03/11/2009 | Ярослав Демидась

Так надоїла вража Юлька, що й писати про неї не хочеться. Почуття гидливості до цієї теми відчуває і переважна більшість редакторів та журналістів. Але ж проблема існує! Не писали б, якби громадянка Тимошенко-Грігян-Капітельман працювала у моєму рідному колгоспі «Батьківщина» в Красівці або Дичкові передовою свинаркою і при тому нелегально підторговувала власним тілом у всій Велико-Бірківській окрузі. Діло, хоч і аморальне, та за масштабами – мізер. Але ж аферистка Юлічка, керуючи всеукраїнською «Батьківщиною» і займаючи прем’єрську посаду, з безпринципністю політизованої повії гендлює українськими державними інтересами! А від цього вже ніде не сховаємось, за цим майбутнє наших дітей і внуків. Перебуваючи в стадії перманентного психозу і політичного клімаксу, Юлія інтенсивно працює на стратегічного противника і усунення її з політичної арени – необхідність. Принаймні, звуження її руйнівних можливостей. Сей карфаген мусить бути зруйнований! Та й волю читачів ігнорувати не можна. Телефонна реакція на мою статтю «Мудра сука» і публікацію на сайті Майдан-Захід виглядала у пропорції 17-ти до 2-ох. Сімнадцять абонентів обурювались ворожою діяльністю Тимошенко, котра провокує бойню, нагороджували Деревляного кличками «тупило», «хабарник», «продажна шкура» і «кастрат». Лише дві панії були захоплені Юлією Володимирівною, кричали в телефон дуже, сварили автора ще дужче. Анонімно. Одна назвала Юлію українською богинею, друга висловилась крутіше: «Ти чо ся чіпаєш Юльки – сухої верби вчепися!».
Дніпропетровська комсомолка, активіста, спортсменка і ... авантюристка Тимошенко вигукнула в екстазі, що керівництво її партії «не стадо баранів», за яким решта сліпо йде до прірви. Я ж аргументовано стверджував: фракція «Батьківщини» в Тернопільській обласній раді – стадо баранів і збіговисько наклепників, котрі діють на шкоду Україні. Поскільки звинувачення були публічними, то очікував певної реакції. Навіть бютівський кіт не мнявкнув! Чому? Бо спростувати правду неможливо, бо у БЮТі нема сміливих і мужніх, а дві псевдожурналістки, що годуються від Деревляного, втомились писати анонімки і наклепи. Серйозні ж публіцисти із злодіями та гвалтівниками справи мати не хочуть. Проте своїм хамством і зневагою до закону фракція БЮТу на чолі з Миколенком блокує роботу облради протягом цілого року. Крали державні гроші, бо нараховували платню заступнику, який заступником не був. А за це вже треба судити!
Щодо визначення сутності тернопільської «Батьківщини» як організації, її ідеології, - я дотримувався сталої думки. То зборище на зразок секти чи закритого акціонерного товариства, котре з народного довір’я зробило собі гешефт. Закони держави, суспільні і релігійні норми бютівці ігнорують. Доводи здорового глузду і традиційна українська мораль для них – обтяжливий мотлох. Влада будь-яким чином і засобами – ось їх омріяна мета. Готові державу віддати ворогам, лиш би корито збереглось. Кадрову політику здійснюють чисто більшовицькими методами: хай буде гвалтівник, злодій, хабарник і наклепник, трутень, телепень чи хам, лиш би був «свій, бютівський». Біло-сердешні нахабно і безграмотно втручаються у діяльність освітніх, мистецьких, релігійних установ, знищують набутки демократії, ганьблять і зневажають кодекс честі українського держслужбовця. Своєю негідною поведінкою поглиблюють ворожнечу в однорідному середовищі, власне перемістили вогнище напруги всередину області. Тернопільська «Батьківщина» має всі ознаки бандитського угрупування, що прикривається дірявим політичним рядном. Можливо в недалекому майбутньому від ненависті за втрачені посади і набутки, стане плацдармом для шпигунських і терористичних груп, котрі знищуватимуть українських патріотів. А поки що бютівці брешуть, перекладають власні провини на інших і впевнено йдуть до ... політичної ями. Недільний мітинг «Свободи» Тягнибока на Театральному майдані доказав, що бютівці знаходяться на гноїщі.
Спочатку деревляні, як комизливі дітлахи, хотіли дочасних виборів. Потім забаганки свої змінили і вибори уневажили. Бо падіння їхнього рейтингу перевершило усі допустимі прогнози. І що доказали? А доказала Юлія своє боягузтво, продажність, зневагу до виборців, яких давно має за «біомасу» і «біологічний матеріал». Одначе вибори, напевно, відбудуться. Затрачені великі кошти, оприлюднені списки з прізвищами кандидатів. Поскільки деревляні вміють рахувати на пальцях і то лише до десяти, то й назвали десятьох. Але кажуть, що список довжелезний і гроші клієнти вбухали чималі. Платили від 5 до 30 тисяч доларів. Вимагають віддати гроші і обіцяють щось відірвати Сукуватому Василькові. Якщо не віддасть грошей. Решта кандидатів після «десятки» не висвітлюється – для виборців це «кіт у мішку» і плювок в душу. Ото як підуть голосувати за бютівський список, то мусять знати достоїнства кандидатів. Першим у списку адвокат гвалтівника неповнолітніх дівчаток і потенційний хабарник Деревляний. Уславився тим, що до керівництва місцевої «Батьківщини» залучив бандитів. Чим володіє на сьогодні вчорашній дід вошивий? Як повідомляють, має три дорогих автомашини, в одній сільраді біля Зарваниці взяв 3 гектари землі в іншій півтора гектара. Чи пайовиком зробився? На сільських сесіях нардеп присутній не був – за депутатами наглядав його шофер. У лісі біля Збаража за 200 метрів від ресторану «Стожари» крутий Драган, відрізане вухо якого зберігається у музеї рекету в Москві, будує два котеджі – один для Деревляного, другий для себе. Придбав Васько Тимофійович кілька гектарів землі і в районі Зеленого господарства. Має Деревляний дві пилорами: одну в Микулинцях, другу в Конопківці. Поскільки хамська психологія наповнює душі йому підлеглих, то керівник деревляної пилорами в Микулинцях Науменко погрожує чоловікові, котрому винен за ремонт машини 1 тисячу доларів словами: «Сиди тихо, бо ми тобі так з Деревляним зробимо, що ти по світі ходити не будеш». Обіцяє «закопати», або «підкинути наркотики». А не думає Василько, що пропагує небезпечний прецедент? Хто під ким яму копає ...
Другим у списку йде Миколенко. Виборів боявся як вогню, бо йому світив кримінал за Вітвіцького, котрий незаконно брав зарплату. Що можна сказати про Михайла Архиповича? Був учителем, керував нездало освітою області. Переконань не мав, зате мав інстинкти. Заради корита і посади готовий був вилизувати будь-який зад, сьогодні готовий цілувати кремлівські сходи. Про нинішнього Миколенка говорити бридко – чоловік опустився, став маріонеткою, жалюгідним віхтем під копитами власних амбіцій. Пристав до групової брехні та зради і тим склав собі справжню ціну. Втратив людську гідність і мужеську гордість – загубив велику справу на Тернопільщині. Має надзвичайно розвинені хапальні рефлекси. Прилаштував синочка до екології, на якій той розуміється як вовк на звіздах, впхав синового кума на вигідну посаду. 5 березня невістка Миколенка – лікар-педіатр захистила кандидатську дисертацію. Науковим керівником у неї, як інформують, була прфесорка пані Лобода. І за це, на знак вдячності, Валентині Федорівні випала честь бути четвертою у списку політизованих сучих синів. Відбувся давно спланований бартер, бо ще у 2006–му році пані професорка була у прохідній частині бютівського реєстру.
З Ігорем Романківим я вперше побачився у Тернопільському міськрайонному суді. Але це окрема історія, гідна пізнішої публікації. Сьогодні згадаю лише кілька фрагментів з минулого. Нинішній номер шостий у виборчому списку Романків, аби догодити Деревляному і відімстити за мій виступ 6 квітня 2008 року на Театральному майдані, помістив у трьох газетах та в інтернеті наклеп. У наклепі за підписом Романківа від імені бютівського баранячого стада в обласній раді категорично стверджувалось: «Демидась Я.Р. – Агент «совєтського» КДБ». І ніхто з депутатів, навіть пан Крисак, який клявся у великій повазі до мене, наклепу не спростував, ганьби для партії не зупинив. Повідомляю читачів, що і в міськрайонному і в обласному апеляційному судах я справу виграв. Бютівські наклепники відповідальності боялись і виглядали просто ганебно – хапалися за животи і розповсюджували міазми. Газета «Свобода» уже надрукувала резолютивну частину судового рішення – в інших виданнях та інтернеті Романків спростування не зробив. Не грайтесь, хлопчику Ігорчику, з Демидасем! Не здамось!
Романків Ігор на вигляд цілком благодушний чоловічок, до лиця якому був би соломяний бриль, кожушок, личаки і батіжок. Та ще овеча отара круг нього. Для КРУ – це глум і посміховисько. Десь там в Римі за стодолою вчився на юриста. Разом з братом о.Андрієм Романківим, що є канцлером у греко-католицькій єпархії, затягли церкву у брудні політичні ігри. Разом з Деревляним організували ганебний візит Юлії до Зарваниці . Аби вдовольнити гординю, Юлія з 21 на 22 серпня 2007 року з благословення фарисеїв в оточенні широкоплечих, опівночі на кількох джипах вривається на територію Марійського центру. Поводить себе нескромно і вимагає, аби її у святому місці ... переночували. Такого презенту собі ніхто з політиків не дарував. Бо Марійський центр – не готельно-відпочинковий комплекс, а символ Святості і Надії людської. Священики і віруючі були просто шоковані, бо Юлія Тимошенко, на їх думку, осквернила греко-католицьку святиню. І організували це ганебне осквернення брати Романківи з Деревляним. Про інші «подвиги» братчиків ми розповімо в майбутньому.
БЮТ – організація злочинна, вступати до неї можна з певною метою. Свіжі люди, молоді та енергійні, змогли б провітрити партійку від деревляного смороду, скерувати на патріотичний шлях, змінити керівництво і, можливо, на базі злочинного кубла створити «Українську батьківщину». А поки що пов’язана меркантильними інтересами зграя сліпо реалізує московські проекти. На жаль, не оправдались мої надії на окремих, що видавали себе за патріотів. Зігнулись і зрадили! Недавно разом зі своїм приятелем генералом КДБ завітав до мого кабінету поважний бютівський пан. Приніс добрих напитків та смачних наїдків. Довго ми вгощались і мило собі розмовляли. Коли зайшла мова про ганебний стан у БЮТі та примітивне керівництво Деревляного, керівник фірми «Воскресіння» Крисак Іван Богданович справу прокоментував так: «Нема там про кого балакати, пане Ярослав. Деревляний просто дебіл, але керувати хоче». Потім ми ще довго приятелювали і передзвонювались. Іван Богданович навіть допоміг нашій організації цукром. Але цукор солодкий лише тоді, коли дарувальники не зраджують України. А ви, пане Крисак, стали з Деревляним на шлях відвертої зради. Романків Ігор тільки себе вважав гідним посади голови облради. Був ображений і розпускав плітки про Миколенка. За його словами Михайло Архипович розмазня, тюхтій і лакей. В обласній раді керувати не зможе, бо у нього несправний ... «водопровідний краник»!?
09 березня 2009 року
Ярослав Демидась