04/18/2009 | lawer88

Тернопіль: місяць потому

Автор: Т. Пересвіт

http://livasprava.info/index.php?option=com_content&task=view&id=894&Itemid=1

За візитами МВФ і коливаннями доларами тема виборів у Тернополі потроху затихла. А дарма: це місце нагадує собою напівзгасле багаття з якого ще можна роздмухати жар.

Нагадаємо, перемогу на виборах здобула партія Тягнибока-Бенюка.

За патріотичним ажіотажем і побоюваннями з приводу приходу націоналістів до влади не було помічено іншого боку виборів у Тернополі – боку технологічного. І цікавого хроніки – як розвиваються події далі.

Наразі можемо спостерігати як активно змістилися акценти на всеукраїнському масштабі – можливі сценарії, випробувані на регіональних виборах, замальовано «підколами» у бік БЮТ і пророцтвами успіху ВО «Свобода», що, очевидно, відіб‘ється і на грошових вливаннях у цю структуру.

У інформаційному полі та на рівні прес-конференцій розборки нагадують розборки ображених дітлахів у дитсадку. Тема фальсифікації та нечесності – на першому місці. Виборці ж, за даними опитування, проведеного ГО «Інститут політики», мають цілком протилежні погляди: кожен п’ятий вважає, що результати виборів були фальсифіковані, але той же «кожен п’ятий» (по 19,5%) дотримується думки про те, що суттєвих фальсифікацій не було. При цьому 61% опитаних не змогли визначитись.

Нагадаємо, що на першому пленарному засіданні, яке відбулося 9 березня 2009 року, були присутні лише 99 депутатів зі 120 – без БЮТ. Деякі обранці одразу склали свої мандати: народний депутат України Ярослав Джоджик від УНП і депутат міської ради від НСНУ Андрій Присяжний, представник ВО “Свобода” Василь Павук (сільський голова села Шибалин). На їх місце прийшли наступні у списках.

Окремі політики не забарилися зі своїми коментарями, вочевидь, намагаючись очистити свої піджачки від виборчого бруду. Володимир Литвин 22 березня заявив інтерв‘ю ICTV: «якщо суспільство проковтне те, що відбулося в Тернополі, то цілком очевидно, що вибори не треба проводити». На його думку, близько 20% результатів було сфальсифіковано. На слова Литвина не забарилася реакція Кріля: «Володимир Литвин мусить пояснити, за які гроші він відвідував Тернопільську область під час виборчої кампанії. У ЗМІ він називає такі поїздки агітаційними, але здійснення агітації під час виборів посадовою особою за кошт бюджету – це зловживання адміністративним ресурсом». Втім, ми уже звикли до того, що перед виборами стають найчеснішими або ті, у кого загрозливо низький рейтинг, або ті, у кого є проблеми з ресурсами.

Юрій Луценко, який показує себе як безкомпромісного силовика та ушановує монументом Глєба Жеглова та Володю Шарапова, теж зробив закид: «Я вам даю гарантію, що ми звіримо списки виборців, які отримали бюлетені, і їхні підписи звіримо з підписами у паспортних столах. Ми побачимо відповідь на це «тернопільське чудо» партії регіонів, ЄЦ та іже з ними». Так слово за словом може повернутися і в шарапівське «Вор должен сидеть в тюрьме».

Колега Луценка Генадій Москаль пов‘язав призначення голови «Комітету виборців України» Ігоря Попова заступником Голови Секретаріату Президента із допомогою з фальсифікаціями: «Виявляється, посада у СП може коштувати усього 14% бюлетенів на користь «ЄЦ» у далеко не найбільшій області України». – заявив він «proUA»

У Давньому Римі говорили: ‘Vae victis’ – «Горе переможеним». Депутати Тернопільської облради, демонструючи неабияке почуття гумору, у кінці березня зробили на ім‘я Тимошенко відкрите звернення зі словами: «Шановна Юліє Володимирівно! Інформуємо Вас, що півторарічну кризу бездіяльності вищого представницького органу влади Тернопільщини - обласної ради - подолано. 15 березня 2009 р. на позачергових виборах мешканці нашого краю обрали новий склад ради, який у стислі терміни - 19 березня - розпочав роботу у сесійному режимі».

Ображений БЮТ, який, вочевидь забуває сучасне прислів‘я про те, що переможців не судять, не уникає нагоди помахати кулаками після бійки. Так, на другий день після оприлюднення відкритого листа, депутатами від БЮТ Деньковичем і Буджераком було зареєстровано законопроект «Про утворення Тимчасової слідчої комісії Верховної Ради України з питань розслідування обставин порушення Конституції України і законів України при проведенні позачергових виборів до Тернопільської обласної ради 15 березня 2009 року та фактів фальсифікації їх результатів». Ці депутати звертають увагу на незрозумілі джерела фінансування фаворитів перегонів.

Цікавою є і діяльність ВО «Свобода» у Тернопільській обласній раді. Річ у тім, що 50 депутатів, які пройшли, замало для прийняття рішень (для того потрібно мати хоча би 61 голос). Але на ініціативи УНП створити коаліцію Олег Сиротюк і друзі відповіли мляво, мотивуючи це поганим досвідом роботи в союзах. До речі, сам Сиротюк не виказував ніцшеанської жаги до влади та вдовольнився місцем голови фракції.

Очевидно, тернополянам стане трохи образливо через «варягів» у своїх рядах: депутат Вітів – уродженець Сколівщини, а очолював Волинську обласну організацію ВО «Свобода». Теперішній Голова, Олег Кайда – уродженець Бердянська на Запоріжчині, який політичну біографію будував у Львові. Піджартував над цим і цитований вище Генадій Москаль, який запропонував, з огляду на місця реєстрації депутатів від «Свободи» розділити Тернопільську область між Івано-Франківською, Львівською та Чернівецькою. Адже попередній голова ради родом був із Закарпаття. Воно би нічого, якби не «позиція партії щодо пропорційного відношення між уродженцями терену та влади на ньому. От тобі й гасло «Ми живемо у СВОїй БОгом ДАній країні».

Заступниками Голови стали Сергій Тарашевський з ЄЦ, власник «Ровексу» і Олег Боберський з УНП, який раніше займав посаду заступника голови у райдержадміністрації. Вочевидь, ці люди найбільше підходять під категорію «трьох К».

Партія регіонів відгукнулася на призначення нового голови заявою, констатуючи негласну коаліцію між «Свободою», НСНУ, УНП і Блоком Литвина : «об’єднує їх тільки потреба розподілу керівних посад та непомірне бажання наживи. Ми змушені констатувати, що незалежно від зміни політичних вивісок та партійних прапорів над депутатським корпусом, методи діяльності обласної ради залишаються незмінними. Право так заявляти дає нам закритість при скликанні сесії обласної ради, кулуарність прийняття рішень та домінування політичної доцільності і політичних торгів над інтересами усієї громади». Маємо сумніви з приводу викорінення кулуарності, якби Партія регіонів мала трохи більше впливу у раді. Вони теж проявили себе по всій Україні, як «майстри політичного реалізму». Але загальний тон заяви здається досить логічним.

Щоб подивитися, як працює новий виборний орган, зазирнемо на офіційний сайт. На порталі Тернопільської облради висить лише одна Заява, прийнята на сесії – заява масштабу не регіонального, а державного: проти державного піратства Росії на Чорному та Азовському морях. У розділі «Звернення» таких лише два: згадуване вище до Тимошенко про стабільність і про перехід на ринкові відносини між Україною та Росією в питаннях того ж ЧФ.

ВО «Свобода» зіграла на традиційній для українців того регіону любові до нації, на позиціонування себе як сили, незаплямованою владою та дуже рішучою. На прикладі Тернополя ми бачимо, як технічно можна отримати доступ до влади, задимлюючи все навколо. На фоні «принципової», «чесної» та «радикальної» політичної сили, списки якої напхані уродженцями інших регіонів, старим і обридлим політикам було неважко задіяти старі схеми – ігри з бюлетенями, підкуп тощо. Заяви з приводу ЧФ свідчать не так про державницьке мислення, як про те, що переможці банально не знають, що слід робити із владою, яка впала до їхніх рук. А з цим можуть впоратися «радники», які живуть з Тернополя не перший рік. Ідеї про введення знаку якості, пряме включення засідань ради не витримують тупого питання: «А толку?»