Коли будутпроведені чергові вибори до місцевих рад в Україні?
04/07/2009 | ЦППР
Відповідно до частини першої статті 141 Конституції України в редакції Закону України «Про внесення змін до Конституції України» від 8 грудня 2004 року №2222-ВР: «До складу сільської, селищної, міської, районної, обласної ради входять депутати, які обираються жителями села, селища, міста, району, області на основі загального, рівного, прямого виборчого права шляхом таємного голосування строком на п'ять років» (у попередній редакції на чотири роки). При цьому, згідно частин першої, другої статті 1 Розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до Конституції України» частина перша статті 141 Конституції України в редакції цього Закону, набирає чинності з дня набуття повноважень Верховною Радою України, обраної у 2006 році. Верховна Рада України VI скликання набула повноваження 25 травня 2006 року.
Аналіз висновків Конституційного Суду України при проведенні попереднього конституційного контролю законопроектів щодо внесення змін до Конституції України, Закону України «Про внесення змін до Конституції України», відповідних стенограм Парламенту дає підстави стверджувати, що прив’язка моменту набрання чинності деякими нормами зазначеного Закону (щодо строків повноважень Верховної Ради України, чергових виборів до Верховної Ради України, моментів набуття та припинення повноважень Верховною Радою України, інших питань діяльності Верховної Ради України, а також збільшення строку повноважень депутатів місцевих рад) до моменту набуття повноважень Верховною Радою України VI скликання, обраної вже після внесення змін до Конституції України, пов’язана саме з представницькою природою Верховної Ради України та місцевих рад.
Чергові вибори до місцевих рад в Україні відбулись 30 березня 2006 року разом з виборами до Верховної Ради України, відповідно набуття чинності конституційними змінами щодо органів місцевого самоврядування з точку зору юридичної техніки (економії тексту) стало можливим та доцільним також пов`язати з набуттям повноважень Верховною Радою України VI скликання, оскільки це фактично співпадало з набуттям повноважень місцевими радами.
Так, наміри збільшити строк повноважень Верховної Ради України та місцевих рад, виходячи з представницької природи цих органів, було правильно втілено в життя лише для рад, обраних вже після внесення конституційних змін щодо їх статусу, тобто у 2006 році. Для цього й виникла необхідність розведення в часі внесення змін до Конституції України та набуття чинності цими змінами. В іншому ж випадку виникали б питання про поширення конституційних змін щодо збільшення строку повноважень Верховної Ради України та депутатів місцевих рад обраних на основі попередньої редакції норм Конституції України.
Так, Конституційний Суд України в процесі попереднього конституційного контролю внесення змін до Конституції України щодо збільшення строку повноважень Верховною Радою України самою для себе зазначав, що оскільки внесення змін до Основного Закону України, зокрема до розділу ІV “Верховна Рада України”, є прерогативою Парламенту України, то прийнявши вказані зміни до Конституції України, Верховна Рада України, обрана у 2002 році на чотири роки, у такий спосіб продовжила б свої повноваження, що, вважає Конституційний Суд України, створює прецедент, який у подальшому може призвести до втрати парламентом України ознак його як виборного представницького органу (підпункт 4.1. пункту 4 мотивувальної частини Висновку Конституційного Суду України у справі про надання висновку щодо відповідності проекту Закону України “Про внесення змін до Конституції України”, направленого Головою Верховної Ради України, вимогам статей 157 і 158 Конституції України (справа про внесення змін до статей 76, 78, 81, 82 та інших Конституції України) від 10 грудня 2003 року № 3-в/2003) .
Історичний аналіз проведення конституційної реформи в Україні вказує, що саме після таких зауважень Конституційного Суду України Верховною Радою України було використано конструкцію розведення в часі внесення змін до Конституції України та набуття чинності відповідними змінами.
Виходячи з зазначеного, аргументація прихильників позиції щодо проведення місцевих виборів у 2010 році (тобто непоширення конституційної норми щодо 5-річного строку повноважень депутатів місцевих рад на депутатів, обраних на чергових місцевих виборах 2006 року) шляхом посилання на виборність, представницький характер місцевих рад втрачає підстави. При проведенні місцевих виборів відповідні конституційні зміни були вже внесені, виборець вже знав, на який строк наділяє повноваженнями своїх представників. При цьому слід зазначити, що Конституційний Суд України у своїх висновках чітко зазначив, що збільшення строку повноважень Верховної Ради України та депутатів місцевих рад на один рік не передбачає скасування чи обмеження прав і свобод людини і громадянина (висновки Конституційного Суду України від 10 грудня 2003 року № 3-в/2003, від 12 жовтня 2004 року № 2-в/2004 (підпункт 5.4. пункту 5 мотивувальної частини, пункт 1 резолютивної частини).
Виходячи з зазначеного випливає, що депутати місцевих рад, які були обрані на чергових виборах до місцевих рад 30 березня 2006 року, та набули свої повноваження майже одночасно (раніше, пізніше, одночасно) з Верховною Радою України шостого скликання були обрані на п’ять років, а чергові вибори до місцевих рад в Україні повинні бути проведені у 2011 році.
Аналіз висновків Конституційного Суду України при проведенні попереднього конституційного контролю законопроектів щодо внесення змін до Конституції України, Закону України «Про внесення змін до Конституції України», відповідних стенограм Парламенту дає підстави стверджувати, що прив’язка моменту набрання чинності деякими нормами зазначеного Закону (щодо строків повноважень Верховної Ради України, чергових виборів до Верховної Ради України, моментів набуття та припинення повноважень Верховною Радою України, інших питань діяльності Верховної Ради України, а також збільшення строку повноважень депутатів місцевих рад) до моменту набуття повноважень Верховною Радою України VI скликання, обраної вже після внесення змін до Конституції України, пов’язана саме з представницькою природою Верховної Ради України та місцевих рад.
Чергові вибори до місцевих рад в Україні відбулись 30 березня 2006 року разом з виборами до Верховної Ради України, відповідно набуття чинності конституційними змінами щодо органів місцевого самоврядування з точку зору юридичної техніки (економії тексту) стало можливим та доцільним також пов`язати з набуттям повноважень Верховною Радою України VI скликання, оскільки це фактично співпадало з набуттям повноважень місцевими радами.
Так, наміри збільшити строк повноважень Верховної Ради України та місцевих рад, виходячи з представницької природи цих органів, було правильно втілено в життя лише для рад, обраних вже після внесення конституційних змін щодо їх статусу, тобто у 2006 році. Для цього й виникла необхідність розведення в часі внесення змін до Конституції України та набуття чинності цими змінами. В іншому ж випадку виникали б питання про поширення конституційних змін щодо збільшення строку повноважень Верховної Ради України та депутатів місцевих рад обраних на основі попередньої редакції норм Конституції України.
Так, Конституційний Суд України в процесі попереднього конституційного контролю внесення змін до Конституції України щодо збільшення строку повноважень Верховною Радою України самою для себе зазначав, що оскільки внесення змін до Основного Закону України, зокрема до розділу ІV “Верховна Рада України”, є прерогативою Парламенту України, то прийнявши вказані зміни до Конституції України, Верховна Рада України, обрана у 2002 році на чотири роки, у такий спосіб продовжила б свої повноваження, що, вважає Конституційний Суд України, створює прецедент, який у подальшому може призвести до втрати парламентом України ознак його як виборного представницького органу (підпункт 4.1. пункту 4 мотивувальної частини Висновку Конституційного Суду України у справі про надання висновку щодо відповідності проекту Закону України “Про внесення змін до Конституції України”, направленого Головою Верховної Ради України, вимогам статей 157 і 158 Конституції України (справа про внесення змін до статей 76, 78, 81, 82 та інших Конституції України) від 10 грудня 2003 року № 3-в/2003) .
Історичний аналіз проведення конституційної реформи в Україні вказує, що саме після таких зауважень Конституційного Суду України Верховною Радою України було використано конструкцію розведення в часі внесення змін до Конституції України та набуття чинності відповідними змінами.
Виходячи з зазначеного, аргументація прихильників позиції щодо проведення місцевих виборів у 2010 році (тобто непоширення конституційної норми щодо 5-річного строку повноважень депутатів місцевих рад на депутатів, обраних на чергових місцевих виборах 2006 року) шляхом посилання на виборність, представницький характер місцевих рад втрачає підстави. При проведенні місцевих виборів відповідні конституційні зміни були вже внесені, виборець вже знав, на який строк наділяє повноваженнями своїх представників. При цьому слід зазначити, що Конституційний Суд України у своїх висновках чітко зазначив, що збільшення строку повноважень Верховної Ради України та депутатів місцевих рад на один рік не передбачає скасування чи обмеження прав і свобод людини і громадянина (висновки Конституційного Суду України від 10 грудня 2003 року № 3-в/2003, від 12 жовтня 2004 року № 2-в/2004 (підпункт 5.4. пункту 5 мотивувальної частини, пункт 1 резолютивної частини).
Виходячи з зазначеного випливає, що депутати місцевих рад, які були обрані на чергових виборах до місцевих рад 30 березня 2006 року, та набули свої повноваження майже одночасно (раніше, пізніше, одночасно) з Верховною Радою України шостого скликання були обрані на п’ять років, а чергові вибори до місцевих рад в Україні повинні бути проведені у 2011 році.