Помістя Гетьмана війська Запорозького Богдана Хмельницького
03/16/2009 | Київська міська організація Спілки Української Молоді
Перебіг першого та другого етапу експедиції з дослідження помістя Хмельницьких, котре знаходилось в селі Суботів Чигиринського району Черкаської області, де ймовірно похований Гетьман.
Дослідження помістя Хмельницьких: перший етап експедиції
В суботу 22.07.06 закінчився перший двотижневий етап експедиції. Головною метою першого польового етапу було, звичайно, знайти поховання гетьмана Богдана Хмельницького на підставі історичної інформації та результатів попередніх досліджень.
Спираючись на них, найбільш імовірним місцем поховання гетьмана вважалася ділянка поблизу південної стіни церкви св. Іллі або, власне, її південно-західний куток, який вважався суцільним і завдяки своїм розмірам (близько 20м2) міг приховувати як вхід до одного з легендарних гетьманівських підземель, так і саме поховання. Розмістивши дослідницький табір в будинку, який стоїть на замчищі 11.07.06 експедиція провела контрольне обстеження стін і ділянки навколо церкви, використовуючи високочастотний георадар виробництва США і отримала результати, які підтверджують дослідження попередніх років: в стіні церкви і поблизу неї є порожнини, які можуть мати відношення до легендарних підземель. Крім того, експедиція ретельно обстежила територію замчища і всі провали на ній стосовно їх вірогідної причетності до підземних ходів. Як з’ясувалось в результаті обстеження, провали до підземних ходів відношення не мають.
Один з них міг бути господарською спорудою, а інший – старим колодязем, який колись було засипано. Археологічні дослідження минулих років цієї частини замчища не проводились, тому вони залишались невідомими до останнього часу. З дозволу генерального директора заповідника Полтавця В. І. та з безпосередньою участю директора Суботівського філіалу Гуглі В.І , з метою перевірки результатів обстеження було проведено пробне буріння свердловин біля церкви але, нажаль, реставраційні роботи, які ведуться по фасаду церкви, завадили точному виконанню робіт і бур не влучив у жадану порожнину.
Незважаючи на прикрий збіг обставин, експедиція отримала унікальну інформацію стосовно геологічного складу ґрунту навколо церкви на глибині до 12 –15 м, та провела геодезичні виміри пагорба, на якому побудована церква. Геологічне обстеження підтвердило, що в лесовому ґрунті навколо церкви можливо викопати підземелля, а геодезичні виміри показали, що підземний хід міг іти на глибині 12 м від церкви до замчища під рівнем сучасного яру, який розділяє пагорби церкви і замчища на відмітці 10-11 м, що є майже на 1м вище ймовірної траси проходження підземелля.
Про існування залишків підземелля до недавнього часу також говорять народні перекази, які експедиція отримала з історичних джерел а також з безпосереднього спілкування з місцевими старожилами та краєзнавцем-екскурсоводом, співробітником заповідника Надією Куксою.
Крім того, завдяки бурінню, з глибини 9-10 м було піднято уламки цегли приблизно 17-18 ст., що може означати наявність підземної споруди. З глибини майже 15м було піднято невеликий гранітний камінець, грані якого були добре відшліфовані. Це свідоцтво тисячолітньої роботи над ним льодовика відповідного періоду.
Процес буріння і всі знахідки ретельно фіксувались Гуглею В.І. і будуть включені в офіційний звіт експедиції після завершення робіт. Пробні буріння також проводились і в імовірному колодязі з метою ідентифікації його цільового використання, і нарешті, території замчища з метою пошуків фундаментів власне будинку Хмельницького, якого до цього часу також не знайдено.
Несподівана знахідка уламка полив’яної кахлі 17 ст. та трухлявої кістки в північно – східній частині замчища додає оптимізму стосовно імовірності локалізації залишків будинку гетьмана на ще не дослідженій частині замку. Крім того, з провалів на замчищі бралися зразки ґрунту для порівняння рівней заводнення ґрунту в підземеллях та навкруги, що дало змогу локалізувати ще декілька невідомих підземель на території замчища.
Під час дослідження скважин, під безпосереднім керівництвом Голови Благодійного фонду «Екологія та Соціальний захист» Костюка О.В., проводилось напрацювання нової технології відеозйомки скважин із середини, що є ще одним щаблем в зростанні технічного рівня пошукових досліджень.Наприкінці дня відбулась зустріч Костюка .О.В. з настоятелем церкви св. Іллі Миколаєм та обговорення поточних проблем храму і загальних питань, пов’язаних з духовним занепадом українського селянства.
Поза як, місцеві жителі радо вітали Голову Фонду, а лісник Володимир Ілліч провів для нього невелику краєзнавчу екскурсію по місцям, вартим захоплення.
Окремо зупинимося на благодійній акції, яку провела експедиція від імені Благодійного фонду для Мотронинського жіночого монастиря. Монастир звернувся по допомогу в проведенні археологічного дослідження ділянки під забудову будинку для бездомних дітей, сиріт.
Попередня стадія дослідження була проведена, і наразі, іде процес прийняття рішення про завершення необхідних археологічних досліджень та підтримку всього проекту ГО “Екологія та соціальний захист”. Прийняттю такого рішення сприяє зустріч Голови Благодійного фонду Костюка О.В з матір’ю Ігуменею, під час якої обговорювались проблеми сім’ї, духовного виховання дітей, загальні суспільні та політичні проблеми сучасної України.
Другий польовий етап експедиції з пошуку поховання Б. Хмельницького має на меті розчищення та обстеження знайдених підземель біля церкви та на замчищі, збір етнологічної інформації стосовно життя і смерті гетьмана. обстеження навколишніх місць, які можуть бути пов’язані з темою дослідження.
Благодійний фонд "Екологія та Соціальний Захист"
http://www.esz.org.ua/index.php?option=com_content&task=view&id=3&Itemid=1
***
Дослідження помістя Хмельницьких: другий етап експедиції
Другий етап експедиції майже повністю був присвячений перевірці легенд про поховання Богдана Хмельницького, таємничі підземні ходи і льохи навколо церкви, які, можливо, ховають загадку поховання та скарбів гетьмана.
З усіх легенд, що існують в Суботові та зібрані різними дослідниками в різні часи, можна виділити декілька, які існують вже декілька століть з невеликою різницю в інтерпретаціях. Першим, хто зібрав легенди Суботова, був Марко Грушевський, який видав їх в записках НТШ в 1909р. Ймовірно, останнім, хто приділив увагу цій темі, є директор Суботівської філії ЧНКІЗ Гугля В.І. - знавець своєї справи, людина високопрофесійна, яка протягом останніх 15 років дбайливо збирає крихти людської пам’яті, пов’язані з історією “гетьманського гнізда”, як влучно охрестив Суботів М. Грушевський.
Деякі з легенд знайшли собі місце в його щойно надрукованій збірці “Суботів Хмельницьких”, виданій Інститутом суспільних досліджень (м. Дніпропетровськ). Повертаючись до легенд, варто було би почати з головної – про поховання Богдана Хмельницького в церкві св. Іллі. Сьогодні, аналізуючи результати археологічних досліджень попередніх років та результати пошуків цього, другого етапу експедиції, з вірогідністю 100% можна сказати, що поховання гетьмана там немає і з вірогідністю 90% - що ніколи і не було. Могильна плита, яка знаходилась в церкві, забрала багато часу на з’ясування того, звідки вона там взялася. Бо жодна з експедицій, які досліджували церкву - ані археологи, ані архітектори, ані будь-які інші науковці - не мали ніякого відношення до встановлення цієї плити. Як з’ясувалось пізніше, цю плиту з власної ініціативи і за власним розсудом встановив місцевий голова колгоспу за прізвищем Красота (або Красуля), як тоді водилося, до 300 -ої річниці возз’єднання України з Росією. Що ж, як кажуть “гуд –бай” легенда.
З історичних джерел - Літопису С. Величка та Чернігівського літопису - відомо, що могила гетьмана була зруйнована польським шляхтичем Чарнецьким в 1664р. Він, зруйнувавши Суботів, просто викинув з могили кістки гетьмана і його сина. Народна версія додає, що не тільки викинув, але ще й спалив, зарядив у гармату і вистрілив, так щоб навіть попелу не можна було зібрати. За іншою версією, його тіло було забрано і таємно вивезено в Польщу, де його зараз і треба шукати, разом з архівами та скарбами. Прихильники ж протилежної версії стверджують, що козаки перед наступом поляків дістали тіло гетьмана, поклавши на його місце когось іншого, а його самого відвезли в околиці Суботова і таємно перепоховали, знову ж-таки, за однією версією - десь на Вовчому шпилі, за другою - десь у валах або підземних ходах Мотронинського городища, а за третьою - на старому козацькому кладовищі в Суботові. Останній варіант був би цілком прийнятним, зважаючи на його заповіт про бажання бути похованим в Суботові. Як би там не було, але повинно було б залишитися саме поховання або ж його рештки які, власне, і шукали (правда безрезультатно) всі експедиції, включаючи нашу. Відсутність не тільки могили, але навіть її слідів, склепу або чогось подібного дає підстави припустити, що поховання там ніколи і не було. З літопису відомо, що тіло, в супроводі безлічі люду, перевезли в Суботів з Чигирина і “...поставили в мурованій церкві”. Поставили - не означає поховали. Відомо також, що поховання відбулося тільки три тижні потому. Чому? На жаль, відповіді на це питання поки що немає. Результати обстеження церкви, отримані нашою експедицією, дуже цікаві, але, ставлять більше питань, аніж дають відповідей. По – перше - цікавим є факт, що фундамент колон церкви, на які спираються хори та аркове склепіння стелі має глибину лише 1,3 м. Глибина фундаменту в цьому південно – західному кутку - 2,6 м. Але обидва фундаменти стоять не на материку, а на рушеному ґрунті, що є неприпустимим для будь – якого будівництва. По-друге, південна стіна церкви, окрім того, що є майже на 1м довшою за північну, ще й не “потрапила” на свій фундамент. Вона “зміщена” з фундаменту всередину церкви май же на 0,2 м.
Складається таке враження, що загальна архітектура церкви не відповідала початковому задуму, або ж будівельники намагалися щось приховати. Бо інакше доведеться погодитися з думкою п. Гуглі про те, що будівництво цієї, хоч і унікальної в своєму роді, церкви є взірцем середньовічної халтури, коли все робилося швидко, без проекту та фахового нагляду, руками бранців, явно не зацікавлених в результатах своєї праці. Як не прикро, але треба визнати, що ця версія також може бути вірогідною, зважаючи на те, що гетьман мав не більше 6-7 років на будівництво і палацу, і церкви, і розгалудженої системі підземних споруд, що видається досить сумнівним навіть при наявності людських і фінансових ресурсів. До того ж, велика кількість людей виключає таємність будівництва, а зважаючи на відсутність хоча б якихось планів, креслень або інженерних описів цих споруд, доцільним є звернути увагу на думку п. Гуглі про те, що гетьман просто не мав часу на серйозне будівництво, і замість палацу на замчищі стояв звичайний, але, мабуть, великий і частково викладений з каміння будинок, що в порівнянні з селянськими мазанками дозволяло називати його палацом. Також відомо, що на кінець останнього року життя гетьмана церква ще будувалася, і мабуть, поспіхом. Тож про підземні споруди і взагалі нема чого говорити.
З іншого боку, не можна оминути родзинку наших досліджень в церкві. Третє і найцікавіше є те, що магнітометричне обстеження археологічного шурфу однозначно вказує на наявність кольорових металів на рівнях значно нижчих за фундамент, а не на глибині 2,8 м, на якій нам довелося припинити дослідження. Окремої уваги заслуговує сам куток, який до наших досліджень вважався суцільним, але, як виявилося, таким не був. По-перше, він не несе ніяких будівельних навантажень, не зважаючи на площу майже в 20 м2, по-друге, тільки його зовнішні стіни викладені стіновою кладкою, а весь об’єм заповнений “забутовкою”, що може свідчити про те, що цей об’єм міг якось використовуватись. По-третє, північна стіна цього кута не перев’язана з західною стіною, а просто примикає до неї, а місце примикання просто закладене каменями, які навіть не перев’язані одне з одним і вони утворюють отвір, через який цей об’єм міг використовуватись. І, нарешті, стінова кладка західної стіни в цьому кутку закінчується в місці примикання до неї північної стіни кута – тобто закладки отвору! Це свідчить про те, що цей об’єм був таки досить великим і займав частину перерізу опорової західної стіни. То, може, цей об’єм, згодом забутований, і був причиною архітектурних невідповідностей південної стіни? Тоді виникає питання – а що ж це був за об’єм? Може, знову, середньовічна халтура, такий собі середньовічний експрес-метод будівництва? А може, це все-ж таки вхід до підземелля, в якому схоронена Богданова таємниця? Обладнання - річ вперта. Воно дає свої показники незважаючи на те, співпадають вони з нашим усвідомленням про те, що ми шукаємо, чи ні. Як тут не пригадати легенду, записану ще М. Грушевським в 1897 році про скарби Хмельницького, що заховані під підвалинами (?!) церкви? Або іншу легенду про те, як в 1935 році люди в військовій формі вивантажили з одного з підземних ходів, що поблизу церкви, кілька вантажівок різного церковного скарбу, коштовних меблів з золотим оздоблення і т.д. Між іншим, в селі ще є живі свідки тих подій. Повертаючись до аналізу легенд щодо підземних ходів, можна дійти висновку, що, в тому чи іншому вигляді вони стосуються 3-х основних напрямків. Перший - з церкви - до замчища; другий - з замчища до Тясьминутретій – з церкви до Тясьмину, вочевидь, через Богданів ставок, залишки якого у вигляді невеликої заболоченої калюжі ще можливо відшукати біля замчища. Є ще легенди про підземні ходи до “3-х криниць” та в урочищах “Льохи” і “Крамарське”, але безпосередньо поховання вони не стосуються, принаймі поки що, тому розглядатися тут не будуть.
Повертаючись до підземель, що поблизу церкви, то два з трьох - досить добре відомі фахівцям і перший, з церкви до замчища, якого стосується легенда про церковні скарби, навіть досліджував п. Логвин у 50-ті роки минулого століття, але тільки перші 10 м, бо решта ходу була засипана обвалом. М. Грушевський називає цей хід під церкву “великим льохом”. Сьогодні навіть ці 10 м завалено, а продовження досліджень цього ходу вимагає суттєвих коштів.
Через активні будівельні роботи, які розгорнулися на замчищі, якраз на місці, де мало би бути продовження цього ходу, ми не змогли і, мабуть, вже ніколи не зможемо відшукати ані його продовження, ані “малий льох”, який є на фотографіях М. Грушевського і який міг би бути пов’язаний з продовженням цього ходу на замчище. Якщо припустити, що підземний хід від церкви до замчища все ж таки існував, то ці два льохи з протилежних боків невеликого яру, який зараз розділяє церкву і замчище, були б єдиними кандидатами на цю роль. 2-й хід за радянських часів не досліджувався, тому що знаходився на території приватної садиби. Остаточно хід завалився десь років 5 тому. За словами господаря садиби, серед ночі щось як гупнуло, та так сильно, що заходила вся хата, а зранку він побачив провалля і зруйновану літню кухню, яка була прибудована до стіни, що обвалилася.
Єдиний, хто намагався дослідити ці ходи до революції, був священик цієї церкви отець Орловський, який в середині 19 ст намагався знайти в них булаву Богдана Хмельницького та його папери. На жаль, результати нам не відомі. Найбільш недослідженим є 3-й хід від церкви до Богданового ставка. Власне, як вже сказано вище, від ставка залишилася лише невелика заболочена калюжа, але в селі ще є живі люди, які розповіли нам, як у піонерському віці вони пірнали у ставку під якийсь камінь і потрапляли до великого підземного ходу де ховалися від піонервожатих. Далі не ходили, тому що хід було перекрито великими залізними дверима. Вони довго відмовлялися показати місцезнаходження цього ходу, але, врешті, нам вдалося побачити невідомі до цього часу напівзасипані підземелля які, можливо, мають відношення до цього недослідженого підземного ходу.
Остаточну відповідь на питання: чи є ці ходи частиною господарських будівель пізнішої забудови, чи, все ж-таки, вони є частиною легендарних підземель, які ведуть до останньої таємниці Богдана Хмельницького, можна дати тільки після їх дослідження. Але цей етап вимагає залучення значних фінансових і матеріальних ресурсів, тому поки що відкладається до кращих часів.
Благодійний фонд "Екологія та Соціальний Захист"
http://www.esz.org.ua/index.php?option=com_content&task=view&id=4&Itemid=13
Дослідження помістя Хмельницьких: перший етап експедиції
В суботу 22.07.06 закінчився перший двотижневий етап експедиції. Головною метою першого польового етапу було, звичайно, знайти поховання гетьмана Богдана Хмельницького на підставі історичної інформації та результатів попередніх досліджень.
Спираючись на них, найбільш імовірним місцем поховання гетьмана вважалася ділянка поблизу південної стіни церкви св. Іллі або, власне, її південно-західний куток, який вважався суцільним і завдяки своїм розмірам (близько 20м2) міг приховувати як вхід до одного з легендарних гетьманівських підземель, так і саме поховання. Розмістивши дослідницький табір в будинку, який стоїть на замчищі 11.07.06 експедиція провела контрольне обстеження стін і ділянки навколо церкви, використовуючи високочастотний георадар виробництва США і отримала результати, які підтверджують дослідження попередніх років: в стіні церкви і поблизу неї є порожнини, які можуть мати відношення до легендарних підземель. Крім того, експедиція ретельно обстежила територію замчища і всі провали на ній стосовно їх вірогідної причетності до підземних ходів. Як з’ясувалось в результаті обстеження, провали до підземних ходів відношення не мають.
Один з них міг бути господарською спорудою, а інший – старим колодязем, який колись було засипано. Археологічні дослідження минулих років цієї частини замчища не проводились, тому вони залишались невідомими до останнього часу. З дозволу генерального директора заповідника Полтавця В. І. та з безпосередньою участю директора Суботівського філіалу Гуглі В.І , з метою перевірки результатів обстеження було проведено пробне буріння свердловин біля церкви але, нажаль, реставраційні роботи, які ведуться по фасаду церкви, завадили точному виконанню робіт і бур не влучив у жадану порожнину.
Незважаючи на прикрий збіг обставин, експедиція отримала унікальну інформацію стосовно геологічного складу ґрунту навколо церкви на глибині до 12 –15 м, та провела геодезичні виміри пагорба, на якому побудована церква. Геологічне обстеження підтвердило, що в лесовому ґрунті навколо церкви можливо викопати підземелля, а геодезичні виміри показали, що підземний хід міг іти на глибині 12 м від церкви до замчища під рівнем сучасного яру, який розділяє пагорби церкви і замчища на відмітці 10-11 м, що є майже на 1м вище ймовірної траси проходження підземелля.
Про існування залишків підземелля до недавнього часу також говорять народні перекази, які експедиція отримала з історичних джерел а також з безпосереднього спілкування з місцевими старожилами та краєзнавцем-екскурсоводом, співробітником заповідника Надією Куксою.
Крім того, завдяки бурінню, з глибини 9-10 м було піднято уламки цегли приблизно 17-18 ст., що може означати наявність підземної споруди. З глибини майже 15м було піднято невеликий гранітний камінець, грані якого були добре відшліфовані. Це свідоцтво тисячолітньої роботи над ним льодовика відповідного періоду.
Процес буріння і всі знахідки ретельно фіксувались Гуглею В.І. і будуть включені в офіційний звіт експедиції після завершення робіт. Пробні буріння також проводились і в імовірному колодязі з метою ідентифікації його цільового використання, і нарешті, території замчища з метою пошуків фундаментів власне будинку Хмельницького, якого до цього часу також не знайдено.
Несподівана знахідка уламка полив’яної кахлі 17 ст. та трухлявої кістки в північно – східній частині замчища додає оптимізму стосовно імовірності локалізації залишків будинку гетьмана на ще не дослідженій частині замку. Крім того, з провалів на замчищі бралися зразки ґрунту для порівняння рівней заводнення ґрунту в підземеллях та навкруги, що дало змогу локалізувати ще декілька невідомих підземель на території замчища.
Під час дослідження скважин, під безпосереднім керівництвом Голови Благодійного фонду «Екологія та Соціальний захист» Костюка О.В., проводилось напрацювання нової технології відеозйомки скважин із середини, що є ще одним щаблем в зростанні технічного рівня пошукових досліджень.Наприкінці дня відбулась зустріч Костюка .О.В. з настоятелем церкви св. Іллі Миколаєм та обговорення поточних проблем храму і загальних питань, пов’язаних з духовним занепадом українського селянства.
Поза як, місцеві жителі радо вітали Голову Фонду, а лісник Володимир Ілліч провів для нього невелику краєзнавчу екскурсію по місцям, вартим захоплення.
Окремо зупинимося на благодійній акції, яку провела експедиція від імені Благодійного фонду для Мотронинського жіночого монастиря. Монастир звернувся по допомогу в проведенні археологічного дослідження ділянки під забудову будинку для бездомних дітей, сиріт.
Попередня стадія дослідження була проведена, і наразі, іде процес прийняття рішення про завершення необхідних археологічних досліджень та підтримку всього проекту ГО “Екологія та соціальний захист”. Прийняттю такого рішення сприяє зустріч Голови Благодійного фонду Костюка О.В з матір’ю Ігуменею, під час якої обговорювались проблеми сім’ї, духовного виховання дітей, загальні суспільні та політичні проблеми сучасної України.
Другий польовий етап експедиції з пошуку поховання Б. Хмельницького має на меті розчищення та обстеження знайдених підземель біля церкви та на замчищі, збір етнологічної інформації стосовно життя і смерті гетьмана. обстеження навколишніх місць, які можуть бути пов’язані з темою дослідження.
Благодійний фонд "Екологія та Соціальний Захист"
http://www.esz.org.ua/index.php?option=com_content&task=view&id=3&Itemid=1
***
Дослідження помістя Хмельницьких: другий етап експедиції
Другий етап експедиції майже повністю був присвячений перевірці легенд про поховання Богдана Хмельницького, таємничі підземні ходи і льохи навколо церкви, які, можливо, ховають загадку поховання та скарбів гетьмана.
З усіх легенд, що існують в Суботові та зібрані різними дослідниками в різні часи, можна виділити декілька, які існують вже декілька століть з невеликою різницю в інтерпретаціях. Першим, хто зібрав легенди Суботова, був Марко Грушевський, який видав їх в записках НТШ в 1909р. Ймовірно, останнім, хто приділив увагу цій темі, є директор Суботівської філії ЧНКІЗ Гугля В.І. - знавець своєї справи, людина високопрофесійна, яка протягом останніх 15 років дбайливо збирає крихти людської пам’яті, пов’язані з історією “гетьманського гнізда”, як влучно охрестив Суботів М. Грушевський.
Деякі з легенд знайшли собі місце в його щойно надрукованій збірці “Суботів Хмельницьких”, виданій Інститутом суспільних досліджень (м. Дніпропетровськ). Повертаючись до легенд, варто було би почати з головної – про поховання Богдана Хмельницького в церкві св. Іллі. Сьогодні, аналізуючи результати археологічних досліджень попередніх років та результати пошуків цього, другого етапу експедиції, з вірогідністю 100% можна сказати, що поховання гетьмана там немає і з вірогідністю 90% - що ніколи і не було. Могильна плита, яка знаходилась в церкві, забрала багато часу на з’ясування того, звідки вона там взялася. Бо жодна з експедицій, які досліджували церкву - ані археологи, ані архітектори, ані будь-які інші науковці - не мали ніякого відношення до встановлення цієї плити. Як з’ясувалось пізніше, цю плиту з власної ініціативи і за власним розсудом встановив місцевий голова колгоспу за прізвищем Красота (або Красуля), як тоді водилося, до 300 -ої річниці возз’єднання України з Росією. Що ж, як кажуть “гуд –бай” легенда.
З історичних джерел - Літопису С. Величка та Чернігівського літопису - відомо, що могила гетьмана була зруйнована польським шляхтичем Чарнецьким в 1664р. Він, зруйнувавши Суботів, просто викинув з могили кістки гетьмана і його сина. Народна версія додає, що не тільки викинув, але ще й спалив, зарядив у гармату і вистрілив, так щоб навіть попелу не можна було зібрати. За іншою версією, його тіло було забрано і таємно вивезено в Польщу, де його зараз і треба шукати, разом з архівами та скарбами. Прихильники ж протилежної версії стверджують, що козаки перед наступом поляків дістали тіло гетьмана, поклавши на його місце когось іншого, а його самого відвезли в околиці Суботова і таємно перепоховали, знову ж-таки, за однією версією - десь на Вовчому шпилі, за другою - десь у валах або підземних ходах Мотронинського городища, а за третьою - на старому козацькому кладовищі в Суботові. Останній варіант був би цілком прийнятним, зважаючи на його заповіт про бажання бути похованим в Суботові. Як би там не було, але повинно було б залишитися саме поховання або ж його рештки які, власне, і шукали (правда безрезультатно) всі експедиції, включаючи нашу. Відсутність не тільки могили, але навіть її слідів, склепу або чогось подібного дає підстави припустити, що поховання там ніколи і не було. З літопису відомо, що тіло, в супроводі безлічі люду, перевезли в Суботів з Чигирина і “...поставили в мурованій церкві”. Поставили - не означає поховали. Відомо також, що поховання відбулося тільки три тижні потому. Чому? На жаль, відповіді на це питання поки що немає. Результати обстеження церкви, отримані нашою експедицією, дуже цікаві, але, ставлять більше питань, аніж дають відповідей. По – перше - цікавим є факт, що фундамент колон церкви, на які спираються хори та аркове склепіння стелі має глибину лише 1,3 м. Глибина фундаменту в цьому південно – західному кутку - 2,6 м. Але обидва фундаменти стоять не на материку, а на рушеному ґрунті, що є неприпустимим для будь – якого будівництва. По-друге, південна стіна церкви, окрім того, що є майже на 1м довшою за північну, ще й не “потрапила” на свій фундамент. Вона “зміщена” з фундаменту всередину церкви май же на 0,2 м.
Складається таке враження, що загальна архітектура церкви не відповідала початковому задуму, або ж будівельники намагалися щось приховати. Бо інакше доведеться погодитися з думкою п. Гуглі про те, що будівництво цієї, хоч і унікальної в своєму роді, церкви є взірцем середньовічної халтури, коли все робилося швидко, без проекту та фахового нагляду, руками бранців, явно не зацікавлених в результатах своєї праці. Як не прикро, але треба визнати, що ця версія також може бути вірогідною, зважаючи на те, що гетьман мав не більше 6-7 років на будівництво і палацу, і церкви, і розгалудженої системі підземних споруд, що видається досить сумнівним навіть при наявності людських і фінансових ресурсів. До того ж, велика кількість людей виключає таємність будівництва, а зважаючи на відсутність хоча б якихось планів, креслень або інженерних описів цих споруд, доцільним є звернути увагу на думку п. Гуглі про те, що гетьман просто не мав часу на серйозне будівництво, і замість палацу на замчищі стояв звичайний, але, мабуть, великий і частково викладений з каміння будинок, що в порівнянні з селянськими мазанками дозволяло називати його палацом. Також відомо, що на кінець останнього року життя гетьмана церква ще будувалася, і мабуть, поспіхом. Тож про підземні споруди і взагалі нема чого говорити.
З іншого боку, не можна оминути родзинку наших досліджень в церкві. Третє і найцікавіше є те, що магнітометричне обстеження археологічного шурфу однозначно вказує на наявність кольорових металів на рівнях значно нижчих за фундамент, а не на глибині 2,8 м, на якій нам довелося припинити дослідження. Окремої уваги заслуговує сам куток, який до наших досліджень вважався суцільним, але, як виявилося, таким не був. По-перше, він не несе ніяких будівельних навантажень, не зважаючи на площу майже в 20 м2, по-друге, тільки його зовнішні стіни викладені стіновою кладкою, а весь об’єм заповнений “забутовкою”, що може свідчити про те, що цей об’єм міг якось використовуватись. По-третє, північна стіна цього кута не перев’язана з західною стіною, а просто примикає до неї, а місце примикання просто закладене каменями, які навіть не перев’язані одне з одним і вони утворюють отвір, через який цей об’єм міг використовуватись. І, нарешті, стінова кладка західної стіни в цьому кутку закінчується в місці примикання до неї північної стіни кута – тобто закладки отвору! Це свідчить про те, що цей об’єм був таки досить великим і займав частину перерізу опорової західної стіни. То, може, цей об’єм, згодом забутований, і був причиною архітектурних невідповідностей південної стіни? Тоді виникає питання – а що ж це був за об’єм? Може, знову, середньовічна халтура, такий собі середньовічний експрес-метод будівництва? А може, це все-ж таки вхід до підземелля, в якому схоронена Богданова таємниця? Обладнання - річ вперта. Воно дає свої показники незважаючи на те, співпадають вони з нашим усвідомленням про те, що ми шукаємо, чи ні. Як тут не пригадати легенду, записану ще М. Грушевським в 1897 році про скарби Хмельницького, що заховані під підвалинами (?!) церкви? Або іншу легенду про те, як в 1935 році люди в військовій формі вивантажили з одного з підземних ходів, що поблизу церкви, кілька вантажівок різного церковного скарбу, коштовних меблів з золотим оздоблення і т.д. Між іншим, в селі ще є живі свідки тих подій. Повертаючись до аналізу легенд щодо підземних ходів, можна дійти висновку, що, в тому чи іншому вигляді вони стосуються 3-х основних напрямків. Перший - з церкви - до замчища; другий - з замчища до Тясьминутретій – з церкви до Тясьмину, вочевидь, через Богданів ставок, залишки якого у вигляді невеликої заболоченої калюжі ще можливо відшукати біля замчища. Є ще легенди про підземні ходи до “3-х криниць” та в урочищах “Льохи” і “Крамарське”, але безпосередньо поховання вони не стосуються, принаймі поки що, тому розглядатися тут не будуть.
Повертаючись до підземель, що поблизу церкви, то два з трьох - досить добре відомі фахівцям і перший, з церкви до замчища, якого стосується легенда про церковні скарби, навіть досліджував п. Логвин у 50-ті роки минулого століття, але тільки перші 10 м, бо решта ходу була засипана обвалом. М. Грушевський називає цей хід під церкву “великим льохом”. Сьогодні навіть ці 10 м завалено, а продовження досліджень цього ходу вимагає суттєвих коштів.
Через активні будівельні роботи, які розгорнулися на замчищі, якраз на місці, де мало би бути продовження цього ходу, ми не змогли і, мабуть, вже ніколи не зможемо відшукати ані його продовження, ані “малий льох”, який є на фотографіях М. Грушевського і який міг би бути пов’язаний з продовженням цього ходу на замчище. Якщо припустити, що підземний хід від церкви до замчища все ж таки існував, то ці два льохи з протилежних боків невеликого яру, який зараз розділяє церкву і замчище, були б єдиними кандидатами на цю роль. 2-й хід за радянських часів не досліджувався, тому що знаходився на території приватної садиби. Остаточно хід завалився десь років 5 тому. За словами господаря садиби, серед ночі щось як гупнуло, та так сильно, що заходила вся хата, а зранку він побачив провалля і зруйновану літню кухню, яка була прибудована до стіни, що обвалилася.
Єдиний, хто намагався дослідити ці ходи до революції, був священик цієї церкви отець Орловський, який в середині 19 ст намагався знайти в них булаву Богдана Хмельницького та його папери. На жаль, результати нам не відомі. Найбільш недослідженим є 3-й хід від церкви до Богданового ставка. Власне, як вже сказано вище, від ставка залишилася лише невелика заболочена калюжа, але в селі ще є живі люди, які розповіли нам, як у піонерському віці вони пірнали у ставку під якийсь камінь і потрапляли до великого підземного ходу де ховалися від піонервожатих. Далі не ходили, тому що хід було перекрито великими залізними дверима. Вони довго відмовлялися показати місцезнаходження цього ходу, але, врешті, нам вдалося побачити невідомі до цього часу напівзасипані підземелля які, можливо, мають відношення до цього недослідженого підземного ходу.
Остаточну відповідь на питання: чи є ці ходи частиною господарських будівель пізнішої забудови, чи, все ж-таки, вони є частиною легендарних підземель, які ведуть до останньої таємниці Богдана Хмельницького, можна дати тільки після їх дослідження. Але цей етап вимагає залучення значних фінансових і матеріальних ресурсів, тому поки що відкладається до кращих часів.
Благодійний фонд "Екологія та Соціальний Захист"
http://www.esz.org.ua/index.php?option=com_content&task=view&id=4&Itemid=13