02/11/2009 | cipt.kontakt

Після багаторазового перенесення, нарешті відбулося засідання Ради національної безпеки присвячене розгляду українсько-російської газової угоди. При чому на доступній для журналістів частині засідання була присутня навіть Прем"єр-міністр.

На прямі, і досить конкретні, хоча і не без театральності, звинувачення з боку Президента в сторону Прем"єр-міністра, в явних діях, що суперечать інтересам держави, Ю.Тимошенко відповіла звичною реплікою: "Це брехня!"- і покинула засідання.

Хоча наявність одинадцятого пункту (про "нульовий варіант" розподілу активів СРСР, на який ніколи не погоджувався жоден з президентів і жоден з прем"єр-міністрів України), невигідність для України і об"єктивна необгрунтованість низки умов російсько-української газової угоди, недоречність 5 мільярдних запозичень в Росії на покриття наслідків безглуздої економічної політики уряду були продемонстровані безпосередньо й цілком однозначно, Ю.Тимошенко, очевидно, з розрахунку на сприйняття своїми фанатами, як і у випадку явного заперечення на одному з ток-шоу, чорним по білому написаного пункту про використання дочірньої компанії Газпрому на внутрішньому газовому ринку України, фактично сказала: "Не вірте своїм очам та вухам, а вірте мені!"

Негативні наслідки для України дій Прем"єр-міністра зрозумілі простому пересічному українцю без жодних коментарів і без жодних розтлумачень фахівців. Це показує практичний досвід і стан гаманця. Проте, очевидно, "закуплені" у великій кількості політологи, кинулися вигороджувати цю "тендітну, але сильну жінку", намагаючись хитромудрими схемами заперечити очевидні факти. При цьому доводиться вже не тільки замовчувати явні факти брехні Ю.Тимошенко, а самим виголошувати явно неадекватні дійсності політичні сентенції, як от про те, що зовсім не має значення в кого брати кредит в Росії, чи в Дубаю, і що, Росія, в якої падіння рубля останнім часом було майже таке ж, як падіння української гривні, із задоволенням, без жодних політичних умов надасть Україні 5 млрд. доларів. США кредит.

В одноголосному хорі "видатних політологів" навіть цілком нормальним людям, які цінять свою фахову репутацію більше ніж подачки, якось не випадає заперечувати "розумність" і "єдину можливість" дій Леді Ю. на "врятування Батьківщини" і її "велику перспективність, як майбутнього лідера української нації". Лише Вадиму Карасьову, про роботу якого в президентській команді всі добре знають (сама пані Прем"єр у властивому їй грубому і зневажливому стилі "рекламувала" його, як політичного стратега В.Балоги), доводиться спростовувати і так, очевидно, неправдиві доводи своїх колег. Звичайно, йому простіше. Нема потреби вишукано брехати. Хоча, можливо, ще важче знаходити нові аргументи, щоб показати неправдивість, що й так є очевидною брехнею.

Отже, засідання РНБО стало початком чергового шоу з демонстрацією того, наскільки красиво можна брехати, не остерігаючись жодних негативних наслідків за порушення Божої заповіді, і наскільки безпомічними й осміяними суспільством можуть бути люди, які відважуються не те, що спростувати цю брехню, а хоча би не погодитися з нею.

Сама ж РНБО схвалила таємне рішення, яке, проте, обіцяють через кілька днів розсекретити. Яким би не було це рішення, очевидно, воно мало на що може вплинути. Уряд просто не захоче виконувати відповідний указ Президента, хоча мав би це робити за законом. Адже в цій країні для "улюбленої народом його провідниці" закон не обов"язковий. Президент же може лише "махати руками", що він робить регулярно після того, коли через слабкість, нерішучість і, можливо, певні стратегічні причини, втрачає шанс спрямувати рух країни в законному і правильному напрямку. Це теж шоу: "Хороший патріотичний, але безсилий президент",- може викликати симпатію, але скинути з себе відповідальність. В.Ющенко не використав своєї можливості розпустити ВРУ, що було нагальною необхідністю для припинення "ярмарку безглуздя" в українському політикумі, - адже саме народне волевиявлення може і повинно припинити це. Президент не використав свого шансу взяти ініціативу і довести до позитивного завершення процеси у газовому трикутнику Україна-Ѓвропа-Росія. Буквально кілька днів тому саме завдяки мовчазній підтримці В.Ющенка не було відправлено у відставку уряд Ю.Тимошенко, яку зараз Президент звинувачує в тяжких переступах Української держави.

Звичайно, можна налякати себе і своїх прихильників непевним майбутнім: "Що ж буде, якщо цей уряд піде, а нового не буде?" Але тоді поглиблення кризової ситуації вимушено приведе до змін, на які у "переляканого" президента не вистачає мужності, а так продовжується, з одного боку наповнювання голів українців найнахабнішою брехнею, а з іншого - безпорадне махання руками з розрахунку на народне співчуття. У стратегічному плані,звичайно, для В.Ющенка вигідна теперішня ситуація. Рано чи пізно "голодні шлунки" переважать "театральне захоплення прихильників артистичного таланту Ю.Тимошенко та циркових здібностей її спідручного Ю.Луценка". За цей час зовсім поганими можуть стати справи у В.Януковича, команда якого не вміє жити без можливостей реального політичного впливу на економіку.

Отже, Ю.Тимошенко і В.Янукович конкуруватимуть за шматки державного майна, яке одні дуже хочуть взяти, а другі дуже не хочуть віддати, за підтримку сприйнятливого до популізму і проросійського електорату і, зрештою,за подачки "господаря Владіміра Путіна". У цій конкуренції, вони з"їдатимуть одне одного, показуватимуть перед публікою свої непривабливі сторони. Їх рейтинг чи плавно,чи стрибками, чи з коливаннями, але неухильно падатиме. В той самий час рейтинг Президента падати не буде, а потім і почне рости. Але найважливіше це те, що за цей час у В.Ющенка не з"явиться конкурента, які б дуже швидко виникли, якщо б або В.Янукович, або Ю.Тимошенко зійшли з політичної арени. Таким чином, шанси "нерейтингового президента В.Ющенка" на повторне обрання будуть не меншими ніж шанси також "нерейтингового його конкурента Л.Кучми у 1999 році".

Отже, "безпорадність президента" не така вже й щира та наівна. Звичайно, на відміну від В.Януковича, який, очевидно, не зовсім розуміє і відчуває, що таке Україна, зводить її до економічного процвітання близьких йому структур, і патріотизм якого переважно зосереджується на рідному Донбасі, і на відміну від Ю.Тимошенко, яка абсолютно все готова віддати за владу, В.Ющенко усвідомлює, що він українець, відчуває, що таке Україна і, ймовірно, вважає це відчуття й прагнення щось зробити для України важливішими від інших благ. Проте, розуміючи Україну минулу, захоплюючись її історією, він не хоче бачити і розуміти України сучасної. Очевидно, він не вірить в здатність українського народу розумно розпорядитися своїм майбутнім, відрізнити правду від брехні, відкинути брехню й підтримати правду. Тому й наш патріотичний Президент не шукає підтримки широких верств української громадськості, що є патріотичними не менш ніж він сам, а послуговується сумнівними технологічними схемами під керівництвом одіозного "кризового менеджера" В.Балоги.

Лабораторія суспільно-політичного аналізу
Центру з інформаційних проблем територій
Національної Академії Наук України
Львів, вул. Джохара Дудаєва 15, к.32
тел./факс: +38 (032) 2611887