02/18/2009 | igorg

Вкрай цікаве питання, як старанно обходять стороною. З'являються найнеймовірніші пояснення, які ніби й мають відвести погляд від суті проблеми. Ось нещодавно проскочило, що знайшли початок кризи - тих хто не повернув першими кредити. Але одночасно цікаво, що десь там і є істина. Ще цікава інформація: Обама буде фінансувати власних виробників для створення робочих місць за умови, що вони працюватимуть з національними постачальниками-виробниками.

Спробую висунути гіпотезу. Економічна криза сталася через перенесення виробництва у Китай. Щось подібне уже відбувалося з Кореєю, Тайванем і Японією. Однак масштаби цих країн і США були дуже різні. Крім того політичні системи там були відкриті. Тож хоч це й створило певні проблеми для США, але ситуація досить швидко вирівнялася.
З Китаєм зовсім інша картина. Масштаб і за територією й за населенням й за ресурсами цілком співрозмірний, якщо не більший. Отож дуже просте запитання: що має відбутися з економікою США, якщо перенести виробництво товарів у Китай? Про те що так сталося свідчить вихід Китаю на 2-ге місце після США у виробництві. При цьому зважте, що радикальної зміни у політико-соціальній системі Китаю не відбулося, як і не відбулося навіть приблизного наближення рівня життя китайських робітників до американського. Тобто маємо перенесення виробництва до країни з величезною кількістю дуже дешевої робочої сили.
Які наслідки? Власники виробництва отримують шалені надприбутки. Ці гроші десь потрібно дівати, кудись вкладати. До певного рівня це стимулює розвиток ринку послуг та різних контор і банків у США. Дещо врятували ситуацію військові витрати США в Іраці, однак супротивник виявився слабким аби відтягнути значні капітали. Гонка озброєнь із СССР залишилася в історії. Змагатися з Китаєм у військовій справі ніби абсолютно безглуздо. Бо собі дорожче, адже саме там сидить власна курочка, що несе золоті яєчка. Ринок послуг не здатний поглинути таку величезну кількість грошей. Ці гроші пробують пустити у справу у вигляді кредитів. Грошова пропозиція перевищує можливості населення. Звідси така необачність у їх наданні. Й у якийсь момент це все починає руйнуватися. Бо звідки ж брати кошти на повернення кредитів, якщо нема виробництва. А послуги тут не врятують, бо вони вторинні від основних виробництв. Приблизно така картина, звісно на рівні гіпотези.

Що має статися? Дуже погана річ. Світ має вийти на зважено-усереднений рівень оплати праці й життя із Китаєм. Не дуже радісна перспектива. Або влаштувати гарну світову війну. Ще веселіше.

Тож не заявляючи про те що еліта США стала жертвою власної зажерливості Обама пробує виправити ситуацію: повернути власне виробництво товарів й вкласти зайві кошти в щось капітало й працевмістке - в альтернативну енергетику. І дай Бог щоб з цього щось вийшло.

Критикуйте панове!