03/25/2009 | Петро

В житті не поодинокі випадки, коли гарних жінок чоловіки бояться через ризик відмови. Для приватного підприємця аналізувати банківську систему-теж страшнувато, але маю надію, що вибачите помилки.

Чому я вітаю не просто банкірів а саме українських банкірів? Не знаю чому, але я не вірю в банкіра поляка , араба або негра. Навіть в німця чи шведа. Просто не сприймаю надпису «Сбербанк России» на вулиці Гетьманській або Незалежності. Щось підсвідоме говорить про загрозу незалежності при розвитку сітки таких банків. Можливо я помиляюсь, але чим успішніше працюватиме «Сбербанк России» , «Альфа Банк», тепер вже нерідний нам «Промінвест» та інші російські банки - тим гірше буде українським. До речі, можливо це дрібничка, але чи продовжив «Райфайзенбанк Аваль» багаторічну традицію Федора Шпіга та банку «Аваль»- фінансування всеукраїнського дитячого турніру «Шкіряний м’яч»? Німці так само люблять наших дітей? Маю сумнів…

«Вони повинні конкурувати»-, скажуть люди. «Це ринок-виживає сильніший». Так , мусять конкурувати, мусять вчитись та розвиватися. Однак чи можемо ми ставити в рівні умови в себе вдома своїх дітей і чужих ! Чи є Україна рідною матір’ю для українських банків , чи вона є своєю для всіх , хто платить ? Може хто під скаже мені назви наших банків в Росії, Польщі, Франції або США ?

Кількість іноземних постійно росте, особливо через банкрутство українських банків, а визначення граничної межі іноземного капіталу в банківській системі України не підтверджено ніякими дослідженнями! Де межа, коли втрата власного капіталу банків означатиме повну втрату суверенності? Якщо можна вважати, що при стопроцентному викупу українських банків (скажімо Росією) ми будемо так само вільні у своїх діях – то чому ніхто з українських економічних авторитетів цього не говорить? Як на мене, то питання ці є дуже важливими для країни, але публічній дискусії не підлягають. Як і багато інших, що чомусь замовчуються. Чому, для чого ? Ви зацікавлені в цьому, банкіри ?

Скажімо дивним для мене є вільне плавання в Україні іноземної валюти, яка фактично являється основним платіжним засобом . Мабуть для інженера це складне питання , однак не розумію, як можна регулювати та контролювати національну банківську систему при такій інтернаціональній грошовій мікстурі ? Розумію вільну конвертацію як можливість обміну гривні на будь-яку іншу валюту при зарубіжних бізнесових справах або поїздках за кордон. Однак для таких справ достатньо декількох державних банків (той же «Ексімбанк»), для яких валютні операції є основною діяльністю та жорстко контролюються Нацбанком. Торгівля валютою на міжбанківському рівні в Україні стимулює стабільність гривні чи сприяє спекуляції та розхитуванню ринку? Чи не стимулюють такі торги віддалення від реального виробництва своєю прибутковістю ? Використання як засобу зберігання в часи паніки стимулює різкий попит на інвалюту. Панічне виймання коштів з депо зитів останні півроку закінч увалось в основному покупкою долара США по захмарному курсові. Експортерам залишалося тільки затримати свої валютні операції на кілька днів, щоб достатньо «підігрітися». За рахунок обдурених простаків. Обдурених простаків, на яких тримається вся банківська система, а як взаємозалежне – підприємництво. Ріст кредитних ставок від 18 % до теперішніх 50% - це і є плата бізнесу за недовіру суспільства до банків. Фактично бізнес має оплатити вартість помилок уряду, Нацбанку, комерційних банків, недобросовісних банкірів та законодавства, і як наслідок ослабити саму українську банківську систему. Самих себе. Адже чим вищими є кредитні ставки, тим більше шансів іноземному капіталу витіснити українських банкірів з краю на периферію. За банкірами – і підприємців. В житті це нагадує мені ринок на Троєщині : на кращих місцях-китайці, в’єтнамці та азербайджанці. Наші ж – біля туалету. Не хочу бачити українські банки «біля туалету» адже знаю : ми, підприємці, будемо десь поряд з нашими банкірами в ролі братів по нещастю.

Вже початок кризи виніс на поверхню проблему взаємного діалогу банків і підприємництва. Попередня практика незалежного вирішення своїх проблем кожним виявила свою слабкість та безперспективність. Виявилось, що підприємництво має надзвичайно шанобливо відноситись до банківського сектору. Але й банки без бізнесової активності підприємців розвиватися повноцінно не можуть. Скажімо хаос в регуляторній політиці бізнесу так само негативно впливає на банківський сектор як і на підприємництво. Тому нерозривний взаємозв’язок банки - бізнес має стати найближчим часом аксіомою всього економічного життя в країні.

Кризі банківської системи України сприяли одночасно декілька негативів. Риторика уряду – військово різка, однозначна та викривальна. Здається урядовці не знають, що для знищення будь-якого банку достатньо пошепки сказати сусідці:» Ганю! Заберіть депозит з "Промінвестбанку" , бо він ненадійний. Тільки нікому не розпатякайте…» Як наслідок – банк вже належить Росії. Цікаво : скільки коштує кожне слово урядовця, після чого банк стає іноземним? А хто відповів хоч раз «за базар»? Знову ми з вами? Але нікуди правди діти :не маємо до цього часу ні Програми діяльності уряду, ні точних орієнтирів руху країни, засад економічної політики. Навіть короткочасної програми виходу з кризи на держаному рівні не спромоглися народити!

Далі - продовження негативу на владному олімпі, коли добро для Президента одночасно є злом для Прем’єра та надією для опозиції. Не до банків тут. Не до економіки. Не до людей.

Війна всіх проти всіх, яка закінчується спільною поразкою. Ні ,не наших політиків а банків, як тестового інструменту хворої економіки, яка є продовженням хворої політики.

Негативом виявився і надзвичайно ослаблений публічний зв'язок банків та бізнесу в обличчях. Обличчях відомих, шанованих в суспільстві, які вже на початку погіршення ситуації спільно висловилися б з основних проблемних питань. Спокійно і фахово . З боку банків такою фігурою виявився голова Асоціації українських банків Олександр Сугоняко. Людина, яка дійсно має працею своєю зароблений авторитет . Як фахівець, політик, управлінець і патріот . Одночасно.

На жаль таке поєднання всіх якостей в одній особі було єдиним. Зі сторони бізнесу, керівництва економічним блоком уряду , Держкомпідприємництва таких людей не знайшлося. Це і є криза. Криза великого, гарного корабля, який потребує найбільше твердого капітана , професійної команди та вірного курсу. Знайти курс, капітана та команду – основне завдання , яке не може бути вирішене без вашої, друзі - банкіри , допомоги. Якщо ви не допоможете шукати провідників, які згодяться вивести нас на тверду дорогу – провідники знайдуться самі. Але ті що знайдуться самі поведуть всіх нас по новому колу поневірянь та розчарувань, бо основною задачею матимуть перерозподіл заробленого. Все, що зароблено тяжкою працею , включаючи ваші капітали і наше майно - полетить у прірву. Пройдемо нелегкою дорогою, щоб почати з ще гірших стартових умов. І станеться це через відсутність взаємного розуміння підприємництвом та банкірами проблеми формування української вл ади .Влади, як інструменту з абезпечення стабільності , чого найбільше потребують гроші і бізнес. Ситуації повного не розуміння , яке звучить сьогодні через заклики не сплачувати кредитові зобов’язання , введення кредитових канікул - самі банки мають в майбутньому не допускати. Як і не доводити отримувачів кредитів до умов, за якими наступає неспроможність виконувати взяті на себе зобов’язання. Разом з бізнесовими структурами галас мали зчинити і банкіри. Однак крику не було. Так собі – «десь, в глибині душі…» За тишею ж наступає грім . Під час війни гроші стають тільки магнітом небезпеки, а банки та бізнес втрачають сенс. Починається інший вимір…

До чого я закликаю ? Закликаю до спільного підштовхування Президента і Уряду до вироблення Стратегії майбутнього України , в якій сконцентрувати бачення України через 50-100 років. Адже такої Програми виробити в країні просто немає кому через постійні вибори та чвари. Якщо ми доручимо це політикам- отримаємо Програму приходу до влади політичної партії. Отже, банківська система , як кровеносна система організму має бути зацікавлена у виробленні проекту майбутнього. Як і бізнес , який частенько йде в протилежний до необхідного бік. « Якщо не знаєш куди йти – будь-який вітер тобі не в парус» Про кого це ? Поки-що про нас, однак пропоную почати приводити до порядку фундаментальні речі. Далі все буде йти за чергою. Головне – курс. Давайте шукати його разом.

Василь Остапчук , приватний підприємець м. Новоград-Волинський