03/08/2009 | Наша Справа

Українська жінка... Яка вона? Та найкрасивіша у світі. Де ще знайти таку вроду? Світ спершу народив українську жінку, а тоді йому забракло краси на все інше світове жіноцтво. Довершені форми, мов точені риси обличчя, ясні очі, волосся, мов сонячним променем ткане, стан, як лінія горизонту, груди, як саме життя, легка і впевнена хода, де однією ногою йде лань, а другою – левиця.

Українська жінка... Яка вона? Та найрозумніша у світі. Адже тисячі років саме вона правила у сім’ї чоловіка-воїна. Саме вона творила до безмежности глибокий Український всесвіт. Саме її думка ліпила час довкола і прокидався світанок під її пісню. Ніхто у всім світі так словечко не втне, як Українська жінка. Будь-якого професора за пояс заткне своєю кмітливістю і проникливим розумом.

Українська жінка... Яка вона? Та найсильніша у світі. Стільки на своїх плечах лиха перенести, що й світ би ввігнувся, – то може тільки Українська жінка і при тому встояти і не впасти. Сильніше од Атланта тримати небо. Сильніше од вітру штовхати колесо історії. Сильніше од світу піднімати життя і нести його окрилено на своїх долонях, мов жар із сонця.

Українська жінка... Яка вона? Та наймудріша у світі. Коли поруч чоловік вояка-харцизяка – саме Українська жінка творить народну мудрість. Саме вона виколисує притчі, казки, легенди, оповіді, що вкривають імлою сивої-пресивої давнини душу того, хто слуха. І тане лід душі мерця, як чує він слова Української жінки, бо наймудріші у світі.

Українська жінка... Яка вона? Та найлютіша у світі. В епоху воєн не раз гуляв меч спинами ворогів і тримала той меч Українська жінка. Бо ніде в світі не постала міць, що греки її назвали амазонками. Лише з безмежности Українських степів народилася жінка-воїн. Вона може не знати пощади, мов вовчиця захищаючи своїх діток. Перед її відвагою і силою волі тремтить могутній Український чоловік. То лише на полі бою він цілі раті змітає. А Українська жінка підкорить сього велета, бо вона – Українська жінка.

Українська жінка... Яка вона? Та найдобріша у світі. Бо нема такої ніде. Жодна жінка світу так не приголубить, не втішить, як Українська жінка. Ні в чиїх грудях серце так трепетно не б’ється, так плинно не співає, так ніжно не шепоче, що аж трава засинає і небо тремтить. Океаном любови вона здатна увесь світ втопити. Тільки би світ того хоч трішки гідний був.

Українська жінка... Яка вона? Та найкраща у світі коханка. Жодна жриця жодного культу не зрівняється із пристрастю Української жінки. Сила води і жар вогню народили серце Української жінки. Український чоловік найщасливіший чоловік у світі, бо поруч Українська жінка. Палкі вуста, млосні очі і рухи, мов одвічним танцем душ ліплені, а кожна лінія її тіла палає такою пристрастю, що цілий світ запалити може, і тремтить світ, відчуваючи, як трем пронизує усю його сутність – то Українська жінка кохає.

Українська жінка... Яка вона? Та найбільш жертовна у світі. Життя своє оддасть ні на мить не задумуючись, аби лише врятувати світ чи бодай кого поруч. На смертні муки піде, аби жила Україна. Тисячі, сотні тисяч повстанок йшли на смерть за життя наше. Бо немає в світі більшого серця, як серце Української жінки.

Українська жінка... Яка вона? Та найкраща в світі мати. Цілому світові мати. І навчить, і порадить, і приголубить і підкине високо, щоб аж до неба. Вище світу – до зір летіла мрія, купаючись у материнській колисанці. І світ вклоняється їй. І небо мліє, як вона співає дитині своїй, і тоді розумієш, що то є: Україна.

Українська жінка... Яка вона? Та не жінка то. Богиня. Осяяна жаром сонця, омита росами вічности, витесана із досконалости, ліплена з краси, ткана з довершености. Вічно стоїть вона і поки вона стоїть – стоятиме світ на руках Богині, що зветься Українська жінка. Берегиня світу. Мати життя, що ллється у ній, мов сік у повному гроні. Діва радости і трунку, що вхопить серце і заграє воно тисячоголоссям струн. Українська Богиня. А поруч чубатий козак із плечима, на яких би світ присів і не відчув би. Та на руках її носить і леліять і любить, бо з тої любови світ живе. І щоденно огортати свою Богиню паростю ніжности, щоб не зів’яла її божественна душа-перлина. Щоденно тримати в своїх могутніх руках жаринку, що пнеться до сонця, щоденно жити нею і пестити вічність у її очах.

Нехай інші кволі чоловіки всього один день їй присвячують. А Український козак – то гранітна стіна, за якою Українська жінка і стала Богинею. Щоденно, щохвилинно рука в руці, життя для життя, серце до серця. То нехай інші вітають своїх жінок 8-го березня, а ми вітаємо наших Богинь кожним поглядом, кожною усмішкою, кожною миттю, яку присвячуємо їм. Для нас жодна мить не промайне без шани нашим Богиням. Щоденно, допоки існує вічність. Щоденно, допоки дні не скінчаться. Щоденно, допоки світ лежить на руках Української жінки, – Український козак поруч із нею, біля неї, для неї, бо саме він робить її Богинею. І нехай тільки опуститься до ницости 8 березня – то не козак уже, а вона почне в’януть, як тільки закрадеться думка, що їй – Українській жінці можна присвячувати всього лише день, адже їй потрібно присвячувати життя.