02/13/2009 | MV

#7 за 13.02.2009
ЄВГЕН ДУДАР: «САТИРА ПИШЕТЬСЯ ДЛЯ РОЗУМНИХ ЛЮДЕЙ»

Я, як і сотні тисяч українців, є шанувальником творчості Євгена Дударя. На моєму сайті гумору «Смішного!» http://humour.ukrlife.org/ розміщено кілька десятків його сатир і гуморесок, відгуки про його творчість. Висміювання вад людини, малоросійства та таврування російського імперіалізму та шовінізму засобами гумору і сатири, на мій погляд, – необхідність під час побудови громадянського суспільства в Україні.
Та ось уже третій місяць не стихають напади на письменника та Міністерство освіти і науки України у російськомовному сегменті Мережі та проросійській пресі в Україні через опублікування в розділі гумору і сатири в шкільному підручнику для 8-го класу його пародії на казку Шарля Перро. Одночасно зросла і зацікавленість до творчості сатирика на сайті.
При цьому неможливо стверджувати, що росіяни є охоронцями суспільної моралі – щодня мільйонними тиражами російські екрани «запікують» матюки від тамтешніх новоспечених посередніх акторів та коміків, глядачі радо сприймають гумор найнижчого ґатунку – той, що зосереджений нижче пояса, і нікого цей стан не турбує. Більше того, так звані «українські телеканали» теж транслюють такі програми, роблячи суттєвий внесок у пониження моралі в країні.
Згадавши нещодавній напад на підручник української літератури, зокрема, на опублікований у ньому вірш Володимира Самійленка «Ельдорадо» з боку диякона Андрія Кураєва під час його візиту до Севастополя, можна зрозуміти традиційну тенденцію шовіністів – ненависть до всього українського. Цікаво, що обидва ці твори розміщені в розділі сатири і гумору. Отже, є підозра, що деякі московити радше сміятимуться із показаного їм мізинця, ніж задумаються і зрозуміють вади, на які вказує сатира і з яких сміється все людство.
Аж ось у п’ятницю в передачі «Свобода слова» на Інтері сумнозвісний Дмитро Табачник знову згадав про пародію на казку «Червона Шапочка» і зробив агресивно-песимістичні висновки щодо її впливу на куріння цигарок та вживання алкоголю після прочитання твору Євгена Дударя та «шкідливість» перебування через це на посаді міністра Вакарчука. Я зателефонував письменнику і запропонував прокоментувати ситуацію.
– Це чергова пропагандистська інформаційна агресія з боку в основному не україномовних і не українців за духом людей, які підняли шум зовсім не проти мене як письменника, а проти українського слова, проти української України, проти міністра освіти. Адже українська мова є одним із основних об’єктів нападів з боку російських шовіністів в інтернеті, пресі і на телебаченні, тому що вони ніколи не змиряться з існуванням незалежної України і проведенням нашим керівництвом власної освітньої, культурної, будь-якої політики.

– Тобто, Ви відкидаєте можливість відсутності почуття гумору у таких читачів?
– Ще російський поет Олександр Пушкін писав: «Хвалу и клевету приемли равнодушно и не оспаривай глупца». Сатира взагалі пишеться для розумних людей, які, коли читають – розуміють, які саме вади висміюються автором. «Где смех, там человек; скотина не смеется», – писав Максим Горький.

– Дмитро Табачник каже на Інтері: «Якщо ви хочете, щоб ваша дитина плювала, курила, била бабцю рідну і забирала в неї пенсію, а крім того проводила нічні розваги з вовком, хай вчаться отаким підручником. Оце жах, оце аморальність».
– Хіба «Господа Головльови» для того написані, щоб люди ставали іудушками? Або гоголівські «Мертві душі» – щоб діти ставали чичиковими та собакевичами? Можна зробити опитування серед дорослих і школярів Росії і України – чи всі вони читали мою пародію перед тим, як почати курити та робити інші неподобства? Я ще чув, що мені дорікають, що така Червона Шапочка співає російською і змальована «москалькою». Але чому ніхто не звертав уваги на це 24 роки, адже написана гумореска 1985 року, більше того, передруковувалась і в книжці, яка вийшла в Москві. Ще раз повторюю: будь-яка сатира – поняття естетичне і вона вказує, яких вад треба позбавлятись людині.

– Ініціатором шельмування стала газета «Комсомольская правда» в Украине»…
– Система будь-якої інформаційної агресії чи то газової, чи територіальної, чи культурної проста. Наведу приклад із мого хутора «Мозамбік», де я живу: якась велика собака гавкнула – маленькі підхоплюють і підгавкують. І вони будуть дзявкотіти, допоки не буде якогось окрику чи наказу гавкати на щось інше. Ні для кого не секрет, що наша держава поки що не в змозі забезпечити ні незалежності, ні об’єктивності інформаційного простору і тому така геббельсівська промосковська пропаганда на наших територіях панує. Адже, коли в кіосках свого міста українець не знаходить часопису чи книжки рідною мовою, хай знає: тут працює сусідський імперський фашизм. Коли з так званих «твоїх» телеканалів у твоїй країні ллється бруд на твого Президента, на твої святині, на твоїх національних героїв — тут діє сусідський імперський фашизм. Це саме стосується і газет, і інтернету.

– Що б ви побажали користувачам інтернету?
– Всесвітня Мережа – дуже розумна річ, видумана розумними людьми, очевидно, що і користуватись ним мусили б теж розумні люди. Бажаю всім думати над прочитаним і розвиватись духовно.

Розмовляв Микола ВЛАДЗІМІРСЬКИЙ.

"Кримська Свiтлиця" > #7 за 13.02.2009 > Тема "Резонанс"

Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=6896