Європа має проковтнути свою гірку економічну пігулку
04/01/2009 | Leif Pagrotsky
Європа має проковтнути свою гірку економічну пігулку
Весна 2009
Автор: Leif Pagrotsky
Переклад: Валерій Степаненко
Євросоюз упустив свій шанс перехопити глобальне лідерство, стверджує колишній Міністр промисловості та торгівлі Швеції Leif Pagrotsky. Щоб отримати іншу нагоду для збільшення свого впливу, він має перестати сваритися щодо внутрішніх реформ та почати зосереджуватися на конкретних заходах з відновлення своїх економік.
Це має бути сприятливим для Європи моментом. Хоч США застрягли в Іраку і переймаються колапсом Уолл – стріт, але роль ЄС у світі слабшає. Не дивлячись на всі свої високі амбіції, до ЄС прислухаються сьогодні менше, ніж 15 років тому.
Боляче читати проникливий аналіз сінгапурця Kishore Mahbubani - одного з найвидніших дипломатів та викладачів Азії: “Європейці є не релевантними щодо найбільших світових проблем, вони заклопотані внутрішнім процесом, культурно самовпевнені, малодушні перед обличчям США і сліпі до підйому Азії",- стверджує він.
Якщо Європа хоче грати більш важливу роль у глобальному лідерстві, то вона повинна побороти свій економічний спад. Для цього потрібно перестати заглиблюватися у свої внутрішні проблеми та розпочати бачити своїх сусідів.
Свідченням відносного економічного занепаду Європи є:
- Власність; Упродовж століть європейські корпорації домінували у світі, що розвивається, але зараз тенденція зворотна. Інвестори з Індії, Середнього Сходу та інші скуповують європейську сталь та автомобілебудування. У майбутні роки варто остерігатися Китаю та Росії.
- Обмінні курси; Коли долар різко впав рік тому, послабивши іще більше конкурентоспроможність Європи, то керований Європою Міжнародний Валютний Фонд та Європейський Центральний Банк довели свою неспроможність. Замість цього, європейські лідери передали ініціативу Пекіну, звернувшись до нього про підтримку.
- Банки; Коли американські та швейцарські банки мали проблеми, ніхто не звертався до європейців за підтримкою. Замість цього, їх банківські лідери благали про допомогу Середній Схід, Сінгапур та Китай. Коли виникли проблеми у власних європейських банків, євроскептична налаштованість британських лідерів була потрібна щоб здолати французьке і німецьке сум‘яття.
Європейська нерелевантність, що збільшується, звичайно, не вся спричинена зсередини. Країни, які розвиваються на сході континенту, збільшили свою частку світової економіки. Їх зростаюча економічна вага дає їм важливіший голос у міжнародних відносинах. А Європа сприяла своєму відносному занепаду власними діями та бездіяльністю. Не лише через інші країни приріст у єврозоні майже ніколи не підіймався вище 3%. Не лише через інші країни частка світової економіки країн ЄС-15 зменшується. Згідно МВФ, ця частка глобальної економіки зменшилася від 19,5% світового ВВП у 1994 р. до 16% торік.
Не дивлячись на затверджений у Лісабоні план заходів, розширення ЄС та досягнення єврозони, загальна європейська економічна продуктивність не зросла. Мало місце нехтування багатьма основними та щоденними проблемами, які допомогли б європейській економіці працювати краще. Ось чому Лісабонський план заходів не дав результатів.
Три приклади приходять на думку. По-перше: ЄС все ще витрачає значно більше ресурсів, субсидуючи старі занепадаючи сектори [економіки], ніж готується до майбутнього. Хоч фінансування досліджень збільшується і складає 4.7% видатків ЄС, але для порівняння на сільське господарство витрачається 31.7%. По-друге: Європа не спромоглася запровадити незалежну Європейську Раду Досліджень щоб гарантувати науково обґрунтоване розміщення коштів. Дуже значна частка коштів йде на дослідження престижних проектів, які мають обмежений або не мають зовсім стосунку до науки, н-д, Galileo чи Європейський Інститут Технології. І по-третє: більш загальний пункт – європейські ресурси дуже фраґментовані, що шкодить конкурентоспроможності Європи. Слабка і розмита Директива ЄС з питань поглинання, яка остаточно була прийнята більш, ніж через десятиліття дебатів, не в змозі полегшити транс-кордонні (eng:cross-border) поглинання в межах Європи, що потрібне для створення світових чемпіонів. У той же час, соціальні виплати у деяких провідних європейських країнах гальмують корпоративну гнучкість у роботі з робочою силою.
У ці часи швидкого міжнародного розвитку та загостреної конкуренції, Європі не можна дозволяти собі не перейматися вдосконаленням економічних принципів; тому що слабкі економіки мають слабший голос на міжнародній арені. Неґламурна робота з підвищення продуктивності економіки заслуговує багато більшої уваги та зусиль.
Досвід вчить, що європейське лідерство може продукувати позитивну, конкретну дію. Погляньте на «великий вибух» кількості членів у ЄС та на європейське лідерство у обмеженні викидів вуглецю. Коли погляди співпадають, політика ЄС може продукувати вражаючі результати та cтавити Європу у центр глобальної сцени.
Беручи до уваги вище наведені міркування, ряд консенсусних областей міг би, проте, бути підготовлений вже найближчим часом. Оскільки ЄС розширився, то країни, які були дуже далекими, тепер стали сусідами. Їм потрібно мати доступ до ринків і не потрібно відвертати їх від цього. Потрібно розширити єдиний європейський ринок, таким чином, щоб збільшити приріст та уникнути створення нових поділів. Це має на увазі посилення неґламурних інструментів, таких як тарифи, промислові стандарти, регулювання ринку, співробітництво у дослідженнях та освіті у стосунках з такими країнами, як Росія та Єгипет, як це вже зроблено з Норвегією та Швейцарією.
Багато громадян відчувають, що європейське співробітництво на руку лише привілейованим; робітники та пенсіонери вважають, що вони вимушені сплачувати більше податків, тому що транс - кордонна інтеграція допомогла багатіям найти шляхи для уникнення оподаткування отриманих відсотків та капіталу. Спільні правила для виправлення такого сприйняття шляхом унеможливлення уникнення крос-кордонного уникнення оподаткування має стати пріоритетом. Участь у спільному фінансовому ринку не має дозволятися незалежним рейдерам, які не хочуть ділитися інформацією. Співробітництво з гаванями типу Ліхтенштейну або Монако має виключатися, якщо лише вони не визнають, що усередині області всі громадяни повинні платити податки там, де вони живуть, згідно з правилами цієї країни.
Політична когерентність у межах EU має бути вдосконалена. Мотивація для здійснення подальших реформ на внутрішньому ринку послабилася, спричиняючи ситуацію, коли навіть рішення лідерів ЄС на засіданнях Європейської Ради можуть ігноруватися. І заходи, що є фундаментальними для європейської конкурентоспроможності, такі, як загальний для всіх членів патент ЄС, виявилися неможливими для досягнення. Мета ЄС шодо витрат у розмірі 1% від ВВП на дослідження до 2010 р. не буде досягнута жодною країною-членом. Дуже часто специфічні інтереси [окремих країн] переважають над загальноєвропейськими. Потрібно покласти край субсидуванню старих і вмираючих галузей промисловості та інвестувати гроші для їх збереження у орієнтовані на майбутнє сектори.
Остання річ, яка потрібна Європі – це зміцнення непотрібної централізації. Динамічна і успішна Європа не є всюди однаковою, а європейська інтеграція не має бути метою самою по собі, а потужним, практичним інструментом створення підтримки процвітання для європейців. Посилення Європи значить радше політику заохочення збільшення приросту, ніж зосередження на тому, хто отримує найбільше вигод від фондів чи установ у Брюсселі.
Це особливо важливо в області захисту робочої сили. За минулий рік Європейський Суд посилив роздратування зниженням шведських практик трудових угод щодо контрактів для латвійських робітників, які працюють у Швеції. Є значні сумніви щодо того, що громадяни Європи підтримають заходи для посилення Союзу, який дотримується припущення, що умови для робітників на місцях не будуть більше визначатися на місцевому рівні. Подібний результат у Німеччині підтверджує цю непродуктивну тенденцію.
Якщо викласти це у термінах економістів: потрібно мати справу більше з мікро-викликами, які стоятимуть перед Європою у майбутні роки, а не з грандіозними ідеями. Якщо дотримуватися цього принципу, то ЄС матиме значно більшу можливість відновити повагу та вплив у світі.
Джерело: http://www.europesworld.org/NewEnglish/Home/Article/tabid/191/ArticleType/articleview/ArticleID/21308/Default.aspx
Весна 2009
Автор: Leif Pagrotsky
Переклад: Валерій Степаненко
Євросоюз упустив свій шанс перехопити глобальне лідерство, стверджує колишній Міністр промисловості та торгівлі Швеції Leif Pagrotsky. Щоб отримати іншу нагоду для збільшення свого впливу, він має перестати сваритися щодо внутрішніх реформ та почати зосереджуватися на конкретних заходах з відновлення своїх економік.
Це має бути сприятливим для Європи моментом. Хоч США застрягли в Іраку і переймаються колапсом Уолл – стріт, але роль ЄС у світі слабшає. Не дивлячись на всі свої високі амбіції, до ЄС прислухаються сьогодні менше, ніж 15 років тому.
Боляче читати проникливий аналіз сінгапурця Kishore Mahbubani - одного з найвидніших дипломатів та викладачів Азії: “Європейці є не релевантними щодо найбільших світових проблем, вони заклопотані внутрішнім процесом, культурно самовпевнені, малодушні перед обличчям США і сліпі до підйому Азії",- стверджує він.
Якщо Європа хоче грати більш важливу роль у глобальному лідерстві, то вона повинна побороти свій економічний спад. Для цього потрібно перестати заглиблюватися у свої внутрішні проблеми та розпочати бачити своїх сусідів.
Свідченням відносного економічного занепаду Європи є:
- Власність; Упродовж століть європейські корпорації домінували у світі, що розвивається, але зараз тенденція зворотна. Інвестори з Індії, Середнього Сходу та інші скуповують європейську сталь та автомобілебудування. У майбутні роки варто остерігатися Китаю та Росії.
- Обмінні курси; Коли долар різко впав рік тому, послабивши іще більше конкурентоспроможність Європи, то керований Європою Міжнародний Валютний Фонд та Європейський Центральний Банк довели свою неспроможність. Замість цього, європейські лідери передали ініціативу Пекіну, звернувшись до нього про підтримку.
- Банки; Коли американські та швейцарські банки мали проблеми, ніхто не звертався до європейців за підтримкою. Замість цього, їх банківські лідери благали про допомогу Середній Схід, Сінгапур та Китай. Коли виникли проблеми у власних європейських банків, євроскептична налаштованість британських лідерів була потрібна щоб здолати французьке і німецьке сум‘яття.
Європейська нерелевантність, що збільшується, звичайно, не вся спричинена зсередини. Країни, які розвиваються на сході континенту, збільшили свою частку світової економіки. Їх зростаюча економічна вага дає їм важливіший голос у міжнародних відносинах. А Європа сприяла своєму відносному занепаду власними діями та бездіяльністю. Не лише через інші країни приріст у єврозоні майже ніколи не підіймався вище 3%. Не лише через інші країни частка світової економіки країн ЄС-15 зменшується. Згідно МВФ, ця частка глобальної економіки зменшилася від 19,5% світового ВВП у 1994 р. до 16% торік.
Не дивлячись на затверджений у Лісабоні план заходів, розширення ЄС та досягнення єврозони, загальна європейська економічна продуктивність не зросла. Мало місце нехтування багатьма основними та щоденними проблемами, які допомогли б європейській економіці працювати краще. Ось чому Лісабонський план заходів не дав результатів.
Три приклади приходять на думку. По-перше: ЄС все ще витрачає значно більше ресурсів, субсидуючи старі занепадаючи сектори [економіки], ніж готується до майбутнього. Хоч фінансування досліджень збільшується і складає 4.7% видатків ЄС, але для порівняння на сільське господарство витрачається 31.7%. По-друге: Європа не спромоглася запровадити незалежну Європейську Раду Досліджень щоб гарантувати науково обґрунтоване розміщення коштів. Дуже значна частка коштів йде на дослідження престижних проектів, які мають обмежений або не мають зовсім стосунку до науки, н-д, Galileo чи Європейський Інститут Технології. І по-третє: більш загальний пункт – європейські ресурси дуже фраґментовані, що шкодить конкурентоспроможності Європи. Слабка і розмита Директива ЄС з питань поглинання, яка остаточно була прийнята більш, ніж через десятиліття дебатів, не в змозі полегшити транс-кордонні (eng:cross-border) поглинання в межах Європи, що потрібне для створення світових чемпіонів. У той же час, соціальні виплати у деяких провідних європейських країнах гальмують корпоративну гнучкість у роботі з робочою силою.
У ці часи швидкого міжнародного розвитку та загостреної конкуренції, Європі не можна дозволяти собі не перейматися вдосконаленням економічних принципів; тому що слабкі економіки мають слабший голос на міжнародній арені. Неґламурна робота з підвищення продуктивності економіки заслуговує багато більшої уваги та зусиль.
Досвід вчить, що європейське лідерство може продукувати позитивну, конкретну дію. Погляньте на «великий вибух» кількості членів у ЄС та на європейське лідерство у обмеженні викидів вуглецю. Коли погляди співпадають, політика ЄС може продукувати вражаючі результати та cтавити Європу у центр глобальної сцени.
Беручи до уваги вище наведені міркування, ряд консенсусних областей міг би, проте, бути підготовлений вже найближчим часом. Оскільки ЄС розширився, то країни, які були дуже далекими, тепер стали сусідами. Їм потрібно мати доступ до ринків і не потрібно відвертати їх від цього. Потрібно розширити єдиний європейський ринок, таким чином, щоб збільшити приріст та уникнути створення нових поділів. Це має на увазі посилення неґламурних інструментів, таких як тарифи, промислові стандарти, регулювання ринку, співробітництво у дослідженнях та освіті у стосунках з такими країнами, як Росія та Єгипет, як це вже зроблено з Норвегією та Швейцарією.
Багато громадян відчувають, що європейське співробітництво на руку лише привілейованим; робітники та пенсіонери вважають, що вони вимушені сплачувати більше податків, тому що транс - кордонна інтеграція допомогла багатіям найти шляхи для уникнення оподаткування отриманих відсотків та капіталу. Спільні правила для виправлення такого сприйняття шляхом унеможливлення уникнення крос-кордонного уникнення оподаткування має стати пріоритетом. Участь у спільному фінансовому ринку не має дозволятися незалежним рейдерам, які не хочуть ділитися інформацією. Співробітництво з гаванями типу Ліхтенштейну або Монако має виключатися, якщо лише вони не визнають, що усередині області всі громадяни повинні платити податки там, де вони живуть, згідно з правилами цієї країни.
Політична когерентність у межах EU має бути вдосконалена. Мотивація для здійснення подальших реформ на внутрішньому ринку послабилася, спричиняючи ситуацію, коли навіть рішення лідерів ЄС на засіданнях Європейської Ради можуть ігноруватися. І заходи, що є фундаментальними для європейської конкурентоспроможності, такі, як загальний для всіх членів патент ЄС, виявилися неможливими для досягнення. Мета ЄС шодо витрат у розмірі 1% від ВВП на дослідження до 2010 р. не буде досягнута жодною країною-членом. Дуже часто специфічні інтереси [окремих країн] переважають над загальноєвропейськими. Потрібно покласти край субсидуванню старих і вмираючих галузей промисловості та інвестувати гроші для їх збереження у орієнтовані на майбутнє сектори.
Остання річ, яка потрібна Європі – це зміцнення непотрібної централізації. Динамічна і успішна Європа не є всюди однаковою, а європейська інтеграція не має бути метою самою по собі, а потужним, практичним інструментом створення підтримки процвітання для європейців. Посилення Європи значить радше політику заохочення збільшення приросту, ніж зосередження на тому, хто отримує найбільше вигод від фондів чи установ у Брюсселі.
Це особливо важливо в області захисту робочої сили. За минулий рік Європейський Суд посилив роздратування зниженням шведських практик трудових угод щодо контрактів для латвійських робітників, які працюють у Швеції. Є значні сумніви щодо того, що громадяни Європи підтримають заходи для посилення Союзу, який дотримується припущення, що умови для робітників на місцях не будуть більше визначатися на місцевому рівні. Подібний результат у Німеччині підтверджує цю непродуктивну тенденцію.
Якщо викласти це у термінах економістів: потрібно мати справу більше з мікро-викликами, які стоятимуть перед Європою у майбутні роки, а не з грандіозними ідеями. Якщо дотримуватися цього принципу, то ЄС матиме значно більшу можливість відновити повагу та вплив у світі.
Джерело: http://www.europesworld.org/NewEnglish/Home/Article/tabid/191/ArticleType/articleview/ArticleID/21308/Default.aspx