спекулює іконами”, започаткованій Марічкою Скрипалів зі співавторами 23.11.08 р., а також в коментарях цих авторів під назвою “Новий документ” від 23.12.08 р. та “Новий документ” від 04.01.09 р. наведено 3 документальні фотокопії, які свідчать про використання атрибутики Львівсько-Сокальської єпархії зокрема та УПЦ-КП загалом в рекламних оголошеннях виставок-продажів старовинних ікон, проведених минулого року в низці країн Західної Європи.

Пошукова служба Google видала мені ще й лінк
http://www.stift-rein.at/content/download/774/2817/file/Pfarrbrief%20Mai-Juni_08.pdf
на австрійське періодичне інтернет-видання Pfarrbrief Rein за травень-червень 2008 р., на 8-й сторінці якого я (з допомогою мого доброго приятеля, вчителя німецької мови) знайшов оголошення про виставку-продаж ікон, організовану протоієреєм Паулем Ехінґером (див. файл Pfarrbrief.jpg). Йдеться про ту саму травневу виставку-продаж в Австрії, про яку вже писали 23.12.08 р. Марічка Скрипалів зі співавторами. Знайдений мною документ є, отже, незалежним підтвердженням факту використання церковної атрибутики паном Ехінґером в торгово-рекламних цілях. Порівняно з документом, оприлюдненим 23.12.08 р., текст оголошення, поданого у файлі Pfarrbrief.jpg, відрізняється лише в двох словах, які я (з моєї власної ініціативи) виділив великими літерами. Ось цей текст:

“При цьому виручка від цієї бенефіс-виставки йде виключно на підтримку філантропічної діяльності НАШОЇ церкви в Україні, зокрема – на пряму підтримку НАШОЇ Львівсько-Сокальської єпархії, її Духовної Академії, семінарії та їхніх пунктів соціальної орієнтації” – пише протопресвітер Пауль Ехінґер з міста Нойсса в Німеччині.

Річну рекламну компанію було активно проведено. “Товар”, треба сподіватись, успішно продано. Виручку отримано. Квитанції покупцям за сплачені ними гроші видані. Залишається тільки з’ясувати, ким саме були видані ті квитанції. Це й дасть нам відповідь на питання, кому насправді пішли ті гроші.

Розглянемо три можливі гіпотетичні варіанти. Протоієрей Пауль Ехінґер є пенсіонером. Як приватна особа видавати квитанції він, зрозуміла річ, не може. Власної фірми з бухгалтерією він також не має. Тож оператором бухгалтерської діяльності він бути не може. Його видима нам активність обмежується самою лише рекламою.

А що можна сказати про Німецький деканат, зареєстрований як товариство “Українська Православна Церква, Київський Патріархат, Німецький деканат, Зареєстроване товариство”, правління якого складається з подружжів Доріс та Пауль Ехінґер? В контексті, який ми аналізуємо, можна сказати лише одне: в статут цього товариства не закладено ніякої комерційної діяльності. Тож зробити проводку виручки від продажу ікон через бухгалтерську документацію цього товариства без порушення його статуту просто неможливо.

Але через бухгалтерію якоїсь-то фірми виручку від продажу ікон проведено! Така фірма обов’язково мусить існувати. Просто не може не існувати. І хоча нам бухгалтерські книги цієї фірми наразі недоступні, варто зосередитись на останній (за логікою методу виключення) реальній можливості відбору, а саме – на фірмі “Доріс Ехінґер – Галерея з продажу ікон та ексклюзивних подарунків”, на існування якої нашу увагу звернули Орест Вівчарик зі співавторами у започаткованій ними 21.12.08 р. темі “Двоєженство протоієрея Ехінґера та фіктивність його деканату” (див. запозичений з їхньої статті файл Doris.jpg). В назві цієї фірми ніякої згадки про УПЦ-КП немає. Ця приватна фірма є сторонньою по відношенню до УПЦ-КП. Але сторонньою – тільки за формою. За змістом же і за своїм призначенням вона відіграє роль проміжної технологічної ланки, завдяки якій виручка від продажу ікон, рекламованих з використанням атрибутики УПЦ-КП, йде в обхід УПЦ-КП напряму в сімейний гаманець подружжів Ехінґер.

Отже, маємо такі речі:
1) Використання атрибутики УПЦ-КП в рекламі на користь приватної фірми,
2) Проводку виручених грошей через бухгалтерську документацію цієї приватної фірми в обхід УПЦ-КП.
Якщо ці речі, взяті у їхній сукупності, - не шахрайство, то що це тоді?
А якщо це - шахрайство, то УПЦ-КП має якось на це реагувати.
Поки що ніякої реакції ми не бачимо.

На закінчення теми я повертаюсь до тексту знайденого мною в Інтернеті рекламного оголошення Pfarrbrief.jpg і висловлюю свою здивованість з того, що, попри пряме підпорядкування Німецького деканату Його Святості Патріарху ФІЛАРЕТУ, “виручка від ... бенефіс-виставки йде виключно на підтримку ... НАШОЇ Львівсько-Сокальської єпархії”. Чому тільки однієї, саме цієї єпархії? І з яких це пір Львівсько-Сокальська єпархія стала для Німецького деканату НАШОЮ? Не хотілося б думати, що укладач рекламного оголошення недвозначно натякає на його підтримку з боку архієпископа Львівського і Сокальського Андрія (Горака), який дійсно у свій час активно відвідував Німеччину, по декілька днів проживав в садибі подружжів Ехінґер, виїздив звідти на пізнавальні екскурсії по визначних місцях в межах і за межами Німеччини і отримував на згадку сувенірні подарунки. Ну, а стоєросове твердження в рекламному оголошенні про те, що “виручка від ... бенефіс-виставки йде ВИКЛЮЧНО на підтримку ...”, взагалі суперечить елементарному економічному принципу циклічності типу “Товар – гроші – товар” і вже само по собі є незграбним окозамилюванням і відвертим шахрайством.