03/31/2009 | Олександр Северин

Мене час від часу запитують (раніше – частіше, а з подальшою очевидною деградацією БЮТ - рідше), чому я не люблю Тимошенко та надаю перевагу абревіатурі "ТЮ", а не "ЮВТ" . Як людина вельми ледача, а також дуже цінуючи найдорожче, що має людина – власний час, зазвичай я відкараскуюся заявою про те, що не маю жоднісіньких підстав її любити. Іноді ще кажу, що вважаю її політиком безмежно брехливим та безмежно цинічним, для кого все (і всі) є ніщо, якщо не обертається навколо її сонцесяйного німбу, даруйте, коси.

Тому я вдячний громадянці Тимошенко за свіжу і гарну ілюстрацію до питання, чого я її не люблю і чому я впевнений, що таких як вона, до керування державою не можна підпускати на гарматний постріл, а якщо раптом через недогляд допустили, варто швидко цю помилку виправляти. Не згадуватиму тут про минувщину, хоча навряд чи до минувщини можна віднести БЮТівську істерику навколо тернопільських виборів та відверто антиконституційну постанову ВРУ про їх скасування, авторства вірного хатамото Юлії Володимирівни пана Кириленка І.Г., яко же і хворобливі порівняння виборів зі "злочином проти народу".

Тільки свіжина. Сьогодні з форуму "Майдану" я дізнався про кілька заяв, зроблених Тимошенко 30 грудня в ефірі ICTV. Заяви, як побачите, ординарні, але, не містячи жодних сенсацій, натомість виглядають надзвичайно характеристичними.

Отже.

Симптом №1.
Тимошенко: "Ми жодного рішення прийняти не можемо, а всі інші до нас в опозиції…"
Діагноз: Брехливість. За даними офіційного сайту КМУ з початку року Кабмін Тимошенко ощасливив співгромадян аж 797-ма актами, а чарівна "коаліційна" Верховна Рада за той самий період накнопкодавила не менше 70 законів (див. комп'ютерну пошукову систему "Ліга"), а з постановами – 334. Можливо, просто кількість не завжди переходить в якість, а "Garbage in = Garbage out"? Можливо, коаліція є поганою? Можливо її насправді не існує? Можливо, уряд "підгуляв"? Схоже. Але тоді є чесний вихід – відставка.

Симптом №2.
Тимошенко: "Якщо б було 226 депутатів у нашої політичної сили, був би змінений керівник Нацбанку…ми маємо обмежену кількість інструментів".
Діагноз: Невігластво та неповага до закону, брехливість. За Конституцією України змінити керівника Нацбанку можна лише за поданням Президента України, що і роз'яснив нещодавно для особливо білосердечних Конституційний Суд України Рішенням №6-рп/2009 від 26.02.09. Тому якщо за законом, то Тимошенко не допомогли б і 450 депутатів в її політичній силі. Але ж то якщо за законом.
При цьому "Післяреформенні" уряди, тим більш, після тимошенківських ковдроперетягувальних війн, мають куди більше "інструментів", ніж їхні стражденні попередники до "політреформи", за винятком періоду, коли уряд Л.Кучми вициганив собі повноваження видавати "декрети у сфері законодавчого регулювання".

Симптом №3.
Тимошенко наголосила, що уряд керуватиме економікою під час кризи у "ручному режимі….Сьогодні всі країни працюють у ручному режимі".
Діагноз: Неповага до закону та схильність до узурпації влади, брехливість. За статтями 6 та 19 Конституції України органи державної влади можуть діяти лише на підставах, у межах, у способи, що передбачені Конституцією України та законами України. Жодного "ручного режиму", навіть, уявіть собі, для пані Тимошенко. Може, звісно, це на її погляд є кричущою несправедливістю, але менше з тим.
При цьому навряд чи пані Тимошенко спроможна була б назвати хоча б одну конкретну країну з числа сталих демократій, де панував би омріяний нею "ручний режим", а не законна процедура. Втім, можливо вона мала на увазі Венесуелу.

Симтом №4.
Тимошенко: "Зміна Конституції, яка відбулася і президентську форму правління перетворила на цей хаос, це була величезна помилка. Тому що в кризу влада не як кулак діє, а "растопыренной пятерней". Президент має окремі повноваження, на які не впливає уряд, президент не впливає на уряд, уряд не впливає на Нацбанк. Конституційна реформа призвела до повного розбалансування в країні…Хотілося б, чесно кажучи, щоб не була проголосована та конституційна реформа. Ми за неї не голосували".
Діагноз. Схильність до маніпуляцій, зокрема – маніпуляцій правдою. Всі численні юліни "напраснії слова" стосовно "політреформи" ніяк не узгоджуються з відсутністю дій, спрямованих на її скасування. Більш того, за наполегливими чутками і не тільки (навряд чи можна назвати чуткою свідчення вельмишановного Степана Хмари), саме Юлія Володимирівна поховала відповідне подання до Конституційного Суду України, під яким (поданням) вже було зібрано належну кількість нардепських підписів.

Тому, на мій погляд, Тимошенко була непослідовною та нещирою і в іншому, закликаючи чи то ICTV-шну політусівку чи то світобудову: "якщо хочете міняти на парламентську форму правління, змініть на парламентську, але так, як в Німеччині, або у Великій Британії. Щоб була логіка". Явлена вище логіка її висловлювань якщо не прямо свідчить, то принаймні натякає, що замість слова "або" між Німеччиною і Великою Британією напрошується "та". Ну, ви розумієте, щоб до канцлерських повноважень ще і статус Берегині.

А тепер головне (реліктові прихильники Юлі вправі на цьому місці назвати мене ворогом народу та у своїй уяві замість "Тимошенко" поставити будь-яке нелюбе їм прізвище з теперішного поілтикуму і напригадувати симптоматичних цитат. Не питання). Неправдивість, некомпетентність, безвідповідальність та схильність до "ручного режиму" – загальні хвороби як окремих владних та політичних персоналій так і всього недоторканного "колективного узурпатора", а у "ручному режимі" зазвичай робляться справи, про котрі у пристойному товаристві не прийнято розповідати.

Тимошенко – не унікум і не виняток, вона, на мій погляд, є просто зразково-показовим екземпляром владця, що підміняє закон доцільністю, правду – неправдою, компететність – популізмом, виваженість – істеричністю, правосуддя – "портновщиною", державну політику – рефлекторним реагуванням на загрози власним інтересам.

Я не знаю, у яких партійних прапорах буде сповито владу, котра врешті буде гідною України та Українців, чи буде вона "лівою", "правою" чи "центристською" (все в лапках, бо всі такі терміни – фікція, все залежить від конкретного вжитку). Знаю лише, що така влада буде професійною, компетентною, відповідальною, спокійною та прозорою, а замість підкилимних пустощів "у ручному режимі" буде відданою правовій процедурі.

Тому подякуймо Тимошенко з компанією за ілюстрацією того, чого вільні люди вільної країни, самостійні і дорослі, які не толерують ошуканство, невігластво та безвідповідальність, мають уникати. Нам своє робити. І то – давно пора.



Олександр Северин, к.ю.н.