Президентські вибори – Load…

Отже, настав новий 2009 рік – рік, який несе нові постпомарнчеві президентські вибори. Для декого цей рік стане початком, а для декого кінцем. Рік, який дехто чекав з нетерпінням, а хтось боявся, як кінця світу – апокаліпсису. У декого в цьому році з’явиться додатковий шанс, щоб потрапити до політичної системи та запіарити у ній власну персону. Для одних цей рік – надія, сподівання, ціль та мета усього життя, момент коли можна остаточно самореалізуватись. А для інших це останній рік, якого так не хотілось…Але він настав. І, отже, доведеться прощатись.

Президентські вибори де-факто розпочались відразу після інавгурації теперішнього президента. Що можна було прослідкувати у політичному житті та взаєминах нашої «політичної еліти». Протягом всього президентського терміну Ющенка велась і ведеться боротьба за рейтинги, як його так і рейтинги майбутніх потенційних кандидатів на пост Президента. Чим ближчий час офіційного початку президентської виборчої кампанії, тим жорсткіші методи ведення гри на політичній арені країни. Якщо на початку вони були завуальованими та прихованими, то зараз це відверта війна – війна за крісло-трон Президента. Зокрема «газова війна» - це яскравий приклад такої боротьби між Ющенком та Тимошенко.

Якщо на минулій президентській кампанії «реальних» кандидатів було троє, то наразі претендентів значно більше. Рейтинги трьох «стабільних» кандидатів значно впали за цей час, зрівнявшись з рейтингами дрібніших висуванців на пост Президента. Це обумовлено тим, що бажаних змін та пропонованих реформ після «революції» не відбулось. А більшість політиків, як помаранчевих так і біло-голубих не спроможні змінити щось у цій державі. Для них політика - це простий засіб у лобіюванні «зручних законів», які вигідні для бізнесу та для вдалої приватизації ще не прихватизованих підприємств і заводів. Це стало поштовхом та каталізатором для активізації поодиноких політиків та нових політичних блоків, які вирішили «вирости» на тлі недолугості правлячої верхівки. Тому на президентських виборах 2009 варто чекати декілька-метрового бюлетеня з рядом нових і одіозних прізвищ.

Навколо нових президентських виборів вже розпочалось розігрування нового інтригуючого сюжету, а саме виникла проблема з датою проведення виборів. Ця проблема пов’язана з різними трактуванням частини п’ятої статті 103 Конституції України в якій йдеться про те, що вибори проводяться в останню неділю останнього місяця п’ятого року повноважень Президента. Здавалося все чітко і ясно, але як завжди українські політики трактують Конституцію так, як їм це вигідно, тому і виникає конституційна колізія з датою виборів. В ЦВК називають три можливі дати проведення виборів - 27 грудня 2009 року, 17 січня або 31 січня 2010 року. І навколо цього вже потроху починаються спекуляції та дибати. Більшість учасників ще не розкрученого конфлікту посилаються на останню крапку Конституційного Суду, який має «правильно» витрактувати дану статтю.

Але «основна» проблема полягає не в даті виборів, а в тому, які «реальні» кандидати будуть приймати участь у перегонах. Звичайно це будуть три «стабільних» кандидати (Ющенко, Тимошенко, Янукович), керівники парламентських політичних партій (Литвин, Симоненко, Луценко?), керівники менших партій та висуванці від різних політичних рухів (Мороз , Гриценко, Яценюк). Але більшість із них достатньо відома українським громадянам, які бачили їхню роботу чи то у парламенті, чи то в Уряді. За даними соціологічних опитувань, переважна більшість з перерахованих не викликає довіри в громадян. Швидше навіть не те щоб не викликають довіри, а викликають огиду. З усіх перерахованих можливостей (не тільки тих, які тут наведені) наразі в Україні немає хоча б декількох дійсно можливих кандидатів, які б мали хоча б якусь підтримку у народу. Усі пропоновані – це заялозені варіанти, які програшні апріорі і їх вже не врятує штучне підняття 0% рейтингів. Рейтинги на щастя вже не можна здобути пустими обіцянками та деклараціями, щоб народ дійсно повірив - потрібні реальні зміни у житті країни.