Комусь знайомі ці прізвища лауреатів Шевченківської премії-09 ?
03/09/2009 | Чучхе
Що це за люди? Що вони собою являють? Ваші міркування можуть бути використані у газетній публікації 
В этом году премии удостоены:
поэт Павел Гирнык - за книгу стихотворений Посвiтається;
актриса театра им. Ивана Франко Лариса Кадырова - за галерею женских образов в моноспектаклях и вклад в развитие украинского театрального искусства;
публицист Владимир Мельниченко - за документально-публицистические книги Тарас Шевченко: Мое пребывание в Москве и Во славу нашей преславной Украины (Тарас Шевченко и Иосиф Бодянский);
художник Виктор Гонтаров - за серию полотен Мой Гоголь и цикл живописных работ. Премию получила его супруга;
художник Виктор Наконечный - за серию картин Край мой солнечный.
"Украина гордится вами, мы вами гордимся", - сказал Ющенко, обращаясь к лауреатам
В этом году премии удостоены:
поэт Павел Гирнык - за книгу стихотворений Посвiтається;
актриса театра им. Ивана Франко Лариса Кадырова - за галерею женских образов в моноспектаклях и вклад в развитие украинского театрального искусства;
публицист Владимир Мельниченко - за документально-публицистические книги Тарас Шевченко: Мое пребывание в Москве и Во славу нашей преславной Украины (Тарас Шевченко и Иосиф Бодянский);
художник Виктор Гонтаров - за серию полотен Мой Гоголь и цикл живописных работ. Премию получила его супруга;
художник Виктор Наконечный - за серию картин Край мой солнечный.
"Украина гордится вами, мы вами гордимся", - сказал Ющенко, обращаясь к лауреатам
Відповіді
2009.03.09 | Майстер
Прізвище Кадирова чув
але не бачив її актрисячих робіт, навіть голосу не чув. Інших усіх - не чув, не бачив, не знаю.2009.03.09 | OlalaZhm
ну, і Павло Гірник відомо
2009.03.09 | Чучхе
Ви точно не плутаєте Гірника-поета з Гірником-Героєм України?
2009.03.09 | odesa
Re: Комусь знайомі ці прізвища лауреатів Шевченківської премії-09 ?
Гонтарова - знаю, бачив його велику виставку, це - дійсно високий клас (на предметі розуміюся серйозно).Кадирова - добре відома і "розкручена" актриса, навіть раз бачив її на сцені, про рівень майстерності міркувати не беруся (на предметі майже не розуміюся).
Гірник давно друкується, поезія нормальна, хоч і не щось виключне.
Решти - не знаю.
2009.03.09 | Sean
ні. Але я і не претендую ні на обізнаність
ні на публікацію2009.03.09 | Чучхе
Мене цікавить питання, чому автори, прізвища яких на слуху
не потрапляють в лавреати цієї премії, а замість них Національну Премію отримують якісь зовсім невідомі персонажіХотілось би почути думку широких мас, попри їх культурницьку ерудованість
2009.03.09 | Woodstock generation
Кадирова не є невідомим персонажем.
Хоч і не театрал - але це прізвище знаю.2009.03.09 | Цибулько
Re: Кадирова не є невідомим персонажем.
До честі Комітету з Шевченківських премій - нагорода для Павла Гірника - здається мені рішенням оптимальним і виваженим. Він і справді вартісний поет - життям довів відданість літературі! Людина скромна і глибоко ідеалістична. У столиці вже таких не лишилося!2009.03.09 | odesa
Re: Мене цікавить питання, чому автори, прізвища яких на слуху
Чучхе пише:> не потрапляють в лавреати цієї премії, а замість них Національну Премію отримують якісь зовсім невідомі персонажі
Ну, "на слуху" - ще не означає "добре"! "Розпіареність" - шлях до успіху в жанрі МАСОВОЇ КУЛЬТУРИ, а культура справжня, ЕЛІТАРНА, звичайно існує і без "розкрутки". За життя ані Ян Вермеер Делфтський, ані Ван-Гог, ні Модільяні теж нікому не були відомі. Не плутаймо художню вартість твору з його популярністю, "і буде нам щастя".
Думка "народу"(непідготованої авдиторії) щодо елітарної культури не дуже цікава, цей феномен потребує фахової оцінки. Щодо предмета, на якому людина не знається, вона взагалі не може "мати власної думки", а лишень - відтворювати чиюсь. Власне, сама елітарна культура покликана регулювати відносну кількість цього "народу" в бік зменшення - щоб не зашкалювало...
2009.03.09 | Чучхе
Думаю, якщо премія "національна", то й лауреати мають бути відом
Думаю, якщо премія "національна", то й лауреати мають бути відомі в національному масштабі, а не вузькому колу посвяченихІнакше ніяка культура з катакомб не вилізе
2009.03.09 | yes
Re: Думаю, якщо премія "національна", то й лауреати мають бути відом
Чучхе пише:> Думаю, якщо премія "національна", то й лауреати мають бути відомі в національному масштабі, а не вузькому колу посвячених
>
> Інакше ніяка культура з катакомб не вилізе
А хто винуватий, що телебачення не проводить передач про сучасних художників чи сучасних українських поетів?
2009.03.09 | Skapirus
Можу помилятися, але маю підозри...
що тут вся справа в процедурі висування на здобуття Шевченківської премії. Скоріш за все ця справа була регламентована ще в радянські часи і з тих пір навряд чи щось по суті змінилося. Так от, висуватися там скоріш можуть ті, хто включений в "систему" і кого можуть порекомендувати керманичі цієї системи. А мав нагоду збоку спостерігати процедуру висунення на держпремії. Умовно кажучи на установу чи її босу приходить рознарядка: "ви в цьому році маєте 1 держпремію, висувайте колектив". Швиденько підбирається колективчик тих, хто найближчий "до тіла боса", для грандіозності він роздувається та полірується співробітниками зі сторонніх організацій (так до списку можуть потрапити навіть достойні люди), і потім фактично йде призначення премії. Конкурсу як такого нема. Саме тому всілякі митці типу Скрипки чи Андруховича навряд чи матимуть змогу стати лауреатами Шевченківської премії. Принаймні, поки не будуть включені в систему або треба буде підтримати колектив, створений якимось "босом", якому випала черга отримати премію.З.І. Ви на мій коментар по Артемівській солі відповіли?
2009.03.09 | Чучхе
А що ж там відповідати?
Skapirus пише:>
> З.І. Ви на мій коментар по Артемівській солі відповіли?
Я загалом з Вами згоден. І про валентність заліза маю залишкові спогади - все ж таки дуже давно вчився на природничо-географічному факультеті на вчителя біології та хімії і на заняттях з органічної хімії ми цей гексоцианоферат використовували як реактив... забув до якої реакції
2009.03.09 | Skapirus
Re: А що ж там відповідати?
Чучхе пише:> Я загалом з Вами згоден. І про валентність заліза маю залишкові спогади - все ж таки дуже давно вчився на природничо-географічному факультеті на вчителя біології та хімії і на заняттях з органічної хімії ми цей гексоцианоферат використовували як реактив... забув до якої реакції
В аналітичній хімії для визначення катіонів заліза. Ну та ладно, бо я насправді свій коментар писав, аби не дай Боже Ви не написали свою сполуку, так як написали, десь в друкованому виданні. Насправді дуже прощу слідкувати за цим в друкованих статтях (Інтернет не так важливо через меншу аудиторію), аби не поширювати неперевірені дані.
2009.03.09 | Pavlo Z.
Кадирова - достойна, однозначно. Інші - не знаю.
2009.03.09 | Михайло Свистович
Знаю лише Ларису Кадирову. Дійсно хороша й відома актриса.
2009.03.10 | Микола Рудь
Знаю Тараса Петриненка. Дійсно хороша й відома людина.
Відомий співак, композитор, поет, музикант.Все, що він будь-коли робив
- було відзначено вищою мірою таланту,
яким Господь наділив цю людину.
Цікаво, якщо порівняти Тараса Петриненка і його
вплив на свідомість нації - чи не вартий він
бути відзначеним премією Кобзаря?
Мабуть ніколи він не стане лавреатом,
бо чиновництво його просто ненавидить.
Мабуть за пісню "Я професій раб",
або "Україна"
А може, влада вважає, що він "з поганої сім'ї"?
2009.03.12 | Михайло Свистович
Re: Знаю Тараса Петриненка. Дійсно хороша й відома людина.
Микола Рудь пише:> Відомий співак, композитор, поет, музикант
Успішно продавав свій талант з гроші на виборах та ще й обурювався, що московські композитори, поети, музиканти створюють у цьому українцям конкуренцію.
>
> Цікаво, якщо порівняти Тараса Петриненка і його
> вплив на свідомість нації - чи не вартий він
> бути відзначеним премією Кобзаря?
Він там в журі чи як воно там зветься в тих, хто присуджують цю премію
>
> Мабуть ніколи він не стане лавреатом,
> бо чиновництво його просто ненавидить.
Див. вище
2009.03.12 | Woodstock generation
Обіср..ти своїж таланти - це те, що деяким українцям вдається
найкраще.2009.03.13 | Михайло Свистович
Сором"язливо не помітити негідність поводирів та кидати чепчики
у повітря - риса деяких українців. Тому і маємо аморальну владу, що заплющуємо очі на аморальні вчинки.2009.03.13 | Woodstock generation
Лаври бузини не дають спокою?
Петриненко ніколи в поводирі не набивався - чи не так?Більшість талановитих людей (якщо не всі) - мають свої вади і негативні риси - часто алкоголіки, іноді навіть безпробудні, наркомани, погані сім"янини - і т.д. і т.д. і т.д.
Але талант мають - от така от несправедливість у світі
BTW - а за кого Петриненко агітував на виборах - бо я якось це пропустив?
2009.03.13 | Михайло Свистович
Ні, я на них не претендую й ніколи не претендував
Woodstock generation пише:> Петриненко ніколи в поводирі не набивався - чи не так?
Це виправдовує його аморальні вчинки та є дозволом для написання йому отих дифірамбів? Чи хтось з зі згаданих у гілці лауреатів (а мова йшла саме про них) пнеться в поводирі, той самий ленініст?
>
> Більшість талановитих людей (якщо не всі) - мають свої вади і негативні риси - часто алкоголіки, іноді навіть безпробудні, наркомани, погані сім"янини - і т.д. і т.д. і т.д.
Це - їхнє особисте життя. А тут йдеться про аморальність, коли людина чинить всупереч тому, що пропагує. Чинить свідомо і заради грошей.
>
> Але талант мають
Талант - не чеснота. Його можуть мати як і дуже світлі люди, так і кінчені покидьки.
>
> BTW - а за кого Петриненко агітував на виборах - бо я якось це пропустив?
Не знаю, що таке оті три латинські літери, а Петриненко їздив спочатку з Луценком, а потім Юля перекупила його. В 1999-му агітував за Кучму, хоч і соромився цього.
І повторюю: ми маємо аморальну владу тому, що закриваємо очі на аморальність нібито своїх.
2009.03.13 | Woodstock generation
Re: Ні, я на них не претендую й ніколи не претендував
Михайло Свистович пише:> Це виправдовує його аморальні вчинки та є дозволом для написання йому отих дифірамбів? Чи хтось з зі згаданих у гілці лауреатів (а мова йшла саме про них) пнеться в поводирі, той самий ленініст?
а) дифірамбів не було
б) про аморальні вчинки - я не знаю про такі, можливо і є такі. Якщо ідеться про агітацію за Юлю чи Луценка - то хіба це можна назвати аморальним вчинком? Тут купа людей колись агітувала за Юдю чи Луценка. Та і Ви не завжди були категоричні стосовно Юлі чи Луценка - чи не так пане депутате від БЮТ?
> Не знаю, що таке оті три латинські літери, а Петриненко їздив спочатку з Луценком, а потім Юля перекупила його.
Оце і уся "аморальність", що повинна перекреслити творчість одної з набільших постатей в української популярної музики осьанніх 20 років?
> В 1999-му агітував за Кучму, хоч і соромився цього.
В 1999-му агітували або за Кучму або за Марчука. Невідомо що гірше. Втім він соромився цього - як Ви кажете.
>
> І повторюю: ми маємо аморальну владу тому, що закриваємо очі на аморальність нібито своїх.
Я допускав ширку з регіонами у 2006 за умови прем'єрства Єханурова. то що, я вже теж аморальний - бо це не збігається з Вашими поглядами? А зараз вже багато хто згоден, що ситуація була б напевно краща за ту, що маємо сьогодні.
2009.03.13 | Михайло Свистович
Re: Ні, я на них не претендую й ніколи не претендував
Woodstock generation пише:>
> а) дифірамбів не було
були
> б) про аморальні вчинки - я не знаю про такі
а я знаю
> Якщо ідеться про агітацію за Юлю чи Луценка - то хіба це можна назвати аморальним вчинком?
Так, бо лицемірство - це аморально. Як і вибір політичної сили в залежності від того, хто більше заплатить.
> Тут купа людей колись агітувала за Юдю чи Луценка
Вони не робили це за гроші й не перекидалися від одного до іншого через запропоновану більшу суму
> Та і Ви не завжди були категоричні стосовно Юлі чи Луценка - чи не так пане депутате від БЮТ?
Так, і я не робив це за гроші та не перекидався від одного до іншого через запропоновану більшу суму
>
> Оце і уся "аморальність", що повинна перекреслити творчість одної з набільших постатей в української популярної музики осьанніх 20 років?
Творчість не може перекреслити нічого, в т.ч. творчість найбільших покидьків. Бо вона є даністю. Так само ніхто не перекреслить наукових чи господарських здобутків усіляких нехороших людей.
>
> В 1999-му агітували або за Кучму або за Марчука. Невідомо що гірше.
Гірше - агітувати тому, що платять
>
> Втім він соромився цього - як Ви кажете
Що підкреслює його нещирість та поклоніння Мамоні
>
> Я допускав ширку з регіонами у 2006 за умови прем'єрства Єханурова. то що, я вже теж аморальний - бо це не збігається з Вашими поглядами?
Ні, бо Ви щиро того прагли, вважаючи, що так буде краще для України. Петриненко ж вирішував з точки зору як буде краще для нього, про Україну не думаючи.
А зараз вже багато хто згоден, що ситуація була б напевно краща за ту, що маємо сьогодні.
І мої погляди тут ні до чого. Я так само зневажаю тих, хто за більші гроші раптом починає "дотримуватись" моїх поглядів. І ставлюся до них гірше, ніж до тих, хто щиро з ідейних міркувань не дотримується моїх поглядів.
2009.03.10 | Михайло Свистович
Володимир Юхимович Мельниченко (майже лінк)
Не знаю звідки це, здається з Вікіпедії. У всякому разі Мойсей Фішбейн надіслав мені такого лінка - http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9C%D0%B5%D0%BB%D1%8C%D0%BD%D0%B8%D1%87%D0%B5%D0%BD%D0%BA%D0%BE_%D0%92%D0%BE%D0%BB%D0%BE%D0%B4%D0%B8%D0%BC%D0%B8%D1%80_%D0%AE%D1%85%D0%B8%D0%BC%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D1%87Я не зміг там ні в якому кодуванні прочитати нічого, окрім того, що статтю ще треба написати, а потім він надіслав мені отаке:
Володимир Юхимович Мельниченко народився 20 лютого 1946 року в місті Хашурі Грузинської РСР. 1949 року разом із батьками повернулися в Україну. Мельниченки оселилися в рідному селі Медвин Богуславського району Київської області. У 1952—1963 роках Мельниченко навчався в Медвинській середній школі. Закінчивши її, вступив на історичний факультет Київського університету.
У студентські та аспірантські роки Мельниченко опублікував близько 100 статей у часописах, виявивши публіцистичний і науковий хист. Двічі ставав лауреатом всесоюзних конкурсів студентських наукових робіт.
1968 року закінчив університет і відразу продовжив навчання в аспірантурі кафедри історії КПРС, якою керував професор Олекса Бородін. Темою кандидатської дисертації Мельниченка стала діяльність чужоземних інтернаціоналістів в Україні в роки громадянської війни. Iз цієї проблеми опублікував низку статей, зокрема в літературно-художніх виданнях.
Улітку 1971 року Мельниченко перейшов на посаду молодшого наукового співробітника Iнституту історії партії при ЦК Компартії України — філіалу Iнституту марксизму-ленінізму при ЦК КПРС. 1972 року захистив кандидатську дисертацію. Потім Мельниченко служив в армії. Повернувшись до інституту, опублікував низку наукових та публіцистичних статей, а також видав книжку про відому французьку інтернаціоналістку Жанну Лябурб. Згодом вийшла монографія за темою кандидатської дисертації.
Від 1976 року Мельниченко працював у секторі суспільних наук відділу науки й навчальних закладів ЦК Компартії України — інструктором, консультантом (від 1978 року), завідувачем сектору (від 1983 року).
1986 року Володимир Юхимович видав ґрунтовну монографію про інтернаціональне згуртування трудящих у роки громадянської війни, а наступного року захистив на цю тему докторську дисертацію. Iз липня 1987 року він працював заступником директора Iнституту історії партії при ЦК Компартії України. Вчений виступив у пресі з низкою публікацій про корінну перебудову історичної науки, залучення дослідників до вивчення нових архівних матеріалів, які довгий час були закритими в партійних сховищах.
Навесні 1989 року Мельниченка призначили завідувачем сектору історичних наук ідеологічного відділу ЦК КПРС. На початку 1991 року Володимир Юхимович покинув апарат ЦК КПРС і очолив Центральний музей Володимира Iлліча Леніна в Москві.
Після серпневих подій 1991 року музей, який входив до системи ЦК КПРС, залишився без фінансування. Нова російська влада мала намір будь-що його закрити. Колектив вирішив боротися. Тож було створено нову структуру: Iсторико-культурний центр — музей Леніна. Співробітники обрали директором Мельниченка, який перевів установу на госпрозрахунок. У лютому 1992 року він виступив у пресі із заявою: «Колектив бере на себе всю відповідальність за долю музею, фінансове забезпечення його подальшої життєдіяльності, збереження та експонування фондових колекцій, їх цілісність і неподільність». Російська влада відкинула пропозицію створити на базі ленінської експозиції музей політичної історії Росії. У жовтні 1993 року Борис Єльцин видав остаточне розпорядження про закриття музею.
1993 року великий науковий та громадський резонанс мала книга Мельниченка «Феномен і фантом Леніна». Вона буквально зруйнувала радянське фантомне сприйняття Леніна як політика й людини. Згодом учений видав першу у світовій історіографії книгу про приватне життя вождя. 2000 року вона вийшла в Токіо японською мовою. Водночас японське видавництво замовило Мельниченку книгу «Ленін і Японія», що побачила світ наступного року. Ленінознавчі дослідження Мельниченко закінчив ґрунтовною монографією про особисті стосунки Леніна та Iнеси Арманд.
Від 2001 року Мельниченко — генеральний директор Культурного центру України в Москві.
11 квітня 2003 року Мельниченка обрано членом-кореспондентом Академії педагогічних наук України (відділення теорії та історії педагогіки) [1].
2 березня 2009 року Мельниченку присуджено Національну премію України імені Тараса Шевченка — за документально-публіцистичні книги «Тарас Шевченко: „Моє перебування в Москві“» та «„На славу нашої преславної України“ (Тарас Шевченко і Осип Бодянський)» [2]
2009.03.12 | Михайло Свистович
Всьогоднішній УМ є дещо про Шевченківську премію та її лауреатів