До «Факторів агітації в Тернополі»
03/27/2009 | Петро Жук, Роман Соломонюк
«Українська правда» опублікувала статтю Артема Біденка, що претендує на об'єктивний всеохопний аналіз. У цій публікації робиться багато висновків, які суперечать не лише результатам інших аналітичних досліджень, але й самим викладкам, якими послуговується автор статті.
У першому ж абзаці автор ставить під сумнів значення особливостей елеторальних настроїв, що проявилися не лише на виборах в Тернопільській області, але й попередніх виборах і багатьох результатах соціологічних опитувань (розчарування, пошук нових людей, радикальні настрої). Основним чинником результату автор вважає >b<технологічний. Вже на перший погляд цей висновок виглядає дуже сумнівним, як щодо Тернополя, так і до ситуації в Україні. Якщо, звичайно, не зараховувати до технологічного фактору «чорні технології» пов'язані з викривленням результатів волевиявлення.
Інформаційні технології добре працюють у суспільстві, яке готове сприйняти інформацію і хоче її сприймати. Тоді справді від ефективності донесення інформації залежить, наскільки та, чи інша сила зуміла взяти на виборах голоси свого потенційного електорату.
Нагадаємо, вибори на Тернопільщині відбувалися на фоні істотного погіршення соціально-економічного стану населення. Дедалі більше виявлялася невідповідність дій влади інтересам населення, які вона мала б захищати. Не було видно жодних реальних шляхів виходу з цієї ситуації. Тому населення скептично поставилося до ідеї виборів, не відчувало потреби в передвиборчій інформації та було неготове її ефективно сприймати. Тому на перший план вийшло не те, щоб якісно й ефективно донести інформацію до виборця, а те, щоб привернути його увагу і змусити хоча б що небуть сприймати. В таких умовах, скільки б не давалося позитивної інформації, основна частина виборців буде сприйматиме лише мінімум. При цьому це буде той мінімум, який підтверджує негативне ставлення виборця до ситуації загалом. Яскравим підтвердженням скептицизму населення щодо виборів є його дуже низька, як для Тернопільської області, явка – 52 %.
Щодо асоціації з проривом Партії зелених у 1998 році, то тут є, як спільні риси, так і дуже істотні відмінності. Підтримка і Партії зелених і «Свободи» грунтується на емоційному сприйнятті інформації, втечі від реальної політики. У випадку «Зелених» втеча була до нейтрального і м'якого центризму. У випадку «Свободи» - до радикальної жорсткої ідеології. Рекламна стратегія у випадку «Зелених» лише дозволила реалізувати це об'єктивне прагнення суспільства, що втомилося від політики. При цьому відіграла основну роль не стільки якість, скільки активність реклами, що показала альтернативу існуючим на той час силам. «Свобода» ж показала свою альтернативність іншим способом – регулярною, незалежною від виборів діяльністю з пропаганди своєї ідеології, активними, інколи епатажними, виступами. При цьому майже не використовувалися конструктивні ініціативи щодо вирішення конкретних проблем. Тому виборча кампанія «Свободи» була продовженням просування саме ідеології з використанням харизми лідера, як символа цієї ідеології. Крім лідера, ідеології націоналізму, у «Свободи» не було представлено ані команди на місцевому рівні, ані конструктивного плану дій. Тому використовувалося лише обличчя загальнонаціонального лідера і перемогла саме ідеологія націоналізму, і не стільки передвиборчій рекламі, скільки завдяки готовності населення до сприйняття такої ідеології.
Для висновку про найбільш ефективне використання виборчих фондів «Свободою» і «Ѓдиним центром» автор не подає жодного обгрунтування, - адже для цього потрібно було б проводити аналіз розподілу виборчих фондів. Це, очевидно, можна робити хіба, що всередині цих партій. Адже невідомо, які кошти і куди пішли офіційно і неофіційно. Не секрет, що політичні партії під час виборів використовують не тільки офіційні виборчі фонди. Тобто оцінити використання фондів, а отже і їх ефективність можна лише дуже приблизно і така оцінка не буде об'єктивною, якщо звичайно автор не матиме перевірену і підтверджену внутрішньопартійну інформацію щодо коштів витрачених на кампанію.
Дуже сумнівним виглядає метод використання для глибоких висновків лише «сухої статистики», без аналізу процесів і чинників, які вплинули на результат. Тим більше, що наведена «суха статистика» не є коректною хоча б тому, що не можна порівнювати між собою великі рекламні щити (білборди) і сіті-лайти. Це видно навіть на тих ілюстраціях, що наводяться до статті (зображено білборд «Свободи» і сіті-лайти блоку УНП). Використання статистичної інформації без аналізу її змісту та чинників, які вплинули на формування відповідних статичтичних показників називається маніпуляцією числами і немає нічого спільного з об'єктивним аналізом.
Не надто переконливим є і зауваження щодо суперечності сюжетів блоку УНП стандартним умовам зовнішньої реклами. Стандартні вимоги застосовуються у стандартній ситуації. Ситуація з тернопільськими виборами явно не стандартна і відхід від «класичних» канонів в цьому випадку був необхідним, що в тій чи іншій мірі зробили всі політичні сили, які використовували рекламу. Проста реклама ефективна тоді, коли вона нагадує про те, що загалом позитивно добре сприймають. Не даючи інформації така реклама відновлює позитивний емоційний стан пов'язаний з об'єктами, що рекламують. В ситуації ж, коли більша частина населення взагалі не хоче сприймати жодної інформації на виборчі теми, зовнішня реклама покликана заставити мимовільно сприймати хоча б що небудь. Позитивні емоцій тут взагалі б нічого не давали, а мимовільне сприйняття хоча б частини інформації могло б зацікавити об'єктом реклами, стимулювати до продовження сприйняття інформації. Ця інформація має бути тут же, на самому рекламному носію.
Стимулювання сприйняття інформації відбувається ефективніше не у випадку позитивних емоцій, а у випадку загрози. Тому холодні сині тони, які використовувалися не тільки в сюжетах УНП, а й тої ж «Свободи» ( білборди «Українці бережіть себе!»), відображають цю загрозу. Не менш пригнічуючими є чорно-жовті тони щитів ЃЦ. Саме негативний емоційний заряд в цьому випадку привертає увагу, оскільки вказує на небезпеку.
«Свобода» на виборах виходила із своїм загальноукраїнським лідером, який добре відомий, навіть балотувався у президенти. Добре відомою є також позиція партії. Тому зовнішня реклама «Свободи», на відміну від блоку УНП, справді могла бути тільки нагадувальною, яка підсилювала радикальні негативні емоції, поєднуючи їх із позитивною впевненістю у перемогу, але не стимулюючи до пошуку конструктивних шляхів вирішення проблеми. Позиція ж блоку УНП саме у конструктивному підході до проблем області. Тому простий негативістський підхід для цього блоку був би недоречним й неефективним.
Особливості передвиборчої позиції блоку УНП і «Свободи» пов'язані із відмінністю в гаслах цих політичних сил (які автор, очевидно, використовуючи професійний жаргон, називає «слоганами», хоча кальки і запозичення з російської та англійської мов в аналітичній статті не дуже доречні). Завдання гасла «Свободи» - підтримати переконання. Завдання гасел блоку УНП – інформувати про свою позицію.
Основна відмінність передвиборчої ситуації для «Свободи» та блоку УНП в тому, що позиція «Свободи» відображає емоційний стан населення на даний час, а позиція блоку УНП кличе виборця в майбутнє, змушує думати, а не лише відчувати. Очевидно, це не відповідає поточним настроям, скепсису й розчаруванню. Якщо реальне майбутнє не показувати, до конструктивних дій не стимулювати, то їх і не буде. Таким, очевидно, було місце блоку УНП в цій кампанії: почати перехід від негативних емоцій до позитивних дій. Якщо ця позиція не дуже вдячна зараз, то, безперечно, дуже перспективна в майбутньому. В ситуації, коли позиція «Свободи» цілком співзвучна настроям виборців, а позиція блоку УНП не просто суперечить цьому настрою, а змушує його змінити, 8 % за блок УНП можна вважати безперечно добрим результатом. Зовнішня реклама, якої було досить багато, звичайно відіграла в цьому далеко не останню роль. Ще більше значення цієї реклами в кампанії, що вже відбулася, можна передбачати для майбутнього ставлення населення до УНП. Люди запам'ятали обличчя основних членів команди УНП, які бачили на рекламних поверхнях, асоціюють з ними не емоції, а конструктив в дії, і якщо в майбутньому знову побачать поєднання конструктивних дій з цими обличчями, то це спричинить позитивні емоції і стійку підтримку.
Петро Жук
Роман Соломонюк
Центр з інформаційних проблем територій
Національної Академії Наук України
Львів, вул. Джохара Дудаєва 15, к.32
тел./факс: +38 (032) 2611887
Received: mail.maidanua.org (envelope-from cipt.kontakt=АТ=gmail.com) for news=АТ=maidanua.org; Fri, 27 Mar 2009 10:33:20 -0400
У першому ж абзаці автор ставить під сумнів значення особливостей елеторальних настроїв, що проявилися не лише на виборах в Тернопільській області, але й попередніх виборах і багатьох результатах соціологічних опитувань (розчарування, пошук нових людей, радикальні настрої). Основним чинником результату автор вважає >b<технологічний. Вже на перший погляд цей висновок виглядає дуже сумнівним, як щодо Тернополя, так і до ситуації в Україні. Якщо, звичайно, не зараховувати до технологічного фактору «чорні технології» пов'язані з викривленням результатів волевиявлення.
Інформаційні технології добре працюють у суспільстві, яке готове сприйняти інформацію і хоче її сприймати. Тоді справді від ефективності донесення інформації залежить, наскільки та, чи інша сила зуміла взяти на виборах голоси свого потенційного електорату.
Нагадаємо, вибори на Тернопільщині відбувалися на фоні істотного погіршення соціально-економічного стану населення. Дедалі більше виявлялася невідповідність дій влади інтересам населення, які вона мала б захищати. Не було видно жодних реальних шляхів виходу з цієї ситуації. Тому населення скептично поставилося до ідеї виборів, не відчувало потреби в передвиборчій інформації та було неготове її ефективно сприймати. Тому на перший план вийшло не те, щоб якісно й ефективно донести інформацію до виборця, а те, щоб привернути його увагу і змусити хоча б що небуть сприймати. В таких умовах, скільки б не давалося позитивної інформації, основна частина виборців буде сприйматиме лише мінімум. При цьому це буде той мінімум, який підтверджує негативне ставлення виборця до ситуації загалом. Яскравим підтвердженням скептицизму населення щодо виборів є його дуже низька, як для Тернопільської області, явка – 52 %.
Щодо асоціації з проривом Партії зелених у 1998 році, то тут є, як спільні риси, так і дуже істотні відмінності. Підтримка і Партії зелених і «Свободи» грунтується на емоційному сприйнятті інформації, втечі від реальної політики. У випадку «Зелених» втеча була до нейтрального і м'якого центризму. У випадку «Свободи» - до радикальної жорсткої ідеології. Рекламна стратегія у випадку «Зелених» лише дозволила реалізувати це об'єктивне прагнення суспільства, що втомилося від політики. При цьому відіграла основну роль не стільки якість, скільки активність реклами, що показала альтернативу існуючим на той час силам. «Свобода» ж показала свою альтернативність іншим способом – регулярною, незалежною від виборів діяльністю з пропаганди своєї ідеології, активними, інколи епатажними, виступами. При цьому майже не використовувалися конструктивні ініціативи щодо вирішення конкретних проблем. Тому виборча кампанія «Свободи» була продовженням просування саме ідеології з використанням харизми лідера, як символа цієї ідеології. Крім лідера, ідеології націоналізму, у «Свободи» не було представлено ані команди на місцевому рівні, ані конструктивного плану дій. Тому використовувалося лише обличчя загальнонаціонального лідера і перемогла саме ідеологія націоналізму, і не стільки передвиборчій рекламі, скільки завдяки готовності населення до сприйняття такої ідеології.
Для висновку про найбільш ефективне використання виборчих фондів «Свободою» і «Ѓдиним центром» автор не подає жодного обгрунтування, - адже для цього потрібно було б проводити аналіз розподілу виборчих фондів. Це, очевидно, можна робити хіба, що всередині цих партій. Адже невідомо, які кошти і куди пішли офіційно і неофіційно. Не секрет, що політичні партії під час виборів використовують не тільки офіційні виборчі фонди. Тобто оцінити використання фондів, а отже і їх ефективність можна лише дуже приблизно і така оцінка не буде об'єктивною, якщо звичайно автор не матиме перевірену і підтверджену внутрішньопартійну інформацію щодо коштів витрачених на кампанію.
Дуже сумнівним виглядає метод використання для глибоких висновків лише «сухої статистики», без аналізу процесів і чинників, які вплинули на результат. Тим більше, що наведена «суха статистика» не є коректною хоча б тому, що не можна порівнювати між собою великі рекламні щити (білборди) і сіті-лайти. Це видно навіть на тих ілюстраціях, що наводяться до статті (зображено білборд «Свободи» і сіті-лайти блоку УНП). Використання статистичної інформації без аналізу її змісту та чинників, які вплинули на формування відповідних статичтичних показників називається маніпуляцією числами і немає нічого спільного з об'єктивним аналізом.
Не надто переконливим є і зауваження щодо суперечності сюжетів блоку УНП стандартним умовам зовнішньої реклами. Стандартні вимоги застосовуються у стандартній ситуації. Ситуація з тернопільськими виборами явно не стандартна і відхід від «класичних» канонів в цьому випадку був необхідним, що в тій чи іншій мірі зробили всі політичні сили, які використовували рекламу. Проста реклама ефективна тоді, коли вона нагадує про те, що загалом позитивно добре сприймають. Не даючи інформації така реклама відновлює позитивний емоційний стан пов'язаний з об'єктами, що рекламують. В ситуації ж, коли більша частина населення взагалі не хоче сприймати жодної інформації на виборчі теми, зовнішня реклама покликана заставити мимовільно сприймати хоча б що небудь. Позитивні емоцій тут взагалі б нічого не давали, а мимовільне сприйняття хоча б частини інформації могло б зацікавити об'єктом реклами, стимулювати до продовження сприйняття інформації. Ця інформація має бути тут же, на самому рекламному носію.
Стимулювання сприйняття інформації відбувається ефективніше не у випадку позитивних емоцій, а у випадку загрози. Тому холодні сині тони, які використовувалися не тільки в сюжетах УНП, а й тої ж «Свободи» ( білборди «Українці бережіть себе!»), відображають цю загрозу. Не менш пригнічуючими є чорно-жовті тони щитів ЃЦ. Саме негативний емоційний заряд в цьому випадку привертає увагу, оскільки вказує на небезпеку.
«Свобода» на виборах виходила із своїм загальноукраїнським лідером, який добре відомий, навіть балотувався у президенти. Добре відомою є також позиція партії. Тому зовнішня реклама «Свободи», на відміну від блоку УНП, справді могла бути тільки нагадувальною, яка підсилювала радикальні негативні емоції, поєднуючи їх із позитивною впевненістю у перемогу, але не стимулюючи до пошуку конструктивних шляхів вирішення проблеми. Позиція ж блоку УНП саме у конструктивному підході до проблем області. Тому простий негативістський підхід для цього блоку був би недоречним й неефективним.
Особливості передвиборчої позиції блоку УНП і «Свободи» пов'язані із відмінністю в гаслах цих політичних сил (які автор, очевидно, використовуючи професійний жаргон, називає «слоганами», хоча кальки і запозичення з російської та англійської мов в аналітичній статті не дуже доречні). Завдання гасла «Свободи» - підтримати переконання. Завдання гасел блоку УНП – інформувати про свою позицію.
Основна відмінність передвиборчої ситуації для «Свободи» та блоку УНП в тому, що позиція «Свободи» відображає емоційний стан населення на даний час, а позиція блоку УНП кличе виборця в майбутнє, змушує думати, а не лише відчувати. Очевидно, це не відповідає поточним настроям, скепсису й розчаруванню. Якщо реальне майбутнє не показувати, до конструктивних дій не стимулювати, то їх і не буде. Таким, очевидно, було місце блоку УНП в цій кампанії: почати перехід від негативних емоцій до позитивних дій. Якщо ця позиція не дуже вдячна зараз, то, безперечно, дуже перспективна в майбутньому. В ситуації, коли позиція «Свободи» цілком співзвучна настроям виборців, а позиція блоку УНП не просто суперечить цьому настрою, а змушує його змінити, 8 % за блок УНП можна вважати безперечно добрим результатом. Зовнішня реклама, якої було досить багато, звичайно відіграла в цьому далеко не останню роль. Ще більше значення цієї реклами в кампанії, що вже відбулася, можна передбачати для майбутнього ставлення населення до УНП. Люди запам'ятали обличчя основних членів команди УНП, які бачили на рекламних поверхнях, асоціюють з ними не емоції, а конструктив в дії, і якщо в майбутньому знову побачать поєднання конструктивних дій з цими обличчями, то це спричинить позитивні емоції і стійку підтримку.
Петро Жук
Роман Соломонюк
Центр з інформаційних проблем територій
Національної Академії Наук України
Львів, вул. Джохара Дудаєва 15, к.32
тел./факс: +38 (032) 2611887
Received: mail.maidanua.org (envelope-from cipt.kontakt=АТ=gmail.com) for news=АТ=maidanua.org; Fri, 27 Mar 2009 10:33:20 -0400