02/06/2009 | Лабораторія суспільно-політичного аналізу НАНУ

У ВРУ на вимогу фракції Партії регіонів було заслухано і обговорено звіт Ю.Тимошенко про економічну ситуацію в країні, а запропонована ініціаторами слухань постанова про недовіру уряду, незважаючи на великі зусилля Партії регіонів, які майже в останній момент схилили на свій бік більшість фракції КПУ набрала лише 200 голосів (без врахування трьох карток, власників яких явно не було і голоси яких, за погодженням рішення ВРУ не можуть зараховуватись).

Дива не відбулося. Висловлення недовіри уряду, фракцією регіоналів на чолі з В.Януковичем було успішно провалено. Серед величезної кількості тверджень, які висловлює Ю.Тимошенко, що є в переважній кількості неправдивими, одне виявилось на диво правдивим і відповідним ситуації: день перед тим вона заявила, що регіонали провалюють останнім часом все, за що вони беруться. Так і сталося.

Уряд Тимошенко може спокійно займатися своїми справами аж до осінньої парламентської сесії, раніше якої, відповідно до законодавства, парламент не має права вимагати від уряду звіту за його діяльність. Незважаючи на вкрай негативні результати діяльності уряду, результат спроби його відставки цілком закономірний.

Регіонали не змогли залучити на свій бік інші фракції, крім комуністів, та й то не всіх, і різко антитимошенківської групи "Єдиний центр". Час для відставки уряду було обрано невдало. Зараз вона реально необхідна лише великому бізнесу, пов'язаному з Партією регіонів, оскільки, не маючи "урядового даху", в умовах кризи бізнес пристосований до протекціонізму з боку влади, несе великі втрати. Очевидно, що ці втрати зростають з кожним днем. Бізнесові групи пов'язані з іншими політичними силами в тій, чи іншій мірі мають владне прикриття і тому їхні проблеми не є аж настільки гострими.

З політичної точки зору, Литвину понад усе необхідно збереження Верховної Ради, оскільки в наступній він навряд чи зможе знову стати її головою. Для Ющенка дискредитація Ю.Тимошенко різко негативними результатами діяльності її уряду знищує основного конкурента у підтримці громадськістю. Інший же ймовірний конкурент, В.Янукович, знищується внаслідок ослаблення фінансових ресурсів і зменшення підтримки впливових сил через безперспективність його як політика, яка проявляється у провалах його політичної сили.

Звичайно Президент міг одержати істотний виграш і у випадку відставки уряду, оскільки реально саме Ю.Тимошенко зараз є його основним політичним опонентом, проте, як видно В.Янукович не зміг запропонувати Ющенкові вигідного компромісу. Та й для В.Литвина підтримка Ю.Тимошенко, особливо враховуючи очевидну провальність і безперспективність діяльності її уряду є швидше вимушеним, ніж бажаним варіантом дій. Адже, якби крім відставки уряду було знайдено формулу нової коаліції, і для В.Ющенка і для В.Литвина було б вигідно підтримати цю коаліцію, посилити свої позиції і зняти з себе відповідальність за руйнівні наслідки діяльності уряду Ю.Тимошенко. Звичайно, керувати урядом нової коаліції мав би не В.Янукович, - ні для В.Ющенка, ні для В.Литвина це було б зовсім недопустимо. Проте можна було б погодити фаховий технічний уряд не лише з широким представленням, але й з домінуванням Партії регіонів в ньому, що давало б їхнім бізнесовим групам необхідну урядову підтримку й цілком влаштовувало б інших учасників такої коаліції. Схоже на те, що Янукович, відмовившись зменшити свої політичні амбіції, втратив незрівняно більше, можливо взагалі будь-яку політичну перспективу.

Не витримують жодної критики і тактичні дії регіоналів під час спроби відставки уряду. Прагнучи завоювати підтримку комуністів, голосів яких в жодному випадку не вистачало для результативного голосування, вони віддалилися від Блоку Литвина і проющенківської групи "За Україну!", лідер якої В. Кириленко у своєму виступі провівши повну рівність між Партією регіонів і БЮТ, публічно показав реальну можливість співпраці з регіонами. Адже з БЮТом співпраця була, й, очевидно, буде. І регіони тут нічим не гірші.

Близько половини виступів від депутатів Партії регіонів в обговоренні були настільки нефаховими, що більше давали підстав для глузування опонентів, ніж для просування партійної позиції. Можна згадати хоча б вислів С. Рижука про "докрадання недокраденого", або ефектну відповідь Міністра комунального господарства О.Кучеренка на невиразні звинувачення О.Попова.

Слабким і приреченим на поразку виглядав виступ самого В.Януковича. Лише старі сентиментальні фрази в загальності і популізмі близькі до стилю Ю.Тимошенко, але явно слабші в емоційності і переконливості. Звичайно, деякі представники Партії регіонів, виразно, аргументовано й ефектно продемонстрували руйнівні наслідки діяльності уряду Ю.Тимошенко і однозначно довели повну брехливість основних положень її виступу. А несподівана репліка С.Головатого, який виразно й ефектно став на захист гідності Президента країни, озвучивши те, про що думають незалежно від ставлення до В.Ющенка мільйони людей, котрі є свідомими патріотами цієї країни, можна вважати чи не основною сенсацією цього парламентського дня. Крім того це може бути сигналом для зміни тенденцій у ставленні до Президента у цій країні. Адже С.Головатий хитрий і досвідчений політик, який завжди звик залишатися "на плаву" і просто так настільки ризикованих заяв він ніколи не робить.

Проте навіть у фахових й ефектних виступах регіоналів не було найважливішого: соціал-популістській політиці уряду Тимошенко треба було дати альтернативу. Цієї альтернативи не було. Було доведено, що діяльність уряду є вкрай незадовільною, але якою вона має бути майже ніхто з представників Партії регіонів не сказав, якщо не рахувати загальних фраз про підтримку виробників і явно застарілих закликів до зближення з Росією, на яку, як стає дедалі очевидніше, насувається криза незрівнянно більша ніж теперішня криза в Україні. А шукати допомоги в того, хто падає з більшою швидкістю ніж ми - означає лише самим бути використаним для деякого зменшення швидкості його падіння, але впасти з ним значно глибше. Окремі спроби декларування дій для покращення ситуації було продемонстровано у виступі лідера фракції Блоку Литвина, проте це була лише суміш конструктивно прагматичних і соціал-популістських закликів, які можуть сподобатися виборцю. Тому альтернативи соціал-популістській політиці, а саме системних конструктивних дій для відродження власного товаровиробника і мінімізації негативних обставин кризи, не було наведено. Та й чи могло це бути зроблено з боку політичної сили, яка сама прийшла в парламент на соціально популістських гаслах?

Деякі реалістичні оцінки прозвучали у виступі В.Кириленка - але й там не було навіть натяку на систему дій у теперішній ситуації, а реляції М. Мартиненка до "пакту Монклоа" були швидше перекрученим трактування історичної ситуації. Адже "пакт Монклоа" укладено на завершальній стадії суспільної кризи, до якої привів цю країну саме режим генерала Франко, а не на початку цієї кризи. А генералом Франко в реаліях України виглядає саме Ю.Тимошенко. Тому сідати за стіл переговорів і єднання треба буде вже після повного краху "тимошенківщини" так, як сталося в Іспанії після краху "франкізму".

Щодо самого звіту Ю.Тимошенко та виступів її прихильників - це звичний соціал-популізм, абсолютно неадекватний реальності, розрахований на ефект емоційного сприйняття при повному відключенні розуму. Яскравішим у цьому плані був хіба що політичний, але цинічний і безглуздий, виступ бютівського поета Віктора Терена. Виступ же самої Ю.Тимошенко надзвичайно вдало охарактеризувала І.Богословська: "Це суміш нахабства і брехні". Ще одну характеристику до цього можна додати на основі виразної, різкої, але неудавано щирої репліки В.Слаути щодо цілковитого перекручення прем'єркою реальної ситуації в аграрному секторі. Слова В.Слаути показали, що позиція Тимошенко крім брехні і нахабства є ще відверто цинічними і цей цинізм висловлюється не лише в знущанні над українським селянством, своїми політичними опонентами, але й над всім українським народом.

Що ж далі? Варіант складення 150 мандатів депутатами Партії регіонів в теперішніх умовах виглядає абсолютно нереальним. Очолити стихійні протести людей проти політики уряду може лише перспективна політична сила і харизматичний лідер. Партія регіонів на чолі з В.Януковичем, як партія "невдалої політики", зараз не може претендувати на це. В.Ющенко і В.Литвин, не підтримавши відставку уряду (позицію одіозної і крайної проющенківської групи "Єдиний центр" навряд чи можна трактувати, як підтримку Президентом) покладає на них відповідальність на майбутні руйнівні наслідки, які можна очікувати від дальшої діяльності цього уряду.

Звичайно, знищуючи Тимошенко і Януковича, Ющенко і Литвин рятують себе, але за чий рахунок? Щодо Партії регіонів, то невдача у відставці уряду дуже виразно показала крайню необхідність швидких змін: або висунення нового ефективного лідера, або розкол на кілька досить сильних політичних сил, що хоча й конкуруватимуть між собою, але в ключових моментах знаходити порозуміння, або повернутися до Партії регіонального відродження України з одновідсотковим рейтингом, з якої й починалася теперішня Партія регіонів. Голосування за недовіру показало, що В.Янукович не може бути ефективним лідером опозиції. Йому пора піти. Якщо він це зробить з честю, хоча б так, як Л.Кучма, то нащадки більше згадуватимуть його окремі позитиви, ніж численні негативи.

Лабораторія суспільно-політичного аналізу
Центру з інформаційних проблем територій
Національної Академії Наук України
Львів, вул. Джохара Дудаєва 15, к.32
тел./факс: +38 (032) 2611887