04/12/2009 | Ігор Острожинський

Громадський Комітет Захисту Прав Людини, інвестуючи в економіку України 75000€ оприлюднює комплексні дослідження виконані спеціалістами Дослідницького Центру Всестороннього Вивчення Життєдіяльності Людини і Суспільств на тему: «Економічна ситуація в Україні в кінці 2008 на початку 2009. Причини та наслідки».
На початку, проведемо побіжний огляд предмету нашого дослідження: Україну. Економіка України постала із пострадянської планової економіки, котру довший час намагалися реформувати під щільним поглядом політиків різної орієнтації: політичної, ідеологічної, кланової. Таким чином, була створена якась незрозуміла державна економічна структура, котра не підпадає під будь-які відомі в світі економічні форми. Не позбувшись усіх елементів планової економіки провели ринкові реформи, внаслідок чого створили гібридну економіку, щось дійсно унікальне, але незрозуміле, що не піддається логічному тлумаченню. «Тягнучи за собою хвости» від планової економіки держава остаточно загрузла:
1.Адміністративний принцип формування цін на товари.
Незрозуміло чому Уряд України шукає собі додаткову відповідальність, переймаючись цінами на товари. Видно немає, чи не знає, чим займатись. Натомість завдання Уряду - це пенсії і зарплати, а не ціни на товари.
Ціни на товари формує виключно ринок. Уряд, використовуючи тільки ринкові важелі їх легенько підкоректовує: збільшення імпорту, антимонопольні заходи, прийняття заходів для збільшення конкуренції і т.д. (це все забезпечує падіння цін). Ринкове формування цін і конкуренція забезпечують високу якість продукції та товарів на ринку. Ринкове регулювання якості продукції зменшує витрати державного бюджету на діяльність контролюючих органів.
2.Існування величезної кількості державних суб’єктів господарської діяльності, котрі «годуються» із державного бюджету, тягнучи за собою величезну соціальну базу.
3.Неринкове формування попиту на газ.
Кількість спожитого газу в Україні з точністю до 1 см? не знає ніхто. Тому що порахувати це практично неможливо, економічно виправданим, в даному випадку, є тільки облік використаного газу в державі вимірювальними приладами встановленими у кожного споживача. Відповідно прийнята, адміністративним способом, кількість використання газу в Україні є настільки не точною, що можна з впевненістю говорити про сотні мільйонів гривень зловживань щорічно у цій галузі. Таким чином, «зекономлений» газ українські чиновники повинні десь дівати!!!
4.Так само, адміністративно вирахувані витрати на різноманітні пільги для громадян. Державі буде вигідно витратити додаткові фінанси, щоб взнати дійсні витрати на пільги, щоб згодом їх аналізуючи, вносити певні корективи та формувати економічну політику держави.
5.Акціонерні товариства.
Заводи вивели із адміністративного управління, ніби передали новим власникам-акціонерам, котрі згідно чинного законодавства стали радше фіктивними власниками без жодних прав, і ніхто не знає, що робити з ними далі. Відсутність цивілізованого ринку акцій (купівлі-продажу), можливості отримання дивідентів акціонерами, прав акціонерів на контроль закупорили дану проблему та призвели до повзучого розвитку, коли керівники зловживають владою, намагаючись змінити форму власності на власну користь.
6.Аномальним для ринкової економіки є відсутність розвинутої системи банкрутств адміністрацій підприємств.
Не будемо перераховувати усі фактори, так як це виходить за рамки даної праці. Додамо лиш, в державі запроваджені значні пільги в інтересах окремих фінансових і політичних суб’єктів господарської діяльності та функціонують тисячі збанкрутілих підприємств за рахунок державних коштів.
Твердження окремих експертів, представників політичної влади в Україні, економічної влади в Україні про значний вплив світової кризи на економіку України є не компетентним. Взаємозв’язок між економікою України і економікою Світу проходить в основному через галузі заробітчанства, металургію, енергетичну та частково хімічну, що відповідно не могло мати жодного впливу на економіку України, коли б Українська Влада, своїми помилковими заявами в кінці 2008 року про світову кризу, не посіяла паніки серед українських громадян.
Металургія, де собівартість продукції, здебільшого через особливі ціни на енергоносії, мізерні зарплати та застарілі технологічні процеси, сягає біля 70% і, за умови правильної позиції Уряду, не може мати жодного впливу на економіку країни. Натомість Українська Влада задля металургійної галузі, котра головно знаходиться в приватній власності, поставила на коліна усю державу, чим довела до банкрутства економіку України.
Криза в Україні була прогнозована задовго до 2008 року, її причиною є структура української економіки та відсутність в Україні економічної влади незалежної від політичної доцільності, а не економічні проблеми в Світі. Тому сформулюємо основні причини проблем, що призвели до падіння гривні на 100%.
Причини падіння гривні в Україні в кінці 2008 року є: фатальним збігом різних обставин, катастрофічних похибок урядовців, наслідком існуючої структури держави, результатом помилкового розвитку української економіки протягом багатьох попередніх років, засобом для досягнення мети різними політичними та фінансовими угруповуваннями. Криза в українській економіці була прогнозована, передбачувана і неминуча:

A. Шість основних причин, котрі мали 70%-ий вплив на падіння гривні та спад в економіці України в кінці 2008 року:

1.Фінансові зобов’язання Уряду СССР.
Проголошення українською владою про відповідальність за частину фінансових зобов’язань Уряду СССР можна охарактеризувати тільки молодіжним сленгом – це КРУТО. Виплати по фінансових зобов’язаннях Уряду СССР – це КАЙФОВО. Але, коли через півроку, після грошових виплат по фінансових зобов’язаннях Уряду СССР, національна валюта знецінюється на 100%, в країні наступає криза – то дії української влади по відношенню до фінансових боргів уряду неіснуючої держави є ТУПИМИ. Настільки примітивними, що свідчать про повну некомпетентність української влади, експертів, радників і аналітиків, котрі до цього причетні. Та, коли згодом, ще через півроку Українська Влада звертається до Світу про фінансову допомогу без зміни повного складу Уряду – то потрібно ставити медичний діагноз. Експерти, аналітики в Уряді паталогічно хворі.
Коли Влада в державі бере на себе фінансові зобов’язання інших держав, такі дії не мають економічного обгрунтування. Це виключно політична доцільність або реклама для Світу фінансової потужності держави та усієї банківської сфери.

2.Несвоєчасна і надто агресивна боротьба Уряду із потоками контрабанди.
Будь-яка контрабанда вимагає швидкої реалізації, тому вона збувається по нижчих цінах і тим стримує апетити бізнесменів, підприємців (в торговій мережі і виробництві) до надприбутків, до підняття цін на товари, стабілізує рівень цін у державі. Різке зникнення дешевих товарів із ринку за відсутності важкої конкуренції між виробниками та в торговій мережі України стало одним із найважливіших чинників підняття цін (стан торгової мережі України є практично монополізованим і буде розглядатись нижче).

3.Національні товаровиробники-експортери, котрі проводять потужні бізнесові операції.
Тут, ми надіємось, все зрозуміло. Нащо перейматись, коли можна продати на експорт товар (метал, хімію, електроенергію і т.д.), наприклад на суму 1 мільйон доларів США і в Україні отримати не 5 мільйонів, а 10 мільйонів гривень. При чому, нагадаємо, протягом осені 2008 курс долара скакав як навіжений від 4 і до 10 гривень. Тому деякі суб’єкти господарської діяльності, котрі є засновниками банків або їх контролюють провели, ще й спекулятивні багатомільйонні валютні фінансові операції. При цьому, зарплати робітників залишились на попередньому місці і відбулися масові звільнення працівників.
Національні товаровиробники-експортери зацікавлені в постійній повзучій інфляції.

4.Картельна змова фінансових гігантів держави із національними товаровиробниками-експортерами.
Критична, переважаюча частина фінансових ресурсів держави перебуває у володінні кількох осіб, в той час коли решта громадян борсається десь там на дні. Чи апетити цих кількох осіб виявились надто великими, чи їм зробили пропозицію від якої вони не змогли відмовитись, та зрештою маємо факт – вони вирішили зіграти на пониження гривні, створивши картельну змову із національними товаровиробниками потужними експортерами, котрі володіють власними банками. Цікавим є історія курсу гривні протягом липня, серпня, вересня, жовтня, листопада, грудня 2008.
Все почалось задовго до липня-серпня 2008. Але в кінці літа на початку осені 2008 курс гривні був зміцнений до 4грн за 1$. Потім почалися танці: падіння до 8; зміцнення до 6; падіння до 8 і до 10грн.; зміцнення на межі 6-7грн.; опущення до 8. У хронології показані коливання валюти з точністю від 1грн і пропущено безліч коливань до 1грн. Для фінансових гігантів важливим було заробити але все ж таки врятувати Україну і тому вони вимагали підвести гривню до максимально наближеного початкового рівня. Натомість національні товаровиробники ввійшли в смак і бажали безмежних доходів. Поступлення валюти по їхніх контрактах мали здійснюватись до кінця 2008 року. Тому на межі жовтня-листопада 2008 мафіозний картель почав тріщати і національні товаровиробники кинулися шантажувати Уряд. Відбулась усім відома зустріч уряду із металургами і Уряд України здався шантажистам надавши величезні фінансові преференції тільки національним виробникам в галузі металургії, опустивши при цьому на дно усю країну. Гривня зависла на межі 8-9 за 1$.
Та ця картельна змова мала третю зацікавлену сторону з боку деяких політичних партій та Українського Уряду, котрого заполонила ідея планової економіки, ще з першої каденції (див. пункт Б.8). Адже ці дії призведуть до підняття цін, потрібно тільки захопити контроль над друкарським верстатом.

5. Організація будівельної галузі України відповідає звичайній фінансовій піраміді.
На ринку спокійно, робота з горем пополам йде: оголошуються нові будови – збираються кошти – добудовуються будівлі по попередніх контрактах. Будь-яка пайова участь у будівництві є абсурдом, її неможливо контролювати, на кожному кроці допустимі зловживання. Через специфіку будівельної галузі є вкрай визначальним дотримання основного закону споживачів: отримуємо товар – перевіряємо якість – платимо гроші. Тобто, спочатку товар, а потім гроші.
У цивілізованих країнах усі операції здійснюються через банки, котрі виступають посередниками, надають кредити, проводять усі необхідні розрахунки під час продажу та купівлі нерухомості по яких, ще не сплачені кредити і т.д. Кредитна історія по даному кредиту зберігається і переходить від однієї нерухомості до іншої.
Організовано перший збій в будівельній галузі у Києві дальше в регіонах і, відповідно, вся галузь впала.
Закінчився один із етапів підготовки до гри на фінансовому ринку держави.

6.Паніка керівництва держави.
Політична доцільність штовхнула виконавчу і законодавчу влади в Україні шукати причини низького рівня життя та можливого майбутнього падіння економіки і їх оприлюднення серед широких мас населення. З вересня 2008 року почали широко проводитись брифінги, інтерв’ю, політичні шоу де постійно мусолилось питання впливу на Україну Світової Економічної Кризи. До цього навіть були залучені журналісти, артисти, митці, депутати, різні чиновники та інші публічні люди, котрі оприлюднювали зміни у своєму приватному житті з причин Світової Економічної Кризи. Громадянами це було розцінено, як паніка. Люди, пам’ятаючи кризу 1998 року, побігли в банки, почали згортати виробництво, накопичувати валюту, переводити заощадження, зупиняти потік фінансів в Україну і т.д.

Б. Інші 30% радше є суб’єктивними причинами даної кризи, котрі важливо враховувати у своїй діяльності або дефектами структурної будови української економіки. Вони впливають на імідж країни, на її платоспроможність, кредитоспроможність, на її кредитну історію:

1.Робота Уряду України в інтересах, виключно, металургійної галузі та збанкрутілих державних підприємств.
Нажаль, в даному питанні золотої середини не має. Або Уряд є Урядом України, або Уряд є Урядом металургійної галузі України, виплачуючи їм за кожної нагоди багатомільярдні дотації.
Уряд України повинен визначитись:

він працює в інтересах металургійної галузі і збанкрутілих державних підприємств чи в інтересах усіх громадян України?

Потрібно визначитись чітко. Якщо усі галузі сплачують податки, а мільярдні вершки отримують окремі, то навіщо першим платити податки??? Якщо монетарна політика в державі здійснюється в інтересах виключно металургійної галузі, то це свідчить про хворобливу неспроможність Уряду керувати економікою держави!

2.Постреволюційний період в Україні.
Україна є колишньою республікою СССР. І ця інформація час від часу з’являється у різних пресових агенціях. Була Холодна Війна, пропаганда була з двох сторін. Цивілізований світ дуже часто чув про Совєтську Революцію, котра породила пекельний червоний терор, з якою почались усі вбивства, катування, голодомори, ГУЛАГи і т.д. у совдепії. Тому певні політичні події називати революцією було помилкою і важливо заперечувати про факт помаранчевої революції, заспокоювати цивілізований світ, подавати приклад порозуміння, спокою і неймовірної стабільності у виконавчій, законодавчій та судовій владах України.

3.В Києві знаходиться пам’ятник особі, в парламенті - фракція віддана вченню особи, котра організувала не тільки націоналізацію, а й масове фізичне знищення приватних власників та членів їхніх родин, створювала з дітей приватних власників загони заручників в першій половині 20 століття.

4.Наявність в державі, так званих, соціальних товарів, ціни на які встановлені не ринком, а адміністративно для задоволення соціального попиту - хліб, молоко. Відповідно будь-які цінові коливання на дані товари виступають чудовим підгрунтям для політичних, економічних, валютних ігор і мають великий соціальний резонанс.
Мінімальні коливання цін на ці товари були інформаційними приводами в усіх пресових агенціях, телепрограми новин подавали репортажі з різних регіонів в режимі он-лайн з торгових місць про рівень цін. Саме тоді розпочався черговий етап підготовки до гри на фінансовому ринку держави.

5.Критичне споріднення економіки і політики.
Економічна влада через хвилювання про власний політичний імідж втратила важливий час для відповідних дій, допустила серйозні помилки, виступила замовником хуліганських дій українських громадян в приміщенні судової влади та в протистоянні із озброєними спецслужбами.
В державі практично відсутня економічна політика. Топ-менеджери української економіки загрузли в політичній боротьбі, у створенні власного політичного іміджу, в публічності необхідній для політиків. У своїй професійній діяльності керуються політичною доцільністю. В такій ситуації не з’явиться в Україні український Бальцерович, котрий у свій час створив економіку Польщі. З боку економістів він здобув грандіозні дивіденди, з боку політики він діяв всупереч створенню свого власного політичного іміджу. Це людина дії, а не пустої демагогії.
Тут ми радимо вивчити, також, досвід Уряду Великої Британії на чолі з пані Маргарет Тетчер. Де, понад все, в економічних питаннях була економічна доцільність.
З іншого боку, в політиці України присутні величезні економічні інтереси різних економічних кланів, окремих фінансистів, бізнесменів.

6.Заборона бюджетним організаціям витрачати бюджетні кошти.
Тут недопустимий загальний підхід. На початку року в бізнесі України застій. Велика кількість, в основному приватних підприємств різних галузей економіки здійснюють свою професійну діяльність кожного року в цей період по контрактах бюджетних організацій. Відповідно дане рішення додало напруженості у суспільстві, зменшило обіг коштів, спричинило подальшу стагнацію економіки.
Практично усі маленькі, починаючи від районного масштабу, міста в Україні виживають за рахунок місцевих державних структур: міліція, прокуратура, СБУ, армія, органи влади і т.д.

7.Минулі 15 років в Україні займались працевлаштуванням директорів заводів. Завод для директора, а не директор для заводу. Ніхто не займався лібералізацією виробничої галузі. Тому, майже всі, світові бренди обійшли Україну і розгорнули свої власні виробничі площі у Росії, Польщі, Болгарії і т.д. Українським підприємцям також не вигідно полишати торгівлю і займатись виробництвом.

8.Привид планової економіки, котрий літає у вищих ешелонах Української Влади:
- окремі заяви;
- засіданя шістьох людей, котрі вирішують ціну на куряче м’ясо в державі;
- засідання трьох людей, котрі визначають ціну на бензин;
- маніакальна опіка держави за ціноутворенням на інші товари.
Забезпечення грошей у ринковій і плановій економіках кардинально відрізняється. Планова економіка проголошує про забезпечення грошей товарами. Це спосіб примітивних, відсталих економік, котрий породжує безліч плутанин, зловживань, непорозумінь та потребує величезних фінансових витрат для, різного роду, контролю:
- потрібно збільшити масову частку грошей:
- перший спосіб, під кінець року спровокували підняття цін і друкуємо гроші;
- другий спосіб, побудували щось величезне, неважливо що нікому непотрібне, кудись спихнули і друкуємо гроші;
- планова економіка породжує власне закупорення, відсутність імпорту, дефіцит для збуту неякісних товарів, монополію, застій і загнивання;
- потім доводять ситуацію до абсурду, створюють госприйомку, але виправити
нічого неможливо.
Основна, негативна сторона планової економіки, це принцип забезпечення грошей товарами. Отже, для покриття дефіциту бюджету вистачає в другій половині кожного календарного року розпочати операцію з підняття цін під приводом сільсько-господарських робіт, світової економічної кризи, щорічних незрозумілих переговорів із Газпромом і т.д. Ціни на товари піднімаються і друкуються гроші. Відомі історичні уряди відкидали будь-які звинувачення: «Ми діємо згідно академічних норм в рамках планової економіки». Але в ринковій економіці підняття цін - це інфляція. Інфляція – це знецінення грошей. Та в цивілізованих державах, знецінення грошей автоматично компенсується громадянам.
Друга найважливіша відмінність планової економіки від ринкової – це відповідальність за інвестиції. В плановій економіці відповідальність за долю усіх інвестицій лягає на політичну і економічну влади держави. Інвестиції приходять в мізерній кількості і тільки під гарантії Уряду країни. Відповідно їхня вартість значно зростає.
Третя відмінність – колосальні витрати на тотальний контроль економіки держави.
Для цивілізованого світу інфляція тягне за собою автоматичну відставку уряду. Щоб приборкати інфляцію потрібна довіра народу до уряду, до економічної політики держави, довіра фінансистів, бізнесменів, міжнародних фінансових організацій.
В ринковій економіці рівень цін прямо пропорційний грошовій масі (М) і ефективності обороту грошей (V) та обернено пропорційний кількості вироблених товарів і послуг (Y).

P=MV/Y (формула 1)

Рівень цін характеризує вартість грошей, виражених у товарному еквіваленті. Індекс цін визначає індекс вартості грошей. Їхні зміни протягом встановленого періоду часу характеризують рівень інфляції.
Рівень інфляції залежить від темпів росту грошової маси і темпів розвитку виробництва та послуг.
Ринкова, цивілізована економіка забезпечує, конвертує грошову масу до, в основному, дорогоцінних матеріалів. Потрібно збільшити масову частку грошей, збільшуємо золото-валютний резерв і т.д. Проблемою можуть бути: роздута банківська капіталізація, ринок цінних паперів і т.д., але тут є велика можливість здійснення регулюючих заходів інтелектуальними засобами.
Будь-який товародифіцит покривається імпортом, сфера торгівлі має великий вибір товару, чудово розвивається і приносить прибутки.
Беззаперечно, забезпечення грошей коштовними матеріалами виводить їх з обігу та створює залежність від світових цін. Тут потрібно постійно аналізувати ситуацію. Але забезпечення, конвертація є чудовим стримуючим засобом для Уряду захоплювати друкарський верстат та його вмикати.
Альтернативний варіант до конвертації грошей. В державі здійснюються потужні, безпрецедентні засоби захисту державних органів, які визначають грошову політику і контролюють випуск грошей та друкарського верстату від свавілля Уряду.
Історичні факти підтверджують, що уряди не можуть проводити стабільну грошову політику. Заважає постійна спокуса збільшити швидкість роботи друкарського верстата.
Коли невистачає засобів у веденні державних справ для публічних людей, котрим є важлива популярність, один вихід – вмикати друкарський верстат, збільшуючи загальну масу грошей. Поки ціни не відреагували і інфляція не добила уряд - валити політичну систему, звинувачуючи політичних опонентів їх знімати і брати владу. Адже збільшення податків справа не популярна серед населення і бізнесу, котрий фінансує політиків.
Спеціально в українському варіанті можливе використання друкарського верстата політичними опонентами Уряду. Тому конвертація гривні може стати прекрасним стабілізуючим фактором для українських політичних кланів.

9.Державні службовці і народні депутати в Україні володіють 20%-им інтелектом від рівня інтелекту середньостатистичного європейця. Це є жалюгідне створіння з розвинутими тваринними інстинктами, небезпечними для суспільства фобіями, неприродніми лібідо, котре зовнішньо похоже на людину.
Масова пенсія в Україні сягає 100 доларів США на місяць, масова зарплата в Україні в межах 80-120 доларів США. Тому Україна є надзвичайно бідною державою і відноситься до держав третього світу, де влада інтелектуально неспроможна забезпечити людей. В ХХІ столітті щось будувати може і повний дурень. Має дурні гроші і будує. А ось: створити умови для господарювання, коли підприємства змушені виготовляти якісні товари і успішно продавати виготовлений товар; чи створити високий рівень життя у суспільстві - це є вищим пілотажем людського інтелекту.
Державні службовці, депутати в Україні повинні кожного дня з ранку перед дзеркалом повторювати: мінімальна пенсія не є 300$, мінімальна зарплата не є 450$ - люди страшенно бідують, тому я є повним ідіотом.
Бідні громадяни це бідна купівельна спроможність основної маси громадян. Жити погано, тому Україну на постійно чи тимчасово полишило біля 10 мільйонів громадян, а це мільйони не проданих щоденно хлібин, літрів молока, сирів, м’яса, побутової техніки та інших товарів.
Багаті люди – багата держава.

10.Монополізація, картельні змови в сфері роздрібної та гуртової торгівлі.
Торгівля - це потужний засіб впливу на економіку, політику, соціологію держави та психологію населення. Воювати адміністративно – це витрачати даремно мільярди гривень, і результату не буде, натомість буде: збіднення асортименту, зникнення товарів, зменшення обігу коштів, дефіцит, занепад і стагнація економіки.
Довготривале спостереження експертів за сферою торгівлі виявило цікаві факти:
- одночасне підняття цін;
- ідентичний асортимент товарів;
- одночасне зникнення і поява однакових товарів на торгових полицях в різних
торгівельних мережах.
Має місце монополізація через співвласників, підставних осіб або картельні змови. В будь-якому випадку монополізація торгівлі є надто небезпечною для безпеки держави і легко може використовуватись у політичній боротьбі. Національні підприємці можуть дуже швидко між собою домовитись і впливати на політику різного рівня. Тому вкрай важливим для України є негайна поява відомих міжнародних торгових мереж супермаркетів на ринку України, розбавлення національної торгової сфери. Спеціально для дурнів змушені наголосити, що мова не йде про торгові мережі держави, котра є монополістом постачання в Україну енергоресурсів, має територіальні, національні, мовні та інші претензії.
Мережі супермаркетів повинні бути із цивілізованих країн, де людська праця оцінюється достойно (цивілізовано).
Торгівля є однією із найважливіших галузей сучасної економіки, котра може приносити значні доходити до державного бюджету. Експерти вважають, що є необхідним лібералізувати податкову систему (див п.Б.12) і відмінити єдиний податок. В торговій мережі повинні функціонувати касові апарати. При збільшенні рівня життя в державі власники торгових точок будуть самі зацікавлені у контролі торгівлі через касові апарати, комп’ютерні системи або виплачувати додаткові кошти за понаднормову працю для позмінних ревізій товару. Вийнятком є вулична торгівля.

11.В державі не зроблені висновки з економічної кризи 1998, причини якої мають вплив на макроекономіку та на безпеку держави і сьогодні. Хронологія подій 1998 року:
- розпочалась Азійська криза;
- впала економіка Росії;
- Національний Банк України девальвував гривню на 100%.
З точки зору національної безпеки, світової практики та відомих історичних фактів є вкрай неприйнятним така залежність від сусідньої держави із якою держава має спільні сухопутні кордони.

12.Бюрократія. Податкова Служба.
Бюрократія в державі це як наркотик для людини. Всі знають, що погано, а відмовитись чи почати використовувати слабкі наркотичні засоби не можуть. Виробництво не буде розвиватись там де діють складні системи оподаткування, бухгалтерії і реєстрації суб’єктів підприємницької діяльності.
Потрібно спростити систему оподаткування, натомість в податковий кодекс України внести поправку: в оподаткуванні враховується наявний матеріальний стан громадян.
Мають відстрочку відповідальності перед Податковою Службою лише діючі:
1.Тільки Президент України.
2.Тільки Керівник Уряду.
3.Тільки Голова Парламенту.
4.Члени Верховного Суду України.
По закінченні своєї роботи на вище перечислених посадах звільнені особи подають у Податкову Службу інформацію про доходи та наявний матеріальний стан: власні, дружини, батьків, усіх повнолітніх дітей та їхніх сімей.
Саме Податкова Служба у цивілізованих країнах виконує функцію головного психотерапевта для державних службовців, депутатів, бізнесменів. Податкова Служба виконує функції поважно, могутньо і, в той же час, лагідно, не опускаючись до рівня рекету. Напрям праці податкових агентів – робота розпочинається з гори суспільної ієрархії і поступово просувається до низу.

Соціально-політичні
13.Політичний центр в Україні себе переграв.
Центр не спроможний провидити цивілізовану економічну політику в державі.
В умовах політичного, економічного, банківського, правового хаосу для збереження держави потрібно створювати регіональні об’єднання із кількох областей, надавши значні економічні свободи регіонам.

14.Українська влада не боїться українського народу.
Влада в Україні боїться Москву, Вашингтон, Брюссель, Варшаву, Бухарест, Мінськ, Алькаїду, інопланетян, демонів і т.д., але нажаль не має жодного, найменшого, постраху перед українським народом. Тому така, жахливо низька ефективність роботи Української Влади.
Робота покращиться тоді, коли український народ дуже сильно налякає Українську Владу і цей пострах буде постійно підтримувати.

15.Соціальне неусвідомлене.
Суспільство це як організм. І йому так само притаманні психічні особливості окремої особи, але у великих масштабах, проблемах і наслідках. Важливим для суспільств є усвідомлення неусвідомлених процесів. «Автономія неусвідомленого починається тоді, коли виникають емоції». Влада не врахувала, що події початку 90-х, криза 1998, совдепія не минулися, а завдяки окремим політичним партіям закупорилася у неусвідомленому. Додамо сюди щорічне святкування найкривавішого в історії людства штурму міста Берліна в 1945, ціною життів 500 000 власних вояків та намагання героїзувати загарбницьку війну СССР в Афганістані проваджену силою примусово зігнаних солдат за мізерну платню, котра розпочалася із вбивства керівництва незалежної держави Афганістан їхніх жінок і дітей.
Кожне суспільство намагається максимально усвідомити неусвідомлені процеси.

16.Відповідальність державних чиновників найвищого рівня законодавчої, виконавчої та судової гілок влади, банківської сфери і т.д.
Кожний представник керівництва Уряду, міністерств і відомств, керівництва апарату Верховної Ради України, депутати Парламенту України, керівники Судової Влади представляють державу, визначають її інтелектуальний рівень, формують її імідж, авторитет. Тому вони усі повині бути свідомими про ту відповідальність, котру несуть, перебуваючи на посаді та повинні ретельно зважувати: що говорять і що роблять.
Потенційному національному та закордонному інвестору є важливим дотримання законності, в першу чергу, представниками законодавчої гілки влади: чи беруть участь депутати парламенту в штурмових бригадах, захоплюючи приміщення судової гілки влади; влада в державі створена на віки чи в інтересах окремих політичних діячів; чи верзуть дурниці про політику і економіку офіційні особи; чи змінюють постійно офіційні рішення законодавча і виконавча гілки влади і т.д.

17.Політична, економічна, законодавча, нормативна стабільність.
Конституція, закони, нормативи, окремий бізнес провідних країн світу мають давню історію, котра сягає 200 річної давнини. Такі речі притягують та утримують величезні капітали, створюють благодатне підгрунтя для бізнесу, для розвитку суспільства.
Конституція США набула чинності 1789 року після її ратифікації дев’ятим штатом. За цей час прийнято близько 30 поправок до Конституції. Вражаюча стабільність. Протягом віків США досягла величних вершин в економіці, в політиці, у відношенні влади до власних громадян.

18.«Україна не Росія» (Л.Д.Кучма – екс-президент України).
Протягом 15 років українська влада намагається бездумно мавпувати Росію, копіювати державну структуру, економічну політику, законодавство. Це багаторічне мавпування та відсутність мільярдів доларів за експорт корисних копалин призвело до катастрофічного падіння економіки України в 2008.
Українці і росіяни відрізняються ментально, ідеологічно, психологічно, соціально, економічно.
Деякі особливості російської економіки і колективної психології:
- зневажливе ставлення російської влади до власного народу: експорт природніх ресурсів на мільярди доларів, а рівень життя людей жалюгідний;
- протягом наступних 20 років Росія кожного року буде експортувати корисні копалини на мільярди доларів США;
- Росія може собі дозволити витрачати мільярди рублів на тотальний контроль над економікою.
- багатовікове поклоніння «царю-батюшке»;
- російське суспільство хворе на імперіалізм – вищість над іншими.

19.Бідність українського суспільства.
До кризи 2008 основна маса громадян витрачала усі свої щомісячні доходи, виключно на:
- комунальні послуги,
- продукцію харчової галузі,
- медицину (ліки та лікування),
- і залишок грошей на одяг секонд-хенд.
Інші галузі в Україні розвивались за рахунок заробітчан, державних структур, багатіїв та громадян в котрих появились звідкись, якісь кошти.
Проведені дослідження експертами центру не виявили жодного збанкрутілого підприємства чи торгового закладу, котрі працюють в сферах харчової галузі та медицини, хоч їхня ефективність роботи значно зменшилась.

20.«Халява» великого бізнесу.
Усі представники великого українського бізнесу здобули свої багатства шляхом різноманітних махінацій, обманюючи: державу, партнерів, людей. Тому вони не цінують того, чим володіють, а цінність вбачають, лиш, у фінансах і славі. Адже чудово розуміють, що при цивілізованих правилах гри в економіці держави їм бракнуло б розуму заробити й невелику частину того, чого нахапали задарма. Без системи покарання в свідомості таких людей проходять незворотні процеси, проявляються психологічні патології (виникають фобії, формується залежність від багатства, розвивається інстинкт збагачення, в особистості: ВОНО повністю контролює Я і в результаті людина живе під постійним страхом). Що є унікальним з медичної точки зору: вони маніакально вважають вкрадені матеріальні і фінансові цінності своїми власними.
Людина, котра ”кров’ю і потом” здобула власний бізнес або придбала його за ринкову вартість буде його леліяти, оберігати майстрів, вишуковувати нові технології, в часи криз йти на особисті фінансові збитки для збереження власної справи, буде більш ревніше дотримуватись законодавства.

Економічні
21.Наявність фінансових гігантів.
Українське суспільство не рівноцінно розділене на класи за прибутками. Невелика частина фінансових гігантів на тлі основної знедоленої маси громадян, котрі виживають, мають сприятливі умови для різноманітних фінансових, політичних та економічних ігор в країні. Їхня невелика кількість дозволяє їм знаходити порозуміння, здійснювати картельні змови, займатись грою на фінансовому ринку, в політиці, економіці країни.
Велика маса громадян не може, фізично, домовитись про проведення одночасних фінансових операцій. Для цього потрібно витратити багато часу і величезні фінансові ресурси. Досвідченні аналітики в уряді повинні без проблем розпізнати такі дії.
Тому важливим є негайний перерозподіл фінансів країни від одиниць до основної маси українського суспільства при кардинальній лібералізації економіки країни, тобто негайно підняти пенсії і зарплати, при цьому є необхідним, для стабілізації фінансового ринку, відмовитись від пільгових пенсій, різноманітних виплат і доплат та порахувати усі надані пільги для суспільства з точністю до 1грн.

22.Величезна кількість заборон, ліцензій, дозволів на господарську діяльність.
Будь-які дозволи сковують вільний рух коштів, зменшують ефективність роботи грошей, провокують стагнацію економіки, її застій, зменшують кількість виготовлених товарів та наданих послуг.
Більшість ліцензій в Україні створені з метою адміністративного регулювання цін на товари та сировину.
Будь-яке регулювання економіки:
- збільшує витрати по організації виробництва і таким чином підвищує рівень цін;
- веде за собою колосальні витрати з державного бюджету, розвиток хабарництва, підкупу, створення мафіозних угруповань в органах влади.
Необхідно негайно максимально відкрити економіку для Світу, для світових брендів, для інвесторів, що сприятиме цивілізації економіки України, виявить усі негаразди, проблеми та різну нечисть, сприятиме розвиткові середнього та малого бізнесу.

23.Неефективність роботи державних суб’єктів господарської діяльності.
Переважна більшість державних заводів є банкрутами через примітивний маркетинг так, як їхня продукція є незатребуваною на ринку.
Відсутність контролю, з боку держави, за витратою державних коштів підняло адміністрації цих підприємств над державою, породило корупцію та потужну мафію, котра займається відчуженням фінансів в інтересах різних політичних та економічних суб’єктів.
Відчуття власної вищості над іншими і гарантованого фінансування породило деградацію підприємств; перерваність технологічного процессу виробництва призвело до неминучого падіння якості продукції та точності високотехнологічного обладнання; недолуга кадрова політика та відсутність елементарного маркетингу остаточно добили їх, а вкупі із громіздкою соціальною сферою робить ці підприємства вбивцями державного бюджету України.

Географічні
24.Усім відомим історичним урядам України дана географічна територія країни є завеликою для ефективного управління. Тому люди страшенно бідують.

Заява Громадського Комітету Захисту Прав Людини
станом на 17 листопада 2004
25.В заяві від 17.11.2004 подані найголовніші і термінові кроки в реформі структури Української держави, котрі, нажаль, досі нездійснені:
«1.Створити могутню, потужну, незалежну фінансово та юридично Судочинну Систему України, котра є, дійсно, третьою незалежною гілкою влади де факто і де юре!!! Котра найкраще фінансується тільки із державного бюджету і незалежно від будь-яких інших структур.
2.Реформа усієї вертикалі виконавчої влади: ВЛАДА ДЛЯ НАРОДУ, а не НАРОД ДЛЯ ВЛАДИ.
3.МВД, СБУ, Генеральна Прокуратура, Податкова Служба, це окремі неважливі структури виконавчої влади, котрі мають єдине найважливіше завдання визначине законодавством – ЗАХИСТ КОЖНОЇ, ОКРЕМО ВЗЯТОЇ ЛЮДИНИ.
4.Економічний блок: спрощення бухгалтерії; спрощення системи оподаткування; створення системи банкрутств адміністрацій збиткових суб’єктів господарської діяльності в Україні; засобами законодавства та юриспруденції зменшення ризику кредитування, реорганізація структури бюджетів прийнятих для виконання органами влади усіх рівнів (з метою контролю і відкритості витрат кожної державної-народної копійки); найголовнішим фіскальним органом в державі є КРУ із відповідними повноваженнями для контролю за обігом державних коштів; публічний фіскальний контроль діяльності кожного державного-народного підприємства, щоб не було випадків будівництва «єгипетських пірамід» в Україні та нікому непотрібних дорого вартісних виробів.
5.Соціальний блок: усі люди в державі повинні забезпечуватись фінансово, «живими» грішми, а не милостинями у вигляді ПІЛЬГ. Сума виплат повинна враховувати право кожної людини на: життя, освіту, лікування, культурний розвиток.
6.Спротив діяльності резидентурі ФСБ в Україні, що нараховує в близько 150 осіб і, що, в свою чергу, вплине на зменшення корупції в правоохоронних органах Росії та збільшить безпеку росіян.
7.Критеріями оцінки діяльності усіх гілок виконавчої влади є:
- рівень безробіття у Державі;
- сума фінансових інвестицій, котрі потрапили у регіон відповідальності того чи іншого органу виконавчої влади;
- рівень життя у Державі.»

26.Деградація національного товаровиробника.
Якість продукції виробленої в Україні катастрофічно падає. Відсутність конкуренції на ринку призвела до:
- жахливого падіння якості продукції;
- домовленостей між виробниками про ціну, якість, ринки збуту.
Ціну, якість, ринки збуту може контролювати конкуренція на ринку або держава, витрачаючи бюджетні гроші на тотальну перевірку. Наприклад, недавні вказівки Уряду про контроль цін міськими, районними, обласними органами влади коштували державному бюджету близько 200 тисяч гривень, а також значно понизили імідж економіки України, як держави із ринковою економікою, а отже, понизили кредитоспроможність України.
Переважна більшість харчових продуктів в торговій мережі смертельно небезпечна для людей: куряче м’ясо – невідома, смердюча субстанція, котру неможливо варити; вино – практично все виготовляється із консервантів; рослинна продукція – із вмістом генно-модифікованих організмів і т.д.


Заключення:
1.Глибока криза економіки України в другій половині 2008 року спровокована діяльністю політичних кланів в Україні для задоволення власних вузько партійних та особистих інтересів.
2.Метою створення Економічної Кризи в Україні є: довести до божевілля український народ, щоб ним дешево і легенько можна було управляти.
3.Україна не придатна для ведення довгострокового бізнесу. Завдання бізнесу в цих умовах – максимально «хапанути» в даний момент часу.
4.Україна – не кредитоспроможна. Жодна цивілізована міжнародна фінансова установа не може надати кредит Україні, станом на середину 2009 року.
5.З метою економії коштів державного бюджету Уряд України повинен звернутися з проханням до “Mitall Steale” – взяти в управління решту металургійних заводів України.
6.Потрібно негайно перевірити фінансову діяльність Інструментального Союзу Донбасу на тему:
Використання коштів виділених Урядом України, коштів українських платників податків, у фінансуванні іноземних металургійних заводів.
До перевірки залучити: Міністерство Закордонних Справ, Податкову, СБУ, Зовнішню Розвідку.
7.Негайно ліквідувати ліцензування більшості видів господарської діяльності та експорту товарів:
- сприятиме розвиткові села;
- сформує ринкові ціни на товари в торговій мережі.
8.Негайно створити цивілізований ринок цінних паперів.
9.Уряд України потрібно було поміняти не пізніше другої половини листопада 2008 – це дешево, логічно і необхідно та негайно приступити до реформування економіки України.
10.Модель для економіки України - це Європейські держави, котрі не володіють величезними природними ресурсами вуглеводнів: Австрія, Польща, Словакія, Чехія, Угорщина, Італія, Іспанія, Португалія і т.д.
11.Ліквідувати повну недоторканість депутатів Парламенту України перед:
1. Податковою службою.
2. Службою охорони Судової Влади України.
3.Депутатська недоторканість зникає на місці вчинення будь-якого злочину, до якого причетний депутат.
4.Посвідчення депутата не може захисти його власника проти використання
вогнепальної зброї спецслужбами країни під час виконання будь-яких офіційних обов’язків. (Внести це роз’яснення у всі відповідні закони. Ознайомити депутатів із системою підготовки бійців спецвідділів, вояків збройних сил і т.д. Знову ж таки – у будь-якій цивілізованій країні цього робити не потрібно, але в Україні…)
12.Прийняти державну програму: «Газовий лічильник в Україні». З 1 січня 2011 в Україні заборонити споживання газу без встановлених лічильників.
13.Запровадити довічну допомогу безробітним громадянам – це спонукатиме Уряд України, Парламент України до кращої продуктивності праці.
14.В найкоротший час виконати усі вказані вимоги, відкоректувати витрати держави і встановити мінімальну пенсію 300$, мінімальну зарплату 450$.

Острожинський Ігор
Громадський Комітет Захисту Прав Людини,
Дослідницький Центр Всестороннього Вивчення Життєдіяльності Людини та Суспільств
Тернопіль, Україна