Ющенко: "Скасувати новітнє кріпацтво"
03/31/2009 | Sean
це він про дурний мораторій на продаж землі.
Правильна вимога, правильна оцінка. Я б лише казав взагалі про феодалізацію якщо не економічних то політичних відносин між владою і народом.
Там саме - про мажоритарні вибори до місцевого самоврядування, про відкриті списки на виборах до ВРУ, зменшення кількости нардепуків, скасування недоторканности (тут - "зала погрозливо гуде" (с)), двопалатний парлямент - Національні збори України.
Назагал - гарний і змістовний виступ. Як я вже казав, останнім часом його тексти вельми покращилися.
Тимошенко сидить зеленкувата
Правильна вимога, правильна оцінка. Я б лише казав взагалі про феодалізацію якщо не економічних то політичних відносин між владою і народом.
Там саме - про мажоритарні вибори до місцевого самоврядування, про відкриті списки на виборах до ВРУ, зменшення кількости нардепуків, скасування недоторканности (тут - "зала погрозливо гуде" (с)), двопалатний парлямент - Національні збори України.
Назагал - гарний і змістовний виступ. Як я вже казав, останнім часом його тексти вельми покращилися.
Тимошенко сидить зеленкувата
Відповіді
2009.03.31 | Горицвіт
представник фракції Литвина виступає проти дострокових виборів
Бо вибори, мовляв, потрібні, Ющенку, щоб сховатися в ВР перед президентськими виборами. Литвинівець не помітив прямої застосовності його аргумента до його ж виступу: зрозуміло, чого Литвин проти виборів - бо зараз він голова ВР.2009.03.31 | Горицвіт
Симоненко виступає проти декларації Україна-ЄС про ГТС
2009.03.31 | Горицвіт
Мартиненко (НУНС) підтримує декларацію по ГТС
2009.03.31 | Мартинюк
Якщо чесно то в це я не вїжджаю.
Формально твердження правильне, але реально за це я воювати не піду.Допоки :
1. Не буде опублікована чітка державна концепція землевпорядкування і землекористування з визначенням на рівні закону земель резерву і всього іншого.
2. Не буде чітко виписане першочергове право власності на землю саме громадян України, а не абстрактних брокерських контор Московської та Нюю-Йоркської товарної біржі.
2. Допоки в Україні не буде вироблена і прийнята до виконання урядом сільськогосподарська програма і концепція територіального розвитку та розселення.
3. Допоки українські банки не почнуть видавати українським громадянам гарантовані державою іпотечні кредити на придбання землі у інших громадян і тої ж держави.
4. Допоки не буде розроблена і впроваджена система недопущення денаціоналізації землі, така як скажімо є в Німеччині чи в Ізраїлі.
І взагалі перед тим як починати торгівати землею, я би радив нашим лідерам уважно почитати про історію зелекористування в Ізраїлі, США та Європі.
2009.03.31 | Боровик
Re: Якщо чесно то в це я не вїжджаю.
Мартинюк пише:> Формально твердження правильне, але реально за це я воювати не піду.
>
> Допоки :
>
> 1. Не буде опублікована чітка державна концепція землевпорядкування і землекористування з визначенням на рівні закону земель резерву і всього іншого.
Ви собі уявляєте цю концепцію? Скільки того резерву залишилось? Зараз в окремих районах на 1000 гектарів землі при падає ще біля 20-50 гектарів земель резерву, а це 2-5%. Все інше - уже в приватних руках!!!!! І руки ці зв*язані.
> 2. Не буде чітко виписане першочергове право власності на землю саме громадян України, а не абстрактних брокерських контор Московської та Нюю-Йоркської товарної біржі.
Це все фігня повна, бо ніде право власності по признаку громадянства не спрацювало. Зразу появляється попит і пропозиція підставних осіб чи фіктивних громадянств.
> 2. Допоки в Україні не буде вироблена і прийнята до виконання урядом сільськогосподарська програма і концепція територіального розвитку та розселення.
Вам мало інших програм? В україні є сотні програм, назвіть хоч одну успішну чи не корупційну.
> 3. Допоки українські банки не почнуть видавати українським громадянам гарантовані державою іпотечні кредити на придбання землі у інших громадян і тої ж держави.
Банки вже видають і видають дофігіща цих кредитів. Це і є випадок державної програми, коли багато грошей виділяють в СГ, але виключно заради повернення державою відсоткових ставок. Реально гроші можуть поступити тільки якщо земля буде товаром. Інакше - це як кредитування в повітряні кульки.
> 4. Допоки не буде розроблена і впроваджена система недопущення денаціоналізації землі, така як скажімо є в Німеччині чи в Ізраїлі.
На жаль не знаю про що мова.
> І взагалі перед тим як починати торгівати землею, я би радив нашим лідерам уважно почитати про історію зелекористування в Ізраїлі, США та Європі.
Правильно. А там не чекали ні державних програм ні ідеальних законів.
Пане Мартинюк, треба визначитись з цим улюбленим соціалізмом. Без нього ніяк?
2009.04.01 | Світлана
Re:Куплю землю
Нащо все ускладнювати. Йдеться про прийняття закону про купівлю продаж землі. Адже все в руках законодавця. І визначити, що земля може бути продана лише громадянину України, і те що не може бути змінений статус цієї землі,і все що завгодно.А блокують це питання ті хто ще не все хапнув і ще сподівається наздогнати упущене. Уявіть селянина який не хоче або не вміє або не може обробляти землю. А поруч сусіда, який хоче, вміє і може.То чому б ім не обмінятись: один платить гроші, другий бере землю. І все -і гроші і земля лишаються в Україні.Або: я, городянка, хочу купити землю для ведення фермерського господарства.Є селяни які хочуть продати землю. Чому б і ні? Річ іде про внутрішній ринок землі. Такі ублюдки як Литвин морочать людям голови, бо суки самі ще не наїлись.
2009.04.02 | Isoлято
5. Необхідно вводити ПОДАТОК НА ЗЕМЛЮ...
...і взагалі на нерухомість. Причому проґресивний. Тоді нехай хтось і купить пів-України - але за це забезпечуватиме половину надходжень до держбюджету. Може, звичайно, "попереписувати" цю землю на всіх можливих родичів, але їх теж від податків ніхто не звільняє. А не платиш - конфіскація на користь держави. І наступний продаж з аукціону.Але все одно воно впирається в судову систему. Бо ВСТАНОВИТИ податок - це одне, а його потім отримати - трошки зовсім інше...
2009.04.02 | Боровик
Re: 5. Необхідно вводити ПОДАТОК НА ЗЕМЛЮ...
Isoлято пише:> ...і взагалі на нерухомість. Причому проґресивний. Тоді нехай хтось і купить пів-України - але за це забезпечуватиме половину надходжень до держбюджету. Може, звичайно, "попереписувати" цю землю на всіх можливих родичів, але їх теж від податків ніхто не звільняє. А не платиш - конфіскація на користь держави. І наступний продаж з аукціону.
>
> Але все одно воно впирається в судову систему. Бо ВСТАНОВИТИ податок - це одне, а його потім отримати - трошки зовсім інше...
Податок на землю є. А на нерухомість немає.
Якщо говорити про суттєвий податок, то його потрібно супроводжувати спрощенням земельних справ.
Зараз ті хто дійсно працюють на землі затиснені між складним адмініструванням і державною регуляцією та суто поганими економічними чинниками. Будь який додатковий пресинг без послаблення цих двох просто вбиває галузь. Оскільки з економічними чинниками зараз ніхто не справляється, то мають бути послаблені адміністративні і регуляторні.
З практичної точки зору, це треба звільнити від зайвої звітності землекористувачів і ввести для них податок в місцеві бюджети десь на рівні 1-2% від вартості землі.
Можливо, що оподаткування вступає в дію тільки на ту землю, яка змінила власника і не оподатковується та земля, що була отримана в результаті розпаювання. Це трохи стабілізує ринок і земля не ляже тягарем на селян.
***
Оподаткування має нести виключно регуляторну функцію. Щодо наповнення бюджету, то це нереально.
Пояснюю чому. В україні є кілька десятків мільйонів гектарів сільськогосподарської землі. Земля приносить прибуток в середньому 200 доларів з гектару. Будь-яке навантаження на об*єкт з таким прибутком на суму більше ніж 50 доларів за гектар руйнуватиме привабливість цим займатися. Маю тут сказати, що я особисто не знаю ЖОДНОГО СГ підприємства яке б отримало прибуток в 2008 році, це стосується навіть тих, які знаходяться під теплим крилом всім відомих політиків.
Тобто, максимально, що можна зняти - 1.5 мільярди доларів. Але наголошую, що мова іде про максимально можливе податкове навантаження з урахуванням вже існуючих податків.
Ці 1.5 мільярда вже знімаються з сільського виробника за рахунок ПДВ, ліцензії, легалізацію і так далі...
Шановні, є кілька міфів про землю:
1. Вона надто дорога
2. Вона всім потрібна
3. Земля приносить великі прибутки
4. Ті хто купує землю керуються якимось злими чинниками.
5. Власники паїв надто потребують опіки розумних людей з парламенту та суспільства...
2009.03.31 | Мистер Кольт
Забрать у людей их оковы... и кому отдать? Януковичам?
А с другой стороны - отмена маротория на продажу земли, при той продажности местных властей на местах, при продажности судей и реальном интересе к земле у бандитских кланов... вся эта идея может превратиться для села в новую трагедию. Идея может и хорошая а вот кто это исполнять будет? Забыли как рейдеры предприятия захватывали и им за это - ничего! Даже аяяй не сказали! Или сразу после отмены маратория менты взяток брать не будут а чиновники станут честными до уровня чистоты детской слизинки? Сказка для взрослых... как бы потом не пришлось целые частные бандитские республики не штурмовать альфой.2009.03.31 | ak1001
ага, спасем село от трагедии
подождем пока Губский под шумок моратория всю землю не купит, шоб уберечь селян от трагичского участия в земельном рынке2009.03.31 | Мистер Кольт
Re: ага, спасем село от трагедии
А что, если мараторий снимут Губских меньше станет? Не смешите! Пока в стране не будет нормальной карательной системы, можно что угодно делать во благо, толко вот будет оно выходить то раком то боком.2009.03.31 | ak1001
резюме - не надо ничего делать во благо
2009.03.31 | Боровик
Re: ага, спасем село от трагедии
Мистер Кольт пише:> А что, если мараторий снимут Губских меньше станет? Не смешите! Пока в стране не будет нормальной карательной системы, можно что угодно делать во благо, толко вот будет оно выходить то раком то боком.
Мораторій заведено для Губського і щонайважливіше - проти селян.
Зараз найраціональніше що можна зробити з землею - віддати Губському в оренду на 10 чи на 50 років під 1.5-3% річних, що навіть не покриває інфляційних відсотків.
В Україні є ресурсу десь на приблизно мільйон фермерських господарств. Але є всього кілька тисяч, тобто в сотні разів менше. До того ж є кілька дуже великих гравців на ринку з площами в сотні тисяч гектарів.
Мораторій закріплює всього кілька учасників ринку землі замість того щоб було їх мільйон. Будь-яке обмеження призводить до монополізації через адміністративні механізми.
Тепер щодо кількості Губських. Їх стане не менше, а більше, тільки кожен Губський буде трохи меншого розміру. На весь район є тільки один Гута, що орендує землю, бо окрім нього нікому не під силу обійти всі перепони. Гута встановлює 2% за ороенду і не більше. Ринк унемає. Пробують адміністративно підняти відсоток. Так на це є проста відповідь - перед підписанням договору орендодавець відмовляється від оплати за перший рік чи два.
2009.04.04 | Михайло Свистович
Re: ага, спасем село от трагедии
Мистер Кольт пише:> А что, если мараторий снимут Губских меньше станет?
Значно менше. Щоб не смішити людей такими запитаннями, вивчіть, що таке Губський.
2009.03.31 | samopal
А хто той "дурний мораторій" запроваджував?
Sean пише:> це він про дурний мораторій на продаж землі.
Ющенко так і не створив умов для чесної приватизації землі, а нечесні, з якими він так героїчно боровся ДО свого прізідєнствія вже стали для нього "рідними та близькими". Як і вже "омріяне" сенаторське крісло "еліти нації".
Виходить, що патрійоти Його України на самому початку XXI століття запровадили в Україні "новітнє кріпацтво". Слава патрійотам, нє?
2009.03.31 | samopal
.
2009.03.31 | Микола Гудкович
Довідку від психіатра маєте?
2009.03.31 | samopal
Чи слід це вважати відповіддю на таке просте і доречне запитання
2009.04.01 | Микола Гудкович
Ви дарма не читали Правила і не погоджуєтеся їх виконувати (/)
«Розмови сам із собою під одним чи різними ніками дозволяються тільки за умови надання адмін-групі довідки від психіатра про наявність синдрому розщепленої особистості (multiple or split personality disorder).»
http://maidan.org.ua/wiki/index.php/%D0%94%D0%BE%D0%B2%D1%96%D0%B4%D0%BA%D0%B0:MaidanForumRules#6._.D0.91.D0.B0.D0.BB.D0.B0.D1.87.D0.BA.D0.B8_.D1.81.D0.B0.D0.BC_.D1.96.D0.B7_.D1.81.D0.BE.D0.B1.D0.BE.D1.8E_.D1.82.D0.B0_.D1.80.D0.BE.D0.B7.D1.89.D0.B5.D0.BF.D0.BB.D0.B5.D0.BD.D0.BD.D1.8F_.D0.BE.D1.81.D0.BE.D0.B1.D0.B8.D1.81.D1.82.D0.BE.D1.81.D1.82.D1.96
2009.04.01 | samopal
Ви десь тут знайшли два моїх різних ніки?
Цікаво, чому кожен маленький українець, отримавши хоч яке право модерувати іншими, одразу ж роздувається у своїй уяві до неймовірних "національних" розмірів?2009.04.02 | Микола Гудкович
На БП, друже, до мартирологу
«Розмови сам із собою під одним чи різними ніками…»
А хто той "дурний мораторій" запроваджував? (104) samopal ®. 31-03-2009 14:01
* . (-) (48) samopal ®. 31-03-2009 18:14
samopal пише:
> Цікаво, чому кожен маленький українець, отримавши хоч яке право модерувати іншими, одразу ж роздувається у своїй уяві до неймовірних "національних" розмірів?
2009.03.31 | Мистер Кольт
Отож
Сначала создаем себе гемор, а потом мужественно под фанфары его преодалеваем! Как то все "по-совковому" - приватизация... воровать, землю продавать... опять воровать - а сидеть когда?2009.03.31 | Irma
Re: Ющенко: "Скасувати новітнє кріпацтво"
Тимошенко працює на свій рейтинг , брудними методами, які не мають антикризового ефекту!2009.03.31 | samopal
Re: Ющенко: "Скасувати новітнє кріпацтво"
Назвете, того, хто чистимирукамиметодами вже досяг неабиякого антикризового ефекту?2009.03.31 | Woodstock generation
Тобто ви гадаєте, що це повинен робити хтось - а не уряд?
samopal пише:> Назвете, того, хто чистими
рукамиметодами вже досяг неабиякого антикризового ефекту?2009.03.31 | samopal
Уряд не має впливу на валютно-фінансові витребеньки Банку Нації
Поза тим, багато антиеризових заходів та ініціатив уряду потребують законодавчої підтримки, а як це робилося, наприклад, сьогодні усі бачили. Уряд має сіою сфкру відповідальності і від неї нікуди не втече. А ось інший владний сучок має неприховане бажання своєї частки відповідальності уникнути. "Пожиттєво".2009.04.01 | Woodstock generation
"Владний сучок" кажете? А як на мене "владна сучка" теж не проти
уникнути.samopal пише:
> Поза тим, багато антиеризових заходів та ініціатив уряду потребують законодавчої підтримки, а як це робилося, наприклад, сьогодні усі бачили. Уряд має сіою сфкру відповідальності і від неї нікуди не втече. А ось інший владний сучок має неприховане бажання своєї частки відповідальності уникнути. "Пожиттєво".
2009.04.01 | samopal
Ви вже десь встигли подгледіти інші проекти змін до Конституції?
2009.03.31 | Боровик
Re: Ющенко: "Скасувати новітнє кріпацтво"
Шановні, не переймайтеся землею.За час дії мораторію третина власників сертифікатів земельних паїв вже померла. Багато тих хто задлишився стоять в черзі на цвинтар. Що довше мораторій, то черга швидше рухатиметься.
Зенмля пустувати не буде.
Минулого року був за півтори сотні кілометрів на південь від Москви, так там теж села вимерли і нічого земля не пропала, бо приїхало багато таджиків та узбеків. Вони собі вже і мечеті встигли побудувати, а ще бачив якесь село зі справжнісінькими юртами. Я навіть не думав, що таке житло могло зберегтись десь крім музею.
Розподіл землі там аналогічний нашому, тобто купівля-продаж нереальна для селян. Фактично у них земля відібрана, так само як зараз у наших селян.
Я вже тут писав, що зараз земельні справи є найгіршими з того що може бути. Фактично земля відібрана за безцінь у селян на користь орендарів.
2009.03.31 | samopal
То навіщо було той мораторій запроваджувати?
Ви у ті часи в підмосков'ї не бували?2009.03.31 | Тестер
О! Луги напроти Стрипи. І знимка з Червоноїгори
2009.03.31 | Юхим
Re: А може розумний, хоч мо й задумувався як дурний
Sean пише:> це він про дурний мораторій на продаж землі.
>
Ось цікава точка зору одного фахівця (наводжу статтю повністю, бо це важливо знати, щоб робити правильні висновки).
Кому загрожує мораторій на продаж землі?
Микола ХОРУНЖИЙ, професор
Знову в Україні нагнітається атмосфера якнайшвидшого зняття мораторію на продаж землі та відкриття офіційного доступу до ринкових операцій із нею. Ця атмосфера має підгрунтя, яке сформувалося безглуздою політикою держави. Сьогодні в Україні є не один десяток земельних магнатів, які неправдами скупили за безцінь земельні паї у селян похилого віку та тих, хто не має спадкоємців. Скупили, зауважимо, в той час, коли відповідного закону ще немає, а держава на все це свідомо заплющила очі. Тепер земельним латифундистам вкрай необхідно юридично легалізувати свої незаконні дії.
Мовчання й дистанціювання держави від оформлених у такий спосіб земельних оборудок слід розцінювати як «благословення» на подібні операції. Бо важко уявити, щоб держава, яка покликана стояти на захисті інтересів селян — цього генетичного кореня українського народу, — просто так знехтувала життєво важливим питанням. Тим більший подив викликає позиція тих державних діячів, які мали б законодавчо захистити селянина. Їх мотивація така: якщо заборонити продавати землю до 2015 року, то, мовляв, із 40 мільйонів гектарів сільськогосподарської землі до того часу залишиться менше половини, бо люди знайдуть можливість і схеми, як продати цю землю та змінити її цільове призначення. Що, власне, і є заповітною мрією прихильників продажу землі та їхніх державних покровителів. Слід тільки уточнити: хто ці «люди»? Вони якраз і є тими, хто вже прибрав до рук величезні земельні масиви.
З цього приводу слід сказати, що порівняно з 1990 роком площа сільськогосподарських угідь уже скоротилась із 41,4 мільйона гектарів до 36,8 мільйона, тобто майже на 12 відсотків, у тому числі посівні площі зменшились майже на 20 відсотків. Ці мільйони гектарів українських чорноземів перейшли в те нецільове призначення (забудівля заміськими палацами, тенісними кортами, створення приватних мисливських угідь тощо), якого так домагаються латифундисти та їхні покровителі.
Варто виокремити ще два аспекти проблеми ринку землі.
Світова практика довела, що найефективнішим ринковим механізмом у земельних відносинах є оренда. Однак не в тому вигляді, як вона здійснюється у нас — на вимогу і за бажанням орендаря. Поборники ринку землі змусили державу встановити півтора відсотка орендної плати від нічим не обгрунтованої сьогодні вартості землі, що для орендаря означає всього 120-130 гривень за гектар на рік. Саме тому такі високі апетити виявили орендарі, в розпорядженні котрих перебуває більше 90 відсотків земель сільськогосподарського призначення. Орендна плата, вибудувана на нав’язаних селянам засадах, аж ніяк не впливає на загальний дохід українського селянина. За даними Держкомстату України, структура доходу селянина у 2003 році була такою: оплата праці — 29 відсотків; вироблена у власному господарстві продукція — 46,9; пенсія — 21,7; орендна плата — 2,4 відсотка. Питома вага орендної плати в загальному достатку селянина і нині залишається чисто символічною. Його дохід формує власна праця, а від оренди має дохід орендар.
Такого немає в жодній країні. Щоб захистити селянина —власника землі, не треба забирати пай, який йому дістався за багаторічну виснажливу працю і який може приносити йому дохід. Треба збільшити орендну плату щонайменше до 10-15 відсотків, і тоді відпаде база для скуповування землі за безцінь. Можна також поставити орендну плату в залежність від фактичної продуктивності землі та частки орендної плати у валовому зборі, наприклад, зернових. Тоді орендар і орендодавець однаковою мірою будуть зацікавлені в підвищенні продуктивності землі. За таких умов у багатьох відпаде бажання торгувати нею.
Доречно зауважити, що уже 10-15 років поспіль купівля-продаж землі в абсолютній більшості країн коливається в межах одного-півтора відсотка від загальної площі (до того ж у багатьох випадках ці землі скуповує держава). Там так побудовано земельну політику, що визначальним у ній є використання земель в інтересах суспільства, а не окремих приватних осіб, а аграрне законодавство визначає пріоритетним дбайливе та цільове використання земель, відтворення їх продуктивної якості.
Прихильники ринку землі в Україні наполягають на важливості її застави для одержання кредитів. Бо при середньому розмірі паю 4,2 гектара ніякий банк окремо таку ділянку в заставу не візьме. Тож треба об’єднувати десятки-сотні пайовиків. А це не так легко. Однак і цей аргумент дещо завуальований, є своєрідною міною уповільненої дії. Ті латифундисти, які придбали тисячі гектарів за безцінь, звичайно, можуть скористатися механізмом застави землі і одержати солідну суму середньо- чи довгострокового кредиту. Та ще вигідніше їм буде дармову землю розпродувати частинами. Або, взявши під її заставу кредити, врешті «розрахуватися» за них кількома сотнями гектарів землі. Тоді ця земля перейде у власність банку-кредитора, якому вона не потрібна, і стане об’єктом продажу. Почнеться неприхована спекуляція землею.
Ще більше лукавства в розмірковуваннях декого з високопосадовців про необхідність ліквідації обов’язковості цільового призначення земель. Мовляв, власник землі, і тільки він, а не держава, має пріоритетне право визначати таке призначення. Це відвертий лобізм інтересів тих, кому так кортить прибрати українську землю до рук.
Саме через інститут цільового призначення землі в інших країнах вдалось уберегти основу продовольчого достатку від розбазарювання. В більшості країн діє порядок правової регламентації земельних відносин, перерозподілу земель та їх ефективного використання і захисту в інтересах суспільства. Можливість купівлі земель сільськогосподарського призначення там поширюється лише на осіб, які мають аграрну освіту чи здатні господарювати саме на купленій території. Не допускається також надмірна концентрація земельних ресурсів в одних руках. А в нас, бачте, державні чиновники закликають відкрити зелене світло дальшому розбазарюванню сільськогосподарських земель, їх безконтрольному вилученню із аграрного (цільового) обороту.
Поборники ринку землі, вболіваючи за приватну власність на неї, зовсім не вникають в історичну суть українського селянства: селянин без землі, як та птаха без крил. Усі оборудки щодо ринку землі народжуються в кабінетах, і ніхто не бере до серця подальшу долю селянина. Тепер на порядку денному постала ідея створення Українського клубу аграрного бізнесу, який, за висловом одного з ініціаторів його створення, «повністю відповідатиме правилам елітного бізнесового клубу» і дасть змогу здійснювати аграрну політику за допомогою «компаній-конгломератів», тих новітніх структур (треба розуміти: українських латифундистів), котрі утворилися після розформування колгоспів. Ринок землі та оподаткування в сільському господарстві — саме ті проблеми, які цей клуб збирається лобіювати.
Отже, стає зрозумілим, чому певним силам так хочеться скасувати мораторій на продаж землі: інакше великі компанії-конгломерати «не зможуть взяти землю в актив». І знов на передньому плані — інтереси земельних магнатів.
Не можна в такий спосіб зациклювати суспільство на спрощеному (але комусь надто вигідному) трактуванні ринку землі. Адже, крім купівлі-продажу, основними ринковими інструментами руху землі є її оренда (до того ж довгострокова), застава, міна, успадкування, дарування. Саме ці елементи земельного ринку найбільш відповідають інтересу й психології селянина, його ставленню до землі.
У ситуації, яка нині склалась навколо землі, державі є чим перейматись: земля повинна годувати народ і працювати на бюджет держави. Очевидно, слід відмовитися від нав’язуваної суспільству думки, за якою всі наші біди з продовольчим забезпеченням зводяться до того, що досі немає ринку землі. Якщо ми ще й землю пустимо в ринковий обіг, то взагалі не вийдемо зі стану бідності для більшості населення. Адже в сучасному землекористуванні ще дуже багато бід і викривлень, які аж ніяк не можна замовчувати.
Ось що треба державі взяти під контроль. По-перше, рівень використання земель у реформованих господарствах, які вже працюють на приватних засадах. Бо продуктивність одного гектара землі в них у 2-3 рази нижча, ніж в особистому селянському господарстві. Ще не проявили себе ефективними власниками і фермерські господарства (земля в більшості з них забезпечує вихід продукції з гектара в шість разів менший). А в розпорядженні цих форм господарювання (аграрні підприємства і фермерські господарства) перебуває 66 відсотків земель.
По-друге, потрібно законодавчо припинити розбазарювання землі на несільськогосподарські цілі. Адже цим шляхом із аграрного обороту вилучено вже мільйони гектарів родючих земель без будь-якої компенсації сільському господарству.
По-третє, слід навести порядок у розподілі та використанні земельних ресурсів. В Україні досі немає чіткого обліку тих земель, які «на світанку» земельної реформи були виділені організаціям і підприємствам районних центрів та повинні були б підлягати оподаткуванню. Ще не всюди аграрні підприємства та інші орендарі сплачують податки за всю площу орендованих земель. Як не дивно, але непоодинокі випадки, коли земельні паї залишаються невитребуваними, не оформленими в спадок. Майже третина орендарів не переуклала договори оренди. Понад 13 відсотків власників паїв ще не одержали державні акти на землю.
Отже, невідкладним завданням державних структур є проведення суцільної інвентаризації земель і землекористувачів, розмежування земель державної та комунальної власності, встановлення фактичних меж населених пунктів, у тому числі — і сільських поселень.
На порядку денному мають бути повсюдні агрохімічні обстеження землі та встановлення рівня її економічної родючості як основи формування достовірної вартості землі. Не можна надалі державним мовчанням обходити той факт, що сотні тисяч гектарів чорноземів лежать черствим перелогом, заросли бур’янами. Інтереси України вимагають, щоб земля використовувалася не заради збагачення приватних осіб, а давала продукцію — суспільству користь і формувала державний бюджет.
Таким чином, Україні в даний час потрібен закон не про скасування земельного мораторію, а такий закон про ринок землі, в якому пріоритетним буде правовий, економічний і соціальний захист селянина-власника і назавжди буде поставлено заслін лобіюванню інтересів тих, хто сьогодні так обстоює механізм купівлі-продажу землі. Власність на землю для магнатів означає не що інше, як зацікавленість одержувати значні прибутки, не докладаючи особливих зусиль. І не треба шукати якогось надуманого ефективного власника, бо історично доведено, що селу потрібен ефективний господар, газда, який сповідує трудову власність. Селянин, як ніхто інший, споконвіку був і залишається незаперечним ревнителем та охоронцем землі.
Врешті нам усім треба усвідомити: селянин в Україні — це не тільки мешканець села і сільськогосподарський товаровиробник. Він, будучи беззастережно відданим землі, є надійним і послідовним оберігачем українства. Саме тому в Україні потрібно захистити його соціально-правовий статус. Бо почнемо продавати землю — втратимо селянина.
м. Київ.
Сільські Вісті, 9 листопада 2007 року № 128
2009.03.31 | Юхим
Що робити з землею. Ще один погляд
Думка вченогоЩе раз про землю як власність,
або Як «роздержавлюють» землю в Україні
Василь ЯРМОЛЕНКО, кандидат економічних наук, доцент Національного аграрного університету
Зло видається за добро
Те, що нині коїться з землею, — це злочин, розкрадання національного багатства в особливо великих розмірах. Причина — спотворена державою земельна політика, яка прищеплює людям «любов» до землі як об’єкта «своєї» (приватної) власності. Питання ж раціонального землекористування в інтересах держави і людини при цьому мало кого цікавить. Тому й бажаючих «привласнити» землю — тисячі, а тих, хто хоче самостійно обробляти її, — одиниці. І це страшно. Суспільство фактично деморалізується земельною ейфорією, спокусою наживатися на спекуляції землею, чим завдається йому не тільки величезна матеріальна, а й моральна шкода, котра спустошує людські душі, вселяючи в них облудну віру в «природну справедливість» привласнення землі, хоча правда якраз у тому, що приватна власність на землю сама по собі аморальна. Ще мудреці минулого справедливо порівнювали це явище з приватизацією однієї людини іншою — рабством. Якщо рабовласник експлуатує раба, привласнюючи результат його праці, то те ж саме робить і приватний землевласник, привласнюючи результат суспільної праці — земельну ренту.
У незалежній Україні деякі політичні сили спочатку теж були противниками приватизації землі, однак змирилися і пішли на зговір із совістю (мовляв, земля приватизована згідно з «законом», а право є невідворотним, та й селяни «заслужили» її своєю працею). Єдине, що ще турбує «уболівальників» за долю села, так це те, що земля продається незаконно (з-під поли), тобто має місце спекуляція нею, зловживання, чого начебто можна уникнути, якщо створити «цивілізований» ринок землі, що регулювався б законодавчо, а земля продавалася прозоро через аукціони. Насправді ж «ринок землі» — це не тільки купівля і продаж, але й оренда, застава, обмін, дарування і спадкування «приватизованої» землі заради індивідуального збагачення. Але ж весь вартісний обіг землі, включаючи «прозорий аукціон» із продажем, і є спекуляцією в повному розумінні цього слова, оскільки рента, як продукт суспільної праці і власність народу, дістається вузькій групі осіб, шляхом обману та обкрадання держави, місцевих громад, кожного пересічного громадянина.
Не можна погодитися і з думками тих, хто тверезо оцінюючи ситуацію, що склалася сьогодні в сільському господарстві, намагається налагодити успішне виробництво, зберігши приватних землевласників. Мовляв, якщо на добровільній основі об’єднати власників земельних паїв у виробничі кооперативи, то це буде нова структура власників-пайовиків — колективна за формою і ринкова (приватна) за суттю, при якій «селянин залишиться власником землі і одержить право власності на результати своєї праці»; «з’явиться й зацікавлення в досягненні результату на користь власників паїв, а не орендарів».
Однак це те ж саме, що й рекомендації Інституту аграрної економіки УААН початку 1990-х років, які лягли в основу Програми земельної реформи, де колективні сільгосппідприємства «реформуються» у приватно-колективні (кооперативні, акціонерні, фермерські тощо) через паювання з приватизацією землі і майна, щоб таким чином «ліквідувати відчуженість селянина від власності» і зацікавити його краще працювати. Та шкідливість цієї затії вже тоді була очевидною. Зрештою, не створивши нічого путнього, реформатори блискавично, буквально за декілька років, знищили найцінніше, що ми мали, — соціалізацію землі і колективні форми господарювання.
То де ж істина?
Розглядати всерйоз будь-яке явище взагалі недоречно без знання теорії та історії його виникнення. Це стосується і земельних перетворень. Як унікальний і нічим незамінний продукт Природи, до того ж обмежений за своєю наявністю, і як середовище для проживання та засіб для здійснення господарської діяльності земля однаково(!) належить усім людям, які її населяють. Проте цей факт аж ніяк не означає, що кожна людина може «привласнити» однакову за площею та якістю ділянку землі. Ні теоретично, ні тим паче практично зробити це неможливо, навіть безглуздо. Тому приватна власність на землю має місце лише там, де вона є для одних і де її немає для інших. Як, наприклад, сьогодні в Україні одні громадяни (меншість) «привласнили» половину території країни, тоді як інші (абсолютна більшість) залишилися ні з чим. Тому й конституційної рівності прав власності громадян на землю в Україні немає. Зате є явне порушення принципів соціальної справедливості. Реальні ж права на землю громадяни здобувають лише в умовах суспільної власності на неї. Хоча цю істину, на жаль, мало хто усвідомлює. Навіть офіційна економічна наука в особі Інституту аграрної економіки УААН та Інституту економіки НАН України не розрізняє, що таке приватна власність взагалі і приватна власність на землю зокрема. Це стосується також колишніх і нинішнього президентів України, прем’єр-міністрів, губернаторів та й народних депутатів, котрі не виступили проти правового свавілля і невігластва, які з самого початку панують у земельному законодавстві незалежної України.
Характерно, що 100 років тому в Росії теж вирішувалося питання землі як власності через малоземелля селянства. В дискусії між політичними партіями більшовики, наприклад, спершу (1903 р.) виступили за експропріацію поміщицьких земель і передачу їх селянам у приватну власність. «Треба... негайно скасувати всі закони, — стверджував Ленін, — які заважають селянинові розпоряджатися своєю землею. Інакше... селянин останеться напівкріпосним. Селянин повинен одержати повну свободу розпоряджатися своєю землею — віддавати її і продавати кому хоче, нікого не питаючи». Проте після виходу Селянського наказу есерів (1907 р.) Ленін дійшов висновку, що «питання про землю є надзвичайно складним і його особливо легко заплутати і затемнити». Тому він сам, як радив і іншим, «вчасно взявся за розум, дав дозріти своїм думкам» і вже у 1908 р. заявив: «Усе селянство і весь пролетаріат — проти приватної власності на землю». Тоді ж з’явилося геніальне гасло: «Земля — селянам! Геть приватну власність на землю!»
Положення Селянського наказу виявилися настільки справедливими і логічними, що вони стали основою знаменитого «Декрету про землю» (1917 р.) і «Основного закону про соціалізацію землі» (1918 р.). Принциповою тут є теза про земельну ренту, за якою «надлишок доходу, викликаного природною властивістю землі, вилучається від виробника і передається в розпорядження місцевих органів влади на суспільні потреби». Очевидно, що саме введення в закон ренти як джерела доходу місцевих громад отверезило Леніна та більшовиків, і вони відмовилися від власних амбіцій заради істини.
Відрадно, що земельний переворот у 1917 р. готували і здійснювали не просто сумлінні знавці історії земельних відносин, а економічно розсудливі теоретики, тож вони захищали наукову істину, інтереси і долю народу, його майбутнє, чого не скажеш про нинішніх українських горе-реформаторів. Нинішні, навпаки, заперечують теорію, історію, вітчизняний досвід, застереження досвідчених зарубіжних науковців і навіть здоровий глузд, нав’язуючи громадськості надумані домисли на кшталт: «земля з села нікуди не дінеться, якщо її продати. Ринок землі — це остання надія села, це колосальні інвестиції і кредити» (М. Гладій, М. Зубець, Ю. Мельник); що «земля як товар — це четверте колесо до селянського воза»...
Насправді продаж землі є ще страшнішим злочином, ніж спекуляція звичайними товарами. Адже від того, що земля стане об’єктом вільної торгівлі, не створюється ніякої вартості, навпаки, зменшується воістину суспільна (!) додаткова вартість, збагачуючи тих, хто придбав землю, і збіднюючи державу, її народ, надто майбутні покоління. В Японії, наприклад, ціна землі з 1955 по 1990 рр. збільшилася в шести містах у 170 разів. У Києві теж за останні 5 років ціна землі зросла у 8-10 разів. У результаті столиця втратила у декілька разів більше потенційного доходу від продажу землі, ніж виручила за неї. Тобто йдеться не про вигоду, а про свавілля і завдання державі величезної економічної шкоди. Та й продана земля стає не контрольованим з боку влади об’єктом спекуляції, тіньової економіки і шахрайства, завдання моральної шкоди громаді, як це мало місце в Києві з сумнозвісною компанією «Еліта-Центр».
Безперечно, реформатори з самого початку задумали зробити землю товаром не для того, щоб ощасливити народ, зокрема селянство, а навпаки, щоб «законним» (точніше — псевдозаконним) шляхом забрати в селян (як громади) та держави право на земельну ренту. Тому й свідомо наші парламентарі не включили в Конституцію України тезу про земельну ренту, хоч власність на землю взагалі невід’ємна від власності на ренту. Адже якби положення про ренту ввійшло в закон, то й дохід від неї пішов би виключно в місцеві і державний бюджети на загальнолюдські потреби — поліпшення якості грунтів, будівництво і утримання шляхів, водогонів, шкіл, лікарень, дитячих і культурних закладів, захист літніх людей тощо. Вийшло ж навпаки: хоча земля й визнана об’єктом права власності Українського народу, проте дохід від неї осідає в кишенях приватних осіб, прирікаючи село на вічне зубожіння.
Страшно від того, що абсурдна ідея — право приватної власності на землю є святим і недоторканним — лягла в основу земельної політики держави, бо всі без винятку земельні законодавчі акти спрямовані на збереження приватної власності на землю та на захист прав приватних землевласників як таких. Сам закон стає провідником зла. Навіть якщо земля ніколи не буде продаватися, але збережеться право приватної власності на неї, то селяни (громада) все одно втратять її як власність, бо вона стане власністю сторонніх для села осіб — переважно міських жителів — через «спадщину», обмін та всілякі махінації. Справедливість настане лише тоді, коли втілиться в життя гасло: «Землю — громадам! Геть приватну власність на землю!».
Громаді потрібна не тільки влада
Столітня ідея есерів — передати земельну ренту у власність місцевих органів влади — є, мабуть, чи не найвидатнішим досягненням людського інтелекту в розв’язанні проблеми землі як власності, оскільки саме місцеві громади найбільш повно виражають інтереси народу — населення, яке проживає на відповідній території. Тому й абсолютно правильним було переведення «Декретом про землю» (1917 р.) всієї землі (державної, удільної, церковної, суспільної, селянської) у всенародне надбання з правом на користування нею всіх трудящих.
Так само в ст. 13 Конституції України справедливо введено поняття «право власності Українського народу на землю», суб’єктами якого від імені народу повинні бути «органи державної влади та органи місцевого самоврядування». Проте на практиці, на превеликий жаль, положення цієї статті перекреслені статтею 14, яка «узаконила» приватну власність на землю, в результаті чого ст. 13 з самого початку виконує роль лише юридичної фікції. Дивно, однак, що «знавці земельного права» не тільки не помічають цього юридичного безглуздя, а ще й захищають його, стверджуючи, що поняття «право власності Українського народу» «несе в собі переважно політичний характер, не вписується в цивілістичну доктрину права власності» і свідчить лише про «закріплення природно-економічної бази народовладдя». Тому абсолютним, на їхню думку, є право приватної власності на землю.
Нісенітниця, та й годі! Суспільство повинне бути фактичним, а не лише названим власником тих ресурсів, на яких грунтується життєдіяльність усіх громадян. Найважливішим серед них є земля, дохід від якої (земельна рента) повинен іти цілком (!) на загальнолюдські потреби, бо площа землі обмежена, а всі люди мають на неї однакові права. Тому, нав’язуючи громадськості думку, що кожний, хто «привласнив» ділянку землі, має право стягувати і нетрудові доходи за неї через оренду, продаж, обмін тощо, реформатори та їхні прислужники обманюють народ. Не може бути такого, що начебто, з одного боку, Закон в Україні — один для всіх, а з другого — існує ще й особливе право приватної власності на землю для одних за відсутності такого права для інших.
Україні необхідно відновити вікову справедливість, увівши в Конституцію тезу про земельну ренту. Тоді з’явиться шанс видати ідеальний Закон про землю. Його суть у тому, що земля як власність справедливо належить двом суб’єктам: а) земля як капітал і джерело доходу від земельної ренти є власністю усього народу в особі місцевих громад (сільських, селищних і міських); і б) земля як засіб виробництва є власністю безпосередніх господарів, які самостійно (індивідуально чи колективно) її використовують.
При цьому вся земля в державі закріплюється за громадами в особі місцевих рад як органів місцевого самоврядування, оскільки населення громад у сукупності являє собою весь народ, а земельні масиви, закріплені за конкретними громадами, в цілому становлять територію країни. З огляду на це, передача права власності на землю іншим суб’єктам (державним, колективним, комунальним, сімейним, індивідуальним) в принципі неприпустима. Всі вони мають бути лише користувачами землі і обов’язково сплачувати ренту в місцеві бюджети, а не привласнювати її.
Тобто абсолютними власниками землі від імені народу з правом на земельну ренту мають бути місцеві ради. Цю функцію належним чином не можуть та й законодавчо не повинні виконувати інші органи — державні адміністрації, управління сільського господарства, комітети по земельних ресурсах, філії Держкомзему тощо. Тому дивними, навіть цинічними є намагання деяких політичних партій, а також державців і науковців розширити права органів місцевого самоврядування... при збереженні права приватної власності на землю. Навпаки, саме через те, що земля є власністю українського народу, а місцева влада є суб’єктом цієї власності, то й земельна рента через місцеві і державний бюджети має піти лише на громадські (суспільні) потреби. Тільки монополія народу на ренту забезпечить рівні можливості для всіх. А передача землі — засобу виробництва безпосереднім хліборобам (індивідуальним і колективним) на правах постійного володіння нею робить їх справжніми господарями, бо гарантує їм самостійність, незалежність і відносну стабільність, чого немає і не може бути при оренді землі у землевласника-лихваря.
Отже, потрібна справді раціональна і соціально справедлива система землекористування, при якій місцеві громади дбають про соціальний розвиток села, а хлібороби, у свою чергу, забезпечують його фінансування, сплачуючи ренту в місцевий бюджет. У цьому полягає суть соціалізації землі і земельної ренти, яку ще у 1917-1918 рр. відстоювали наші відомі політики М. Грушевський, М. Туган-Барановський, В. Винниченко (тодішній глава Українського уряду). На жаль, зовсім по-іншому сприймають землю як власність керівники незалежної України. Для них земля — джерело «дармового» доходу, який можна вічно розкрадати, треба лише «узаконити» право приватної власності на землю.
Чого ж хоче народ?
Декому здається, що народ завжди знайде правильний вихід, якщо суперечливу проблему винести на референдум. На жаль, не все так просто. Навіть сиві академіки УААН і НАНУ заплуталися в земельній проблемі. Для них, наприклад, немає різниці між орендною платою за «приватизовану» землю і банківським процентом за вкладені кошти на депозит. То як тут не заблукати економічно неосвіченому пересічному громадянинові? Тим паче, що кожен день, починаючи з часів так званої горбачовської «перебудови», йому утовкмачують брехню про те, що приватна власність на землю є настільки ж природною і потрібною, як і своя хата чи своя сорочка, бо вона ближче до тіла; що «селяни заробили» земельні паї своєю працею; що «ця земля дісталася їм як спадщина від предків, які колись володіли нею, але у свій час від них її відібрали»; що «соціалісти за приватну власність на землю, бо якщо не «привласнити» присадибну чи дачну ділянку, то їх можуть відібрати».
Хтось правильно сказав, що легше іти дорогою брехні, ніж дорогою правди. Українські реформатори вибрали легший шлях. Обманюючи громадськість, ігноруючи все краще, що було досягнуто вітчизняною і світовою наукою та практикою в галузі земельних відносин, вони запевняли, що земля в Україні належатиме тим, хто її обробляє, а замість колгоспних наймитів з’явиться клас працюючих землевласників. Як наслідок, близько 30 млн. гектарів земельних угідь через паювання було передано у власність майже 7 млн. селян, хоча серед них не набереться й одного мільйона тих, хто працює в сільському господарстві. Парадокс у тому, що більшість власників земельних паїв не може, не хоче й ніколи не буде обробляти «привласнену» землю. Їм взагалі потрібна не земля як така, а лише титул на неї заради земельної ренти. То навіщо нам такі землевласники?
Здобули право на привласнення земельної ренти також власники земельних ділянок, що перебувають в особистому користуванні громадян, — присадибних, дачних, гаражних тощо. Через це присадибний фонд, який був привілеєм сільських жителів, у приміській зоні стає привілеєм багатих, об’єктом жорстокої спекуляції. Вже молоді сім’ї чи приїжджі на постійну роботу в село не можуть безоплатно одержати присадибну ділянку.
Основними ж претендентами на земельну ренту від уже приватизованої землі є власники великого грошового капіталу, які намагаються вкласти його в землю, викупивши право на неї у нинішніх землевласників, щоб вічно володіти монополією на ренту. По суті, заради перерозподілу земельної ренти між товстосумами і затівається афера під назвою «ринок землі».
Сільські Вісті
2009.03.31 | Микола Гудкович
Ви читали Правила щодо передруків? (л)
Взагалі-то мали б читати, але прочитайте ще раз:http://maidan.org.ua/wiki/index.php/%D0%94%D0%BE%D0%B2%D1%96%D0%B4%D0%BA%D0%B0:MaidanForumRules#9._.D0.9F.D0.B5.D1.80.D0.B5.D0.B4.D1.80.D1.83.D0.BA.D0.B8
2009.04.01 | Sean
не порушуйте правила, б/ласка, бо буде бан
2009.03.31 | saha
Після слів ", професор "
не читав очевидно людина не знаю що таке земля і як на ній працювати а лізе "порозмишлять о вечном"2009.03.31 | Боровик
Re: Після слів ", професор "
Теж не читав, тому що "професор" і тому що з "Сільські вісті".2009.04.01 | Sean
нерозумний
хоча б тому, що не дозволяє селянину стати власником, стримує розвиток фермерських господарств, а відтак - стратегічної галузі української економіки.І ще - будьте ласкаві, ставте позначки передруків. Дякую.
2009.04.01 | Арій.
Ющенко ризикує цим "скасуванням" підняти народ проти нього
2009.04.01 | Арій.
Еволюція поглядів, називається...
"Віктор ЮЩЕНКО, екс-Прем'єр-міністр, за часів якого розпочався аукціонний продаж земель несільськогосподарського призначення:— Приватизація повинна бути прозорою і чесною, або ліпше її не робити. Якщо організують ринок землі в тому непрозорому просторі, який сьогодні є, ми на кожну область отримаємо по 2-3 латифундисти. І все. "
http://www.land-ukraine.com/index.php?p=article&id=342
2009.04.01 | Sean
По-перше, еволюція поглядів - це дуже добре
погано - коли догма.А по-друге, хіба хто сперечається, що потрібні принаймні пара законів перед тим, як запроваджувати вільний продаж землі?
2009.04.01 | Арій.
Так от - від нього, чи хоч би від Балоги
я не однієї пропозиції по цим законам (думаю, їх таки пару десятків треба) я не чув і не бачив.2009.04.01 | Дід Панас
Чому Ющенко неправий
Ніякої відміни мораторію не потрібно.Будь-яка відміна мораторію призведе до того, що по селах люди почнуть скуповувати один у одного землі а це загальмує розвиток суспільства.
Село таке як воно є є гальмом суспільства і все що направлено на збереження села є шкідливим.
В останні роки намітиляся тенденція коли створюються потужні земельні холдинги. Завдяки їм застосовуються сучасні технології і село як гальмо розвитку просто приречено віддати свою забур*янену землю і поадтись в місто.
Мораторій допомагає створенню таких розвинутих господарств з десятками і сотнями одиниць сучасної техніки.
Якщо зробити вільною куплю-продаж, то земля розійдеться на клаптики і працювати на ній будеуть заморені селяни з застосуванням відсталої техніки.
Верховна рада поки що робить все правильно, і відмова в допомозі по безробіттю селянам з їхніми городами теж правильно, бо городи є розсадником бур*янів, тому хай вибирають, або бур*яни або нафіг злазьте з землі і не гвалтуйте її своїми мотиками.
Ющенко - той селюк, що думає, що село це є добре.
2009.04.01 | Tamerlan
Ви давно були в селі?
І багато успішних селянських спілок бачили, яким допоміг мораторій?2009.04.01 | Дід Панас
Re: Ви давно були в селі?
Саме тому потрібен мораторій, щоб всіяка дрібнота і спілки не займали нормальну землю. Хай їдуть в місто і звільняють землю для тих, що будуть знімати нормальні врожаї. Відстале село треба знищити і мораторій цьому сприяє.2009.04.01 | ak1001
ви не фантазуйте, а читайте Боровика
людина знає що каже2009.04.01 | Дід Панас
Re: ви не фантазуйте, а читайте Боровика
Тут питання не в баченні процесу, а в оцінці.Село має бути зруйноване, бо це гальмо розвитку сільського господарства. Мораторій сприяє створенню нормальних великих господларств, бо завдяки мораторію можна отримувати землю "оптом" - цілими селами і районами. Відміна мораторію призведе до подрібнення і зниженню ефективності господарства. З цим вже мало хто сперечається, і є тільки проблема в тому, що одні вважають це позитивом, а інші негативом.
Бойко, чи структури Литвина та інших мають великі площі під зерновими чи іншими культурами і це єдине, що зберігає Україну від "огороднення" землі на тисячі клаптиків. Якщо буде вільний продаж, то буде неможливим зібрати землю у великі прибуткові лани.
2009.04.01 | Світлана
Re: Чому Ющенко неправий
Діду Панасе! А як же в іншіх країнах, де ніколи не було державної власності на Землю? Польщя за соціалістичних часів мала лише 4 % державної власності на землю. Ви мабудь вже старий і Вам складно переварити такі зміни, то лишіть це молодим.2009.04.01 | Дід Панас
Re: Чому Ющенко неправий
Світлана пише:> Діду Панасе! А як же в іншіх країнах, де ніколи не було державної власності на Землю? Польщя за соціалістичних часів мала лише 4 % державної власності на землю. Ви мабудь вже старий і Вам складно переварити такі зміни, то лишіть це молодим.
Я не зовсім розумію вашого тексту та ваших думок. Ви змішали в одне мій вік, Польщу і державну власність на землю. До чого це все?
Хіба мова іде про деражану власність ан землю? Забудьте, державною власністю вона може стати тільки якщо націоналізувати приватну, бо сільськогосподарська земля вже майже вся приватна.
Мова іде тільки про перерозподіл.
Ющенко ж сприяє купівлі-продажу дрібних шватків землі, а це неправильно, бо консервує село як найвідсталішу форму соціального устрою.
Земля має перейти у розпорядження великих підприємств, тоді ця земля отримає відповідну техніку та технології. Село має зникнути.
Зараз вже є підприємства які розпоряджаються великими ділянками землі, і вони інвестують на це гроші. Якщо зламати існуючу ситуацію, то дрібні власники паїв захочуть продавати цю землю, чи докуповувати собі інші паї, чим зруйнують ці великі і успішні підприємства.