На Тернопільщині перемогли демократія,авторитаризм та патріотизм
На Тернопільщині перемогли демократія, авторитаризм та патріотизм
96 місць в Тернопільській облраді отримали сили авторитарні за суттю, 69 – отримали сили патріотичні і 24 – демократичні. Як це вплине на Україну, і які висновки мала б зробити еліта.
Відбулося перше засідання новообраної Тернопільської обласної ради. Було розглянуто організаційні питання. На засіданні голова ТВК оголосила персональний склад новообраної ради, а яку входять 50 депутатів від ВО «Свобода», 20 від «Єдиного центру» (ЄЦ), 14 від Партії регіонів (ПР), 12 від БЮТ, 11 від блоку УНП, 8 від «Нашої України» і 5 від блоку Литвина (БЛ). В політичних колах і ЗМІ продовжується активне обговорення результатів тернопільських виборів, при чому акценти робляться на їх типовості чи нетиповості для України, наявності чи відсутності фальсифікацій, небезпеці радикалізму.
Основним результатом ми вважаємо те, що вибори, незважаючи на великий спротив, таки відбулися і це визнає переважна більшість політичних сил в країні. На зрив виборів були спрямовані великі зусилля БЮТ, «Народної самооборони» і тієї частини «Нашої України», яка підтримує Юлію Тимошенко. Яскравим прикладом цього було те, що через саботаж міліції в останній день була реальна загроза недоставки бюлетенів на виборчі дільниці. Адже за законом саме органи внутрішніх справ повинні були забезпечити цю доставку. Безперечно використання Ю.Луценком свого відомства у вузькопартійних цілях відображає хаос в країні і потребує додаткового розгляду. Проте вибори відбулися, чим продемонстровано можливість демократичного способу зміни влади. Спроба відміни одного з основних принципів демократії не пройшла. Вже саме цей факт має дуже велике загальноукраїнське значення.
Крім того, однозначним висновком загальноукраїнського масштабу є поразка тих політичних сил, діяльність яких у Верховній Раді неадекватна позиціям, з якими вони йшли на вибори, і за які голосував їхній електорат. Тому з великим рівнем впевненості можна припустити, що в будь-якій обласній Раді, де провідні позиції займають БЮТ, «Наша Україна Народна Самооборона» (НУНС) і Компартія (КПУ) результати виборів, якби вони відбулися зараз, відрізнялися б від минулих майже на стільки ж, наскільки це сталося в Тернопільській області.
НУНС показала невідповідність своєї діяльності сподіванням виборців її розколом майже відразу після парламентських виборів і наступними розколами та «розкольниками» після цього (до речі ініціаторами таких розколів були не лише самооборонці й протимошенківці, але й нібито пропрезидентський ЄЦ).
БЮТ своєю діяльністю виразно показав, що патріотична позиція була для нього лише пустою декларацією необхідною для перемоги на виборах. В реальній політиці ця сила понад усе ставить прагнення здобути владу будь-якими засобами й за будь-чий рахунок, зокрема й за рахунок послаблення української держави й збільшення загрози втрати її незалежності. Соціальні ж декларації БЮТу виявилися популізмом без жодної реальної основи, більше того результати діяльності уряду на чолі з БЮТ стали повністю протилежними до передвиборчих обіцянок.
Фракція ж комуністів (КПУ) виявилася найбільш «базарною» у всій Верховній Раді й показала свою повну безпринципність, що ще більше поглибилось скандалом в керівництві партії. Такий скандал за радянських часів, згадкою про які тішать себе прихильники комуністів, був би абсолютно неприпустимим.
Отже, три з п’яти парламентських політичних сил зараз зовсім не відображають інтереси переважної більшості своїх виборців. Тернопільські вибори проявили ситуацію щодо цього, яка склалася на загальноукраїнському рівні. Якщо втратили довіру старі політичні сили, то шукають нових. Тому близько 60 % голосів в Тернопільській області набрали політичні сили, які у ВРУ не мають своїх фракцій. Це також загальноукраїнська тенденція, яка в умовах Тернопільської області, можливо, проявилася особливо яскраво.
Наскільки ж прогнозованими виявилися результати цих виборів? Центр з інформаційних проблем 6.03.2009 оприлюднив результати соціологічного опитування до цих виборів та прогнозу на час виборів відповідно до тенденцій, які були під час кампанії для випадку, якщо б завершальна стадія кампанії відбувалася в нормальному режимі, тобто без загрози відміни виборів. Порівняємо результати прямого опитування, прогнозу і виборів.
| Партія | Пряме опитування | Прогноз | Результат виборів |
| Свобода | 34,1 % | 37 % | 34,7 % |
| БЮТ | 25,3 % | 12-17 % | 8,1 % |
| Наша Україна | 11,3 % | 5-9% | 5,2 % |
| Блок УНП | 7,5 % | 15,5 % | 8.0 % |
| ЄЦ | 7,2 % | 10,5 % | 14,2 % |
| Блок Литвина | 5,3 % | 9 % | 3,6 % |
| Партія регіонів | 3,9 % | - | 9,8 |
Оскільки завершальна частина кампанії була цілком дезорганізована. Нормальне сприйняття передвиборчої інформації населенням не відбувалося, позаяк основним питанням було не те, хто і що пропонує, а те, будуть чи не будуть вибори взагалі. Тому безперечно прогноз виконаний з припущення нормального ходу соціоінформаційних процесів не міг підтвердитися. Проте загальні тенденції зменшення електоральної підтримки БЮТу, НУ та збільшення – ЄЦ реалізувалися. Крім того, істотно зменшився результат БЮТ за рахунок бойкоту виборів цією політичною силою. Частина їх виборців справді не взяла участі у голосуванні. Проте, враховуючи наявні тенденції, ця частина виборців не перевищує 8 %.
Для ВО «Свобода» і блоку УНП суперечливі тенденції. З одного боку відображено активну інформаційну кампанію, з іншого – дезорієнтацію населення через загрозу зриву виборів. Це привело до того, що електоральний результат цих сил виявився на рівні результатів соціологічного опитування виконаного два з половиною тижні перед виборами. Показник блоку Литвина виявився меншим, як від результату опитування, так і від прогнозу через негативну оцінку населенням рішення ВРУ про відміну виборів тим більше, що воно приймалося паралельно (і в обмін за звільнення з посади міністра закордонних справ В.Огризка). Всі рішення ВРУ так чи інакше, незалежно від особистої позиції В.Литвина, асоціюються саме з ним. Істотно менший ніж випливало з прогнозу, враховуючи активну інформаційну діяльність, показник блоку УНП пов’язаний з розчаруванням виборців в «правильному демократичному і досить м’якому» підході цього блоку в умовах жорсткої конфронтації і «гри без правил».
Важко знайти логічне пояснення надто високим результатам «Єдиного центру» і особливо Партії регіонів. Ріст прихильності населення до ЄЦ внаслідок інформаційної кампанії вже відбувся, а дезорієнтація пов’язана з можливістю зриву виборів мала б привести до падіння рейтингу порівняно з прогнозами ЄЦ, як сталося з іншими активними в цій кампанії силами – ВО «Свобода» та блоком УНП. Таким чином, враховуючи всі обставини можна було очікувати рейтинг електоральний результат ЄЦ на рівні 9 %. Партія регіонів не проявила особливої активності, тим більше була причетна до зриву виборів. Проте зуміла консолідувати лівий електорат. Тому логічно очікуваним мав би бути її результат на рівні показника опитування 24-26.02.2009, тобто, близько 4 %. Виходячи з аналізу співвідношення прогнозних і фактичних результатів можна припустити викривлення волевиявлення населення щодо ЄЦ та Партії регіонів. В кожному з випадків, результати виявилися на 5-6 % вищими від логічно обґрунтованих.
Партії «Єдиний центр», яка в області володіє адмінресурсом, забезпечивши організоване проведення виборів, незважаючи на велику протидію, безперечно мала можливість здійснити в той чи інший спосіб спотворення результатів волевиявлення, або, у крайньому разі, не перешкоджати цьому, хоча мала достатні засоби для того, щоб цього спотворення не допустити.
Можливості фальсифікації істотно сприяла недостатньо добре організоване спостереження за виборами з боку різних політичних сил і зневіра населення в можливості справедливих виборів. Тому й мала місце недостатня протидія спробам їх фальсифікацій. Відмінність результатів виборів від логічно обґрунтованих безперечно вигідна «Єдиному центру». Адже крім збільшення власного показника підвищення показника Партії регіонів, сприяє визнанню цією партією результатів виборів. Крім того це переорієнтовує Партію регіонів на більшу активність в Західній Україні, що, могло б сприяти й просуванню пропрезидентських сил на Східну Україну, зменшуючи антагонізми між В.Ющенком і В.Януковичем. Тому припущення про можливі фальсифікації виборів є небезпідставними. Разом з тим документально значних порушень зафіксовано не було. Тому прямі звинувачення у фальсифікації не можна вважати легітимними з точки зору права.
Запитання пов’язані із ймовірністю фальсифікації викликав різкий ріст явки виборців після 15:00, з одного боку і низька для цієї області загальна частка осіб, що прийняли участь у виборах з іншого боку. Проте ці чинники також не варто перебільшувати. Адже на відміну від інших випадків, вибори проводилися лише до обласної ради, функції якої не досить виразно уявляє собі більша частина населення. Зменшенню проценту участі у виборах і запізненню в голосуванні сприяли й великі сумніви населення щодо реальності виборів і реальності політичних сил, за яких вони збираються голосувати, відобразити їхні інтереси. Таким чином, можна припускати, що викривлення результатів виборів відбулося на рівні 10-12 %. Це не змінило ситуації загалом, проте істотно покращило позиції деяких політичних сил.
Результати тернопільських виборів у протистоянні В.Ющенка і Ю.Тимошенко можна вважати істотною перемогою чинного президента. Він сказав, що вибори відбудуться – вони відбулися. Нарешті, хоч одна обіцянка президента здійснилася. Але в значно більшій мірі це перемога В.Балоги. Адже демократична пропрезидентська «Наша Україна» зазнала поразки, а жорстко прагматичний, без ідеології і без правил, орієнтований лише на результат «балогівський» «Єдиний центр» переміг. Президенту продемонстровано, що його переобрання може бути забезпечене не відновленням довіри народу через презентування його у боротьбі за відродження України, а адміністративними технологіями з дуже сумнівними методами, але прогнозованим позитивним результатом.
Разом з тим, цей висновок не є таким вже однозначним адже проголосувавши за абсолютно чужих їм людей (в списку партії ВО «Свобода» присутня дуже велика частина осіб, які не мають нічого спільного з Тернопільщиною) але з дуже близькою ідеологією, населення найбільш української області показало президенту, що воно хоче підтримувати і що воно його підтримає, якщо він справді буде з ним. Адже серед реальних кандидатів в президенти воно більше не має кого обирати. На цю ж тенденцію вказує й досить високий результат поміркованого, але конструктивного й твердо патріотичного блоку УНП, за який також голосували переважно ті, хто хоче бачити Віктора Ющенка сильним українським Президентом й готові підтримати його. Електоральний результат, який дали ці виборці набагато перевищує адміністративно-технологічний результат Віктора Балоги – 42,7 % (сумарний показник ВО «Свобода» і блоку УНП).
Незважаючи на жорстке протистояння щодо тернопільських виборів, безпосередньо перед і після цих виборів помітно покращилися стосунки між командою Президента та командою Прем’єр-міністра, що зокрема проявилося в досить лояльному до Ю.Тимошенко виступі В.Наливайченка у ВРУ. Після поразки БЮТ у Тернополі, яка фактично була прогнозована ще до виборів, Президент не зацікавлений у повному знищенні Ю.Тимошенко. Тому мають бути певні кроки на її зміцнення. Адже знищуючи Ю.Тимошенко, Ющенко опиняється в протистоянні лише з В.Януковичем, який, незважаючи на невиразність й архаїчність своєї позиції, використовуючи власну опозиційність, має великі переваги над чинним президентом.
Команда В.Ющенка зацікавлена в максимально конфліктних стосунках між БЮТ і ПР, зберігаючи відносно нормальні стосунки з можливістю співпраці та компромісів, як з одними, так і з другими. Таким чином, Ю.Тимошенко і В.Янукович будуть зменшувати рейтинг одне одного, а В.Ющенко стане арбітром нації, як і належить Президенту.
Тернопільські вибори показали ще один успішний крок цієї стратегії. Знову працює технологія. Звичайно ця технологія не заборонена, незрівнянно позитивніша ніж спотворення результатів виборів. Але технологічна підтримка ніколи не замінить реальної підтримки. Народ потребує президента, який би був його провідником і справжнім гарантом його інтересів. Тоді йому повірять, його підтримають і знову підуть за ним на майдан. Без цього технологічна перемога лише збільшить недовіру народу до влади і при загостренні цієї недовіри змете цю владу новою революцією чи контрреволюцією.
Щодо діяльності новообраної тернопільської обласної ради, то вона очевидно буде продуктивнішою ніж діяльність попередньої. Проте це, швидше за все, буде проявлятися лише в тому, що у «там було нічого, а тут буде хоча б щось», - і то добре. Нефаховість і відірваність від проблем області найбільшої фракції весь час буде істотно обмежувати можливості позитивного впливу Ради на ситуацію в області. Хіба що «свободівців» зменшать свої амбіції й будуть у всіх конкретних питаннях слухатися фаховіших і компетентніших колег з інших фракцій. Тим не менше, повного відриву депутатів від населення, цинічного й відвертого ігнорування його інтересів вже не буде. Адже вибори показали, що населення таки може впливати на владу і це великий успіх демократії.
Ще одною дуже важливою загальноукраїнською тенденцією, яка проявилася на цих виборах є ріст прихильності населення до авторитаризму. Хоча самі вибори були проявом демократії, але перемогли на них авторитарні сили. ВО «Свобода» не вважає себе демократичною партією. І в програмних положеннях і в методах діяльності є авторитарною. «Єдиний центр» на практиці реалізовуючи жорсткі адміністративні методи правління також виразно демонструє свій авторитаризм. БЮТ і ПР продемонстрували своє заперечення принципів демократії голосуванням у Верховній Раді за відміну тернопільських виборів. Та й інші елементи діяльності цих політичних сил показують, що вони більш авторитарні, ніж демократичні. Таким чином, в Тернопільській обласній раді авторитарні сили (ЄЦ, ПР, БЮТ, ВО «Свобода») одержали 96 місць, тоді, як демократичні («Наша Україна», блок УНП, Блок Литвина) лише 24 місця. Це при тому, що окремі сили з цієї групи можна з натяжкою назвати демократичними. Отже, справа не в загрозі радикалізму, а саме в загрозі авторитаризму.
Разом з тим тернопільські виборці показали, що понад будь-які соціальні проблеми, залякування кризою, й реальні негаразди під час цієї кризи люди надають перевагу ідеологічним партіям. Основою таких ідеологій має бути патріотизм. ВО «Свобода», блок УНП і «Наша Україна» патріотизм вважають основним елементом своєї ідеології й політичної позиції, який для них важливіший ніж все інше. Ці політичні сили сумарно одержали 69 місць в обласній раді. Отже населення цієї одної з найслабше розвинених областей України показало, що не відступить від патріотичної позиції в жодному випадку.
Багато політологів обговорюють успіх ВО «Свобода» в Тернопільській області, як певний феномен, що відображає радикалізацію, маргіналізацію чи навіть люмпенізацію населення цієї області. Проте за ВО «Свобода» голосувало населення не від важких соціальних умов, не від нестатків (якби це було так, то вони були б більш прихильні до ЄЦ, ПР чи навіть БЮТ). Голосували за тих, хто може реально захистити українців. Навіть у цій найбільш українській області, українці почувають себе меншиною у своїй країн, країні за яку боролися, за незалежність якої майже з кожної сім’ї хтось віддав своє життя, яку вони хочуть бачити українською. Адже нема в світі іншої країни, яка б могла захистити українську мову, українську культуру, історичну пам’ять й врешті ідентичність українського народу. Тепер же все це дедалі більше топчеться, дедалі більше потребує захисту. Непослідовні, а часто і невдалі спроби В.Ющенка, протистояти цьому, показують необхідність пошуку нової опори, нової сили, яка б в критичних умовах, очолила б боротьбу українського народу на свій захист, як це в 30-40-х роках зробила Організація Українських Націоналістів. Зараз такою силою частина населення бачить, чи принаймні хоче бачити ВО «Свободу». Звичайно, «Свободі» ще далеко до цього й судячи по всьому вона не надто прагне ставати такою силою. Адже тоді треба буде не лише декларувати, але й реалізовувати свої ідеї. Спиратися не лише на етнічних українців, але й на весь український народ, який вважає себе творцем української культури й української ідентичності, етнічність якої є лише стрижнем. Значно простіше зберігати радикальність маргіналізм, протестувати проти всього, але ні за що не відповідати. Певну частину свободівців, очевидно влаштовує теперішній стан адже інакше треба багато працювати, передовсім працювати над собою. Проте, якщо цієї праці не буде населення Тернопільщини відкине «Свободу» так само, як воно відкинуло БЮТ. Те ж саме, можна сподіватися, станеться і в масштабі всієї України. Для українського суспільства потрібна послідовна фахова й конструктивна права політична сила. Толерантна й позитивно налаштована до представників інших національностей, здатна безперечно враховувати їхні інтереси, але передовсім захищати інтереси українців в широкому розумінні цього слова. Становлення такої політичної сили має бути одним з наслідків теперішньої глибокої ідеологічної політичної економічної й соціальної кризи. Всі політичні сили повинні зрозуміти, що українці потребують захисту на своїй землі. Українці не погодяться бути знищеними. А забезпечення інтересів українців у гармонійній спільній праці з іншими етнічними групами для побудови України не лише за назвою, але й за сутністю має бути вигідним для всіх.
Петро ЖУК
Директор Центру з інформаційних проблем територій
Національної Академії Наук України
Received: by mail.maidanua.org (envelope-from cipt.kontakt=AT=gmail.com) for news=AT=maidanua.org; Sat, 21 Mar 2009 06:44:00 -0400
Відповіді
2009.03.21 | Irma
Re: На Тернопільщині перемогли демократія,авторитаризм та патріотизм
Представники УМВС у Тернопільській області замість того, щоб забезпечувати правопорядок та не допустити вчинення злочинів, усупереч прямій вимозі закону забезпечити супровід виборчих бюлетенів на дільниці, самоусунулись від виборчого процесу та відмовились виконувати визначені законодавством правоохоронні функції. "Орли" Луценка фактично стали проти конституційних прав тернопільської громади на бік політичних рейдерів.2009.03.24 | Сергій Кабуд
ВОСВОБОДА-організація антисемітів примазується до антикомуністів
мутні лідери якої визнають своїконтакти з КГБ в минуломудивні співпадіннячка
2009.03.24 | Михайло Свистович
Не примазується, вони є антикомуністами
Сергій Кабуд пише:> мутні лідери якої визнають своїконтакти з КГБ в минулому
Не визнають, брехати негарно
>
> дивні співпадіннячка
немає співпаданнячок
2009.03.24 | OlalaZhm
Зате Кабуд своєї співпраці з КДБ не визнає
2009.03.24 | Сергій Кабуд
А звідки в вашої альма-матер репутація жидоїдського збиговиська?
в МАУП?Як так склалося і чому вас завжди так тіпає з цього приводу?
Поділіться чим знаєте
2009.03.24 | OlalaZhm
Мене тіпає?! тіпає тебе, шизоїде маленьке
2009.03.24 | Сергій Кабуд
МАУП має репутацію жидоїдської організації, чи ви це заперечуєте
ач як трухануло, чи може це день критичний?ЧИ вам довелося особисто зустрічати Дейвіда Дюка?
Як саме відбувалася антисемітська індоктринація в закладі МАУП?
2009.03.24 | OlalaZhm
А кабуд має репутацію шиза, але це все ж таки діагноз
2009.03.24 | Сергій Кабуд
краще не лайтеся а роскажіть що вам відомо
як здійснюьтєся індоктринація?які заходи проводилися?
звідки виникла ця репутація в суспільстві?
спокійно, зосереджено відповідайте на поставлені питання
які мають суспільне значення
2009.03.24 | petro
а що Кабуд це суспільство? Дивись він вже за Юща ргобить...
2009.03.25 | petro
а чо ж то Капут придираєтся до МАУП-невже воно геврей?
2009.03.24 | keymaster
Кабуде, Тягнибок вже створив у Чікаґо свій опорний пункт
А Ви нічого не робите!Освідомлюйте людей в Америці, це ж Вам не в Україну приїхати і боротись за світле майбутнє свого народу. Це ж на місці, в країні, де живете!
Чи Ви тільки для красного слова тут пишете всякі попередження, а працювати з людьми не вважаєте за потрібне?
2009.03.24 | Сергій Кабуд
це клоунада при тому небеспечна
дограєтеся вас будуть з РФ 58ю армією від фашистів визволятипртацювати з людьми це в сенсі з пенсіонерами хто компютер не вміє включати?
Вы взагали що маєте на увазі ?
2009.03.24 | keymaster
Я маю на увазі, що Тягнибок двічі на рік їздить до вас в Америку
за фінансуванням до довірливих українців у Чікаґо.Шо неясно?
Чікаґо - це США - це Ви там живете, а не я.
Якщо Тягнибок такий поганий, то поясніть довірливим українцям, які живуть в країні Вашого помешкання, небезпеки від фінансування Тягнибока. Вам це мабуть легше зробити, ніж мені з України. Чи Ви від цієї проблеми усуваєтеся і ні з якими американськими українцями виховної роботи проводити не будете?
2009.03.24 | Сергій Кабуд
Америка велика. Тут міліоних міст бл 80)))
Їздять сюди всі. З одною пані з Чікаго я колись розмовляв довго телефоном. Це все пусте. Працювати треба над інформуванням людей про наше минуле, теперішнє і методи дезінформації проти нас.Не маючи знання - ми як в темряві не знайдемо виходу.
keymaster пише:
> за фінансуванням до довірливих українців у Чікаґо.
Інші клянчутє в інших місцях.І так з всєого світу.
> Шо неясно?
Тягнибочинство зявилося в Україні. Україні і нашкодить.
> Чікаґо - це США - це Ви там живете, а не я.
І що з цього ? Втрачається лінія думки.
> Якщо Тягнибок такий поганий,
\
який він ви дізнаєтеся якщо залізничні віойська РФ на 20 тисячах танків будуть перетинати харківську область а НАТО вирішить втриматися і не захищати вас.
то поясніть довірливим українцям, які живуть в країні Вашого помешкання, небезпеки від фінансування Тягнибока.
Називайте іх імена і імейли- я поясню.
Якщо ці особи живуть у вашій уяві- передавайте вітання. ))
>Вам це мабуть легше зробити, ніж мені з України. Чи Ви від цієї проблеми усуваєтеся і ні з якими американськими українцями виховної роботи проводити не будете?
В сенсі пенсіонерам чи розумово неповноцінним хто читати не вміє пояснювати словами чи жестами?
Жестами скоріше чи як?
Вас дуже важко зрозуміти.
Тим більшер що голосували за тягнибока в тернопільскій області, дуже локалізовано.
Це не в Чікаго.
2009.03.24 | Михайло Свистович
Re: Америка велика. Тут міліоних міст бл 80)))
Сергій Кабуд пише:>
> Називайте іх імена і імейли- я поясню
Так це ти маєш їх виявити, він їх не знає. Може вони й імейлів не мають.
2009.03.24 | keymaster
Та ну його, Михайле.Кабуд просторікувати може багато,а працювати
доведеться все одно нам. Він же шукатиме пояснень, чому він не може нічого зробити. А хоч би одну людину знайти і переконати - тут непереборні труднощіПуста розмова.
2009.03.24 | Сергій Кабуд
одне з вас вже за ФСБ-ний УБК агітувало
друге 'вміло' надуває символічне значення БАНДЕРИбо реального значення не розуміє
ви компашка 6%. Навіть і 6% для вас- зоряне минуле.
2009.03.25 | Михайло Свистович
Це ти про себе? Re: одне з вас вже за ФСБ-ний УБК агітувало
Архіви зберігають твою агітацію за УБКЯкщо ти пишеш, що це - ФСБ, тоді твоя агітація є свідомим злочином. Наша ж лише "заблуждєнієм". Нам дадуть умовно з відтермінуванням покарання, тебе ж - розстріляють
Сергій Кабуд пише:
>
> ви компашка 6%. Навіть і 6% для вас- зоряне минуле.
А що таке 6%?
2009.03.24 | Наталка
А в чому, keymayster, ви хочете переконати ту "одну людину"?
2009.03.25 | keymaster
"Одну людину" я ні в чому не збираюсь переконувати
Це, по-перше, безнадійноПо-друге - нема в чому. Переконувати можна того, хто має бажання щось робити. Тут же є тільки бажання якимось способом відмазатися від конкретної роботи.
Вважайте, що я спостерігаю за процесом відмазування "однієї людини"
Хоча, цей процес має ознаки постерства, за що "одна людина" боже бути покарана баном. Але я не модерую ВФ, нехай собі сушать голову талмудісти-начьотчікі, які тут займаються модерацією
Як їм не заважає - то й не заважає
2009.03.24 | Наталка
Брехати негарно. Тягнибок був в Америці лише раз
Кабуду раджу свою ахінею в Канаді пропагувати. Там багато колишньої комуни та гебні осіло. В Чікаго навіть ті, "старі без комп"ютера", йому конкретно пояснять - куди йти та що робити.2009.03.25 | Сергій Кабуд
Джеймстаун фаундейшн: для тих хто вміє англійською читати
З нарукованих спогадів тягнибока про його регулярні контакти з КГБ очевидно що він співпрацював: тягнибок ніколи не був притягнутий ні як свідок ні як звинувачений, а З ВЛАСНОЇ волі погодився контактувати з КГБ і не один раз.То як він описує свої контакти сам не залишає ніяких сумнівів що СПІВПРАЦЮВАВ.
А значить співпрацює і тепер.
Can the Far-Right and Liberal Hopefuls Challenge Ukraine's Leaders?
Publication: Eurasia Daily Monitor Volume: 6 Issue: 56March 24, 2009 03:24 PM Age: 3 hrs
By: Pavel Korduban
Arseny Yatsenyuk
Recent opinion polls and a local election on March 16 have shown that two stars are rising in Ukrainian politics. The time remaining until the January 2010 presidential election should show whether the two, far-right Oleg Tyahnybok and liberal economist Arseny Yatsenyuk, will prove viable alternatives to the current Ukrainian political elite which has been losing its popularity. The two could hardly be more different, yet they share the same stronghold in the nationally minded western part of Ukraine which decided the fate of the previous 2004 election won by Viktor Yushchenko. Opinion polls show that society is being radicalized yet the liberal rising star is more popular than his far-right rival for the moment.
Tyahnybok's Freedom party sensationally won the local election to the Ternopil Region council with 34 percent of the vote. This was more than the combined votes cast for the parties that came second and third, respectively the pro-Yushchenko United Center with 14 percent and the Party of Regions (PRU) with 10 percent. Svoboda will control 50 seats out of 120 in the regional legislature (Interfax-Ukraine, March 16, 18). Freedom's result looks especially impressive compared to its own in the same election in 2006, when it scored under two percent. An enthusiastic Tyahnybok immediately announced that he would run for president, rather than backing Yushchenko as he did in 2004.
Freedom, is essentially a party of one man, the charismatic forty year old Tyahnybok, who has long been a pariah of Ukrainian politics - for a good reason. Its original name was the Social Nationalist Party whose symbols looked very much like those of Hitler's National Socialist Party. Tyahnybok believes there are too many Jews and Russians in Ukrainian politics and economy so he suggests re-introducing the Soviet-era ethnic origin entry in passports in order to increase the percentage of ethnic Ukrainians in positions of power. Tyahnybok was expelled from Yushchenko's caucus in parliament in the early 2000s for an anti-Semitic and Russophobic speech. In his most recent interview, Tyahnybok said that he did not regret making that speech (Ukrainska Pravda, March 16). As far as the economy is concerned, Tyahnybok is probably in favor of autarchy. In foreign policy, he is wary of both Russia and NATO and he calls for restoring the nuclear arsenal which Ukraine inherited from the Soviet Union and renounced in 1994. An influential liberal weekly compared Tyahnybok to Mussolini (Zerkalo Nedeli, March 21).
Freedom's victory is a worrying signal for democracy in Ukraine, yet it should not be overestimated. First, it won in only one of Ukraine's 27 regions, and this region is among the poorest and most nationalistic. Second, Freedom's campaign was reportedly supported by Yushchenko's team as a counterweight to Prime Minister Tymoshenko's party, which won the Ternopil election in 2006. It is hard to predict how Freedom will fare once this support is withdrawn. Third, Tyahnybok has a strong rival whose party if it chose to run in Ternopil would have been among the winners, as Tyahnybok himself admitted. This is thirty four year old Arseny Yatsenyuk, who is from the liberal camp. Despite his youth, like Tyahnybok this prodigy comes from western Ukraine and has managed to serve in a wide range of positions including as deputy CEO of a private bank, acting central bank head, foreign minister and parliament speaker. Yatsenyuk resigned from the latter post late last year to found his own party with an ambitious name, Front of Change.
Yatsenyuk's popularity has grown from two percent to double digits in less than one year. He is the third most popular presidential hopeful according to the most recent opinion polls by the pollsters Razumkov, Sofia, R&B Group and FOM. With his 10-13 percent popularity, he is rapidly closing the gap on the second most popular politician, Tymoshenko who has 16-18 percent while PRU leader Viktor Yanukovych is in the lead with 17-24 percent (www.ceemarketwatch.com, March 20). Moreover, if Yatsenyuk managed to get to the last round of the election and faced either Yanukovych or Tymoshenko there, he would likely emerge as outright winner, according to the R&B Group (ostro.org, March 10).
Like Tyahynbok, Yatsenyuk attracts mostly protest votes. They both use the advantage of not holding any top post at a time of economic crisis while Ukrainians are increasingly blaming Prime Minister Tymoshenko and the leader of the largest party Yanukovych for the poor state of the economy which is expected to shrink by as much as eight percent in 2009. Unlike Tyahnybok, whose views are widely known, Yatsenyuk has yet to clarify his attitudes to such divisive matters as relations with Russia, future NATO membership and the calls to make Russian the second official language, after which his popularity may decline.
Opinion polls also show that Ukrainian society is being radicalized in the current climate of political and economic uncertainty. This trend should favor Tyahnybok rather than Yatsenyuk. According to Razumkov, the percentage of Ukrainians ready to take part in violent protests grew from 10.8 percent in December to 14.4 percent in early March; 42.2 percent are ready to take part in legal protests or strikes, up from 26.6 percent in December; and 23.8 percent are ready to participate in rallies or demonstrations outlawed by the authorities (Ukrainska Pravda, March 12).
2009.03.25 | Михайло Свистович
Re: Джеймстаун фаундейшн: для тих хто вміє англійською читати
Сергій Кабуд пише:> З нарукованих спогадів тягнибока про його регулярні контакти з КГБ очевидно що він співпрацював
Зовсім не очевидно
> тягнибок ніколи не був притягнутий ні як свідок ні як звинувачений
тоді нікого вже не приягали за політику
> а З ВЛАСНОЇ волі погодився контактувати з КГБ і не один раз
не з власної волі
>
> То як він описує свої контакти сам не залишає ніяких сумнівів що СПІВПРАЦЮВАВ
залишає
>
> А значить співпрацює і тепер
не значить
Негарно брехати і зводити наклепи на людину, яка, знаючи, що до неї прикута увага КГБ, залишилася в Україні боротися за її незалежність, а не втекла за кордон.