"Я – із Кієва, паетому буду гаваріть па-рускі"
04/24/2009 | Hadjibei
"Я – із Кієва, паетому буду гаваріть па-рускі"
24.04.2009 14:26 ___ Юрій Драч, для УП
Версія для друку Додати коментар [ 116 ]
Ці слова були сказані цілком свідомо і впевнено людиною з вищою освітою, яка працює в державній установі і живе в столиці. Українській державній установі і українській столиці!
Коли б такий випадок був поодиноким, можна було б і не звернути на нього увагу. Але кожний, хто хоча б раз відвідав столицю, з легкістю міг би переконатися – українську там чути не часто.
Дивує й те, що діти також розмовляють не українською мовою, хоча навчання в більшості шкіл здійснюється ніби державною мовою.
Виникає запитання: хто ж тоді збереже й передасть нащадкам українську мову, коли для молодих і юних громадян, які виростали і ростуть за часів незалежності, рідною вона так і не стала?
Відповідь на це запитання і проста і складна одночасно. Проста, бо це маємо зробити ми – українці. Складна, бо ми є унікальною країною, яка набувши форми, ніяк не наповнюється змістом.
Ми боїмося називатися українським народом – вигадали "народ України" (ніби населення). Навіть у Державному Гімні, який не один рік залишався безсловесним, слово "українці" замінили на "молодії". Виходить, не молодим доля на нашій землі вже не усміхнеться!
Ми до цих пір не витравили із себе комплексу меншовартості – коли до нас звертається людина російською, ми відповідаємо російською (як нам здається) мовою.
Цілком очевидно, що немає жодного українця, який не розумів би української мови. Але так нас вчили десятки і сотні років: українська – то мова холопів, мова селюків. А великою і могутньою є лише російська. І сотні тисяч селян, освоюючи міські простори, досить легко забували рідну мову, зробивши своїм обов’язком говорити російською.
Так вчили своїх дітей і онуків. А наша рідна мова поступово зменшувала сфери свого застосування, ставала не перспективною і не потрібною.
Ви скажете:"Скільки можна говорити про мову? Головне, щоб людям добре жилося. А якою мовою говорити, хіба ж то важливо?" Важливо! Дуже важливо! Бо для того, щоб знищити народ, не обов’язково його фізично знищити. Достатньо вбити його мову, що не раз робили і намагаються зробити іноземні керманичі в Україні та їхні запопадливі місцеві прислужники.
Ми віддали іноземцям економічну владу. Віддали інформаційну. Віддаємо і духовну. Вже майже традицією стала наявність двох різномовних ведучих на більшості концертів та різного роду заходах. У музичних передачах для молоді теж культивується російська пісня (не завжди високоякісна).
Згадайте несміливі спроби деяких учасників "Шансу" заспівати українську пісню. Продюсери, які не в останню чергу й формують смаки підростаючого покоління, майже відразу бракували такі пісні, підписуючи їм вирок непопулярності.
Чекати рішучості від влади ніяк не доводиться, бо вона живе від виборів до виборів і вимушена робити все (або ж не робити нічого), щоб усім сподобатися.
Тому залишається надія на нас самих. Адже держава починається з нас. І коли кожен українець, не залишатиметься байдужим до долі власного народу, наша мова не вмре. Не вмре і не зникне наш народ, наша земля, наша пам`ять, історія і наше майбутнє.
І владу тоді ми матимемо українську (і за формою, і за змістом!). І столиця наша зможе стати духовним та інтелектуальним центром України, в якому звучатиме українська мова, де дбатимуть не лише про забудову останнього вільного клаптика землі, а й про збереження історичної спадщини.
На превеликий жаль, наша столиця не єдина у своїй русифікованості. Адже наслідки творення єдиної російськомовної спільності – радянського народу – відчули на собі мешканці переважної більшості міст і сіл України.
Тому дивно і гірко чути голоси тих горе-політиків, які до цих пір не хочуть визнати Українську Державу, її самобутність і право на існування. Не маючи ні програми, ні плану дій, вони вкотре розігрують перед виборами мовну карту, точніше – двомовну. Волають з усіх усюд про "утиски" російської мови.
Маємо дійсно унікальну країну! Бо де ж ще в світі депутати захищають інтереси не власної країни, а сусідньої. Турбуються про її мову, культуру В той час, як захисту потребує саме українська мова, яка на 18 році незалежності ніяк не може повністю утвердитися в ролі державної.
Прикро, що влада, окрім балачок, практично нічого не робить для утвердження української мови як повноцінної державної. Для цього потрібно не так і багато – відповідні закони, продумана і дієва інформаційна політика держави, створення якісного і конкурентоспроможного українського продукту, а також відповідальність чиновників усіх рівнів за недотримання мовного законодавства (як і будь-якого іншого).
Бо одним плачем ситуацію на краще не змінимо. Але й досі демонструємо лише свою неспроможність до конкретних дій. Шоу, яке стало формою існування політикуму, не залишає ні найменшого шансу на реалізацію розумних і конкретних задумів.
Вина в цьому лежить і на нас, бо ж обираємо не керівників-управлінців, а акторів і телезірок (не за професією, а за способом життя), які свою відповідальну і важливу роботу вдало перетворюють на тусовку.
А частина засобів масової інформації вважає ледь не своїм обов¢язком висвітлювати тусовку, боячись пропустити найменшу дрібничку – хто що одягнув, чи забув одягнути, скільки грошей на це витрачено. І це, напевно, не лише їхня вина, це їх і наша біда – є попит, створюється і пропозиція.
Україноненависницькі ідеї пропагуються на радіо і телебаченні, в газетах і на різних сайтах за повної байдужості держави. Не дивно, що наша держава не може захистити своїх громадян у складних ситуаціях, вона ж не здатна захистити навіть саму себе. Бо для багатьох її керівників Україна є не Батьківщиною, а засобом збагачення. Тому і мова, і народ для них є чужими.
Нещодавно ще зовсім маленькому племіннику моєї дівчини купили цікаву іграшку – собачку, який, розмовляючи, допомагає дитині запам¢ятати і зрозуміти призначення вушок, носика, очей (певна інформація звучить в залежності від того, до якої частини тіла торкається малюк).
Вони ще й підписані. Підписані українською мовою. І говорить собачка теж українською мовою! Навіть знає нашу абетку! А виготовлена іграшка, звісно ж, у Китаї!
Тож поки ті, хто мав би дбати про державну мову, своєю бездіяльністю і давно набридлою балаканиною завдають її ще більшої шкоди, ніж публічні вороги, невтомні і невгамовні представники китайського народу допомагають безпомічним українцям зберігати і вивчати рідну мову.
Хочеться їм подякувати за це! А тим, хто вважає, що я перебільшую, розповідаючи про багаторічне нищення української мови, розповім про реальні наслідки такої діяльності. Адже, як кажуть у народі, диму без вогню не буває!
Трішки менше року тому приїхав я на роботу до столиці. Звісно ж, виникла потреба орендувати житло. Історія знайома багатьом, всі подробиці моїх пошуків не цікаві. Але один випадок заслуговує на увагу, як доказ вище написаного.
Через посередника знайшов більш-менш прийнятний варіант. Подивився кімнату, поспілкувався з власницею житла. Домовилися, що у понеділок я поселяюся (розмова відбувалася у п¢ятницю). Жіночка розмовляла російською, я – українською.
В понеділок ввечері зібрався їхати на квартиру. Телефоную посереднику, щоб і вона під¢їхала для завершення усіх процедур. А жіночка мені каже: "Власниця квартири не хоче здавати вам житло, бо ви говорите по-западенському".
Це ж скільки отрути потрібно було давати українцям в радянські часи, щоб вони й досі так сильно "любили" колись рідну для них мову.
Всім тим, хто свого часу відцурався рідної мови, хочу нагадати слова німецького письменника і мислителя Йоганна Готфріда Гердера: "Хто не любить своєї рідної мови, солодких святих звуків свого дитинства, не заслуговує на ім`я людини".
Тож, будьмо людьми, панове-товариші…
Юрій Драч, для УП
24.04.2009 14:26 ___ Юрій Драч, для УП
Версія для друку Додати коментар [ 116 ]
Ці слова були сказані цілком свідомо і впевнено людиною з вищою освітою, яка працює в державній установі і живе в столиці. Українській державній установі і українській столиці!
Коли б такий випадок був поодиноким, можна було б і не звернути на нього увагу. Але кожний, хто хоча б раз відвідав столицю, з легкістю міг би переконатися – українську там чути не часто.
Дивує й те, що діти також розмовляють не українською мовою, хоча навчання в більшості шкіл здійснюється ніби державною мовою.
Виникає запитання: хто ж тоді збереже й передасть нащадкам українську мову, коли для молодих і юних громадян, які виростали і ростуть за часів незалежності, рідною вона так і не стала?
Відповідь на це запитання і проста і складна одночасно. Проста, бо це маємо зробити ми – українці. Складна, бо ми є унікальною країною, яка набувши форми, ніяк не наповнюється змістом.
Ми боїмося називатися українським народом – вигадали "народ України" (ніби населення). Навіть у Державному Гімні, який не один рік залишався безсловесним, слово "українці" замінили на "молодії". Виходить, не молодим доля на нашій землі вже не усміхнеться!
Ми до цих пір не витравили із себе комплексу меншовартості – коли до нас звертається людина російською, ми відповідаємо російською (як нам здається) мовою.
Цілком очевидно, що немає жодного українця, який не розумів би української мови. Але так нас вчили десятки і сотні років: українська – то мова холопів, мова селюків. А великою і могутньою є лише російська. І сотні тисяч селян, освоюючи міські простори, досить легко забували рідну мову, зробивши своїм обов’язком говорити російською.
Так вчили своїх дітей і онуків. А наша рідна мова поступово зменшувала сфери свого застосування, ставала не перспективною і не потрібною.
Ви скажете:"Скільки можна говорити про мову? Головне, щоб людям добре жилося. А якою мовою говорити, хіба ж то важливо?" Важливо! Дуже важливо! Бо для того, щоб знищити народ, не обов’язково його фізично знищити. Достатньо вбити його мову, що не раз робили і намагаються зробити іноземні керманичі в Україні та їхні запопадливі місцеві прислужники.
Ми віддали іноземцям економічну владу. Віддали інформаційну. Віддаємо і духовну. Вже майже традицією стала наявність двох різномовних ведучих на більшості концертів та різного роду заходах. У музичних передачах для молоді теж культивується російська пісня (не завжди високоякісна).
Згадайте несміливі спроби деяких учасників "Шансу" заспівати українську пісню. Продюсери, які не в останню чергу й формують смаки підростаючого покоління, майже відразу бракували такі пісні, підписуючи їм вирок непопулярності.
Чекати рішучості від влади ніяк не доводиться, бо вона живе від виборів до виборів і вимушена робити все (або ж не робити нічого), щоб усім сподобатися.
Тому залишається надія на нас самих. Адже держава починається з нас. І коли кожен українець, не залишатиметься байдужим до долі власного народу, наша мова не вмре. Не вмре і не зникне наш народ, наша земля, наша пам`ять, історія і наше майбутнє.
І владу тоді ми матимемо українську (і за формою, і за змістом!). І столиця наша зможе стати духовним та інтелектуальним центром України, в якому звучатиме українська мова, де дбатимуть не лише про забудову останнього вільного клаптика землі, а й про збереження історичної спадщини.
На превеликий жаль, наша столиця не єдина у своїй русифікованості. Адже наслідки творення єдиної російськомовної спільності – радянського народу – відчули на собі мешканці переважної більшості міст і сіл України.
Тому дивно і гірко чути голоси тих горе-політиків, які до цих пір не хочуть визнати Українську Державу, її самобутність і право на існування. Не маючи ні програми, ні плану дій, вони вкотре розігрують перед виборами мовну карту, точніше – двомовну. Волають з усіх усюд про "утиски" російської мови.
Маємо дійсно унікальну країну! Бо де ж ще в світі депутати захищають інтереси не власної країни, а сусідньої. Турбуються про її мову, культуру В той час, як захисту потребує саме українська мова, яка на 18 році незалежності ніяк не може повністю утвердитися в ролі державної.
Прикро, що влада, окрім балачок, практично нічого не робить для утвердження української мови як повноцінної державної. Для цього потрібно не так і багато – відповідні закони, продумана і дієва інформаційна політика держави, створення якісного і конкурентоспроможного українського продукту, а також відповідальність чиновників усіх рівнів за недотримання мовного законодавства (як і будь-якого іншого).
Бо одним плачем ситуацію на краще не змінимо. Але й досі демонструємо лише свою неспроможність до конкретних дій. Шоу, яке стало формою існування політикуму, не залишає ні найменшого шансу на реалізацію розумних і конкретних задумів.
Вина в цьому лежить і на нас, бо ж обираємо не керівників-управлінців, а акторів і телезірок (не за професією, а за способом життя), які свою відповідальну і важливу роботу вдало перетворюють на тусовку.
А частина засобів масової інформації вважає ледь не своїм обов¢язком висвітлювати тусовку, боячись пропустити найменшу дрібничку – хто що одягнув, чи забув одягнути, скільки грошей на це витрачено. І це, напевно, не лише їхня вина, це їх і наша біда – є попит, створюється і пропозиція.
Україноненависницькі ідеї пропагуються на радіо і телебаченні, в газетах і на різних сайтах за повної байдужості держави. Не дивно, що наша держава не може захистити своїх громадян у складних ситуаціях, вона ж не здатна захистити навіть саму себе. Бо для багатьох її керівників Україна є не Батьківщиною, а засобом збагачення. Тому і мова, і народ для них є чужими.
Нещодавно ще зовсім маленькому племіннику моєї дівчини купили цікаву іграшку – собачку, який, розмовляючи, допомагає дитині запам¢ятати і зрозуміти призначення вушок, носика, очей (певна інформація звучить в залежності від того, до якої частини тіла торкається малюк).
Вони ще й підписані. Підписані українською мовою. І говорить собачка теж українською мовою! Навіть знає нашу абетку! А виготовлена іграшка, звісно ж, у Китаї!
Тож поки ті, хто мав би дбати про державну мову, своєю бездіяльністю і давно набридлою балаканиною завдають її ще більшої шкоди, ніж публічні вороги, невтомні і невгамовні представники китайського народу допомагають безпомічним українцям зберігати і вивчати рідну мову.
Хочеться їм подякувати за це! А тим, хто вважає, що я перебільшую, розповідаючи про багаторічне нищення української мови, розповім про реальні наслідки такої діяльності. Адже, як кажуть у народі, диму без вогню не буває!
Трішки менше року тому приїхав я на роботу до столиці. Звісно ж, виникла потреба орендувати житло. Історія знайома багатьом, всі подробиці моїх пошуків не цікаві. Але один випадок заслуговує на увагу, як доказ вище написаного.
Через посередника знайшов більш-менш прийнятний варіант. Подивився кімнату, поспілкувався з власницею житла. Домовилися, що у понеділок я поселяюся (розмова відбувалася у п¢ятницю). Жіночка розмовляла російською, я – українською.
В понеділок ввечері зібрався їхати на квартиру. Телефоную посереднику, щоб і вона під¢їхала для завершення усіх процедур. А жіночка мені каже: "Власниця квартири не хоче здавати вам житло, бо ви говорите по-западенському".
Це ж скільки отрути потрібно було давати українцям в радянські часи, щоб вони й досі так сильно "любили" колись рідну для них мову.
Всім тим, хто свого часу відцурався рідної мови, хочу нагадати слова німецького письменника і мислителя Йоганна Готфріда Гердера: "Хто не любить своєї рідної мови, солодких святих звуків свого дитинства, не заслуговує на ім`я людини".
Тож, будьмо людьми, панове-товариші…
Юрій Драч, для УП
Відповіді
2009.04.24 | Адвокат ...
Одне зауваження.
Hadjibei пише:> Україноненависницькі ідеї пропагуються на радіо і телебаченні, в газетах і на різних сайтах за повної байдужості держави. Не дивно, що наша держава не може захистити своїх громадян у складних ситуаціях, вона ж не здатна захистити навіть саму себе. Бо для багатьох її керівників Україна є не Батьківщиною, а засобом збагачення. Тому і мова, і народ для них є чужими.
Держава то одне, а кодло мародерів з буліком на голові чи з хамом,-- то инше.
Не Держава байдужа до паплюження всього українського, але отії мародери, чиї особові справи ретельно та кожного дня поновлюють ґебняки на Лубянкє, роблять все, що можуть, аби знищити українську націю. "Волєю пославшей їх Родіни!"
Канунізди-ґебісти, зрозумівши, що "полной і окончатєльной побєди над УБН" їм не буде, вирішили стати на сталінський шлях. Але вже йти тим шляхом,-- до останнього українця, до повного знищення Української Держави, до знищення останньої згадки про Україну та Українців.
Мі прикро про те казать, але я відчуваю, що остаточне знищення українців "в масштабах всєй страни" матиме наслідки апокаліптичні. І для Мацьковії, і для Мурляндії, і для Сракозії...
2009.04.24 | Hadjibei
Re: Одне зауваження.
Ну тоді вихід лише один - бити по головах!2009.04.24 | Адвокат ...
На жаль, українці мають одну ваду...
... вони, дурнії, не нападають першими...2009.04.24 | Hadjibei
А за оце - до суду!
"Через посередника знайшов більш-менш прийнятний варіант. Подивився кімнату, поспілкувався з власницею житла. Домовилися, що у понеділок я поселяюся (розмова відбувалася у п¢ятницю). Жіночка розмовляла російською, я – українською.В понеділок ввечері зібрався їхати на квартиру. Телефоную посереднику, щоб і вона під¢їхала для завершення усіх процедур. А жіночка мені каже: "Власниця квартири не хоче здавати вам житло, бо ви говорите по-западенському".
Хоча в судах сидить така ж наволоч.
Тобто - бити по голові - єдиний вихід.
2009.04.24 | Убітий Єнот
Re: А за оце - до суду!
Має право. Житло -її.2009.04.24 | Hadjibei
Re: А за оце - до суду!
При чому тут житло?Це дискримінація за мовною ознакою.
В США за це віддала би і житло і все інше, або сіла б у тюрму.
2009.04.24 | Сергій Кабуд
не перебільшуйте: приватна власність сильніша політкоректності
будь який бар, магазин тощо пише:можемо удалити кого завгодно без пояснення
2009.04.27 | Kohoutek
Вы не правы
Сергій Кабуд пише:> будь який бар, магазин тощо пише:
>
> можемо удалити кого завгодно без пояснення
Не так. Магазин и бар такого написать НЕ МОГУТ. Есть законодательный, конституционный принцип РАВЕНСТВА всех перед законом. Ночной клуб может ввести фейс-контроль; специфическое учреждение (например, какая-нибудь церковь или группа общения для трансвеститов) имеет право установить жёсткие правила допуска на свою территорию, но заведение по определению открытое ДЛЯ ВСЕХ, - магазин, парикмахерский салон, госучреждение и т.д., в т.ч. и арендодатель квартиры - НЕ ИМЕЮТ ПРАВА устанавливать ограничения, противоречащие Конституции Украины:
Стаття 21. Усі люди є вільні і рівні у своїй гідності та
правах. Права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними.
...
Стаття 24. Громадяни мають рівні конституційні права і
свободи та є рівними перед законом.
Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору
шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі,
етнічного та соціального походження, майнового стану, місця
проживання, за мовними або іншими ознаками.
Эта женщина-квартировладелец грубо нарушила Конституцию и законы Украины (ст. 161 УК). В таких случаях нужно фиксировать отказ и с доказательствами идти в суд. Ну, или мириться с тем, что о нас вытирают ноги, как мы обычно и делаем.
2009.04.27 | ziggy_freud
такі комерсанти карають самі себе. Наприклад,
я пішов в лавку, мені дали зрозуміти, що не подобається моє обличча або акцент. Наступного разу я туди не піду. І розповім парі десятків людей, яка це галіма лавка. За моїми спостереженнями точки, де працюють хами, закриваються частіше, ніж всі інші.те саме і з орендою. Мадам товарищ пару раз пошле платоспроможних клієнтів, а потім піде ловити милих серцю -язичних квартирантів на вокзал.
навіщо марнувати зусилля на покарання тих, хто сам собі головний ворог?
2009.04.27 | GreyWraith
Re: Вы не правы
Kohoutek пише:>В таких случаях нужно фиксировать отказ и с доказательствами идти в >суд.
Було б круто за рішенням суду як компенсацію за страшну моральну шкоду конфіскувати квартиру.
2009.04.24 | Убітий Єнот
Може і віддала б. У США.
Але я не хочу щоб в Україні ніхто не міг відмовити в користуванні власною квартирою людині котра чомусь неприємна власнику. Я хочу щоб українці також мали право не здавати квартири росіянам або неграм, якщо на те буде їхня воля. І нікого не повинно цікавити чому відмовили в користуванні.2009.04.25 | ziggy_freud
це інший бік справи
хіба можна можна примушувати одну фізичну особу мати справу з іншою? Хоч в грошових справах, а хоч і в яких інших. Як кажуть північно-східні сусіди, насільно міл нібудєшь.можливо, це навіть добре, що мадам товарищ одразу відмовила у співпраці. І автор мав би більше гемороя, якби все-таки поселився у неї в квартирі...
Порада психолога і корінного киянина: забийте. Інакше доведеться визнати себе пролетарським інтернаціоналістом
2009.04.25 | omela
+5!
ziggy_freud пише:> хіба можна можна примушувати одну фізичну особу мати справу з іншою? Хоч в грошових справах, а хоч і в яких інших. Як кажуть північно-східні сусіди, насільно міл нібудєшь.
>
> можливо, це навіть добре, що мадам товарищ одразу відмовила у співпраці. І автор мав би більше гемороя, якби все-таки поселився у неї в квартирі...
>
> Порада психолога і корінного киянина: забийте. Інакше доведеться визнати себе пролетарським інтернаціоналістом
До цього можна додати, що то було рік тому. А з огляду на тепершіні обставини, дуже ймовірно, що пані не була би така вимогливо-перебірлива.
І ще, нмд, це взагалі могло бути лише приводом, а не справжньої причиною відмови.
2009.04.27 | saha
Насильно і не треба
а от штраф за дії по "розпалюванню міжнаціональної ворожнечі" і купу геморою можливо було б і варто підкинути.2009.04.24 | Адвокат ...
Між иншим. Цікаво дослідити, чи це поодинокий випадок,
чи політика, покликана до остаточної кацапізації Кийова.2009.04.27 | GreyWraith
За моїми спостереженнями - швидше поодинокий...
... причому клінічний.2009.04.24 | Георгій
Re: На жаль, українці мають одну ваду...
Бьють по головах один одного...2009.04.24 | Max
Re: На жаль, українці мають одну ваду...
Георгій пише:> Бьють по головах один одного...
Шановний п.Георгію, а отут з паном погодитись не можна ніяк.
Я таких прикладів не знаю. Хіба що один є українець, а інший "тоже укрАинец".
Але тут ми практично нічим ся не різнимо від інших європейців (ну, таких ірландців, наприклад).
2009.04.25 | Георгій
Та от хоча б на "Майдані..."
Наприклад, п. Адвокат і п. Татарчук - обоє українці, справжнісінькі, і обоє чудові люди і патріоти. Але ніяк не помиряться. Тільки нашим ворогам на радість...2009.04.25 | Адвокат ...
Така наша карма.
2009.04.26 | stryjko_bojko
Та на двох козаків треба мати три Гетьманські вакансії
Георгій пише:> На жаль, українці мають одну ваду... Бьють по головах один одного...
2009.04.27 | GreyWraith
Ага, і не три, а десять, а ще краще - чужоземців...
... що тут нарешті порядок наведуть, бо українці генетично не здатні до державотворення.Або - не ретранслювати думковіруси, які ворожа пропаганда віками нам намагається накинути.
2009.04.24 | Max
Re: На жаль, українці мають одну ваду...
Адвокат ... пише:> ... вони, дурнії, не нападають першими...
Має пан слушність.
Та вада вже нераз в історії нам боком виходила.
2009.04.24 | Сергій Кабуд
щоб напасти першими треба мати перевагу в кілька разів
і діяти дуже продуманонасправді ворожа система така що руйнується 'обезглавліванієм'
саме так мені пояснювали може відбутися атака кремля по Пекіну:
висадка з stealth літаків потужнєого десанту на Пекін і атака тактичними ядерними снарядами з гармат які привезутє чи крилатими ракетами по китайських бункерах
знищивши поллітбюро Китайских комуністів-
кремль фактично зруйнує централізовану диктатурну систему управління Китаєм
Є чому повчитися в стратегіях.
Саме тому ніякий ПУТІН і МІША не мають ніяких ядерних чамойданчиків і не є керівництвом кремля НІНЯК.
2009.04.24 | Max
Re: щоб напасти першими треба мати перевагу в кілька разів
Має пан рацію, для атаки потрібно мати перевагу (при рівних початкових шансах -- наприклад, неочікувано заскочити противника).Але я зрозумів п.Адвоката дещо інакше: навіть в побутових ситуаціях (один на один) українець зазвичай не атакує першим. Якась психічна вада?
2009.04.24 | Сергій Кабуд
різні є украінці))
2009.04.25 | Адвокат ...
Був би реліґійний, сказав би: "Дай то, Боже!"
2009.04.26 | Сергій Кабуд
Таке описано Муратовим у Розчахнутій Брамі-енціклопедії спротиву
2009.04.25 | Адвокат ...
Ви вірно мя зрозуміли.
Max пише:> Має пан рацію, для атаки потрібно мати перевагу (при рівних початкових шансах -- наприклад, неочікувано заскочити противника).
>
> Але я зрозумів п.Адвоката дещо інакше: навіть в побутових ситуаціях (один на один) українець зазвичай не атакує першим. Якась психічна вада?
Так і буває, за звичай. А наслідки,-- від зруйнування німецькою шльондрою Січи, через Мурав`йовські погроми у Києві, через Сталінський Голодомор, через Крав-чук-івське та Ку-чмо-вське нищення всього українського з Кабачьнікамі на пєрєвєс,-- до вбивства Максима Чайки.
2009.04.25 | Хвізик
сталін в "хороші" для нього часи вимагав 7ми кратної переваги
2009.04.25 | Адвокат ...
А китайці,-- й зара,-- готові 10-20-разову "абіспєчіть".
Сталін знав, що робить. Він нищив людей масово, завзято, він насолоджув сі знищенням людей. Він розумів, що знищує,-- ЛЮДЕЙ, а не "баласт", як думав Гітлер про слов`ян, ромів та гебреїв.Сталін, коли не міг вбити,-- мордував, аж до повного канцеро-переродження, до повної втрати людиною свого людського єства.
Сталін був ідеальною раковою пухлиною! Гітлер,-- шмаркач провінційний на тлі "друґа всєх фізкультурніков".
2009.04.26 | Сергій Кабуд
Для того і маніпулював призивом шоб мати 10 міліону армію
і 'визволяти' всю Зах Європу від фашизмуале обісрався і здох
2009.04.27 | GreyWraith
Сталін свого часу ухитрився НЕ НАПАСТИ ПЕРШИМ
І тепер тільки на цій "ваді" вся Росія тримається.2009.04.25 | ziggy_freud
ет очєнь характєрно для тєх, кто в Києвє нєдавно
але таких персонажів відносно мало. Якщо вони не стають професійними росіянами, то поступово вчать українську.я в подібних ситуаціях практикую різні форми знущання над співрозмовником. Наприклад, починаю говорити російською з сильним акцентом, періодично вставляючи "Как ето будєт по-рускі".
взагалі з більшості фахів не варто давати дипломи особам, що знають тільки одну мову.
Для довідок: народився на Бесарабці, жив і живу на Євбазі. Російською володію вільно. Англійською теж.
2009.04.25 | Odesa
Ми марнуємо "час і натхнення"
на порожні слововиверження. Ну будуть, будуть іще довший час поруч з нормальними українцями несвідомі хахли! То що ж тепер - стрілятися? Держави будують десятиліттями, по піщині, починають з фоліантів історії, з національних міфів, з архівів і цвинтарів, заводять Військо, Економіку, Бюрократію, Освіту. А наприкінці на все це, наче фату на молоду, накидають "прикраси" - ідеологічні, релігійні та мовні "стабілізатори" суспільства. Не обурюймося тим, що наразі українська мова лишається маргінальною навіть у Києві. Минеться! "І помоляться на волі невольничі діти".2009.04.25 | ziggy_freud
Re: лишається маргінальною навіть у Києві
Odesa пише:> на порожні слововиверження. Ну будуть, будуть іще довший час поруч з нормальними українцями несвідомі хахли! То що ж тепер - стрілятися?
Років 200-300 тому слово "малорос" взагалі скоріше несло позитивне навантаження. Ну не стане поляк з Кракува соромитись слова "Малопольска".
Хохли - це теж одна з поширених історичних ідентичностей. Зокрема, хохлам було легше пережити совітську владу. Але, за законом збереження чого завгодно, тепер їм морально трохи важче. Головне: в хахлов нема своєї культури. Тільки залишки з панського столу...
> Держави будують десятиліттями, по піщині, починають з фоліантів історії, з національних міфів, з архівів і цвинтарів, заводять Військо, Економіку, Бюрократію, Освіту. А наприкінці на все це, наче фату на молоду, накидають "прикраси" - ідеологічні, релігійні та мовні "стабілізатори" суспільства.
згоден.
> Не обурюймося тим, що наразі українська мова лишається маргінальною навіть у Києві. Минеться! "І помоляться на волі невольничі діти".
мені з Євбазу видніше, хто або що в Києві перебуває на маргіналіях. Хохлізм втрачає позиції. Принциповоязичним тут бути важче, ніж двомовним або тримовним.
2009.05.03 | Сергій Вакуленко
Re: лишається маргінальною навіть у Києві
ziggy_freud пише:> Років 200-300 тому слово "малорос" взагалі скоріше несло позитивне навантаження.
Років зо триста тому це слово мало хто й знав.
2009.04.25 | omela
та не така вже марґінальна
Київ - місто двомовне, із певною перевагою російської. Але з часом ця перевага, як виглядає, зменшується. Дуже повільно, однак. 15-20 років тому було гірше. Якщо взяти менший проміжок часу, то не помітно.Що ж стосується цього конкретного описаного випадку: тут справа в тім, кому більше залежало, той і мав би перейти на мову співрозмовника. В принципі. Говорити різними мовами підкреслено-демонстративно - це диво.
Людина зрештою може просто не зрозуміти вас як слід, є ж і такі.
2009.04.27 | один_козак
Ні, "маргінальною" - це таки занадто.
Я б не казав, що вона є маргінальною. Хоча переважаючою мовою київської вулиці або транспорту досі не є. І такі кадри, як згадана у статті дама - це таки рідкість, зовсім не типовий випадок.2009.05.04 | Мірко
Re: Ми марнуємо "час і натхнення"
Odesa пише:> на порожні слововиверження. Ну будуть, будуть іще довший час поруч з нормальними українцями несвідомі хахли! То що ж тепер - стрілятися? Держави будують десятиліттями, по піщині, починають з фоліантів історії, з національних міфів, з архівів і цвинтарів, заводять Військо, Економіку, Бюрократію, Освіту. А наприкінці на все це, наче фату на молоду, накидають "прикраси" - ідеологічні, релігійні та мовні "стабілізатори" суспільства. Не обурюймося тим, що наразі українська мова лишається маргінальною навіть у Києві. Минеться! "І помоляться на волі невольничі діти".
Усе правульно, якби вогог не був при воротах.
2009.04.26 | stryjko_bojko
For: ziggy_freud ®.
> Для довідок: народився під Бориславом(10 км від Дрогобича), живу з 1967р. в Одесі, центр. Російською володію вільно. Англійською теж.2009.04.26 | stryjko_bojko
Тема і проста і НЕ зовсім.А згадайте Галичину ХІХ і половини ХХ
Hadjibei пише:> "Я – із Кієва, паетому буду гаваріть па-рускі"
-------------
ст.
...
І як би відбувалася трансформація мовно-культурного простору в Галичині, якби майже всі поляки НЕ були депортовані до Польщі?
...
В Галичині були особливо сприятливі умови для розвитку української мови та культури взагалі, в результвті того, що:
1. Поляків виселили до Польщі.
2. Росіян прибуло не так багато, і вони НЕ створили критичну масу для
"ядерної реакці" в цьому напрямку.
3.Уряд СССР і УССР на самому початку проголошував "вільний розвиток"
української мови в Західній Україні, аби завоювати симпатії народу
до нової влади.
------
НМД, якби хоть 50% росіян(активних українофобів) виїхали би з України,
проблема української мови в Україні(а також російської) була би вирішена.
2009.04.27 | Andrij
Причини російськомовности Києва - 1. лінь, 2. Росія
Лінь - бо бачив багато разів, як кияни плавно пeрeходять на чисту українську як тільки почують поруч сeбe українську. Росія - бо інформаційний простір й досі просякнутий російською. Робиться цe у багатьох випадках за гроші. Звідки йдуть ті гроші, здогадатись нe важко.2009.04.27 | Мартинюк
Причини російськомовности - віртуальна перевага російської
Кожен другий кияни коли їде на роботу чи з роботи тримає на колінах "балакучого москаля з філологічною освітою", тобто одну із російськомовних газет які зі збитком для видавців але з політичнчими користями для себе випускають ті чи інші олігархи та олігаршечки.Мільйони сумарного тиражу цих газет еквівалентні переселенню до Києва такої ж кількості балакучих та освічених москвичів та ленінградців.
Хоч не хочеш - баланс зміщується у сторону російської - не будеш же ж з газетою "Сегодня" "розмовляти українською" - кращий "друг-газета" цієї мови не розуміє... І так всюди аж до телесеріалів та ітернетсайтів.
Тобто "перевага російської" суто віртуальна, а тому слабенька, будь яке зміна в інформаційному полі - наприклад короткочасне існування повністю україномовного і україноспіваючого "Радіо Перць" протягом півроку помітно змінює цей баланс.Саме тому такі прориви так жорстоко і швидко "затикаються" - в основному черз перкупівлю - журнал ПіК, радо "Люкс", русифікація Черновецьким того ж "Радіо Перець",колись на 80% тиражу україномоні "Галицькі Контракти".
Раджу все таки більше уваги привертати оцим численним історіям перекупівлі, знищення україномовних мас-медіа, наприклад звернути увагу на вбивство редактора музичних програм "Променя", після чого ті перестали бути українськими.
"Товариство російської мови" в Україні, на відміну від аналогісного українського процвітає, воно активне і ефективне, і навіть виглядає що руки в нього - в крові...
Дешевий папір, "дешеві" гроші, оперативні послуги , лоббі при владі і врешті небажання все це бачити з боку українців - ось запорука їх успіху. Фактично КмИїв став русифікаційним котлом котрий надалі змушує спочатку говорити, а потім думати російською українців, які ще мали змогу розмовляти зі своїми родичами українською.
2009.04.27 | GreyWraith
Re: Причини російськомовности - віртуальна перевага російської
Мартинюк пише:>Кожен другий кияни коли їде на роботу чи з роботи тримає на колінах >"балакучого москаля з філологічною освітою",
За моїми спостереженнями - десь один із чотирьох, не більше. Краєм ока я цей маразм читав - можна використовувати замість рвотного через вкрай низький рівень.
>тобто одну із російськомовних газет які зі збитком для видавців але >з політиснчими користями випускають ті чи інші олігархи та >олігаршчики.
Я теж звертав увагу на те, що видання цього сміття є принципово збитковим, тому антиринковим.
>Хоч не хочеш - баланс зміщується у сторону російської - не будеш же >ж з газетою "Сегодня" "розмовляти українською"
Якщо людина починає розмовляти із газетою чи з телевізором, їй слід лікуватися.
>І так всюди аж до телесеріалів та ітернетсайтів.
Інтернет-сайти різні є, і ти їх сам обираєш. А про серіали я сам писав і звернув увагу на те, що халтура, злабана для в тому числі і українськими продюсерами для усередненого "СНГ-ового" ринку, вже в Україні поступово починає програвати спеціалізованій суто українській. Через якийсь час вона почне пролітати і по грошах. А тоді тут для інформаційної русофілії почнуться важкі часи.
BTW звернули увагу на настирливу рекламу борткового подєлія за Гоголем?
>Тобто "перевага російської" суто віртуальна, а тому слабенька,
Во! І, добавлю, через схильність росіян до клонування дуже вже очевидна вторинність ось цих їхніх подєлій...
>будь яке зміна в інформаційному полі - наприклад короткочасне >існування повінстю україномовного і україноспіваючого "Радіо Перць" >протягом півроку помітно змінює цей баланс.
Теж тенденція.
>Раджу все таки більше уваги привертати оцим численним історіям >перкупівлі, знищення україномовних мас-медіа, наприклад звернути >увагу на вбивство редактора музичних програм "Променя", після чого >ті перстали бути українськими.
Я ще рекомендую акцентувати увагу на антиринковість цих самих перекупівель - а чи був реальний торг? - і апелювати саме до Заходу.
Ну і, звісно, концентрувати ресурси і намагатися зубами вигризати і не продавати відвойоване ні в якому разі.
>небажання все це бачити з боку українців
Через якийсь час (куди швидший, ніж видається на перший погляд) ми протиставимо їхньому небажання наше бажання. Вже ми відвойовуємо територію - тому вони і казяться.
>Фактично КмИїв став русифікаційним котлом котрий надалі змушує >спочатку говорити, а потім думати російською українців, які ще мали >змогу розмовляти зі своїми родичами українською.
Живу в Києві більше 30 років - і якось цієї лихої долі уникнув.
2009.04.28 | Andrij
Думаєтe Росія нe намагалась русифікувати Литву?
Hамагалась. Що з того вийшло, всім відомо. Отжe, гроші - то нe всe. Алe гроші діють там, дe існує лінь.GreyWraith пише:
> Я теж звертав увагу на те, що видання цього сміття є принципово збитковим, тому антиринковим.
Звичайно ж!
2009.04.27 | Сергій Кабуд
саме так і є: війна проти української мови, війна професійна
і певен що якби кожен з присутніх кожному знайомому кожен день казав:пане, не читайте ворожу пресу, не включайте вороже ТБ
от вам АЛЬТЕРНАТИВА:
і давав в руки шось УКРАЇНСЬКЕ
за місяць був би ефект снігової кулі
2009.04.27 | GreyWraith
І українська перемагає
Сергій Кабуд пише:>і давав в руки шось УКРАЇНСЬКЕ
Українське ПРОдають. І воно активно купується. А раз купується - значить, українцям потрібне. Звісно ж, не з ефектом снігової кулі, - а швидше з ефектом 300-літнього газону.
А з приводу російської мови - пам'ятаєте, як завили і забилися в істериці русофільчики, коли їм кинули в очі: "Мова блатняку і попси"?
2009.04.27 | Сергій Кабуд
так росіяни такі само жертви марксізму як і українці
їм меньш пощастило в тім, що гадіна переважно розмовляє на їхній мові((російські мистецтва занепали не тому що російські
а тому що Росія поражена гадіною більш ніж яка інша країна
2009.04.28 | Odesa
Re: саме так і є: війна проти української мови, війна професійна
Сергій Кабуд пише:> і певен що якби кожен з присутніх кожному знайомому кожен день казав:
>
> пане, не читайте ворожу пресу, не включайте вороже ТБ
>
> от вам АЛЬТЕРНАТИВА:
>
> і давав в руки шось УКРАЇНСЬКЕ
>
> за місяць був би ефект снігової кулі
Так і роблю тривалий час! Кулі наразі не видно, але ж - ефект просто повинен згодом накопичитися і призвести до реальних змін!
2009.04.28 | Сергій Кабуд
А Ви їм ще наполегливо радте агітувати на те саме друзів і знайо
також в транспорті, магазині, тощотрохи молитви- і воно піде
2009.04.27 | один_козак
Тактичне зауваження
Hadjibei пише:> Всім тим, хто свого часу відцурався рідної мови, хочу нагадати слова німецького письменника і мислителя Йоганна Готфріда Гердера: "Хто не любить своєї рідної мови, солодких святих звуків свого дитинства, не заслуговує на ім`я людини".
>
> Тож, будьмо людьми, панове-товариші…
Слід тепер пам'ятати про той прикрий факт, що вже для надто багатьох українців "солодкими звуками дитинства" і мовою матері є не українська мова. Тут потрібні вже інші заклики. Про повернення до коренів дідівських, обов'язок перед людством берегти унікальну укр. культуру, тощо...
2009.04.27 | GreyWraith
Re: "Я – із Кієва, паетому буду гаваріть па-рускі"
Hadjibei пише:>Ці слова були сказані цілком свідомо і впевнено людиною з вищою >освітою, яка працює в державній установі і живе в столиці. >Українській державній установі і українській столиці!
Цей недолік повинен мати конкретне ім'я і прізвище і зараз потрапити до чорного списку. І під час реорганізації потрапити під перевірку із упередженням і піти шукати іншу роботу поза державною установою через некомпетентність.
>Але кожний, хто хоча б раз відвідав столицю, з легкістю міг би >переконатися – українську там чути не часто.
Але і не рідко. Значно частіше, ніж було раніше. Наприклад, серед студентів українська мова дуже поширена.
>Дивує й те, що діти також розмовляють не українською мовою, хоча >навчання в більшості шкіл здійснюється ніби державною мовою.
Від шкіл залежить.
>Виникає запитання: хто ж тоді збереже й передасть нащадкам >українську мову, коли для молодих і юних громадян, які виростали і >ростуть за часів незалежності, рідною вона так і не стала?
Ті, для якого стала.
>Складна, бо ми є унікальною країною, яка набувши форми, ніяк не >наповнюється змістом.
Склянка наполовину порожня - ой, яка біда?
>Ми боїмося називатися українським народом
"Ми" - це хто? Я не боюся.
>...коли до нас звертається людина російською, ми відповідаємо >російською (як нам здається) мовою.
Я тут, в Україні, відповідаю українською.
>Але так нас вчили десятки і сотні років: українська – то мова >холопів, мова селюків.
З якого дива автор встановив тотожність між "холопами" і "селюками" і дозволив собі зверхність щодо сільських мешканців?
>А великою і могутньою є лише російська.
Зауважу, що росіяни хизуються в першу чергу творчістю своїх письменників XIX віку, майже суцільно дворянського походження, тобто, тих же самих "селюків".
>А наша рідна мова поступово зменшувала сфери свого застосування, >ставала не перспективною і не потрібною.
Кому не потрібною? Юрку Драчу непотрібною? Мені - потрібна.
>Ми віддали іноземцям економічну владу. Віддали інформаційну.
Як віддали - так поступово і неухильно назад забираємо.
>Вже майже традицією стала наявність двох різномовних ведучих на >більшості концертів та різного роду заходах.
Не відвідуйте ті дебільні концерти - бийте їх по кишені. Не дивіться ті дебільні передачі - хай віщають в порожнечу.
>У музичних передачах для молоді теж культивується російська пісня >(не завжди високоякісна).
Дуже м'яка оцінка. НМД там передаються практично одні помиї. Але хто їх примушує хлебтати?
Зробив автор собі із телевізора божка і нарікає, що той божок молитов не слухає.
>В понеділок ввечері зібрався їхати на квартиру. Телефоную >посереднику, щоб і вона під¢їхала для завершення усіх процедур. А >жіночка мені каже: "Власниця квартири не хоче здавати вам житло, бо >ви говорите по-западенському".
Якщо ті дурепі не потрібні авторові гроші - нехай живе у злиднях.
2009.05.04 | Мірко
Re: "Я – із Кієва, паетому буду гаваріть па-рускі"
GreyWraith пише:> Склянка наполовину порожня - ой, яка біда?
А якщо ні, - тоді склянка в два рази завелика.
> >...коли до нас звертається людина російською, ми відповідаємо >російською (як нам здається) мовою.<
В очко! Перегляньмо скажім цей Вільний Форум і порахуймо скільки україномовних з чемности ввічливо переходять на московську коли хтось пише по московськи.
> Я тут, в Україні, відповідаю українською.
>
Таких як ви в Україні мало.
2009.05.04 | Odesa
Re: "Я – із Кієва, паетому буду гаваріть па-рускі"
Мірко пише:> GreyWraith пише:
> В очко! Перегляньмо скажім цей Вільний Форум і порахуймо скільки україномовних з чемности ввічливо переходять на московську коли хтось пише по московськи.
>
> > Я тут, в Україні, відповідаю українською.
>
> Таких як ви в Україні мало.
Людоньки добрі, хочу сповідатися! Зігрішив. На цьому Форумі. Повний текст мого ренегатського допису московською був такий: "Пшолнах, кацапчег!" Прошу суворо не карати, бо те було зроблено зопалу і лишень один раз.