Симона Петлюру хочуть увічнити в Кам’янці-Подільському
02/25/2009 | Майдан-ІНФОРМ
Уперше за роки незалежності влада Кам’янця-Подільського схвально відгукнулася на пропозицію встановити пам’ятник Головному Отаману військ Української Народної Республіки Симону Петлюрі. Нагадаємо, місто кілька місяців було столицею УНР. Раніше подібні пропозиції політичних сил та громадських організацій просто відкидалися.
На цей раз звернення міської організації Всеукраїнського об’єднання «Свобода» розглянула міська топонімічна комісія. Як повідомив заступник міського голови Олег Демчук, можливими місцями для монумента Петлюрі можуть стати вокзальна площа (1919 року уряд УНР громада міста урочисто зустрічала саме на залізничному вокзалі) або ж інші ділянки, на які вкаже конкурсна комісія. Однак конкурс на проект пам’ятника ще не оголошували. До речі, нинішня криза може перешкодити виділенню коштів на вшанування вже в цьому році українського державника.
До слова, пам’ятника Петлюрі немає ні в Полтаві, де він народився, ні в Києві, монументом Симону Петлюрі може похвалитися лише Рівне.
У Кам’янці, де уряд УНР працював узимку та навесні 1919 року, «петлюрівські» місця відзначено лише двома скромними «меморіалками». Першу власним коштом встановили представники закордонної гілки ОУН на будинку, в якому працював Симон Петлюра (нині це обласний дитячий протитуберкульозний санаторій). Друга з’явилася кілька років тому з ініціативи тієї ж таки «Свободи» на приміщенні швейного підприємства в Старому місті, де знаходилося військове міністерство. Саме тут, на майдані, Головний Отаман приймав парад військ, які йшли на фронт у бій за самостійну соборну Україну.
Джерело: «Голос України».
На цей раз звернення міської організації Всеукраїнського об’єднання «Свобода» розглянула міська топонімічна комісія. Як повідомив заступник міського голови Олег Демчук, можливими місцями для монумента Петлюрі можуть стати вокзальна площа (1919 року уряд УНР громада міста урочисто зустрічала саме на залізничному вокзалі) або ж інші ділянки, на які вкаже конкурсна комісія. Однак конкурс на проект пам’ятника ще не оголошували. До речі, нинішня криза може перешкодити виділенню коштів на вшанування вже в цьому році українського державника.
До слова, пам’ятника Петлюрі немає ні в Полтаві, де він народився, ні в Києві, монументом Симону Петлюрі може похвалитися лише Рівне.
У Кам’янці, де уряд УНР працював узимку та навесні 1919 року, «петлюрівські» місця відзначено лише двома скромними «меморіалками». Першу власним коштом встановили представники закордонної гілки ОУН на будинку, в якому працював Симон Петлюра (нині це обласний дитячий протитуберкульозний санаторій). Друга з’явилася кілька років тому з ініціативи тієї ж таки «Свободи» на приміщенні швейного підприємства в Старому місті, де знаходилося військове міністерство. Саме тут, на майдані, Головний Отаман приймав парад військ, які йшли на фронт у бій за самостійну соборну Україну.
Джерело: «Голос України».
Відповіді
2009.02.25 | Спілка Української Молоді
РЕСПЕКТ! СУМ підтримує!
"Симона Петлюру хочуть увічнити в Кам’янці-Подільському. Чи зможуть?25.02.09 Віра ШПИЛЬОВА."
http://www.golos.com.ua/article/1235488386.html
Однак, пам’ятник Петлюрі вже "з’явився" у Києві, як то пророкував 16.05.06 "Голос України" http://www.golos.com.ua/article/1225103431.html
Щось, тільки одні піар декларації...
Хоча, чого тільки не зроблять політикани заради "кількох відсотків на виборах".
2009.02.25 | Max
То що ж ви за нарід такий, полтавці?
Майдан-ІНФОРМ пише:> До слова, пам’ятника Петлюрі немає ні в Полтаві, де він народився, ні в Києві, монументом Симону Петлюрі може похвалитися лише Рівне.
А в Буську (місце нар. Президента Є.Петрушевича) пам'ятник Петрушевичу вже стоїть.
2009.02.25 | Тарас Токар
Re: мені соромно за моїх земляків
2009.02.25 | Чучхе
До речі, неоднозначна постать
Галичину віддав, військом розпоряджався найгіршим чином, воював більше зі Скоропадським, ніж з більшовиками і взагалі соціаліст2009.02.25 | Max
Re: До речі, неоднозначна постать
Чучхе пише:> Галичину віддав, військом розпоряджався найгіршим чином, воював більше зі Скоропадським, ніж з більшовиками і взагалі соціаліст
З огляду на тодішні обставини за "віддачу" нас Польщі ми (галичани) особливого зла на Петлюру не тримаємо.
Щодо решти, то нажаль має пан рацію, п.Чучхе. Просто так вийшло, що С.Петлюра став з подачі росімперастів певним символом ("петлюраффци" - то щось майже як "бЕндераффци" для них). Тому пам'ятник попри все потрібен (як символ).
Помежи нами, українцями, Петлюра так завжди й буде постаттю сумнівною. Але то лише помежи нами, чужим ніц до того.
2009.02.25 | Чучхе
Це я просто втикаю у бій під Мотовилівкою, думаю ЩО ми святкуємо
http://nacija.org.ua/index.php?option=com_content&task=view&id=1107І тому Симон Петлюра закликав Січових Стрільців зрозуміти, що вони вирушають загинути, й він сказав таку фразу: "Ми маємо показати цілому людству, що Україна без бою і без пострілу не здасть своєї самостійности".
І проти кого ж він вирушив? Проти поляків, москалів? Та проти таких же українців, тільки гетьманців. Просто щоб показати свою пиху і доказати якісь соціал-революційні ідеали, про які нині благополучно забуто.
Причім мене жахає трактовка тих подій нині: не як громадянська війна, яка має бути проклята і засуджена, а як Перемога одних українців над іншими. Читаю потік свідомості з http://fastiv.in.ua/node/1115:
18 листопада 1918 року під Мотовилівкою в нерівному бою зійшлися частини Українських Січових Стрільців (УСС) та військові сили гетьмана П.Скоропадського. 300 січовиків разом із загоном коростишівських студентів та мотовилівських залізничників зупинили ворожий наступ гетьманців, що насувався грізною хмарою кількістю близько 2 тисяч вояків. Багато загинуло гетьманців (не менше 600). Стрільці втратили старших сотників Федора Черника та Миколу Загаєвича та ще 17 воїнів-стрільців, 22 бійці були тяжко поранені.
Виступали перед учасниками свята і гості, і господарі. Було сказано багато про бурхливі події 1918-го, звучали мудрі настанови нашим сучасникам. Від запалених на постаменті свічок займалася у душах людей іскра гордості за героїв України, уява яскравіше малювала картини минулого, і росло відчуття причетності до всього, що було, почуття співучасті і відповідальності за минуле і майбутнє. Кожен уявляв себе незамінною ланкою у великому ланцюгу історії – нашої історії України, історії Фастівщини.
Наш духовний спадок буде кому передати – до такої думки спонукав виступ учениці Борівської ЗОШ І-ІІІст. Катерини Онищук: “Вирубаний ліс можна посадити, скаламучену річку можна почистити, а забуті традиції народу ведуть до знищення цілої нації, – говорить народна мудрість. Тому перед нашим поколінням стоїть складне й відповідальне завдання – збереження пам’яті. За нас цього ніхто не зробить – це наш історичний обов’язок, виправдання нашого існування на цьому світі. Не забуваймо, що ми діти великого й незборимого народу”.
З великим натхненням юні читці декламували вірші поетеси С.М.Жук:
На мотовилівськім узліссі,
На цім маленькім острівці,
Ви йшли на смерть, та не здалися,
Відважні Січові Стрільці.
Боролись ви за кращу долю,
За мир на цій святій землі,
Аби не знали горя й болю
Батьки та діти їх малі.
Щоб вільною була родина,
Не панувала тут орда,
Щоб наша славна Україна була
Квітуча й молода.
Високий дух, стрілецька пісня
Єднали вас в незламну рать,
Хоч не хотілося вам, звісно,
Ще молодими помирать.
Прийшли сюди ми в день осінній
Згадать останню вашу путь,
І вшанувати вас уклінно,
І добрим словом пом’януть.
Була мета у вас прекрасна,
Трагічна доля, нелегка.
Хай світло ваших душ не гасне,
А пам’ять житиме в віках.