Суспільна Мораль. До пристойного визначення непристойності
03/09/2009 | Віктор Пушкар, канд. психол. наук.
продовження статті Суспільна мораль: 10 заповідей чи 22 статті? http://maidanua.org/static/mai/1232997194.html
Маленький ліричний вступ, присвячений гіпотетичній підтримці цензури. Автором проаналізовано дані опитування, репрезентативного щодо міського населення України. Серед іншого учасникам пропонувалось визначити, чи потрібні обмеження свободи слова. І, якщо потрібні, то які саме [Віктор Пушкар. Соціально-психологічне дослідження побутових уявлень про права людини / Харків, Харківська правозахисна група, 2009, ISBN 978-966-8919-57-2.]
76% опитуваних вважають, що обмеження взагалі не потрібні. Серед інших варіантів (24%) найчастіше пропонується обмежити нецензурні вислови на ТБ і радіо, просто наклепи і взаємні наклепи політиків, пропаганду насильства по ТБ. Зустрічались також відверто недемократичні пропозиції. Зокрема, встановити цензуру, іноді без уточнення, чим саме буде займатись цензор. Але такий підхід серед міського населення України підтримає незначна меншість. Звичайно, в Україні також є сільське населення. Однак перш ніж віднімати і обмежувати, спочатку дайте людям хоча б базовий доступ до інформації. Який в нас досі відносно дорогий та дуже нерівномірний.
Звичайно, є інформація, яка не підлягає розповсюдженню. Державна таємниця, комерційна таємниця, чужі персональні дані; навіть володіння ними має обмежуватись. Але це скоріше інформаційна безпека держави, ніж цензура. Є специфічні медіа-продукти – від збоченців і для збоченців. Виготовлені з залученням неповнолітніх (дитяче порно), і/або з застосуванням насильства щодо учасників зйомок (аматорські садистські кліпи). Вони мають бути вилучені з обігу, оскільки їх виготовлення здійснене з порушенням закону. Але такий продукт - в першу чергу кримінал, і лише в другу чи третю – «аморалка». Права одного чи кількох дорослих людей гратись в свої ігри за взаємною згодою і на своїй території це навряд хоч якось стосується.
А тепер про тих, хто збирається обмежувати «непристойності» дещо радикальніше, ніж це уявляє умовний "середній" громадянин. Видаючи свою позицію за думку більшості. Та, йморівно, сподіваючись, що ця більшість буде мовчазною. Отже, коментар до проекту закону «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України»
http://moral.gov.ua/_proekt_zakon_ukrajini_pro_0_0_0_1048_1.html
1. В проекті є наступне визначення: порнографія – вульгарно-натуралістична, цинічна, непристойна фіксація статевих актів, самоцільна, спеціальна демонстрація геніталій, антиетичних сцен статевого акту, сексуальних збочень, зарисовок з натури, які не відповідають моральним критеріям суспільства, ображають честь і гідність людини, не мають жодного смислового зв’язку з іншими проявами життя, або використовують його у примітивному контексті лише для провокування хтивого інтересу до сексу, спонукають негідні інстинкти;
Хотілося б поцікавитись в авторів проекту, яким чином інстинкти людини поділяються на «гідні» та «негідні», «нижчі» та «вищі»; як відрізнити пристойну фіксацію статевого акту від непристойної; а також чим їм завинив «хтивий» інтерес до сексу? Мабуть, єдино правильний з точки зору авторів секс – коли не хочеш, але мусиш виконувати подружній обов’язок. Чи відпрацьовувати вже заплачені клієнтом гроші.
Ризикну повернутись до майже загальноприйнятої теорії, згідно якої інстинкти слугують в першу чергу збереженню біологічного виду. Отже, все, що добре для виду Homo Sapiense, з точки зору інстинктів є правильним. Інстинкт, спрямований на статеве вдоволення, властивий кожній фізично та психічно здоровій людині. Гідною чи негідною є його реалізація, для якої в типовому випадку достатньо двох. Підключення до процесу колективного третього, хоч порнографа, а хоч і мораліста, однаково перетворює статеве вдоволення на шоу для Іншого.
Фаховий мораліст = фаховий порнограф з протилежним знаком. Він не випадково проявляє підвищену цікавість до тих самих матерій. Виправдовуючись тим, що не просто подивився порно, а подивився і гнівно засудив. Чи не хотілося б декому з засуджувачів інакше розвернути камеру підчас зйомок відвертих сцен, дати цінні вказівки акторам, спрямувавши їх дії в кадрі дії ближче до власних витіснених фантазій?
Так само, порнографів періодично тягне на моралізаторство. Скажімо, порно природніше за вкритий рагульськими блищиками "ґламур" і "музичні" канали з домінуванням пающіх трусов; порно гуманніше за бойовики з сотнями трупів; або гордо підняті прутні укрсучлітменів симпатичніші за зморщкуваті цюцюрки радянських класиків. Діалог "цнотливого" з "розбещеним" досить часто нагадує бурхливе з'ясування стосунків садиста з мазохістом, або підглядання вуайєріста за ексгібіціоністом. Це витончене задоволення має подібний вигляд не тільки в фільмі Формана "Народ проти Лері Флінта", але і в нашіх реаліях. Доки одній стороні явно забракне відчуття міри і діалог перетвориться на монолог. Тоді процес із перверзії стане збоченням.
2. Цілком ймовірно, що поведінка, цілком прийнятна на території України, вважається аморальною десь в далекому чи ближньому космосі. Тут фахівцям з космічного права видніше. Але закони розраховані в першу чергу на звичайних людей, з їх відносно сталими звичаями та культурними практиками. Припустимо, що:
- в Україні ніколи не співали соромицькі пісні та коломийки;
- на свята Водхрещі та Івана Купайла українці сиділи вдома і купались в ночвах;
- художник Тарас Шевченко ніколи не малював оголеної натури, включно з відомим автопортретом, де (який жах!) чітко розрізняються геніталії вітчизняного класика;
- всі лайливі слова, які можна почути чи прочитати в публічному просторі, придумали іноземці, і вони ж ними переважно користуються;
- переважна більшість молоді починає статеве життя у віці 18 років і один день;
тоді пропонований проект закону дійсно має якийсь стосунок до України та «моральних критеріїв суспільства». Сполученння останніх трьох слів належить авторам проекта; мені було б цікаво дізнатись, чи всі моральні критерії спільні для всіх членів суспільства. І що, на думку авторів, належить робити з тими, хто не поділяє деяких критеріїв? Мабуть, вимазати смолою, виваляти в піррі і ганяти вулицею, доки визнають помилку… Але тут уявній моральній більшості варто нагадати про реальну громадську думку. Чиї взаємовиключні критерії виявляться вірнішіми – питання поки відкрите.
Якщо приблизно половина вітчизняних літераторів вживає в своїх текстах ненормативну лексику, можливо, час переглянути деякі нормативи. А ще краще - навчитись аналізувати контекст, в якому вживається певне слово, чи змальовуються певні частини тіла. З тих самих міркувань добре замислитись, чи завжди доречно літератори матюкаються, рекламісти нав'язливо асоціюють продукт з грудьми і сідницями, тощо. Тут необхідно виникає суб'єктивний параметр художнього смаку, який принципово не підлягає законодавчому регулюванню. Але говорити про смак з моралістами так само важко, як із замовниками реклами в газеті безкоштовних оголошень.
3. В проекті окремо розглядаються антисемітизм, ксенофобія та українофобія. Ксенофобія та інші фобії скоріше відносяться до медичної термінології (пор. - агорафобія, клаустрофобія, тощо). Чи варто переслідувати людину, яка когось або чогось боїться? Це особисте горе, легкий чи важкий психічний розлад, а не правопорушення. Інша справа — мова ворожнечі, пропаганда дискримінації і насильства щодо певної групи. На це є окрема стаття КК. І буде добре, коли вона врешті почне працювати.Якщо вже розглядати фобії як правопорушення, варто додати: американофобію, германофобію, грузинофобію, русофобію, тощо. Хай мене вибачать представники кількох тисяч інших народів, яких теж хтось неадекватний може злякатись. В попередньому варіанті проекту антисемітизм включав вороже ставлення до арабів; в останній версії його вилучили. То що, в Україні відтепер можна буде ображати арабів?
4. Щодо обов'язків комісії. До них планується включити:
- встановлення критеріїв віднесення продукції до такої, що містить пропаганду культу насильства і жорстокості;
- встановлення критеріїв віднесення продукції до такої, що містить порнографічний та еротичний характер.
Отже, крім того, що в країні практично з'являється заборонена Конституцією цензура, поки тільки з правом «не рекомендувати», майже цензори вимагають для себе права самостійно встановлювати межі своїх повноважень. Таким чином ми ризикуємо отримати більш ніж цензорів, оскільки повноваження цензури, де вона є, зазвичай чимось обмежуються. Наприклад, звичайним обивательським здоровим глуздом, хоча б натяк на який мені дуже хотілось побачити в пропонованому документі.
Якщо вирішать визнати непристойним «Декамерон», «Гаргантюа і Пантагрюеля», «Квіти Зла» чи Венеру Мілоську, значить, вони таки будуть визнані непристойними. Який там Генрі Мілер, Захер-Мазох чи Місіма. Казку про Івасика Телесика читали? Там головний герой цілу Бабу Ягу знищив, та ще й спалив стареньку у пічці, як японські мілітаристи більшовика Сергія Лазо. Всього лише за те, що вона збиралась його з'їсти. Звичайно, Івасик мав сам згоріти у пічці, аби не вчити цілі генерації українських дітей насильству і жорстокості. А Кіт у Чоботях? Пропаганда шлюбного аферизму, рейдерського захоплення людожерських замків і, найстрашніше, купанння голим у річці в присутності кота. Або ж перверзія, відома сексологам як пасивний зоовуайєризм (прохання відрізняти від зооексгібіціонізму).
Відтепер пропоновані дітям казкові герої регулярно ходитимуть в школу, але тільки не в ту мракобісну, де вчать на мітлі літати. Будуть жадібно їсти пєрвоє і відмінно вчитись, як колись маленький Ленін. Потім, коли трохи виростуть, сто разів перепишуть від руки статтю Леніна «Партійна організація і партійна література». І підуть різати кривими іржавими ножицями чужі тексти. Друковані на механічній друкарській машинці. Бо за комп'ютер в той чудовий час пускатимуть тільки перевірені кадри.
5. Щодо цілей комісії. Серед них:
- створення спеціалізованої інформаційно-телекомунікаційної системи, накопичення масивів даних щодо продукції, яка суперечить чинному законодавству у сфері захисту суспільної моралі;
- створення архіву та бібліотеки матеріалів, виготовлення і розповсюдження якої суперечить чинному законодавству у сфері захисту суспільної моралі.
Звідси ми можемо здогадатись, кому і де можна буде подивитись на непристойне насильство та насильницьку непристойність після їх повної заборони. Але, оскільки спецпровайдер та спецколекціонер буде один, без перешкод можна буде лише обраним. Хочете щодня дивитись порно з еротикою — вже знаєте, куди звернутись. Цікаво, чи входить до цілей комісії тільки зберігання заборонених творів, чи ще й розповсюдження з навчально-виховною метою? Аби всі моральні люди знали, яку гидоту заборонено до обігу. Також ми можемо здогадатись, що утворення непристойної держмонополії призведе до збільшення цін на ринку та погіршення асортименту продукції.
Згадайте боротьбу в Києві з нелегальними ігровими автоматами, а заодно – з легальними комп’ютерними клубами, яку очолив автор попередньої версії закону про суспільну мораль Л.Черновецький. Тепер головний засуджувач азартних ігор закликає публікум грати на скачках. В місті з’явились “благодійні” гральні автомати з емблемою КМДА. Причетність до яких Л.Черновецького офіційними речниками заперечується.
Отже, в кращому разі тільки пересічним любителям «полунички» скоро доведеться перейти на гнилі ягідки за завищеними цінами. А в гіршому — отримаємо репресивний орган ленінського типу з безрозмірними самовстановленими повноваженнями. Хто там досі сподівається жити у вільній країні? Поки мовчите, панове, вас теж потихеньку у моральні більшовики запишуть...
Маленький ліричний вступ, присвячений гіпотетичній підтримці цензури. Автором проаналізовано дані опитування, репрезентативного щодо міського населення України. Серед іншого учасникам пропонувалось визначити, чи потрібні обмеження свободи слова. І, якщо потрібні, то які саме [Віктор Пушкар. Соціально-психологічне дослідження побутових уявлень про права людини / Харків, Харківська правозахисна група, 2009, ISBN 978-966-8919-57-2.]
76% опитуваних вважають, що обмеження взагалі не потрібні. Серед інших варіантів (24%) найчастіше пропонується обмежити нецензурні вислови на ТБ і радіо, просто наклепи і взаємні наклепи політиків, пропаганду насильства по ТБ. Зустрічались також відверто недемократичні пропозиції. Зокрема, встановити цензуру, іноді без уточнення, чим саме буде займатись цензор. Але такий підхід серед міського населення України підтримає незначна меншість. Звичайно, в Україні також є сільське населення. Однак перш ніж віднімати і обмежувати, спочатку дайте людям хоча б базовий доступ до інформації. Який в нас досі відносно дорогий та дуже нерівномірний.
Звичайно, є інформація, яка не підлягає розповсюдженню. Державна таємниця, комерційна таємниця, чужі персональні дані; навіть володіння ними має обмежуватись. Але це скоріше інформаційна безпека держави, ніж цензура. Є специфічні медіа-продукти – від збоченців і для збоченців. Виготовлені з залученням неповнолітніх (дитяче порно), і/або з застосуванням насильства щодо учасників зйомок (аматорські садистські кліпи). Вони мають бути вилучені з обігу, оскільки їх виготовлення здійснене з порушенням закону. Але такий продукт - в першу чергу кримінал, і лише в другу чи третю – «аморалка». Права одного чи кількох дорослих людей гратись в свої ігри за взаємною згодою і на своїй території це навряд хоч якось стосується.
А тепер про тих, хто збирається обмежувати «непристойності» дещо радикальніше, ніж це уявляє умовний "середній" громадянин. Видаючи свою позицію за думку більшості. Та, йморівно, сподіваючись, що ця більшість буде мовчазною. Отже, коментар до проекту закону «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України»
http://moral.gov.ua/_proekt_zakon_ukrajini_pro_0_0_0_1048_1.html
1. В проекті є наступне визначення: порнографія – вульгарно-натуралістична, цинічна, непристойна фіксація статевих актів, самоцільна, спеціальна демонстрація геніталій, антиетичних сцен статевого акту, сексуальних збочень, зарисовок з натури, які не відповідають моральним критеріям суспільства, ображають честь і гідність людини, не мають жодного смислового зв’язку з іншими проявами життя, або використовують його у примітивному контексті лише для провокування хтивого інтересу до сексу, спонукають негідні інстинкти;
Хотілося б поцікавитись в авторів проекту, яким чином інстинкти людини поділяються на «гідні» та «негідні», «нижчі» та «вищі»; як відрізнити пристойну фіксацію статевого акту від непристойної; а також чим їм завинив «хтивий» інтерес до сексу? Мабуть, єдино правильний з точки зору авторів секс – коли не хочеш, але мусиш виконувати подружній обов’язок. Чи відпрацьовувати вже заплачені клієнтом гроші.
Ризикну повернутись до майже загальноприйнятої теорії, згідно якої інстинкти слугують в першу чергу збереженню біологічного виду. Отже, все, що добре для виду Homo Sapiense, з точки зору інстинктів є правильним. Інстинкт, спрямований на статеве вдоволення, властивий кожній фізично та психічно здоровій людині. Гідною чи негідною є його реалізація, для якої в типовому випадку достатньо двох. Підключення до процесу колективного третього, хоч порнографа, а хоч і мораліста, однаково перетворює статеве вдоволення на шоу для Іншого.
Фаховий мораліст = фаховий порнограф з протилежним знаком. Він не випадково проявляє підвищену цікавість до тих самих матерій. Виправдовуючись тим, що не просто подивився порно, а подивився і гнівно засудив. Чи не хотілося б декому з засуджувачів інакше розвернути камеру підчас зйомок відвертих сцен, дати цінні вказівки акторам, спрямувавши їх дії в кадрі дії ближче до власних витіснених фантазій?
Так само, порнографів періодично тягне на моралізаторство. Скажімо, порно природніше за вкритий рагульськими блищиками "ґламур" і "музичні" канали з домінуванням пающіх трусов; порно гуманніше за бойовики з сотнями трупів; або гордо підняті прутні укрсучлітменів симпатичніші за зморщкуваті цюцюрки радянських класиків. Діалог "цнотливого" з "розбещеним" досить часто нагадує бурхливе з'ясування стосунків садиста з мазохістом, або підглядання вуайєріста за ексгібіціоністом. Це витончене задоволення має подібний вигляд не тільки в фільмі Формана "Народ проти Лері Флінта", але і в нашіх реаліях. Доки одній стороні явно забракне відчуття міри і діалог перетвориться на монолог. Тоді процес із перверзії стане збоченням.
2. Цілком ймовірно, що поведінка, цілком прийнятна на території України, вважається аморальною десь в далекому чи ближньому космосі. Тут фахівцям з космічного права видніше. Але закони розраховані в першу чергу на звичайних людей, з їх відносно сталими звичаями та культурними практиками. Припустимо, що:
- в Україні ніколи не співали соромицькі пісні та коломийки;
- на свята Водхрещі та Івана Купайла українці сиділи вдома і купались в ночвах;
- художник Тарас Шевченко ніколи не малював оголеної натури, включно з відомим автопортретом, де (який жах!) чітко розрізняються геніталії вітчизняного класика;
- всі лайливі слова, які можна почути чи прочитати в публічному просторі, придумали іноземці, і вони ж ними переважно користуються;
- переважна більшість молоді починає статеве життя у віці 18 років і один день;
тоді пропонований проект закону дійсно має якийсь стосунок до України та «моральних критеріїв суспільства». Сполученння останніх трьох слів належить авторам проекта; мені було б цікаво дізнатись, чи всі моральні критерії спільні для всіх членів суспільства. І що, на думку авторів, належить робити з тими, хто не поділяє деяких критеріїв? Мабуть, вимазати смолою, виваляти в піррі і ганяти вулицею, доки визнають помилку… Але тут уявній моральній більшості варто нагадати про реальну громадську думку. Чиї взаємовиключні критерії виявляться вірнішіми – питання поки відкрите.
Якщо приблизно половина вітчизняних літераторів вживає в своїх текстах ненормативну лексику, можливо, час переглянути деякі нормативи. А ще краще - навчитись аналізувати контекст, в якому вживається певне слово, чи змальовуються певні частини тіла. З тих самих міркувань добре замислитись, чи завжди доречно літератори матюкаються, рекламісти нав'язливо асоціюють продукт з грудьми і сідницями, тощо. Тут необхідно виникає суб'єктивний параметр художнього смаку, який принципово не підлягає законодавчому регулюванню. Але говорити про смак з моралістами так само важко, як із замовниками реклами в газеті безкоштовних оголошень.
3. В проекті окремо розглядаються антисемітизм, ксенофобія та українофобія. Ксенофобія та інші фобії скоріше відносяться до медичної термінології (пор. - агорафобія, клаустрофобія, тощо). Чи варто переслідувати людину, яка когось або чогось боїться? Це особисте горе, легкий чи важкий психічний розлад, а не правопорушення. Інша справа — мова ворожнечі, пропаганда дискримінації і насильства щодо певної групи. На це є окрема стаття КК. І буде добре, коли вона врешті почне працювати.Якщо вже розглядати фобії як правопорушення, варто додати: американофобію, германофобію, грузинофобію, русофобію, тощо. Хай мене вибачать представники кількох тисяч інших народів, яких теж хтось неадекватний може злякатись. В попередньому варіанті проекту антисемітизм включав вороже ставлення до арабів; в останній версії його вилучили. То що, в Україні відтепер можна буде ображати арабів?
4. Щодо обов'язків комісії. До них планується включити:
- встановлення критеріїв віднесення продукції до такої, що містить пропаганду культу насильства і жорстокості;
- встановлення критеріїв віднесення продукції до такої, що містить порнографічний та еротичний характер.
Отже, крім того, що в країні практично з'являється заборонена Конституцією цензура, поки тільки з правом «не рекомендувати», майже цензори вимагають для себе права самостійно встановлювати межі своїх повноважень. Таким чином ми ризикуємо отримати більш ніж цензорів, оскільки повноваження цензури, де вона є, зазвичай чимось обмежуються. Наприклад, звичайним обивательським здоровим глуздом, хоча б натяк на який мені дуже хотілось побачити в пропонованому документі.
Якщо вирішать визнати непристойним «Декамерон», «Гаргантюа і Пантагрюеля», «Квіти Зла» чи Венеру Мілоську, значить, вони таки будуть визнані непристойними. Який там Генрі Мілер, Захер-Мазох чи Місіма. Казку про Івасика Телесика читали? Там головний герой цілу Бабу Ягу знищив, та ще й спалив стареньку у пічці, як японські мілітаристи більшовика Сергія Лазо. Всього лише за те, що вона збиралась його з'їсти. Звичайно, Івасик мав сам згоріти у пічці, аби не вчити цілі генерації українських дітей насильству і жорстокості. А Кіт у Чоботях? Пропаганда шлюбного аферизму, рейдерського захоплення людожерських замків і, найстрашніше, купанння голим у річці в присутності кота. Або ж перверзія, відома сексологам як пасивний зоовуайєризм (прохання відрізняти від зооексгібіціонізму).
Відтепер пропоновані дітям казкові герої регулярно ходитимуть в школу, але тільки не в ту мракобісну, де вчать на мітлі літати. Будуть жадібно їсти пєрвоє і відмінно вчитись, як колись маленький Ленін. Потім, коли трохи виростуть, сто разів перепишуть від руки статтю Леніна «Партійна організація і партійна література». І підуть різати кривими іржавими ножицями чужі тексти. Друковані на механічній друкарській машинці. Бо за комп'ютер в той чудовий час пускатимуть тільки перевірені кадри.
5. Щодо цілей комісії. Серед них:
- створення спеціалізованої інформаційно-телекомунікаційної системи, накопичення масивів даних щодо продукції, яка суперечить чинному законодавству у сфері захисту суспільної моралі;
- створення архіву та бібліотеки матеріалів, виготовлення і розповсюдження якої суперечить чинному законодавству у сфері захисту суспільної моралі.
Звідси ми можемо здогадатись, кому і де можна буде подивитись на непристойне насильство та насильницьку непристойність після їх повної заборони. Але, оскільки спецпровайдер та спецколекціонер буде один, без перешкод можна буде лише обраним. Хочете щодня дивитись порно з еротикою — вже знаєте, куди звернутись. Цікаво, чи входить до цілей комісії тільки зберігання заборонених творів, чи ще й розповсюдження з навчально-виховною метою? Аби всі моральні люди знали, яку гидоту заборонено до обігу. Також ми можемо здогадатись, що утворення непристойної держмонополії призведе до збільшення цін на ринку та погіршення асортименту продукції.
Згадайте боротьбу в Києві з нелегальними ігровими автоматами, а заодно – з легальними комп’ютерними клубами, яку очолив автор попередньої версії закону про суспільну мораль Л.Черновецький. Тепер головний засуджувач азартних ігор закликає публікум грати на скачках. В місті з’явились “благодійні” гральні автомати з емблемою КМДА. Причетність до яких Л.Черновецького офіційними речниками заперечується.
Отже, в кращому разі тільки пересічним любителям «полунички» скоро доведеться перейти на гнилі ягідки за завищеними цінами. А в гіршому — отримаємо репресивний орган ленінського типу з безрозмірними самовстановленими повноваженнями. Хто там досі сподівається жити у вільній країні? Поки мовчите, панове, вас теж потихеньку у моральні більшовики запишуть...
Відповіді
2009.03.09 | ziggy_freud
;-| питання, що таке порно і хто його має забороняти...
поки лишається відкритим.інше питання, як на мене, навіть важливіше. Що тов. комісари можуть заборонити разом з порно або, скоріше, замість нього.
хотілося б дізнатись думку панства...
2009.03.16 | Navuxodonosor
Re: ;-| питання, що таке порно і хто його має забороняти...
Ну шо плебсу треба? Сексу і видовищ. Коли вже секс набридне будуть, вимагати хліба і видовищ. На цьому цикл демократії і свободи словап завершуються.2009.03.17 | ziggy_freud
плебсологія перестала працювати.
доба натовпів в історії Європи - це десь від французької революції до демонтажа більшовизму в СРСР.Navuxodonosor пише:
> Ну шо плебсу треба? Сексу і видовищ. Коли вже секс набридне будуть, вимагати хліба і видовищ.
наявність плебсу свідчить про наявність його протилежності. Наприклад, спадкової аристократії. А краще - аристократії духа. Якщо є "вони, плебс", то хто протилежність? "Ми - ...." Напишіть це слово самі
> На цьому цикл демократії і свободи словап завершуються.
тоді починаються "Кубанскіє Казакі", "Вєчний Зов" та інша соцреалістична муть. Ви любите книги Л.І.Брєжнєва та зняте за їх мотивами кіно?
2009.03.11 | Koala
Вбивча логіка
Порно треба дозволити, бо до цього прагнуть інстинкти.Дитяче порно треба заборонити, бо це... протизаконно. Порно у нас взагалі протизаконно, але це автора не бентежить. Закон - як дишло, так?
П.С. І чому ідея розмежувати зони доступу до аморальної інформації (при цьому зональність визначає власник території) зустрічає такий шалений спротив в головах українців?
2009.03.12 | чахлик невмирущий
Re: Вбивча логіка
Koala пише:> Порно треба дозволити, бо до цього прагнуть інстинкти.
> Дитяче порно треба заборонити, бо це... протизаконно.
Ги: пропоную зробити подання щодо скасування закону, котрий забороняє дитяче порно, як такий, що обмежує свободу слова
2009.03.13 | ziggy_freud
для тих, хто не пойняв. В чому протизаконність згвалтування.
згвалтування теж є формою сексуального вдоволення. Як і звичайний секс. Проблема у відсутності згоди одної з сторін.Дитина (наприклад) 10 років не розуміє, що з нею роблять дорослі дядьки чи тітки. Тому секс з дитиною є злочином під назвою розбещення малолітніх.
відповідно, порно з 10-річними акторами це не те, що порно з дорослими. Бо воно виготовлене протиправно.
Koala пише:
> Порно треба дозволити, бо до цього прагнуть інстинкти.
> Дитяче порно треба заборонити, бо це... протизаконно. Порно у нас взагалі протизаконно, але це автора не бентежить. Закон - як дишло, так?
то розкажіть, яка різниця між порно і еротикою.
> П.С. І чому ідея розмежувати зони доступу до аморальної інформації
а також - що таке аморальна інформація?
2009.03.14 | Koala
Re: для тих, хто не пойняв. В чому протизаконність згвалтування.
ziggy_freud пише:> згвалтування теж є формою сексуального вдоволення. Як і звичайний секс. Проблема у відсутності згоди одної з сторін.
> Дитина (наприклад) 10 років не розуміє, що з нею роблять дорослі дядьки чи тітки. Тому секс з дитиною є злочином під назвою розбещення малолітніх.
> відповідно, порно з 10-річними акторами це не те, що порно з дорослими. Бо воно виготовлене протиправно.
Повністю згідний
> Koala пише:
> > Порно треба дозволити, бо до цього прагнуть інстинкти.
> > Дитяче порно треба заборонити, бо це... протизаконно. Порно у нас взагалі протизаконно, але це автора не бентежить. Закон - як дишло, так?
> то розкажіть, яка різниця між порно і еротикою.
Подивіться в словнику.
> > П.С. І чому ідея розмежувати зони доступу до аморальної інформації
> а також - що таке аморальна інформація?
Інформація, що не відповідає нормам суспільної моралі. Що таке суспільна мораль конкретно нашого суспільства - далі довго з'ясовуватиметься в судах експертами.
2009.03.14 | ziggy_freud
мораль має бути моральною, економіка - економною...
ви випадково не вели в шкільні факультативи з естетики?естетiка - наука о прєкрасномъ
подивитись в словник чи в енциклопію я звичайно можу. Ви теж. Але яке з енциклопічних визначень може слугувати підставою для заборони медіа-продукту? Будемо одних судити за Кантом, інших - за Конфуцієм, а ще когось - за Леніним? Хоча на суд за Сковородою особисто для себе я би погодився
2009.03.13 | чахлик невмирущий
Re: Суспільна Мораль. До пристойного визначення непристойності
На мою думку, найкращим критерієм моральності має бути питання: чи стану я показувати/розповідати/дозволяти дивитись чи дозволяти робити це власним дітям, і якщо ні, то до якого віку. Щоправда, в такому разі мораль перестає бути суспільною і перетворюється на сімейну. А телевізор доведеться викинути... Все-одно в зомбоящику сама реклама2009.03.13 | ziggy_freud
нормальний критерій моральності.
крім порнографії, дитині також не варто дивитись ТБ-рекламу. І просто тупі речі. Наприклад, мильні опери, "ріелиті-шоу" або попсові кліпи. Дорослим того теж не варто дивитись. Просто в багатьох вже виробилась шкідлива звичка...аффтар статті (і я теж) в першу чергу проти плутанини між правом і мораллю.
2009.03.13 | Георгій
Як із цим у CША (наскільки я розумію)
В амeриканських штатах порнографія визначається як дeмонстрація оголeного тіла або статeвих актів.Показ порнографії людям, які досягли 18 років (у дeяких штатах 21), нe є протизаконним. Алe показ порнографії нeповнолітнім є злочином, за якe карають досить сeрйозно. Тому всяка кіно- і тeлeпродукція у CША має "рeйтинг," який позначається пeвними буквами, щоби батьки, вчитeлі, опуікуни і т.д. могли вчасно захистити дітeй від пeрeгляду порнографічних картин. Наприклад, картини брутальних сeксуальних оргій мають рeйтинг Х. Продукція, дe фігурує оголeнe тіло і статeва повeдінка (навіть нe "акт" повністю), - рeйтинг R. Фільми з рeйтингами Х і R катeгорично нe дозволяється показувати нeповнолітнім; якщо якогось дирeктора кінотeатру зловлять на тому, що він показує такe дітям, кінотeатр закриють, а дирeктора дужe сильно оштрафують.
Є також кіно- і тeлeпродукція з рeйтингами PG-13 і PG ("PG= parental guidance"); цe коли нeма відвeрто "голого," алe є міцні вирази, сeксуальнe "іннуeндо" (натяки, жарти і т.д.). Показувати цю продукцію дітям формально нe заборонeно, алe ці букви попeрeджають батьків чи опікунів, щоби вони вирішували, "дорослА" їх дитина до такого чи щe ні.
На тeлeбачeнні порнографії у CША практично нeма, нe тільки на загальнодоступних каналах, а й на більшості кабeльних. Тільки дeякі кабeльні канали іноді дeмонструють продукцію з порнографічним рeйтингом, і тe тільки після "прайм-тайм," тобто дужe пізно вночі.
Якщо по тeлeбачeнню показують кінофільми, дe є оголeнe тіло чи сeксуальні сцeни, такі фільми обов"язково рeдагують - або вирізають фрагмeнти, дe є оголeнe чи статeвe, або показують їх з "замальовуванням" чи "затінeнням" голого тіла. При цьому пeрeд початком фільму на eкрані з"являється напис, що фільм "відрeдаговано" ("edited for content").
2009.03.13 | ziggy_freud
тобто питання чия сідниця моральніша не ставиться
Георгій пише:> В амeриканських штатах порнографія визначається як дeмонстрація оголeного тіла або статeвих актів.
загалом сумніваюсь, що будь-яка демонстрація оголеного тіла є порнографією. Мабуть, також враховується, чи видно геніталії.
Але, поставивши обмеження саме на оголене тіло, американці виносять за дужки суб*єктивне розуміння естетичної мети. Загалом це добре, інакше ми приходимо до множини дурних питань:
що автор хотів сказати, фотографуючи пеніс? Чи не мав на увазі образити члена партії?
Не стану стверджувати, що американська практика ідеально підходить для України. Однак певний сенс в тому є.
> Показ порнографії людям, які досягли 18 років (у дeяких штатах 21), нe є протизаконним. Алe показ порнографії нeповнолітнім є злочином, за якe карають досить сeрйозно. Тому всяка кіно- і тeлeпродукція у CША має "рeйтинг," який позначається пeвними буквами, щоби батьки, вчитeлі, опуікуни і т.д. могли вчасно захистити дітeй від пeрeгляду порнографічних картин. Наприклад, картини брутальних сeксуальних оргій мають рeйтинг Х. Продукція, дe фігурує оголeнe тіло і статeва повeдінка (навіть нe "акт" повністю), - рeйтинг R. Фільми з рeйтингами Х і R катeгорично нe дозволяється показувати нeповнолітнім; якщо якогось дирeктора кінотeатру зловлять на тому, що він показує такe дітям, кінотeатр закриють, а дирeктора дужe сильно оштрафують.
систему рейтингів я теж скоріше підтримую. Береш диск, і одразу зрозуміло, що там є. Тобто замість "естето-моралістів" працює звичайний технічний контроль. Є в фільмі голі дупи чи нема голих дуп. А мистецтво воно чи треш, якось вже люди самі будуть розбиратись.
> Якщо по тeлeбачeнню показують кінофільми, дe є оголeнe тіло чи сeксуальні сцeни, такі фільми обов"язково рeдагують - або вирізають фрагмeнти, дe є оголeнe чи статeвe, або показують їх з "замальовуванням" чи "затінeнням" голого тіла. При цьому пeрeд початком фільму на eкрані з"являється напис, що фільм "відрeдаговано" ("edited for content").
оце мені вже важко зрозуміти... Порізані без участі автора фільми, тексти пісень з викинутими словами - повне хву. Хоча демонстрація посеред фільма бльоку реклами майже так само руйнує річ...
2009.03.17 | Чучхе
Звиняйте, а "Хастлери" усякі це хіба не американські порноканали
2009.03.17 | Мартинюк
Маленька лекція - виключно з для тебе
Маленька лекція - виключно з для тебеВсяка цивілізація рано чи пізно змушена вирішувати питання видалення із себе всіляких відходів ( по російськи "отбросів" - це значення точніше відображає те що я хочу сказати).
Чим сильніша та успішніша цивілізація , тим краще це у неї виходить, більше того - видалення цих "покидьків" стає частиною механізму збагачення та посилення цієї нації, а простіше засобом економічної, культурної і прямої війни з сусідами та конкурентами.
Реально це виглядає як наприклад продаж "менш розвинутим народам" зайвого алкоголю, який потенційно залишається внаслідок високої культури споживання продукту в даній країні чи наприклад навпаки - зайвого кокаїну чи героїну, які також появляються внаслідок нездатності спожити все місцевим населення - внаслідок тої ж високої "традиційної культури споживання".
Потік „телегенітальної” продукції в Україну та у Східну Європу у 90 роках в цілому пояснювався саме наявністю потенційного ринку споживання даної "продукції" і залишковими продуктивними можливостями країн де це кримінально не заборонено, але надійно обмежено в першу чергу церквою, в другу чергу громадською думку, яка насправді на 90% формується тою ж церквою.
Тобто - на українських каналах через брак та недосконалість системи рейтингування та контролю можна з комерційним успіхом крутити те що на Заході можна показувати лише з 1 ночі до 4 ранку коли всі тамтешні нормальні телеглядачі - споживачі комерційного телебачення міцно сплять. Таким чином ми дивимося всілякі покидьки - навіть якщо це не лімітоване порно, то це часто фільми і телешоу які вийшли із моди , або взагалі в неї ніколи не входили.
Більше того - цивілізація в стадії експансії викидає із себе і людські "покидьки" - наприклад Британія ( і Франція також) ефективно вирішувала питання освоєння своїх колоній за рахунок експорту туди своїх злочинців - наприклад таким чином оцивілізовували Австралію.
Ні в якому разі не хочу сказати що англійські "джентльмени" (молодші сини без права наслідування землі) чи українські дніпро-бузькі козаки шляхом примусовго виселення яких Росія сформувала більшість своїх сибірських та азіатських "козачих войск" відповідають слову "покидьки" у прямому сенсі цього слова. Так само як і більшість європейських емігрантів у Північну та інші Америки, це були "зайві" у своєму регіоні люди, і їх відселення "рятувало" регіони їх походження від кривавих соціальних потрясінь типу релігійних воєн та Коліївщини.
Ще один цікавий напрям "експорту покидьків" полягає у випирання на маргінальні межі свого суспільства (і за них) різноманітних радикальних інтелектуалів , буйство духу яких здатне зруйнувати спокій і нормальне функціонування суспільства , яке їх випродукувало.
Це можуть бути навіть цілі "наукові школи" з наймоднячіших університетів, застосування яким однак чомусь знаходиться не в їхній країні а головним чином в тих країнах, яких "нікому не жаль".
З огляду на це мені приходить в голову фізіономія одного ідеолога "шокової терапії" з Чикаго, який однак ніколи не впроваджував свої теорії на батьківщині, але виключно за кордоном, зокрема в Польщі та Україні. Я був дуже потішений, коли дізнався що дідусь отого дядечка на на прізвище Сакс ... був вождем найрадикальнішого анархізму у США. В принципі так само як росіянин Бакунін не зміг реалізувати свої анархічні ідеї у місці їх виникнення, тобто у Росії, але незле погуляв у Європі ХІХ сторіччя, принаймні в головах молодих і гарячих інтелектуалів. Що врешті завершилося його ув'язненням у тому самому Мукачівському замку , котрий нині ремонтують і впорядковують родичі Балоги.
Взагалі це тема на яку можна писати товстелезні книги, якщо десь хтось про це вже написав - буду вдячний дізнатися назву чи лінк.
2009.03.17 | ziggy_freud
це називається "зливом технологій"
наприклад, за 30 років після Бітлз в якійсь країні Третього Світу з*являється такий собі Мумій Троль. Або, за 30 років після виникнення репу в Голому Йорку, починають репувати підмосковні гопи.справа в тому, чи зможуть умовно відсталі аборигени використати залишений Старшим Братаном непотріб собі на користь. Або, як початково розраховував Старший, злита технологія вилізе їм боком...
2009.03.18 | Мартинюк
Щодо репу - просто на той момент доходить духовний стан репу
Спосіб життя, їжа , наркотики, темп взаємовідносин, руйнування звязків між дітьми та батьками, і все інше.Це щось як вогонь, який повільно поширюється по траві - в епіцентрі колишньої пожежі вже зеленіє нова трава, а по окраїнах продовжує тліти ще не згоріле.
Вогонь. який започаткувася десь в іншому місці за інших обставин поширюється в інші місця, навязує їм свої "правила", нівелює і уніфікує те, що після того вогню залишається.
А експор технологій, це напевно щось повязане із доктриною "контрольованого технологічного відставання". Чув про щось таке на початку 90, але не мав можливості детальніше про це почитати.
2009.03.17 | ziggy_freud
Re: "Хастлери"
я досі маю в хаті кілька оргінальних Хастлерів, які мені привезли друзі з Гамерики. Це дійсно порно, орієнтоване на гетеросексуальних чоловіків старше 30. Але ж яке в них, ....ь, непристойне почуття гумору ;0)треба бути просто... якимось бузиною, аби перетворити цей чоловічо шовіністичний гумористичний часопис на використану дамську прокладку. Я би не став пропонувати безперешкодне розповсюдження Хастлера.уа (скажімо, в супермаркетах). Але також не заперечував би проти його доступності дорослим любителям в Україні.
2009.03.18 | Георгій
Hustler цe журнал; тeлeканалу такого я нe знаю